🦦️️️️️️
petsit – це ще один наш пет проджет (БУКВАЛЬНО БАДУМТС🥁)

це вигаданий сервіс для нянь для тваринок. зрозуміла, наскіки це актуально після того, як у мене з’явився кіт (cat tax below). через те, що тут сам сервіс – про турботу, то прям одразу просилось шось крафтове і тепле. тому я рішила, що час помалювати фарбами. у мене дуже відстійні дешеві фарби, але навіть з ними вийшло витягнути шось пристойне.

спочатку я дуже багато малякала і шукала форми, потім зафіналила основних героїв на одному клаптику паперу, відсканила і порізала/прибрала фон у фотошопі. у прокріейті потім додала очі і носики і ось так🐶🤎🐱

🌷️️️️️️🤍️️️️️️🫀️️️️️️
остання штучка – це міні зін про серце

ще один крафтовий проєкт. так сталось, що я дуже довго мріяла потрапити на майстер клас по різо друку, а коли потрапила, зрозуміла на всі сто відсотків, що це моє. тоді у мене з’явилась ідея фікс про те, що треба зробити зін саме за допомогою цього методу друку. я вирішила, що найпростішим способом було би намалювати а-ля комікс на постері а3, а потім скласти його в книжечку. купила сріблястий папір та потім зробила отаку обкладинку.

друк – це, звичайно, мої любімі різоденція, друкували разом з паном Олегом. щиро люблю цю студію за підхід, трушність та неймовірне бажання розвивати культуру крафтового друку в Україні. заходьте до них в студію на Нижньому Валу, там є цілий хаб друку і можна годинами роздивлятись роботи інших митців та креативників.

моє постійне натхнення – це jumbo press. це незалежна різо студія та видавництво, вони мають свій простір на майорці, у пальмі.

випадково надибала їхню студію, поки гуляла пальмою, і не могла вийти, бо це неймовірне місце з купою всього: книжки/комікси/листівки/постери, надруковані на різо машинці, одяг з принтами локальних митців, різні крафтові дрібнички. зайдіть на їхню інсту, це просто відвал бошкі і безмежне натхнення і віу

Сол Лейтер – це американський фотограф і художник. він знімав дуже багато фешону для модних журналів та малював абстракцію, але у фотосвіті відомий саме як піонер кольорової фотографії. кажуть, що він знімав плівку сотнями катушок (заздрю) і навіть не проявляв, а просто зберігав у своєму архіві. бо основна ціль його знімання була не проявка і не сама фотографія, він вчився бачити абстракцію серед кольорів і форм всього, що його оточувало.

періодично люблю залипати на його роботи в архівах та на сайтах галерей. його фотографії – пухкі, об’ємні, дуже глибокі, наче тривимірні, наче запрошують глядача у теплий світ кольору і шейпів. подумала, що якщо їх зібрати в повісити на одну стінку разом, то вони будуть виглядати як коробка дорогих цукерок
лишаю лінк і ділюсь фото тут з вами