Ставлення гетьманського уряду й Павла Скоропадського до земельної проблеми
Одразу ж після приходу Гетьмана до влади українські соціалістичні партії із завзятістю, вартою кращого застосування, починають боротьбу з цією, вільною від вузьких шор класових цінностей українською владою. Головними аргументами цієї боротьби, відгомін якої можна, на жаль, зустріти в наукових публікаціях і міжвоєнного періоду, і сьогоднішнього дня (яскравим прикладом є Українська Загальна Енциклопедія, яка побачила світ в 30-х роках у Галичині, де так характеризується цей період української історії:
Спростовуючи ці звинувачения, Гетьман ще на початку травня, тобто в перші дні свого правління, в інтерв'ю німецькій газеті "Berliner Tageblatt", відповідаючи на запитання про свос ставлення до проблеми земельної реформи, підкреслив:
Можна тільки пошкодувати, що цим планам через несприятливі історичні обставини так і не довелося стати реальністю, бо і через 75 років проблема створення цивілізованого, реальністю, бо і через 75 років проблема створення цивілізованого, розвинутого сільського господарства, яке б могло не тільки забезпечити внутрішні потреби, але і стати основою українського експорту, залишається тільки добрим наміром. Доречно буде згадати, що навіть за той невеликий період існування Української Держави Гетьмана Скоропадського вдалося стабілізувати фінансовий стан і створити державний бюджет. Українська валюта, забезпечена природними багатствами України та, головним чином, цукром, стала тривкою.
📄 Тарас Андрусяк "Правові основи Української Гетьманської Держави 1918 року"
#Українська_Держава
#гетьманський_уряд
#аграрне_питання
Одразу ж після приходу Гетьмана до влади українські соціалістичні партії із завзятістю, вартою кращого застосування, починають боротьбу з цією, вільною від вузьких шор класових цінностей українською владою. Головними аргументами цієї боротьби, відгомін якої можна, на жаль, зустріти в наукових публікаціях і міжвоєнного періоду, і сьогоднішнього дня (яскравим прикладом є Українська Загальна Енциклопедія, яка побачила світ в 30-х роках у Галичині, де так характеризується цей період української історії:
Влада на Україні перейшла в руки представників поміщицької кляси и великої буржуазії, чужої й часто ворожої українському національному рухові)є нехтування Гетьманським урядом інтересів малоземельних та безземельних українських селян, обмеження громадянських і політичних прав та свобод, байдужість, а то й ворожість інтересам української нації.
Спростовуючи ці звинувачения, Гетьман ще на початку травня, тобто в перші дні свого правління, в інтерв'ю німецькій газеті "Berliner Tageblatt", відповідаючи на запитання про свос ставлення до проблеми земельної реформи, підкреслив:
Я не бажаю тільки скасування права власності на землю, як це зробив попередній Уряд в третім Універсалі, і тримаюся тієї думки, що кожна реформа мусить переходити в порядку та спокою. Моя Вітчизна не може стати грунтом для соціалістичних експериментів. Продовжуючи свою думку, далі він зазначив, що відновлення приватної власності на землю не тільки поліпшить фінансовий стан країни, але й сприятиме розвитку хліборобства, оскільки гроші, що зібрались у селян, знову з'являться на ринку після того, як селяни одержать можливість не тільки обробляти землю, але й купувати її у власність з поділених на ділянки для продажу державних земель і великих землеволодінь.Тобто, маємо всі підстави стверджувати, що Гетьман прагнув зробити всe можливе для того, щоб створити в Україні розвинуте сільське господарство, яке б базувалося на приватній власності на землю й особистій зацікавленості в результатах своєї праці кожного селянина. Таку ж позицію відстоював Уряд, у заяві якого говорилося, що
під господарським оглядом сильне селянство св такім хліборобськім краю, як Україна, підставою народного добробуту і Правительство вже приступило до вироблення плану земельної реформи, поставивши собі твердою ціллю зарадити земельному голодові убогих землею і безземельних хліборобів. Правительство не думає ні піти шляхом скасування приватної власности, ні шляхом небезпечних експериментів, яких не знає ще ніяка культурна країна, ні шляхом руїни хліборобської культури, котра творить підставу народного господарства України. Одначе Правительство не спиниться перед ніякими жертвами, щоб створити на Україні здорове, забезпечене землею селянство, котре було 6 здатне в найвищій мірі побільшити продукцію. Ті земельні посілості в приватнім посіданню, які треба вивласнити для сеї цілі без шкоди для інтересів хліборобської культури, закупить держава и за необтяжуючі ціни передасть потребуючим хліборобам.
