Тож повернемось до планування. Дзвінки і мітинги намагаюсь планувати на другу половину дня. Вони також займають чималу кількість часу — від півгодини до півтори. Вважаємо їх великими задачами, їх, звісно, потрібно запланувати заздалегідь. Після обіду мозок уже трохи втомлений, але йому вже нема куди дітись: дзвінок запланований, треба заходити по лінку і спілкуватись.
Із великими задачами розібрались: треба знайти і запланувати конкретний час під конкретну задачу. А шо з маленькими задачами? У вас просто має бути їх список, відсортований за пріоритетністю. Тож маєте вікно між зустрічами, чи вільні 10 хв до запланованого дзвінка, або чекаєте в черзі до стоматолога, або на страву в ресторані — ось вам і час для вирішення дрібних задач.
Дрібні задачі зручно мати просто списком, тобто звичайний ту ду ліст із пріоритетністю. Наголошую, що особисті і робочі питання — разом, все вкупі, щоб вас не перекошувало і ви не забивали на себе, здоровʼя, сімʼю. Бо це ж улюблена справа — за роботою забути про існування інших вимірів життя.
Ну і, обовʼязково, лишайте час на відпочинок! Підходи до роботи і відпочинку є в різні: хтось по помідорах, хтось більшими спринтами працює.
А також, звісно, сніданок/обід/вечеря за розкладом! Ваш лікар буде в захваті!
Із великими задачами розібрались: треба знайти і запланувати конкретний час під конкретну задачу. А шо з маленькими задачами? У вас просто має бути їх список, відсортований за пріоритетністю. Тож маєте вікно між зустрічами, чи вільні 10 хв до запланованого дзвінка, або чекаєте в черзі до стоматолога, або на страву в ресторані — ось вам і час для вирішення дрібних задач.
Дрібні задачі зручно мати просто списком, тобто звичайний ту ду ліст із пріоритетністю. Наголошую, що особисті і робочі питання — разом, все вкупі, щоб вас не перекошувало і ви не забивали на себе, здоровʼя, сімʼю. Бо це ж улюблена справа — за роботою забути про існування інших вимірів життя.
Ну і, обовʼязково, лишайте час на відпочинок! Підходи до роботи і відпочинку є в різні: хтось по помідорах, хтось більшими спринтами працює.
А також, звісно, сніданок/обід/вечеря за розкладом! Ваш лікар буде в захваті!
❤🔥14❤6
Тож мої улюблені правила планування для ефективної роботи:
- заздалегідь визначені і заплановані великі задачі: ті, над якими треба подумати — на першу половину дня; дзвінки — на другу;
- список маленьких задач — звичайний ту ду ліст;
- час на відпочинок і на прийом їжі;
- цифрова гігієна: телефон у безшумному режимі, всі сповіщення відключені.
Звісно, не все так ідеально виходить, як я розписав, але ідеали потрібні, щоб розуміти, до чого рухатись. І головне — не засмучуватись, коли шось іде не за планом, бо це відбувається постійно.
У нас є тільки два шляхи: або ти намагаєшся керувати своїм часом, або ним будуть керувати рандомні події.
- заздалегідь визначені і заплановані великі задачі: ті, над якими треба подумати — на першу половину дня; дзвінки — на другу;
- список маленьких задач — звичайний ту ду ліст;
- час на відпочинок і на прийом їжі;
- цифрова гігієна: телефон у безшумному режимі, всі сповіщення відключені.
Звісно, не все так ідеально виходить, як я розписав, але ідеали потрібні, щоб розуміти, до чого рухатись. І головне — не засмучуватись, коли шось іде не за планом, бо це відбувається постійно.
У нас є тільки два шляхи: або ти намагаєшся керувати своїм часом, або ним будуть керувати рандомні події.
❤12❤🔥4🔥2🤝2
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Ну і на додачу хочу трохи розповісти про Notion, я впевнений багато хто ним користується, а я прямо таки фанат.
Це без перебільшення додаток до мого мозку, я без нього вже не дуже розумію як існувати. Найкрутіше, що він максимально гнучкий, можна підлаштувати під себе, під будь які справи, зхрещувати бази знань, обчислювати за допомогою формул, навіть кодити різні фічі, ну і звісно куди ж без штучного інтелекту.
Записав скрін із тим як я облаштував у себе все, може комусь корисно буде.
Це без перебільшення додаток до мого мозку, я без нього вже не дуже розумію як існувати. Найкрутіше, що він максимально гнучкий, можна підлаштувати під себе, під будь які справи, зхрещувати бази знань, обчислювати за допомогою формул, навіть кодити різні фічі, ну і звісно куди ж без штучного інтелекту.
