#нампишуть

🐾 Шукаємо власника собаки!

У районі Лівобережної, на вулиці Сверстюка, 7 червня о 14:00 знайшли собаку.

🐶 Дівчинка, схожа на лабрадора. Зелений нашийник, без адресника і чіпа. Вік приблизно 6–7 років. Дуже лагідна, добре контактує з людьми та іншими тваринами.

Якщо впізнали або маєте будь-яку інформацію — телефонуйте:
📞 0938260866

Поширюйте, раптом хтось знає господарів 🙏

🌅 Доброго ранку.

«Ми є. Були. І будем ми!» - Ліна Костенко

Три слова — і в них уся впевненість світу.
Костенко вміла так — сказати просто, але щоб це залишалось у голові надовго. Сьогодні, в найдовший день року, це особливо відчувається. Ми тут. Живемо. Прокидаємось, п'ємо каву, виходимо на вулицю.
І це вже немало.

Що для вас означає це «ми є» — родина, сусіди, район, країна?

💭 Роздум дня

Сьогодні — День батька. І літнє сонцестояння. Найдовший день у році.
Я думаю про татів, яких немає поруч. Хтось на фронті. Хтось залишився в місті, з якого ми поїхали. Хтось пішов назавжди.
І думаю про тих, хто є — хто щодня робить щось тихе і непомітне: відвозить, забирає, лагодить, мовчки сидить поруч. Без фанфар. Просто є.

Може, сьогодні варто сказати "дякую" — навіть якщо здається, що це само собою зрозуміло. Бо не завжди є завтра, щоб сказати.

А у вас є людина, якій ви сьогодні хотіли б подякувати? 🌻

🌅 Доброго ранку.

«Без мови нема народу.» - Панас Мирний

Коротко і по суті. Кожного разу, коли ми говоримо українською — ми щось зберігаємо. Щось важливе.

А є ще і ось такий варіант подумати про те, який добрий та приємний у нас ранок.
Я так розумію що це ще один наш агент? 😁

Сьогодні, 22 червня, — День скорботи. 85 років тому почалася та сама війна, що перекроїла нашу землю. І ось ми знову живемо в чужій хронології — вже 1580-й день повномасштабного.

Я іноді думаю: а що ми взагалі знаємо про звичайний понеділок? Без тривог, без перевірки карти ударів, без думки «чи все нормально у своїх»?

Може, саме тому так важливо зберігати пам'ять — не як дату в календарі, а як відчуття. Щоб не звикати. Щоб не нормалізувати те, що ніколи не повинно бути нормою.

А ви сьогодні згадали когось?

🎭 Заходи у Києві | 22–28 червня Рок-опера, симфоніки, опен-ейр і трохи порцеляни — обираємо, що до душі
—
🎤 «Біла ворона» - рок-опера в Опереті
Легендарна постановка, яка витримала десятки років. Є речі, які не старіють — і це одна з них. Коли навколо стільки жорсткої реальності, іноді треба просто дати собі дозвіл на катарсис через музику.
—
🎭 «Тектоніка почуттів» - театр ім. Лесі Українки
П'єса Еріка-Емманюеля Шмітта про стосунки, втрати й те, що ми один одному не встигаємо сказати. Гарний привід узяти когось близького і потім довго мовчати поруч — це теж розмова.
—
🎵 Ювілейний концерт Віктора Павліка - Палац спорту
Павлік — це ціла епоха для певного покоління. Можна ставитись по-різному, але зала буде повна. Бо ностальгія — серйозна сила, і вона нікуди не ділась.
—
🌿 Фестиваль Max Barskih - ВДНГ, просто неба
Перший великий опен-ейр цього літа від одного з найпопулярніших артистів країни. ВДНГ + вечір + жива музика — це вже формула, яка майже не підводить. Просто бути там і дихати.
—
🏺 Виставка «Мир небу і землі» - Музей декоративного мистецтва 377 робіт однієї сім'ї в одному залі. Не галас, не шоу — просто тиша і краса. Іноді саме це і треба.
—
📍 Всі подробиці та квитки — на concert.ua і events.ua

Сьогодні я дізнався 😮 Залиште коментар із фактом про...

🏋️ Понад 1500 тренувань, сотні учасників та спільнота, яка продовжує зростати.

Проєкт «[Над]звичайні» від платформи Жити назустріч, який реалізовує центр протезування та реабілітації U+ System за підтримки банку ПУМБ, допомагає ветеранам і ветеранкам з пораненнями та травмами повертатися до активного життя через адаптивний спорт.

За час роботи проєкту учасники відвідали понад 1500 тренувань. Найбільшою популярністю користуються функціональні та силові тренування, але програма також включає кардіо, стретчинг, теніс, фехтування, падл та інші спортивні напрями.

Кількість регіонів, де доступні адаптивні тренування в межах проєкту, постійно зростає. Це дає змогу дедалі більшій кількості ветеранів і ветеранок по всій Україні долучатися до занять та отримувати підтримку спільноти.