Можна тільки пошкодувати, що цим планам через несприятливі історичні обставини так і не довелося стати реальністю, бо і через 75 років проблема створення цивілізованого, реальністю, бо і через 75 років проблема створення цивілізованого, розвинутого сільського господарства, яке б могло не тільки забезпечити внутрішні потреби, але і стати основою українського експорту, залишається тільки добрим наміром. Доречно буде згадати, що навіть за той невеликий період існування Української Держави Гетьмана Скоропадського вдалося стабілізувати фінансовий стан і створити державний бюджет. Українська валюта, забезпечена природними багатствами України та, головним чином, цукром, стала тривкою.
📄 Тарас Андрусяк "Правові основи Української Гетьманської Держави 1918 року"
#Українська_Держава
#гетьманський_уряд
#аграрне_питання
Pokhid_Bolbochana_na_Krym.pdf
43 MB
Борис Монкевич
Похід Болбочана на Крим
Оповідає про похід Кримської Групи на Таврію на чолі з полковником Болбочаном. Сей похід мав на меті долучити Крим до складу України, а також одержати від контроль Чорноморський Флот. Про це йдеться в роботі "Похід Болбочана на Крим", написаної Борисом Монкевичем як одним з учасників події.
#література
Похід Болбочана на Крим
Оповідає про похід Кримської Групи на Таврію на чолі з полковником Болбочаном. Сей похід мав на меті долучити Крим до складу України, а також одержати від контроль Чорноморський Флот. Про це йдеться в роботі "Похід Болбочана на Крим", написаної Борисом Монкевичем як одним з учасників події.
#література
Витримка з довідки Всеукраїнського православного церковного Кирило-Мефодіївського братства про становище в УПЦ, також цікавим є підпис гетьманських міністрів щодо підтримки автокефалії Української церкви
📄 ЦДАВО України. Ф. 1071 Оп. 1. Спр. 97. Арк. 10-13
#Українська_Держава
#гетьманський_уряд
#релігія
На Московському Всероссійському З'їздові духовенства та мирян 11-го липня того року представники України в своїй декларації, доводили що "треба дати Україні свободу, негайно скликати Всеукраїнський Церковний Собор духовенства та мирян". До цеї постанови приєдналися представники Хольської та Бессарабської єпархий.
Нам відомо, що про ці бажання не їден раз нагадували Собору представники українських єпархий. Але Собор пійшов иншим шляхом: він дуже був обтяжений обранням патріарха московського...
Тим часом на містах продовжувалася боротьба за Всеукраїнський Собор. Другий Київський Український Єпархіальний З'їзд в серпні місяці обрав членів Єпископського Совіту, виразно показав їм свої довірья і доручив їм працювати по скликанню Всеукраїнського Церковного Собору. Для цього Єпископський Совіт виділив з себе окрему комісію по скликанню Всеукраїнського Церковного Собору: комісія зверталась до єпархіальної влади з проханням благословити організацію Всеукраїнського Церковного Собору, але відповіді від неї не діждалась. От же з серпня місяця і до цього часу чекає Київська Єпархія затверження постанов останнього свого з'їзду.
Між тим у Київі йшла боротьба за поступові церковні реформи на Україні з місцевими темними силами, які об'єднались в організації "Київського пастирського союза", а також "союза приходских организацій". Ці два союзи ишли єдним шляхом. Перший зібрав всих лютих ворогів українського національного руху взагалі, ворогів двох останних Київських Єпархіальних з'їздів. Обраного ними Єпископського Совіту і церковних реформ, які цими з'їздами намічались; а инспираторами другого зробились де-які члени "Клуба русских националистов", та таких часописів, як "Київ" та "Київлянин".
Проти них виступив гурток поступових людей, захистників церковних реформ та організації Української Церкви на широкому національному і демократичному грунті. Це був, головно, єпископський совіт, в склад котрого війшли професори Дух. Академії та Університету, деякі київські священники та миряне. Проти них зроблені були всі заходи, щоб знищити всю їх церковну працю і образити їх.