Записав скрін із тим як я облаштував у себе все, може комусь корисно буде.
❤🔥10🔥5❤2
Розкжаіть, які у вас є лайфхаки по організацї свого часу? Може штучний вже шось вам з адміністративних задач підробляє?
Ну і ще, як тільки я почув про цю пропозицію, вести телеграм, відразу уявив що це схоже на мої дитячі мрії – побути діджеєм на радіо. Ну тільки трохи по інакшому.
5 років тому, моя дружина відкрила галерею-ресторан Avangarden. І якийсь період після відкриття ми цілими днями підбирали музику, уявляючи як буде вона звучати в цих стінах зранку, вдень або ввечері. Хоч там і багато вже старенького, але хочу поділитись із вами цими надбаннями, енджой 😉
🎵 Вечір будні Avangarden
https://open.spotify.com/playlist/7KQIeWOGvX7ZWl1KQksoPQ?si=46077d3eb06d4c56
5 років тому, моя дружина відкрила галерею-ресторан Avangarden. І якийсь період після відкриття ми цілими днями підбирали музику, уявляючи як буде вона звучати в цих стінах зранку, вдень або ввечері. Хоч там і багато вже старенького, але хочу поділитись із вами цими надбаннями, енджой 😉
🎵 Вечір будні Avangarden
https://open.spotify.com/playlist/7KQIeWOGvX7ZWl1KQksoPQ?si=46077d3eb06d4c56
Spotify
Avangarden mon-thu 18:00-23:00
❤16
Сьогодні вирішив трохи показати старих студійних наробок, тож настрій ностальгічний і ліричний.
Мені інколи здається, що я займаюсь не такою вже й необхідною справою. У наш час тотальної діджиталізації, в якому поліграфія відходить на десятий план, функція друкованих речей втрачається. Мені мариться, що графічний недіджитальний дизайн — це щось непомітне, несуттєве, він плавно перетворюється на щось схоже на ремесло. Але потім бачу блискучі очі при виборі шоколадки в магазині, чи захват людей від пакування пива, або сміх від вдалої фрази на коробці піци — і відразу згадую, що дизайн і є про дрібниці, в гарному сенсі.
Цими дрібницями ми формуємо уявлення про бренд, виділяємо його серед інших продуктів, даруємо емоції від комунікації, можливо, навіть створюємо настрій. І тоді починаю пишатись професією і приділяти ще більше уваги деталям, бо в них і є вся сила.
Мені інколи здається, що я займаюсь не такою вже й необхідною справою. У наш час тотальної діджиталізації, в якому поліграфія відходить на десятий план, функція друкованих речей втрачається. Мені мариться, що графічний недіджитальний дизайн — це щось непомітне, несуттєве, він плавно перетворюється на щось схоже на ремесло. Але потім бачу блискучі очі при виборі шоколадки в магазині, чи захват людей від пакування пива, або сміх від вдалої фрази на коробці піци — і відразу згадую, що дизайн і є про дрібниці, в гарному сенсі.
Цими дрібницями ми формуємо уявлення про бренд, виділяємо його серед інших продуктів, даруємо емоції від комунікації, можливо, навіть створюємо настрій. І тоді починаю пишатись професією і приділяти ще більше уваги деталям, бо в них і є вся сила.
❤14
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Вирішив покопатись в коробці із нашими наробками і згадати заруби із поліграфіями, запевняннями шо шось не можливо зробити, відсутній необхідній папір і шо ця фарба не лягає на цей матеріал.
❤14❤🔥5🔥1
Хочу показати і розповісти про пару старих історій. Серед них і друковані меню, що вже давно не користується популярністю, а колись це була основна точка контакту із закладом, поностальгуємо.
В кінці кінців не часто знайдеш поціновувача на такі речі, тож вдячний за вашу увагу)
В кінці кінців не часто знайдеш поціновувача на такі речі, тож вдячний за вашу увагу)
«Публіцист» — це ресторан у будівлі колишнього видавництва, тому й айдентика замішана на всьому, що пов’язане з видавничою справою та друком.
