🔤Сьогодні з’явилися повідомлення про можливу ліквідацію генерал-майора Антона Груніса, командира 4-ї окремої мотострілецької бригади ЗС РФ.

Наразі офіційно його смерть не підтверджена, тому InformNapalm продовжує перевірку та поставив Груніса на циклічний OSINT-моніторинг.

Цікаво, що Груніс уже давно присутній у наших архівах. У розслідуванні InformNapalm «Список-1097: як 18-та ОМСБр ЗС Росії окупувала Крим» він фігурує під №233 — тоді ще підполковник, командир 1-го мотострілецького батальйону 18-ї ОМСБр, в/ч 27777.

Його прізвище містилося у витягу з наказу №53 від 14 березня 2014 року серед військовослужбовців, які вибули для виконання «бойового завдання» та отримували сухі пайки на 16–18 березня. Цей часовий проміжок безпосередньо збігався із завершальним етапом російської операції із захоплення Криму. Під час подальшого OSINT-аналізу всього масиву документів InformNapalm встановив численні прямі підтвердження перебування військовослужбовців 18-ї ОМСБр у Криму і дійшов висновку, що військові зі списків були залучені до російської воєнної операції проти України.

За наступні 12 років Груніс доріс до генерал-майора, командира бригади та отримав звання «Героя Росії».
Наразі в циклічному моніторингу InformNapalm перебувають одразу кілька російських генералів, щодо яких за останні дні з’являлися повідомлення про загибель.
Якщо раніше гучні новини про ліквідацію російського генералітету часто надходили з глибокого тилу РФ — унаслідок диверсій, підривів чи замахів, — то останнім часом дедалі частіше йдеться саме про ураження командних пунктів поблизу фронту.

Тож із висновками щодо Груніса поки не поспішаємо. Чекаємо на додаткові незалежні підтвердження.

Ми помітили певну закономірність: російські підполковники, які колись потрапляли в поле зору InformNapalm і залишалися в наших архівних OSINT-дослідженнях, з роками нерідко отримують генеральські звання. Але разом із новими погонами вони стають і більш пріоритетними цілями на знищення.

➕ Довідково варто окремо згадати й саму 4-ту бригаду.

4-та окрема гвардійська мотострілецька бригада імені Георгія Побідоносця має характерне для російської окупаційної армії походження. Її формували на окупованій Луганщині з низки проросійських збройних формувань. Згодом до її структури були інтегровані й залишки інших угруповань.
І ця бригада також далеко не вперше потрапляє в поле зору InformNapalm.

Ще у 2016 році волонтери InformNapalm через аналіз профілів бойовиків вийшли на базу зберігання бронетехніки під Луганськом. Одним із фігурантів був Богдан Севастьянов із угруповання «Бетмен», залишки якого після переформатування влилися саме до 4-ї ОМСБр. Належність встановлювали, зокрема, за шевронами, колом зв’язків та технікою з тактичним знаком «4 у квадраті». На базі тоді зафіксували Т-64, Т-72 і Т-72С1.

А у 2020 році в розгорнутій розвідувальній довідці InformNapalm про 1-й та 2-й армійські корпуси РФ на окупованому Донбасі 4-та ОМСБр вже фігурувала як повноцінне з’єднання 2-го АК, в/ч 74347. До її складу входив, зокрема, батальйон «Прізрак». Наші аналітики тоді наголошували, що структура таких бригад була приведена до типових штатів ЗС РФ, а російські «куратори» дублювали командні посади починаючи з батальйонного та бригадного рівнів, забезпечуючи реальне підпорядкування корпусів російській армії.

Під час повномасштабної війни підрозділи 4-ї бригади воювали на Лисичанському та Кремінському напрямках, згодом — під Бахмутом, Кліщіївкою та Часовим Яром. У 2026 році її підрозділи фіксуються вже безпосередньо в боях за Костянтинівку.

14 травня 2023 року Міноборони РФ офіційно визнало загибель тодішнього комбрига полковника В’ячеслава Макарова. За російською версією, він особисто керував боєм поблизу Красного/Іванівського під Бахмутом, був важко поранений і помер під час евакуації.

Якщо загибель Груніса підтвердиться, то 4-та ОМСБр уже вдруге за час повномасштабної війни втратить свого командира.

