Сол Лейтер – це американський фотограф і художник. він знімав дуже багато фешону для модних журналів та малював абстракцію, але у фотосвіті відомий саме як піонер кольорової фотографії. кажуть, що він знімав плівку сотнями катушок (заздрю) і навіть не проявляв, а просто зберігав у своєму архіві. бо основна ціль його знімання була не проявка і не сама фотографія, він вчився бачити абстракцію серед кольорів і форм всього, що його оточувало.

періодично люблю залипати на його роботи в архівах та на сайтах галерей. його фотографії – пухкі, об’ємні, дуже глибокі, наче тривимірні, наче запрошують глядача у теплий світ кольору і шейпів. подумала, що якщо їх зібрати в повісити на одну стінку разом, то вони будуть виглядати як коробка дорогих цукерок
лишаю лінк і ділюсь фото тут з вами

Ямамото Масао – це японський фотограф, і його роботи є невимовно делікатним і ніжним спостереженням за реальністю.

одна з його найвідоміших серій – Nakazora. це буддистський термін, який означає не просто порожнечу, а більше “простір між небом і землею”, “порожнє повітря”. у кожному знімку прям відчувається ця крихкість і ледь помітна напруга між предметами. композиція на кожній фотографії така, що хочеться вкрасти собі на постер, бо вона дуже виважена, збалансована, чиста. ну і цей друк!

лінк на більшу кількість робіт

свій маленький спіч про фотографію я хочу закінчити серією українського фотографа Міши Педана. ця серія називається м — значить метро

ніжність, із якою фотограф дивиться на людей крізь лінзу, мені відчувається особливо щемко. для мене ця серія також про те, що свою точку цікавості можна знайти, якщо бути достатньо відкритим (і сердечком, і поглядом). і те, що “концептуальність” не завжди важлива, якщо ви йдете туди, куди тягнуть вас ваші чуття і щира (це саме головне) зацікавленість

🌷️️️️️️