У перший рік після приїзду в країну С Хе Сі плакала і галасувала про те, що хоче знайти брата, але у дітей коротка пам'ять. З часом, особливо після того, як вона пішла до школи, Хе Джао поступово відійшов на другий план – як дитяча іграшка, яку занадто любили і з якою гралися.

– Це був жарт. Ти не схожий на людину, яка б'є інших. Можливо, на людину, яку б'ють. Ти схожий на... тримісячного вельського коргі.

– ...Ти кажеш, що я схожий на собаку?

Сє Ю ніколи раніше не був замішаний у дивних чутках з кимось, але з появою Хе Джао зрозумів, що цей світ справді не має меж у своїй абсурдності.

Лорд Лінь Сон мертвий.
Ця думка раптово промайнула в голові демона-пензля.

Спекотне і задушливе літо, коли Джов Далей кричав по телефону: "Блядь, вкрали мою Дзиву", а Хе Джао сміявся, знімаючи свою чорну маску, кажучи: "У мені змішалася кров восьми країн", добігає кінця.

Але коли Сє Ю відповів на дзвінок, на екрані з'явився Хе Джао, який щойно прийняв душ і був одягнений лише у спідню білизну. 

– …

Хе Джао ще навіть не висушив волосся і босоніж стояв на підлозі, нахилившись і порпаючись у своєму одязі біля ліжка. Його лопатки і спина були злегка напружені, коли він рухався, а на шиї висіла червона нитка, що випромінювала унікальну, майже буйну енергію юності.

Після двох секунд мовчання Сє Ю запитав: 

– Що ти намагаєшся зробити? Показати свою сексуальну чорну білизну?

– Блядь, – здивований Хе Джао розвернувся з одягом в руках, – що відбувається? 

Хе Джао дуже швидко накинув на себе одяг. Він хотів надіслати голосовий дзвінок, але випадково натиснув на відеодзвінок. У Сє Ю було погане освітлення, і здавалося, що він лежить у ліжку.

Розділ 35 — Сервіс для написання домашок

У кабінці Хе Джао притулився до дверей, заблокувавши їх. Сє Ю обійняв його за талію, щоб дістати до дверної ручки, але Хе Джао відштовхнув його назад. Їхні сили зіткнулися, і хоча їхні рухи були невеликими, Сє Ю випадково зачепив ногами сміттєвий бак, що стояв за ним, і той перекинувся та впав на підлогу. Хе Джао побоявся, що Сє Ю впаде, тому простягнув руку і потягнув його назад. Однак це змусило Сє Ю втратити рівновагу і впасти назад, вигукнувши “Блядь!

– ….

– Лейтенанте Лі. Чому ти не відповідаєш? Якщо хочеш жити, слухай мене.

– Якщо хочеш жити? Ви кажете, що я помру, якщо не послухаю вас?

– Наш член спортивного комітету переодягнеться в дівчину. Тобі вже страшно?

– Ми що, знімаємо фільм жахів? – запитав Сє Ю.

– Саме так, – відповів Хе Джао.

Щойно він закінчив говорити, Хе Джао знову запитав:

– Ти коли-небудь одягав спідницю?

Хе Джао почав опускатися, і відстань між ним і Сє Ю одразу скоротилася. Попри всі старання тримати дистанцію, їхні тіла все ж злегка торкнулися одне одного крізь тонку тканину форми. Здавалося, ніби тепло їхніх тіл просочувалося крізь одяг, а ритми серця й тепле дихання перепліталися – близько, майже невловимо, але відчутно.