Спочатку мій мозок йшов легким шляхом. Я крутила ці дві літери і так і сяк, але все рівно це була монограма. Я сиділа думала і думала і думала, час йшов. Думаю, ну всьо, не вийде.

Памʼятаю як була жаріща, сиділа на кухні, дивилась на плиту, було вже під вечір. І тут в моїй голові думка: а що таке літера B (бо L це Lior, а B це Blaq)?

І тут приходить цей образ: два овали і паличка. Я думаю о! Бігом беру планшет, накидую.

І розумію йомайоо та це ж намистинки на ниточці! Це воно. Треба лиш допрацювати.

Отакі от справи)
Сподіваюсь вам було цікаво, дуже люблю цей проєкт і замовників своїх 🌝

Якщо у вас виникли якісь питання чи я щось не сказала, пишіть ) розповім все-все

Привіт) вчора так класно поспілкувалися, дякую вам❤️

Сьогодні буду цілий день недоступна, тому поки їду в потязі, поділюся темою, яку приберегла.

Хочу з вами поділитися принципами, які мені по життю дуже важливі і роблять мене мною. В роботі вони теж проявляються. Можливо вам це відгукнеться, можливо надихне, а може ви прочитаєте і зрозумієте, що це не про вас, і це абсолютно ок, бо ми всі різні.

Я їх так умовно назвала: Казати Так, Казати Ні

Перше — це казати Так. Це про пробувати різне, подаватись на програми і конкурси, відгукуватись на вакансії, які вам дійсно бажані, навіть якщо вони здаються недосяжними.

Буває здається цікава можливість, але наче нереально і немає сенсу подаватись. Що дуже велика конкуренція, що є хтось кращий, що взагалі і не помітять. Але насправді кудись проходять, чи шось виграють лише ті, хто подаються, а не всі можливі на планеті.

Хочу вам розповісти одну історію з життя, щоб це довести, можливо це вас надихне зробити те, що ви дуже хочете, але невпевнені чи вийде.