Підписатись на InformNapalm ✅ | Підтримати полум'я 🔤

OSINT-аналітик InformNapalm Антон Павлушко, який понад 20 років живе у Німеччині та добре розуміється на німецькій політиці, сьогодні звернув нашу увагу на два показові кейси всередині німецької «Альтернативи для Німеччини» (AfD), яка загалом послідовно виступає проти подальшої військової підтримки України:

Зараз у Києві перебуває депутат Бундестагу від AfD Рюдігер Лукассен (Rüdiger Lucassen) — член парламентського комітету з питань оборони, колишній вертолітний пілот сухопутних військ і полковник Бундесверу у відставці.

Під час поїздки він ділиться доволі нетиповими для AfD спостереженнями. Лукассен зазначає, що Київ продовжує жити, а українці, з якими він спілкується, не демонструють готовності здаватися. Він, зокрема, розповів про зустріч із ветераном, який сам воював, втратив родича на фронті, а тепер у війську служить його син.

Також Лукассен на власні очі побачив наслідки масованих російських повітряних атак. За його спостереженнями, серед уражених об’єктів — житлові будинки, АЗС та промислові підприємства, а логіку вибору цілей не завжди можливо пояснити суто військовою необхідністю. З його слів випливає висновок, що одним із завдань таких ударів може бути психологічний тиск на цивільне населення з метою примусити Україну до капітуляції.

Ще цікавіший кейс — Тім Шрамм (Tim Schramm, schrammi), молодий політик AfD, заступник голови окружної організації партії у Вупперталі.

Шрамм сам пройшов доволі нетипову для представника AfD еволюцію. За його власними словами, раніше він мав проросійські погляди і значною мірою вірив російській пропаганді. Після поїздок в Україну з гуманітарною місією його позиція змінилася. Згодом він добровільно долучився до українських сил і воював у складі одного з підрозділів територіальної оборони, зокрема як мінометник та оператор БПЛА.

Його позиція стала настільки незручною для частини партійного керівництва, що земельна організація AfD у Північному Рейні-Вестфалії намагалася домогтися його виключення з партії та тимчасово позбавила членських прав. У листопаді 2025 року партійний суд скасував ці тимчасові санкції, після чого Шрамм повернув собі членські права та посаду в окружній організації.

На вихідних він опублікував приблизно чотирихвилинне емоційне відео 📱, в якому пояснив, чому німецький націоналіст, на його думку, повинен підтримувати Україну.

Його аргументація доволі проста: якщо Росію не зупинити в Україні, Німеччині та іншим європейським країнам доведеться платити за це вже власною безпекою, власними ресурсами і, потенційно, життями власних громадян. Тому постачання Україні озброєння Шрамм розглядає не як благодійність, а як прагматичну інвестицію в безпеку самої Німеччини.

Відео вже наближається до пів мільйона переглядів і викликало активну дискусію серед прихильників AfD. У коментарях зійшлися як його однопартійці, так і опоненти, а сама теза Шрамма очевидно зачепила частину аудиторії партії.

Ці два кейси цікаві саме на тлі офіційної лінії AfD. Партія регулярно виступає проти подальших поставок зброї Україні та за відновлення відносин із Москвою. Водночас особистий контакт із війною — чи то під час поїздки до Києва, чи безпосередньо на фронті — у випадку окремих її представників приводить до зовсім інших висновків.

Особливо показовий тут Шрамм: людина, яка починала з проросійських поглядів, після знайомства з українською реальністю не просто змінила позицію, а сама пішла воювати проти Росії.

І його нинішній меседж до німецьких правих фактично зводиться до дуже прагматичної формули: якщо не хочете в майбутньому платити значно більшу ціну за російську агресію — дайте Україні більше ракет та іншого озброєння вже зараз.

Підписатись на InformNapalm ✅ | Підтримати полум'я 🔤

🙆‍♂️ OSINT-аналітик InformNapalm Антон Павлушко звернув увагу, що цим уже майже «легендарним» фотографіям з-під Іловайська виповнилося 12 років.

У вересні 2014-го російські військові ще доволі безтурботно викладали у соцмережі фотографії зі своїх «відряджень». Одними з найбільш впізнаваних стали два кадри біля дорожнього знака «Червоносільське» — села неподалік Іловайська, де наприкінці серпня 2014 року точилися важкі бої.