Наприклад, вивіска — це рама для верстки, заповнена літерами. Вона зроблена по принципу кліше для високого друку, тільки не віддзеркалене. Такі кліше використовували для друку тиражованої продукції десь до 70х років. В рамах вручну набиралися металеві літери, з яких потім друкували наприклад газети. Уявіть кожна літера газети, це окремий металева деталь, кожна відстань від слова до слова, точка, тощо. Тож рядки в нашій вивісці затиснуті справжнім інструментом, призначеним для того щоб рядок всередині цієї рами тримався і нікуди не рухався. Він називається квойнс — це щось на кшталт лещат, тільки навпаки. Вони автентичні, ми замовляли їх у Британії. Тож кожен брусок на вивісці це окремий обʼєкт з металу, для кожної літери був свій окремий блок певної висоти. Лишалось всього то приварити цю купу металу в правильній послідовності один до одного.
А резерви на столах — це каретки, на яких із літер викладали рядок перед тим, як перенести його в раму. У них різними накресленнями набрано слово RESERVED. Самі літери ми вирізали з металу в Україні, а каретки — справжні, вінтажні. Ми скупили все, що на той момент було на eBay в Америці.
Тут звісно окремий низький уклін Валіку, власникові Публіциста, що проникся цією глибиною і не пошкодував бюджетів. А також Михайлу Станіславському, архітектору, що допоміг розібратись і напрягти будівельників все зробити як треба.
Наприклад, вивіска — це рама для верстки, заповнена літерами. Вона зроблена по принципу кліше для високого друку, тільки не віддзеркалене. Такі кліше використовували для друку тиражованої продукції десь до 70х років. В рамах вручну набиралися металеві літери, з яких потім друкували наприклад газети. Уявіть кожна літера газети, це окремий металева деталь, кожна відстань від слова до слова, точка, тощо. Тож рядки в нашій вивісці затиснуті справжнім інструментом, призначеним для того щоб рядок всередині цієї рами тримався і нікуди не рухався. Він називається квойнс — це щось на кшталт лещат, тільки навпаки. Вони автентичні, ми замовляли їх у Британії. Тож кожен брусок на вивісці це окремий обʼєкт з металу, для кожної літери був свій окремий блок певної висоти. Лишалось всього то приварити цю купу металу в правильній послідовності один до одного.
А резерви на столах — це каретки, на яких із літер викладали рядок перед тим, як перенести його в раму. У них різними накресленнями набрано слово RESERVED. Самі літери ми вирізали з металу в Україні, а каретки — справжні, вінтажні. Ми скупили все, що на той момент було на eBay в Америці.
Тут звісно окремий низький уклін Валіку, власникові Публіциста, що проникся цією глибиною і не пошкодував бюджетів. А також Михайлу Станіславському, архітектору, що допоміг розібратись і напрягти будівельників все зробити як треба.
❤15❤🔥1
На цю історію у мене зберіглись навіть цифри із заміток. Всі виробничі історії завжди впираються в бюджети, тому це важливо.
В обкладинці меню «Публіциста» ми хотіли використати сірий макулатурний некрейдований картон, але не змогли його знайти. Хоча звучить наче просто, просто найдешевший і найпростіший картон.
У першому тиражі все потрібно було зробити дуже терміново, і часу на експерименти не було. Тому ми надрукували шовкотрафаретом на дизайнерському рожевому картоні й заламінували. Оскільки виріб вийшов дорогим, без ламінації його вистачило б буквально на тиждень. У результаті папки прожили 6 місяців. Їхня вартість була 120 грн/штука при тиражі 100 штук.
А нам хотілося створити образ старої, усім знайомої дешманської папки для документів «ДЕЛО» із сірого макулатурного картону. Без ламінації, щоб усе було по-справжньому. Здавалося б, що тут особливого, але на українському ринку такого просто немає: є або палітурний картон щільністю 1000 г, який неможливо зігнути, або є крейдований з одного боку — тобто з одного боку білий.
До речі, були ще виробництва, які друкують ці самі дешманські папки, але вони працюють із тиражами від сотень тисяч, тому такий варіант нам не підходив. Там слухавку брала радянська тьотя з рівнем сервісу, як у приймальні державної поліклініки, і просто не розуміла, чого ці діти хочуть. А коли чула тиражі, просто клала слухавку.
Ось таке замкнене коло, яке довго й болісно не вирішувалося.
Рішенням цієї головоломки стало каширувати два картони з крейдованим покриттям з одного боку — білими сторонами всередину. Зрозуміло, що поліграфія дуже довго впиралася, але зрештою ризикнула. Другою проблемою був друк на зворотному боці картону: друкар відмовлявся друкувати на цій стороні своїми новими офсетними валами. А ми сказали: то давайте старими, нам якраз і потрібно, щоб друк був поганий.