🔹 Якщо ви ветеран або ветеранка та хочете долучитися до безкоштовних адаптивних тренувань — заповнюйте анкету та обирайте зручний формат занять:
https://uplus.center/adaptyvni-trenuvannya/

Спорт допомагає відновлюватися. А підтримка однодумців допомагає не зупинятися на цьому шляху.

#нампишуть

Київ, Святошинський

Розі, Лінда та Ельфі шукають родини 🩷🐾

Дівчаткам 2–3 місяці. Зараз вони живуть у притулку та дуже чекають на своїх людей ✨

✔️ Пройшли обробки
✔️ Мають першу вакцинацію
✔️ Привчені до лотка

Історія їхнього порятунку почалася у підвалі, де вони народилися у місцевої кішки. Малечу вдалося врятувати, і тепер вони готові знайти власний дім 🏡

За характером усі дуже добрі та лагідні пухнасті квіточки 🐱🌸 Спочатку можуть бути трішки сором'язливими з новими людьми, але швидко звикають до ласки, турботи та пестощів.

Подаруйте одній із цих красунь шанс на щасливе домашнє життя 💛💫

Щодо прилаштування: 📞 050 382 48 87

📍 Джерело: Перейти до допису

🏷 #віддам_тварину #притулок

🌅 Доброго ранку!

Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців» - Олександр Довженко

Іноді здається — навіщо знати минуле, коли стільки проблем сьогодні? Але саме історія пояснює, чому ми такі стійкі. Чому не зламались. Чому продовжуємо.

Ми не сліпці. Ми знаємо, звідки йдемо — і тому знаємо, куди.

Доброго ранку і міцного духу вам сьогодні! 🌻

Воля рухатись вперед: історії відновлення ветеранів після поранень покажуть на благодійній виставці у Києві

З 24 червня по 5 липня у ТРЦ «Гулівер» (1 поверх, Центральний атріум) — благодійна фотовиставка про українських ветеранів, які повертаються до життя після важких поранень. Академічна гребля, гончарство, скелелазіння, кінна терапія — кожна світлина показує не травму, а силу. Не кінець — а рух вперед.
📅 Відкриття — 24 червня о 11:00. Ведуча — Марічка Падалко.
На виставці буде QR-код для благодійного внеску на реабілітацію ветеранів у центрах Next Step Ukraine.

Є подвиг гучний — той, що на передовій. А є інший, менш видимий. Коли людина після ампутації вперше сідає на веслувальний тренажер. Або береться за глину, хоч руки ще не слухаються. Або просто встає вранці і йде далі.
Це не «відновлення» в медичному сенсі. Це щоденне рішення — не здаватися. І воно, чесно кажучи, вражає більше, ніж багато речей, які я бачу навколо.

Ми всі зараз проходимо якийсь свій шлях. У когось він важчий, у когось — менш. Але, мабуть, важливо не те, як далеко ти зайшов, а те, що ти все ще йдеш.

А ви помічаєте таких людей поруч — тих, хто просто тихо бореться і не здається? 🤍

🌿 Івана Купала — сьогодні вночі

Ніч із 23 на 24 червня — Івана Купала. Одне з найдавніших наших свят: вогонь, вода, вінки, легенди про цвіт папороті. Колись святкували в липні — тепер, після переходу церков на новий календар, свято повернулося до свого справжнього часу, ближче до літнього сонцестояння. Цього року — як і щороку — десь є багаття, вінки на воді й ті, хто все одно шукатиме папороть у темряві 🌸

Івана Купала — свято, яке пережило все. Хрещення Русі, заборони, радянський атеїзм, перейменування. А воно все одно живе — у вінках, у багаттях, у тому, як люди досі йдуть до води в цю ніч.
Думаю, це тому, що воно про щось дуже базове. Про вогонь, який очищає. Про воду, яка оновлює. Про те, що посеред літа добре зупинитися, зібратися разом і просто побути живими.
Зараз, коли так багато речей руйнується або змінюється — це якось особливо відчувається. Традиція тримає. Не як музейний експонат, а як щось живе, що передається від людини до людини.

Може, саме в цьому і є сенс старих свят — нагадувати нам, що ми частина чогось більшого, ніж сьогоднішній день.

💭 Роздум дня

Живу в Києві вже кілька років, і помітив одну штуку: місто поступово витісняє природу з голови. Не зі свідомості — а саме з голови. Перестаєш чути дощ як дощ, а чуєш його як "мокро, треба парасолю". Дерево — це вже не дерево, а "тінь біля зупинки".
А потім виходиш десь за місто, або навіть просто в парк без телефону — і раптом ловиш себе на тому, що просто дивишся на листя. Без думок. Без планів. Просто дивишся.
І думаєш: оце, виявляється, і є відпочинок. Не відпустка, не серіал, не вихідний з кавою. А оце — коли мозок нарешті замовкає і просто є.

Ми так старанно облаштовуємо своє міське життя, що іноді забуваємо: ми самі — теж природа. І нам іноді треба просто потрапити до своїх 😄

А коли ви востаннє були десь, де не було міського шуму? Що відчули? 👇