Але найбільше зроблено було цих заходів тоді, як цей гурток укупі з представниками від вояцтва війшов в склад першого українського церковного виконавчого комітету, а потім Всеукраїнської Церковної Православної Ради.
Велику допомогу в підготовці до Собору праці зробили православні козаки та гурток київської поступової інтеллігенції. Козаки дали своїх представників в Церковну Раду і підтримували їх морально. Гурток Київської інтеллігенції одверто заявив свою прихільність до цього українського церковно-національного руху і навіть до незалежністі од влади Московського Патріарху (автокефалії) Української Православної Церкви. Під цією постановою є підпис таких українських діячів, я Н.П.Василенко, В.Н.Науменко, проф. В.В.Зіньковський,В.И. Екземплярський та инші. Допомогло в цій напрямі і "Київське релігійно-
философське товариство", котре до нині веде боротьбу з церковними реакціонерами і поставило з свого складу багато щиріх борців за відродження Української, православної, національної, соборнеправної і автокефальної церкви. Вони війшли в склад Церковної Ради.
📄 ЦДАВО України. Ф. 1071 Оп. 1. Спр. 97. Арк. 10-13
#Українська_Держава
#гетьманський_уряд
#релігія
👍6
Загальноприйнятно вважати, що до уряду Гетьманської Держави підбирали людей, які були ворожими до України або нічого спільного з нею не мали, цікава позиція голови Ради Міністрів Української Держави Федора Лизогуба щодо української мови й питання автономії України
📄 Рада 1906 -№ 68. - 2 грудня. - С.3.
#Українська_Держава
#гетьманський_уряд
Ф. Лизогуб, голова губ. земства сказав, що сам він завжди був проти автономії України, бо признавав, що по теперішніх часах це неможливо, але за свободу української мови він завжди стояв.
Таким способом найголовніші діячі полтавського відділу "союзу" висловилися про українську справу не туманно, а доволі прямо й ясно, й більше прихильно, ніж можна було сподіватися від октябристів.
📄 Рада 1906 -№ 68. - 2 грудня. - С.3.
#Українська_Держава
#гетьманський_уряд
Резолюція Надзвичайних Загальних Зборів членів Товариства Кубанців імені Якова Кухаренка в Подєбрадах, Чехословаччина. 1930 рік.
Джерело: часопис Українське Слово. Перемишль. 1930.
#фото_документи
#Кубанська_Народна_Республіка
Джерело: часопис Українське Слово. Перемишль. 1930.
#фото_документи
#Кубанська_Народна_Республіка
❤7
Про діяльність комісії у справі військового духовенства при Генеральному Штабі Української Держави
Завданнями Комісії у справах військового духовенства були: 1. Ліквідація і реєстрація церковно-військового майна демобілізова них і розформованих частин, а також персоналу колишнього військового духовенства; 2. Обміркування матеріального забезпечення колишнього і майбутнього військового духовенства; 3. Реєстрація військового духовенства й утворення кандидатських списків для призначення в частини й установи військової і морської офіції; 4. Розроблення Статуту про вій- ськове й морське духовенство; 5. Розроблення штатів військового й морського духовенства. гетьмана
До складу Комісії ввійшли представники різних відомств: від штабу полковник Глинський; Військового міністерства осавул Макуха; Міністерства ісповідань панотець Олександр Маричев; військового духовенства протоєреї Євген Капралов, Костянтин Стешенко й Ізмаїл Ковернинський, панотці Гнат Яструбецький і Євген Яржемський. У серпні до Комісії призначено ще двох членів: від Микільського військового собору й морського духовенства 10. Комісія прикомандировувалася до Головного штабу, де для неї виділили приміщення. Діяла канцелярія. Головування в Комісії було покладено на протоєрея Є. Капралова.
Комісія у справах військового духовенства працювала відповідно до визначених їй завдань. Вона взяла на облік і склала реєстр церковно-військового майна, що залишилося на території України од військових і тилових частин Південно-
Західного й Румунського фронтів російської армії. Частину майна було передано до новосформованих українських частин, а дещо звезли до Києва. Проте багато майна так і не було обліковано, і воно залишилося в Румунії або було розграбоване.
