🔤🔤🔤🔤🔤🔤🔤 Поки ми обговорювали з колегами і друзями OSINT-аналітиками наш попередній допис про «Вівальді 2», виникла ще одна робоча аналітична гіпотеза — про взаємодію OPSEC, військових комунікацій та західного OSINT.

У попередньому дописі ми звернули увагу на те, як частина інформації про райони операції спочатку існувала у відкритому просторі лише у вигляді окремих відео, геолокацій та OSINT-сигналів, а згодом була офіційно підтверджена Третім армійським корпусом.

Але тут може бути ще один рівень.

Перед офіційним розкриттям другого етапу у публічному просторі поступово з’являлися відео бойової роботи українських підрозділів. Західні OSINT-аналітики їх геолокували, зіставляли з іншими відкритими даними та починали обговорювати можливі зміни в районі операції.

І лише після того, як навколо цих сигналів уже сформувалося певне інформаційне поле, командування офіційно назвало Шандриголове, Дерилове та Дробишеве і розкрило ширші результати другого «сезону».

❓ Звідси виникає цікаве питання: хто в цій системі кого стимулює?

1️⃣ Можливий один сценарій: військове командування свідомо й дозовано публікує вже безпечні фрагменти бойової роботи. OSINT-спільнота починає їх аналізувати, геолокувати та обговорювати, а після цього офіційна комунікація розкриває наступний рівень картини.

2️⃣ Інший варіант — процес працює у зворотному напрямку. Незалежні аналітики поступово реконструюють дедалі більше деталей, і коли значна частина картини вже опинилася у відкритому просторі, а подальше розкриття командування вважає допустимим з погляду OPSEC, відбувається офіційне підтвердження.

3️⃣ Але найбільш цікавою виглядає третя модель: обидва процеси можуть працювати одночасно й створювати своєрідну петлю зворотного зв’язку:

Спочатку з’являється офіційно оприлюднений бойовий контент. Потім — геолокації та OSINT-аналіз. Далі — ширше обговорення у відкритому просторі. Після цього командування може розкрити завершений етап операції, а в інформаційний простір надходять нові матеріали.

Поки що це лише робоча гіпотеза.

Ми не знаємо, чи публікація окремих відео дійсно планувалася як інформаційна прелюдія. Так само немає підстав стверджувати, що західні OSINT-аналітики своїми публікаціями «змушують» військових щось розкривати.

🤘 Але «Вівальді» дає дуже хороший кейс, щоб це перевірити.

Третій армійський корпус уже сам описує операцію як послідовність «сезонів» і анонсує продовження. Тому наступний етап можна спостерігати вже системно: коли з’являється первинний бойовий контент, хто і коли його геолокує, як швидко ці дані підхоплюють великі OSINT-акаунти, коли починаються публічні оцінки ситуації і скільки часу минає до офіційного розкриття.

Якщо подібна послідовність повториться ще кілька разів, це вже буде матеріал для окремого дослідження про інформаційну архітектуру сучасної військової операції.

Бо командування сьогодні може управляти не лише тим, що приховується від противника, а й тим, у якому темпі безпечні фрагменти інформації переходять з оперативного простору у відкритий.

І тоді питання OPSEC стає значно складнішим за просте «публікувати чи не публікувати».
Саме цю межу ми нещодавно розбирали в матеріалі InformNapalm:

🎸 «OSINT, лінія фронту та OPSEC: коли відкрита інформація випереджає офіційну»

⚡️ Тепер буде особливо цікаво простежити інформаційний цикл наступного «сезону» «Вівальді» 🔤

Підписатись на офіційні сторінки InformNapalm ✅

Сьогодні радимо подивитися свіжий спецрепортаж журналістів проєкту «Схеми» (Радіо Свобода), які зсередини показали деталі російських реактивних дронів «Герань-4».

📱 Також дивіться на Youtube

Компоненти різних ітерацій російських «Гераней» уже детально задокументовані на порталі ГУР War&Sanctions. Але ланцюжки постачання комплектуючих постійно змінюються — і саме там з’являються нові OSINT-сигнали.

Ми вже працюємо над серією матеріалів із новими знахідками щодо таких ланцюжків.

Ну і базова річ: «Алабуга» як один із ключових центрів виробництва російських ударних БпЛА має залишатися серед пріоритетних цілей для зниження воєнного потенціалу РФ. Амбітна мета — щоб її виробничі спроможності втрачалися не менш системно, ніж потужності російських НПЗ.

Стежте за оновленнями каналу, сайту і офіційних сторінок InformNapalm — попереду багато цікавого.

Підписатись на офіційні сторінки InformNapalm ✅

❗️ Росія може наростити виробництво реактивних дронів на 78% — Politico

Москва планує розширити виробництво військового вуглецевого волокна на заводі «Алабуга-Волокно» у Татарстані, що до 2029 року може забезпечити матеріалом для додаткових 28 тисяч ударних дронів щороку.

