– Чи хороша це ідея посадити їх разом? Як кажуть, два тигри не можуть сидіти на одній горі. Що, як вони створять якусь хімічну реакцію і підірвуть весь клас?

– Маленьких складно виростити, – чоловік витягнув бухгалтерську книгу та додав нову суму для даоського священика. – Ці виродки на півночі поводяться так, ніби ніколи раніше не бачили жінки. Щойно жінки увійшли до міста, вони знущалися над ними, як божевільні. Щонайменше тридцять чи сорок з них були закатовані до смерті лише за той місяць. Як молодші могли витримати таке? Вони не можуть протриматися й кількох ночей. Міцніші кращі, бо вони можуть народжувати дітей і їх легко виховувати.

– Сє Ю!

Сє Ю розвернувся і притулився до дверей, на його обличчі читалося “Чого ти хочеш?” і “Ти мене дратуєш”.

Хе Джао вже одягнув маску:

– Нічого, просто звикаю до ім'я мого нового сусіда по парті.

– …

– Піклуйся про мене надалі, сусіде по парті.

Хіба не існує іншого слова для любові, крім страждання? Якщо так, то що ж доброго в тому, щоб бути людиною? Можливо, краще було б народитися рибою, спати спокійно в прозорому ставку, не знаючи світу, жити все життя без турбот.

Ще з першого дня повернення до школи він помітив, що класна керівниця їх недолюблює. Незалежно від того, що сталося між Хе Джао й іншим учнем, хто був правий, а хто винен – у її голові все вже було вирішено. До того ж, вона зневажала і самого Сє Ю, вважаючи його «бомбою уповільненої дії» тільки тому, що він був із тієї ж «категорії».