У межах своєї компетенції Комісія вживала заходів до поліпшення долі колишнього військового духовенства. 3 21 травня по 25 вересня 1918 р. питання матеріального становища військового духовенства 7 разів розглядалося на її засіданнях .
З березня по 28 жовтня 1918 р. було складено абеткові списки на 2019 кандидатів на посади лікарів, урядовців і панотців. 3 9 березня по 24 жовтня того ж року у військові частини призначено 25
панотців
Від початку своєї діяльності Комісія наполегливо клопоталася перед Військовим міністерством і Міністерством ісповідань про матеріальну допомогу військовому духовенству. Так, у липні 1918 р. військовий міністр офіційно звернувся до Міністерства ісповідань з про ханням узяти під свою опіку й піклування зареєстрованих Комісією військових священиків, поки їх буде призначено на посади в єпархіях, а також виділити їм грошову допомогу з наданого Міністерству ісповідань кредиту. 5 серпня Комісія надіслала до цього міністерства лист із списком 235 військових священиків і проханням повідомити, коли буде розпочато видачу грошей. Крім того, голова і члени Комісії не раз зверталися до окремих посадовців Міністерства ісповідань з проханнями про допомогу військовому духовенству.
Щоб полегшити долю "безмісного" військового духовенства, Комісія намагалася знайти кошти для утримання його. Спочатку було роздано 10 тис. крб., що залишились від фонду колишнього військового пресвітера. 30 травня вийшов наказ №187 військового міністра про одноразову грошову допомогу військовому духовенству. 12 червня гетьман затвердив ухвалу Ради Міністрів про виділення 3 млн. крб. для виплати заборгованості військовикам, у тому числі військовому духовенству. 8 липня було затверджено подібне розпорядження на 6 млн. кр6. Згідно з постановою Ради Міністрів від 29 червня про допомогу військовополоненим, священики, які поверталися з німецького й австро-
угорського полону, отримували допомогу на рівні українських старшин відповідного рангу по 300 крб. Поранені священики одержували допомогу на 25% більшу й діставали право на безкоштовний проїзд залізницею до місця постійного мешкання. Державна влада надавала допомогу військовополоненим духовним особам.
📄 Богдан Андрусишин, Олександр Луговський "Комісія у справах військового духовенства при головному штабі Української Держави"
#Українська_Держава
#армія
#релігія
Завданнями Комісії у справах військового духовенства були: 1. Ліквідація і реєстрація церковно-військового майна демобілізова них і розформованих частин, а також персоналу колишнього військового духовенства; 2. Обміркування матеріального забезпечення колишнього і майбутнього військового духовенства; 3. Реєстрація військового духовенства й утворення кандидатських списків для призначення в частини й установи військової і морської офіції; 4. Розроблення Статуту про вій- ськове й морське духовенство; 5. Розроблення штатів військового й морського духовенства. гетьмана
До складу Комісії ввійшли представники різних відомств: від штабу полковник Глинський; Військового міністерства осавул Макуха; Міністерства ісповідань панотець Олександр Маричев; військового духовенства протоєреї Євген Капралов, Костянтин Стешенко й Ізмаїл Ковернинський, панотці Гнат Яструбецький і Євген Яржемський. У серпні до Комісії призначено ще двох членів: від Микільського військового собору й морського духовенства 10. Комісія прикомандировувалася до Головного штабу, де для неї виділили приміщення. Діяла канцелярія. Головування в Комісії було покладено на протоєрея Є. Капралова.
Комісія у справах військового духовенства працювала відповідно до визначених їй завдань. Вона взяла на облік і склала реєстр церковно-військового майна, що залишилося на території України од військових і тилових частин Південно-
Західного й Румунського фронтів російської армії. Частину майна було передано до новосформованих українських частин, а дещо звезли до Києва. Проте багато майна так і не було обліковано, і воно залишилося в Румунії або було розграбоване.
У межах своєї компетенції Комісія вживала заходів до поліпшення долі колишнього військового духовенства. 3 21 травня по 25 вересня 1918 р. питання матеріального становища військового духовенства 7 разів розглядалося на її засіданнях .
