❗️За попередньою інформацією, найближчим часом повинен відбутися також обмін цивільних осіб між Україною та рф.

Також, вчора під час обміну, дві сторони обмінялися списками 1000 військовополонених, котрі перебувають в полоні для звірки інформації, та обмінів найближчим часом!

💭 Роздум дня

Помітив одну річ: ми часто чекаємо якогось «правильного моменту». Щоб поговорити. Щоб вибачитись. Щоб сказати щось важливе комусь близькому.

А момент не приходить. Або приходить — але вже пізно.

Я сам такий. Думаю «скажу потім», «зателефоную на вихідних», «от розберуся з ділами і тоді...». А дні летять.

Може, «правильний момент» — це просто зараз? 🤷

А ви часто відкладаєте важливі розмови «на потім»?👇

Поки ми страждаємо від спеки — дивимось, як з нею борються в Китаї 👇

🇨🇳🚿 У сучасних китайських ЖК встановлюють системи водяного туману — вони охолоджують повітря прямо у дворах.
Дрібні краплі майже миттєво випаровуються й знижують температуру на кілька градусів — без відчуття сирості.
У соцмережах таке вже охрестили «кліматичною зброєю» проти спеки 😄

🎬 Кіно вечора

«Сентиментальна цінність» / Sentimental Value (2025)

Норвегія. Режисер — Йоахім Трієр.
Відомий кінорежисер помирає і залишає своїй старшій доньці незакінчений сценарій — із проханням зняти фільм. Але між сестрами давня прірва, а головна роль призначена молодшій.
Це кіно про сім'ї, де багато мовчання і мало обіймів. Про те, як батьки люблять — але не так, як треба. І про те, що примирення буває навіть тоді, коли вже пізно.
Номінант на «Оскар» 2025. Тихий, але дуже сильний фільм.

Де дивитись: онлайн-кінотеатри / Miramax

❗️ Сьогодні вдалося звільнити 7 незаконно утримуваних росією цивільних громадян України.

Обмін проходив в форматі 7 на 7.

🌅 Доброго ранку.

«Це щастя: мати таку долю, як у мене… Чуюся добре, бо нікому не зробив зла, бо дбав не тільки про себе. І від того мені світло на душі.» - Василь Стус

Неділя — день, коли можна сповільнитися і просто побути. Не робити, не вирішувати, не поспішати. Просто — побути.

Хай ця неділя буде саме такою. Світлою і своєю ☀️

🌒 Жити «між рядків»: як планувати, коли завтра під питанням?

Вечір. Ви вмикаєте нічник, готуєтеся до сну, але думки вже не про завтрашній дедлайн чи плани на вихідні. Перша думка — не про «завтра», а про «чи буде ця ніч спокійною?».

Знайомо? Здається, що ми навчилися жити двома життями одночасно. В одному ми будуємо плани, працюємо, мріємо, робимо ремонт або дбаємо про улюбленців. В іншому — постійно прислухаємося до повітряного простору, тримаємо телефон під рукою і рахуємо хвилини до безпеки.
Іноді плани на день здаються чимось неважливим на фоні новин, але… саме ці маленькі справи тримають нас на плаву.

Як ви сьогодні плануєте свій день?
Чи вдається вам фокусуватися на чомусь, окрім тривог? Як ви знаходите сили продовжувати робити щось буденне, коли реальність змушує бути в режимі очікування?

Давайте поділимося в коментарях, хто як «заземляється». Можливо, чийсь спосіб стане для когось іншого рятівним вдихом. Пишіть, як ми виживаємо цей «день бабака» разом. 👇

💭 Роздум дня

Помітив одну річ: коли дуже важко — люди не шукають сенсу. Вони шукають когось поруч.
Не пораду, не відповідь. Просто — щоб хтось був. Мовчав поряд, налив чаю, не пішов.

Мабуть, це і є найпростіше визначення підтримки. І найважливіше.

А хто зараз поруч з вами? 👇

Хто вгадає, який це мікрорайон....

🎬 Кіно вечора

Сьогодні — «Будинок "Слово"» (2024, реж. Тарас Томенко).

Документальна драма про легендарний харківський будинок, де в 1930-х жила українська творча еліта — письменники, поети, художники. Люди, які будували нову культуру. І яких потім майже всіх знищив Сталін.
Це не просто про репресії. Це про те, як держава вбиває мову, пам'ять, ідентичність — і чому ми досі відбудовуємо те, що тоді зламали.
Дивитися боляче. Але треба.

⭐ IMDb: 7.2 | Премія «Золота дзиґа» за найкращий документальний фільм
🍿 Для тих, хто хоче зрозуміти, звідки ми й чому це важливо саме зараз

Чи знали ви про «Розстріляне відродження» до того, як почали цікавитись українською культурою?