У результаті все вийшло, і вартість такої папки склала 18 грн/штука при тиражі 1000 штук. Зрозуміло, що витрата таких папок значно більша, але й ціна у 6 разів нижча!
Хто, як не ви, зможе добитися красивого виходу із ситуації.
До речі, тут ми ще й заморочилися з різним дизайнерським папером, зістареним швидкозшивачем, шумами на папері, ніби це ксерокс, і купою-купою всього іншого.
В обкладинці меню «Публіциста» ми хотіли використати сірий макулатурний некрейдований картон, але не змогли його знайти. Хоча звучить наче просто, просто найдешевший і найпростіший картон.
У першому тиражі все потрібно було зробити дуже терміново, і часу на експерименти не було. Тому ми надрукували шовкотрафаретом на дизайнерському рожевому картоні й заламінували. Оскільки виріб вийшов дорогим, без ламінації його вистачило б буквально на тиждень. У результаті папки прожили 6 місяців. Їхня вартість була 120 грн/штука при тиражі 100 штук.
А нам хотілося створити образ старої, усім знайомої дешманської папки для документів «ДЕЛО» із сірого макулатурного картону. Без ламінації, щоб усе було по-справжньому. Здавалося б, що тут особливого, але на українському ринку такого просто немає: є або палітурний картон щільністю 1000 г, який неможливо зігнути, або є крейдований з одного боку — тобто з одного боку білий.
До речі, були ще виробництва, які друкують ці самі дешманські папки, але вони працюють із тиражами від сотень тисяч, тому такий варіант нам не підходив. Там слухавку брала радянська тьотя з рівнем сервісу, як у приймальні державної поліклініки, і просто не розуміла, чого ці діти хочуть. А коли чула тиражі, просто клала слухавку.
Ось таке замкнене коло, яке довго й болісно не вирішувалося.
Рішенням цієї головоломки стало каширувати два картони з крейдованим покриттям з одного боку — білими сторонами всередину. Зрозуміло, що поліграфія дуже довго впиралася, але зрештою ризикнула. Другою проблемою був друк на зворотному боці картону: друкар відмовлявся друкувати на цій стороні своїми новими офсетними валами. А ми сказали: то давайте старими, нам якраз і потрібно, щоб друк був поганий.
У результаті все вийшло, і вартість такої папки склала 18 грн/штука при тиражі 1000 штук. Зрозуміло, що витрата таких папок значно більша, але й ціна у 6 разів нижча!
Хто, як не ви, зможе добитися красивого виходу із ситуації.
До речі, тут ми ще й заморочилися з різним дизайнерським папером, зістареним швидкозшивачем, шумами на папері, ніби це ксерокс, і купою-купою всього іншого.
❤20🔥4❤🔥3
У київському ресторані China Ma ми придумали використовувати голографічний матеріал як фірмову константу. Оскільки цей заклад — про нову азійську кухню й футуризм, в інтер’єрі використні сучасні матеріали й різні відсилки до естетики на кшталт *Blade Runner,* зокрема, величезна об’ємна голова-екран, ніби це голограма з майбутнього.
Коротше, ми придумали, що було б круто використати такий матеріал, але в Україні на той час його не виявилося. По суті, це простий ПВХ, але певного забарвлення. Він не мав би коштувати дорого, але питання — де його взяти. Довелося самим шукати на AliExpress. Там можна було замовити тільки одразу великий об’єм, який загалом був посильним для ресторану, але що було б, якби приїхало щось не те? Або якби ми уявляли, що матеріал працюватиме інакше?
У результаті ми знайшли його в невеликих форматах у Берліні, через знайомих передали, пощупали, відшили прототип зразка, потім усе погодили й уже замовили велику партію.
Такий шлях, знову ж таки, може пройти тільки людина, яка дуже зацікавлена в реалізації задуманого. Тобто ви.
Коротше, ми придумали, що було б круто використати такий матеріал, але в Україні на той час його не виявилося. По суті, це простий ПВХ, але певного забарвлення. Він не мав би коштувати дорого, але питання — де його взяти. Довелося самим шукати на AliExpress. Там можна було замовити тільки одразу великий об’єм, який загалом був посильним для ресторану, але що було б, якби приїхало щось не те? Або якби ми уявляли, що матеріал працюватиме інакше?
У результаті ми знайшли його в невеликих форматах у Берліні, через знайомих передали, пощупали, відшили прототип зразка, потім усе погодили й уже замовили велику партію.
Такий шлях, знову ж таки, може пройти тільки людина, яка дуже зацікавлена в реалізації задуманого. Тобто ви.
❤22🔥2