З березня по 28 жовтня 1918 р. було складено абеткові списки на 2019 кандидатів на посади лікарів, урядовців і панотців. 3 9 березня по 24 жовтня того ж року у військові частини призначено 25
панотців
Від початку своєї діяльності Комісія наполегливо клопоталася перед Військовим міністерством і Міністерством ісповідань про матеріальну допомогу військовому духовенству. Так, у липні 1918 р. військовий міністр офіційно звернувся до Міністерства ісповідань з про ханням узяти під свою опіку й піклування зареєстрованих Комісією військових священиків, поки їх буде призначено на посади в єпархіях, а також виділити їм грошову допомогу з наданого Міністерству ісповідань кредиту. 5 серпня Комісія надіслала до цього міністерства лист із списком 235 військових священиків і проханням повідомити, коли буде розпочато видачу грошей. Крім того, голова і члени Комісії не раз зверталися до окремих посадовців Міністерства ісповідань з проханнями про допомогу військовому духовенству.
Щоб полегшити долю "безмісного" військового духовенства, Комісія намагалася знайти кошти для утримання його. Спочатку було роздано 10 тис. крб., що залишились від фонду колишнього військового пресвітера. 30 травня вийшов наказ №187 військового міністра про одноразову грошову допомогу військовому духовенству. 12 червня гетьман затвердив ухвалу Ради Міністрів про виділення 3 млн. крб. для виплати заборгованості військовикам, у тому числі військовому духовенству. 8 липня було затверджено подібне розпорядження на 6 млн. кр6. Згідно з постановою Ради Міністрів від 29 червня про допомогу військовополоненим, священики, які поверталися з німецького й австро-
угорського полону, отримували допомогу на рівні українських старшин відповідного рангу по 300 крб. Поранені священики одержували допомогу на 25% більшу й діставали право на безкоштовний проїзд залізницею до місця постійного мешкання. Державна влада надавала допомогу військовополоненим духовним особам.
📄 Богдан Андрусишин, Олександр Луговський "Комісія у справах військового духовенства при головному штабі Української Держави"
#Українська_Держава
#армія
#релігія
Про відношення запорозьких козаків й законне повернення лицаря Петра Болбочана до корпусу
📄 Іван Дубовий "Спогади (неопубліковані) - з архіву полковника Петра Содоля-Зілинського"
#Болбочан
#болбочанівці
…Після зібрання всі вийшли на вулицю. І тут нам представилася радісна картина: широкими вулицями проходили Запорожці й голосно відповідали на привітання полковника Болбочана, котрий стояв на тротуарі в оточенні старшин веселий і щасливий, як батько серед дітей. Бачив я проходячих одиноко, як ставали "во фронт", як колись було в російській армії. "Во фронт" ставали" перед генералами.
Виховані в дусі дисципліни регулярних армій, Запорожці не могли, може, зробити звичайний переворот, хоч як боліло їхнє серце за вчинки уряду. Але довід Державного Інспектора, який казав про права їхні по призначенню й усуненню командирів, ясно представляв справу привернення до командування Болбочана — справа була законна. Отже, Сальський опинився під домашнім арештом, затриманий в штабі Корпусу, щоб на другий день (це діялося 9-го червня) передати всі справи новопризначеному командирові Болбочану, який тимчасом мав разом з полковником Гавришком провести ніч в приватному помешканні й під вартою Наливайківців.
…Але вночі ватага п'яних Дорошенківців (казали потім, що це були Глодоські повстанці) підступом обеззброїли варту Наливайківців, арештували полковника Болбочана й повезли до Ставки (тоді Чорний Острів), а полковникові Гавришку вдалося втекти через вікно".
📄 Іван Дубовий "Спогади (неопубліковані) - з архіву полковника Петра Содоля-Зілинського"
#Болбочан
#болбочанівці
❤7
Листи до братів хліборобів.pdf
22.5 MB
Листи до братів хліборобів.
В'ячеслав Липинський.
Перша праця яка створила передумови до утворення ідеології українського консерватизму, що у подальшому призвела до гетьманського перевороту в УНР та утворення монархічної еміграції.
Про виклад свого погляду на монархію, В'ячеслав виклав у цій праці.
#література
В'ячеслав Липинський.
Перша праця яка створила передумови до утворення ідеології українського консерватизму, що у подальшому призвела до гетьманського перевороту в УНР та утворення монархічної еміграції.
Про виклад свого погляду на монархію, В'ячеслав виклав у цій праці.