13 вересня 2014 року InformNapalm опублікував розслідування Павлушка «Вони розстрілювали українців під Іловайськом». На фотографіях були ідентифіковані російські танкісти Антон Дмитрієв та Сергій Малафєєв. Аналіз їхніх профілів показував, що обидва були кадровими військовослужбовцями РФ і служили у в/ч 30616-8, яка входила до складу 467-го окружного навчального центру. За фотографіями також простежувалося переміщення російських танкістів у серпні через район Таганрога, після чого вони опинилися вже на території України.

Пізніше Дмитрієв знову з'явився у великому розслідуванні InformNapalm про 6-ту танкову бригаду ЗС РФ та її «українське відрядження» 2014 року. У ньому OSINT-дослідники відновлювали маршрут російських танкістів, фіксували Т-72Б3 з характерними білими колами та їхні бойові втрати саме в районі Червоносільського.

У травні 2015 року в інтерв'ю Радіо Свобода Павлушко окремо згадував саме ці фотографії як показовий приклад роботи OSINT: російські солдати самі фотографувалися біля українського дорожнього знака, залишаючи дуже просте запитання — як кадрові російські військові взагалі опинилися під Червоносільським у районі Іловайського котла?

У 2017 році цей знімок уже увійшов до багатомовного аналітичного путівника «Донбас в огні. Путівник зоною конфлікту», підготовленого Центром дослідження безпекового середовища «Прометей» за участі OSINT-дослідників InformNapalm. На сторінці 66 фотографія Дмитрієва та Малафєєва біля знака «Червоносільське» наведена серед задокументованих доказів присутності кадрових російських військових на Донбасі.

Сам путівник вийшов п'ятьма мовами та активно поширювався в українському й міжнародному дипломатичному, експертному, військовому та журналістському середовищах. Вже за перший рік електронні версії путівника п'ятьма мовами завантажили понад 20 тисяч разів у 82 країнах світу.

Загальний друкований наклад видання сягнув близько 10 тисяч примірників. Книгу кілька разів додруковували за підтримки українських державних установ, а окремий наклад на замовлення МЗС України був призначений для 54 закордонних дипломатичних представництв України, звідки матеріали з доказами російської агресії поширювали серед дипломатів, військових аташе та інших іноземних партнерів. Путівник також отримували представники НАТО, ОБСЄ, Ради Європи, ООН, американські сенатори й конгресмени, журналісти та аналітичні центри.

Показово й те, що цим використання матеріалів не обмежилося: на прохання Міністерства юстиції України автори додатково деталізували зібрані дані та оформили їх як докази російської агресії для ЄСПЛ у справі «Україна проти Росії (V)». Тобто фотографія, яку російські військові самі безтурботно виклали в соцмережі восени 2014 року і яку тоді знайшли волонтери InformNapalm, стала зачіпкою та одним з багатьох інших елементів значно ширшої доказової бази, яка згодом працювала вже на дипломатичному, експертному та юридичному рівнях...

Підписатись на InformNapalm ✅ | Підтримати полум'я 🔤

Російський Z-блогер Максим Калашніков із «Рой-ТВ» публікує та коментує відео ДПСУ з руйнуваннями Дружківки й ставить доволі промовисте питання:

«Разве так выглядит освобождение? Разрушение самой русской, самой развитой части бУССР (Донбасса) »

Калашніков пише, що руйнування Донбасу працює проти самої Росії та лише поглиблює розрив між українцями й росіянами.

Цікаво це й у контексті біографії самого автора. Калашніков — соратник Ігоря Гіркіна та учасник створеного ними у 2023 році «Клубу розгніваних патріотів». Гіркін нині відбуває чотирирічний строк у російській колонії після років публічної критики Кремля та військового керівництва; формально його засудили за «публічні заклики до екстремістської діяльності».

А у квітні 2014 року Гіркін сам був в авангарді російського гібридного вторгнення на Донбас. 12 квітня його озброєна група, що прибула з Росії, захопила Слов’янськ. Того ж дня проросійські сили атакували державні установи та органи влади у Дружківці й Краматорську.

Окупація Дружківки тривала майже три місяці — до 5 липня 2014 року. За цей час були захоплені органи влади, встановлені блокпости, придушувалася проукраїнська активність, а українські активісти зазнавали переслідувань, тортур і вбивств. 5 липня українські сили повернули Дружківку під контроль України.

InformNapalm ще у 2014 році фіксував звільнення Дружківки, Слов’янська, Краматорська та Костянтинівки, а згодом детально описував роль російських сил і групи Гіркіна на початковому етапі вторгнення.

