Трохи про інспірейшн і як він працює.
Звісно, корисно не просто надихатися красивим дизайном, а й каталогізувати його, щоб можна було повертатися до своїх знахідок. Таким чином легше віднайти імейдж, який вам раптом знадобився. А ще, коли улюблені картинки частіше попадатимуться вам на очі, вони краще відкладатимуться у свідомості.
І тут важливий момент, заради якого я написав пару попередніх очевидних речей: коли вам щось сподобалось, зупиніться, порозглядайте довше, проаналізуйте, чим вас зачепила ця картинка — текстурою, композицією, якимось нестандартним ходом чи ще якимось приколдесом. Розкладіть її на молекули. Таким чином імейдж глибше лишиться у вашій свідомості.
У наш час швидких свайпів ми сприймаємо інформацію дуже поверхово, тому важливо сповільнюватись і заглиблюватись. Адже всі розуміємо, що найкраще засвоєння прийомів буде тоді, коли ми максимально зануримось в обʼєкт своєї уваги, а ще краще — спробуємо його відтворити. Це буде найефективніший підхід: розібрати референс на частини і відтворити щось схоже, використовуючи ті самі частини.
І з часом, коли людина відтворить чималу кількість речей, які їй подобаються, у неї буде потужний арсенал у свідомості, в якому частинки з одних референсів будуть поєднуватись із частинками інших референсів, створюючи щось дійсно нове.

Відверто кажучи, останні роки я вже мало просто сьорфлю в інтернеті в пошуках надихаючої краси заради самого процесу. Зараз надихаюся тільки під задачу, тобто якщо є потреба подивитись на варіації виконання певного стилю, шрифту, ілюстрації і т. д.
Але тут є цікавий момент, який я помітив. Круто подивитись на референси, посьорчити якусь тему день-два, а потім просто забити на неї на тиждень. І вже після цієї паузи ті матеріали, які я переглядав, наче переварились і тепер відчуваються набагато глибше і тонше. Ними можна оперувати без надмірної симпатії. Відповіді на задачі наче приходять самі собою.

Ну і до вашої уваги проєкти, від яких я в захваті