#література
❤10
Ясновельможне панство, хотів повідомити, що Ясновельможна Рать на деякий час йде на паузу, плануємо на майбутнє реформувати канал й можливо змінити тематику згодом, а на даний момент канал йде на канікули у зв'язку з нестачою часу, але ми не покидаємо авжеж вас назавжди, також ще актуальний писар в адміністрацію нашого каналу, більш детально можете звернутися до адміністрації @Khorunzhy777 або @Ostaniy_Samostiynuk
😢11
«Славної па'мяті. Полковник Болбочан трагічно загинув на своїй землі в маленьким містечку Балині на Поділлю. Та не в бою, — впав від кулі брата Українця... Не несли козаки на руках свого Батька-Отамана. не накрили червоною китайкою домовини, не греміли гармати на прощання. навіть не дали лихі люди пан-отцеві відпровадити його на місце вічного спочинку. поховали тихцем. щоб не зобачив народ, і не спитався "за що?".
Ніхто не розриє могили, бо її не має, а Велика Ганьба затерла всі сліди за собою!»
Сьогодні свої 142 роки святкує Петро Болбочан, що в боях пройшов всю Україну, наводив праведний жах на ворогів держави, але впав не від кулі противника, а від українців яких захищав. Вічна пам'ять визволителю Таврії та оборонцю Півдня України.
З днем народження Вас!
Ніхто не розриє могили, бо її не має, а Велика Ганьба затерла всі сліди за собою!»
Сьогодні свої 142 роки святкує Петро Болбочан, що в боях пройшов всю Україну, наводив праведний жах на ворогів держави, але впав не від кулі противника, а від українців яких захищав. Вічна пам'ять визволителю Таврії та оборонцю Півдня України.
З днем народження Вас!
Нова адміністрація нагадує перейти на новий канал, так як цей вже не буде вестися й буде далі існувати як сховок:
https://t.me/IizbornikRati
https://t.me/IizbornikRati
Telegram
ꙋзборникъ Ратъ
Рѹсьска землѧ — моя мати, і азъ єї защѧщу до остѧннѧго подыху!
👍2
Нова адміністрація нагадує перейти на новий канал, так як цей вже не буде вестися й буде далі існувати як сховок:
https://t.me/IizbornikRati
https://t.me/IizbornikRati
Telegram
ꙋзборникъ Ратъ
Рѹсьска землѧ — моя мати, і азъ єї защѧщу до остѧннѧго подыху!
Вітаємо, Вельможне панство!
Канал можливо воскресне, оскільки адміністрація нарешті вийшла з кризи середнього віку та продовжить працювати в напрямку Української Держави.
Канал можливо воскресне, оскільки адміністрація нарешті вийшла з кризи середнього віку та продовжить працювати в напрямку Української Держави.
❤9
Дорогі підписники, у зв'язку закриття проекту чтиво, було створено файл, де будуть зібрані файли із сайту, щодо ведення каналу по можливості в майбутньому будуть пости, не покидаємо вас зрештою, поки що кому потрібні матеріали, заходьте сюди https://t.me/chtyvoknyhy
Про свавілля й мародерства так званих "союзників" унр поляків
Джерело: В. Кавунник " Архів УНР МВС"
Надзвичайно старанно поляки проводять обеззброєння населення. Робиться
це по такій системі: приходить в село отряд, скликають всіх селян, окружають
село, виставляють кулемети. Вичитують по списку тих що по їх відомостям
мають і загрожують зброю і загрожують п’ятьом та десятьом розстрілом, коли
це не помагає беруть і за шию підвішують на петлю. Наслідком цієї системи
багато людей уже постріляно і повішано. За невидачу зброї паляться також села
і забирається худоба. Наприклад, знамениті дубенські Сади і Млинів за невидачу
зброї цілком спалені. Населення після цього віддає п’яту – десяту частину своєї
зброї і то зіпсованої, а Сади, наприклад, зброї не віддали і всі повтікали в ліси.
Щоб вбити всяку віру в поворот української влади поляками розповсюджуються
самі провокаційні чутки, то Денікін вже зайняв всю Україну, то Петлюра
попався в полон, то з Петлюрою ми воюємо, то з Петлюрою ми спільники.
Джерело: В. Кавунник " Архів УНР МВС"
👍5