Через 12 років соратники тих, хто стояв біля витоків цієї війни, дивляться на руїни міст Донбасу, зруйновані російськими обстрілами, бомбами, дронами і ракетами, й самі запитують:

«Разве так выглядит освобождение?»

Підписатись на InformNapalm ✅ | Підтримати полум'я 🔤

🔤 Удар по Донецьку 26 серпня 2026: російські некрологи вже вивели на 4+1 старших офіцерів ЗС РФ. OSINT-висновки цікавіші за простий список втрат.

Через три тижні після ракетного удару по окупованому Донецьку продовжують з’являтися нові підтвердження втрат серед російського командного складу. 27 серпня Генштаб ЗСУ офіційно повідомив, що ракетами повітряного базування було уражено основний і запасний командні пункти російських військ у районі Донецька. Того ж дня OSINT-дані вказували, що щонайменше шість ракет пробилися в багаторівневий підземний паркінг біля «Донецьк-Сіті», який міг використовуватися як захищений пункт управління. Ще одним ураженим об’єктом називали будівлю на проспекті Ілліча, 97.

Цікаво, що російські «Известия» одразу після атаки повідомили про 10 загиблих, але приблизно через 15 хвилин видалили допис.

Тепер ASTRA повідомила, що встановила чотирьох російських офіцерів, які загинули 26 серпня. Найнадійніше документована історія підполковника Андрія Моїсеєнка, старшого офіцера оперативного управління штабу 41-ї гвардійської загальновійськової армії: його дружина прямо написала, що він загинув під час масованої атаки на Донецьк. Російський регіональний некролог також прямо вказує, що підполковник Денис Павлов загинув 26 серпня саме в Донецьку. Його точна остання посада поки не встановлена, однак він був випускником Військової академії матеріально-технічного забезпечення ім. Хрульова. До речі, Павлова також раніше ідентифікував і OSINT-дослідник InformNapalm Антон Павлушко.

Ще дві фігури додають важливий контекст. Віктор Басенко обіймав посаду начальника штабу матеріально-технічного забезпечення 25-ї загальновійськової армії; його донька підтвердила смерть 26 серпня. Артем Акімов був офіцером управління ППО 41-ї армії та також загинув 26 серпня. Водночас щодо Акімова російські джерела поширювали версію про загибель у районі Покровська, тому саме його прив’язку до донецького командного пункту наразі коректніше вважати дуже ймовірною, але не остаточно доведеною.

Окремої уваги заслуговує ще один некролог. Саратовський «Союз ветеранів-ракетників» 3 вересня повідомив, що 27 серпня від отриманого поранення помер полковник Василь Вікторович Латишев — начальник штабу, заступник начальника ракетних військ і артилерії 41-ї загальновійськової армії Центрального військового округу РФ. У некролозі, однак, не зазначено ані місця, ані дати отримання поранення. Тому його можливий зв'язок з ударом по Донецьку 26 серпня є цікавою OSINT-гіпотезою, але наразі не підтвердженим фактом.

Можливо, протягом тижнів або місяців спливуть дані і про інших осіб з умовної «десятки», про яку писали російські «Известия». Циклічний OSINT рано чи пізно встановить ширшу картину. Так InformNapalm нещодавно повернувся до іншого удару по командних пунктах у Донецьку 8 вересня 2025 року: лише через місяці російські меморіальні публікації дозволили встановити, що там загинув підполковник Сергій Конопльов — заступник начальника зв'язку штабу 41-ї армії.

🔤 OSINT висновок

В одному часовому вікні ми бачимо офіцера оперативного управління 41-ї армії, офіцера її ППО, керівника штабу МТО 25-ї армії та ще одного кадрового підполковника з профільною освітою у сфері МТО. Такий набір функцій добре узгоджується з версією про ураження командно-штабної інфраструктури, де могли одночасно працювати представники кількох органів управління.

Удар 26 серпня по російській командній інфраструктурі в Донецьку вже має документально підтверджені втрати серед старших штабних офіцерів, а некрологи продовжують розкривати реальний масштаб ураження. Але автоматично вважати всіх російських військових, які померли 26 серпня, жертвами саме цього удару не варто — кожне нове ім’я потребує окремої перевірки.

Підписатись на InformNapalm ✅ | Підтримати полум'я 🔤