Це може збільшити виробництво таких безпілотників приблизно на 78%. Наразі Україна оцінює, що Росія здатна виробляти понад 36 тисяч дронів-камікадзе «Герань» на рік.

«Розширення «Алабуги» та пов’язаних з нею підприємств слід розглядати не лише як проблему для українського фронту, а й як довгостроковий виклик безпеці всієї Європи», – голова Українського центру безпеки та співпраці Сергій Кузан.

🇺🇦 УЦБС | Український центр безпеки та співпраці

❗️ МО РФ показало важкий гексакоптер «Мангас». OSINT: хто стоїть за «новим дроном» Росії

18 вересня 2026 року російське Міноборони вперше публічно показало бойове застосування важкого гексакоптера «Мангас» — платформи, яку позиціонують для ударних і логістичних завдань.

InformNapalm простежив історію цього проєкту від перших згадок у Бурятії до московської компанії Чингиса Дамбієва, його патенту та зв’язків із розробниками НРТК «Кур’єр». Наш OSINT-аналіз показує, що поява «Мангаса» на офіційному каналі МО РФ — лише частина значно довшої історії, яку російські Z-канали просували вже майже рік.

📌 У статті:

▪️ хто просуває «Мангас» і яку роль відіграє Чингис Дамбієв;
▪️ як і коли з’явилася компанія ООО «МАНГАС»;
▪️ що розкриває патент на гексакоптер;
▪️ зв’язок із розробниками наземного робота «Кур’єр» та НРТК КАПС;
▪️ демонстрація «Мангаса» на російсько-монгольських навчаннях «Селенга-2026»;
▪️ що вже відомо про можливий китайський слід у компонентній базі.

Це перша частина нашого OSINT розслідування. У продовженні детальніше розповімо про НРТК «Кур’єр», Зорикто Гомбожапова та китайських постачальників і OEM-виробників, яких вдалося ідентифікувати.

❗️ Читайте та поширюйте дослідження InformNapalm:
https://informnapalm.org/ua/mangas-heavy-drone-russia-osint/

Чим більше документованої інформації про російські військові проєкти потрапляє у відкритий міжнародний простір, тим складніше приховувати людей, компанії та ланцюги постачання, які стоять за ними.

Підписатись на офіційні сторінки InformNapalm ✅

😈 «Мангас» — російський претендент на роль «Баби Яги»

Важкі українські коптери, які росіяни узагальнено називають «Баба Яга», протягом війни стали для них окремою проблемою. Російські військові Z-автори неодноразово критикували відставання РФ у цьому класі БПЛА та відсутність масового аналога українського Vampire.

«Мангас» позиціонується саме в цій ніші: це багаторазовий важкий гексакоптер для ударних і логістичних завдань. Ще до появи першого допису про «Мангас» на каналі МО РФ російські Z-канали включали його до переліку «аналогів Баби Яги».

Назва «Мангас» також відсилає до бурят-монгольської міфології: мангас — демонічне чудовисько, противник героя в епосі; у російських публікаціях назву часто спрощено пояснюють як «злий дух» або «демон».

На початку 2026 року Z-блогер і генеральний директор компанії ООО «МАНГАС» Чингис Дамбієв заявляв, що «Мангаси» вже здійснили понад 500 бойових вильотів для ударних і логістичних завдань, однак незалежного підтвердження цієї цифри немає. Для порівняння, українські Vampire на той момент здійснили вже понад 2,5 млн бойових вильотів.

➕ Детальніше читайте в матеріалі на сайті InformNapalm
https://informnapalm.org/ua/mangas-heavy-drone-russia-osint/

Підписатись на офіційні сторінки InformNapalm ✅

ShandryhoLOVE 🫶 🇺🇦

3-й армійський корпус показав відеокадри зі звільненого Шандриголового на Донеччині в контексті ширшої операції Вівальді.

Волонтери InformNapalm звернули увагу на незвичну назву села і знайшли, що за нею ховається цікавий історичний контекст, пов’язаний із козацьким прикордонням та розвідкою.

Назву Шандриголового дослідники пов’язують із Василем Шендригулем — сотником, а згодом осавулом Ізюмського слобідського козацького полку.

У документах за 1688 рік Шендригуль згадується в доволі характерному епізоді: він передав до Тору (сучасного Слов’янська) відомості про рух кримських татар через Голу Долину. По суті — збирав і передавав інформацію про пересування противника на тодішньому степовому прикордонні.

Ймовірно, його прізвище спочатку закріпилося в назві місцевого струмка Шендриголів/Шендриголов, потім хуторів і слободи, а з часом трансформувалося в сучасне Шандриголове.

Сам край наприкінці XVII століття був неспокійним рубежем Слобожанщини: у 1697 році кримські татари спустошили сусідні Тор і Маяки, а старшина Ізюмського полку, серед якої був і Шендригуль, згодом описувала наслідки цього нападу.

Тож у назві звільненого сьогодні українського села, ймовірно, вже понад три століття зберігається ім’я козацького старшини, який свого часу передавав звідси відомості про рух противника.

Підписатись на офіційні сторінки InformNapalm ✅