"Уничтожено 90% алкоголя"
🫢
Волонтери InformNapalm зібрали OSINT моніторинг з переліком об’єктів, уражених сьогодні під час масованого удару по Бєлгороду.
Станом на вечір за відкритими джерелами та оприлюдненими фото й відео можна впевнено говорити про такі локації:
— Бєлгородська ТЕЦ. Після влучання виникла потужна пожежа. За даними місцевого видання «Пепел», на території ТЕЦ горіли цистерни з паливом та кілька будівель.
— два склади комплексу «Эстейт Логистик», які використовував Ozon як логістичні центри. Сам Ozon підтвердив атаку на свій сортувальний центр і хаб доставки, після чого компанія тимчасово припинила приймання та доставку замовлень у Бєлгороді й області.
— Бєлгородська телевежа. Момент удару потрапив на камеру спостереження. Після влучання місцеві жителі повідомляли про проблеми з цифровим телемовленням.
— оптовий алкогольний склад компанії «Лариса» у промзоні Крейда. За даними «Пепла», там було знищено близько 90% запасів алкоголю. «Лариса» є одним із великих дистриб’юторів алкогольної продукції в Бєлгородській області. Водночас другий склад компанії, де зберігалася переважно китайська продукція — безалкогольні напої, енергетики та снеки — за повідомленням місцевого каналу, не постраждав.
Тут цікава комбінація «телевежа + алкогольний склад». Виглядає як окрема стратегія виведення росіян зі стану анабіозу 😁
Бо коли одночасно починають зникати і телевізійна картинка, і алкоголь, з’являється небезпечне для Кремля вікно тверезості, у якому може раптом виникнути запитання:
а путінське «СВО» точно все ще йде за планом?
@informnapalm
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🔥876😁289👍116❤🔥9👌8🤔4👀3🎉2
InformNapalm
"Уничтожено 90% алкоголя"
Якщо на Росії до великих логістичних складів почнуть системно додаватися втрати складських і виробничих потужностей алкогольної галузі, це може мати помітні економічні наслідки. Швидко компенсувати значний дефіцит імпортом буде для РФ непросто.
Бо за даними "Росалкогольтабакконтролю", близько 79% алкогольного ринку РФ припадає на продукцію внутрішнього виробництва.
Для горілки ця частка сягає 98%, для ігристих вин — близько 70%, для бренді та коньяку — близько 60%.
У 2025 році сам регулятор заявляв, що російські виробники «практично вирішили» завдання імпортозаміщення.
Але імпортозаміщення має й зворотний бік: чим більша частка внутрішнього виробництва, тим сильніше ринок залежить від стабільної роботи власних заводів, складів і логістики. Масштабні перебої неможливо миттєво перекрити нинішнім імпортом. Першими наслідками були б локальні дефіцити, скорочення асортименту, зростання цін і, ймовірно, розширення тіньового ринку, позбавляючи бюджет значної частини поповнень.
"Країна-бензоколонка" в 2026 вже зіткнулася з перебоями та кризою на внутрішньому паливному ринку. Було б доволі символічно, якби наступною побутовою ознакою війни для населення тимчасово існуючої РФ стали проблеми ще й з алкоголем.
Думайте.
@informnapalm
Бо за даними "Росалкогольтабакконтролю", близько 79% алкогольного ринку РФ припадає на продукцію внутрішнього виробництва.
Для горілки ця частка сягає 98%, для ігристих вин — близько 70%, для бренді та коньяку — близько 60%.
У 2025 році сам регулятор заявляв, що російські виробники «практично вирішили» завдання імпортозаміщення.
Але імпортозаміщення має й зворотний бік: чим більша частка внутрішнього виробництва, тим сильніше ринок залежить від стабільної роботи власних заводів, складів і логістики. Масштабні перебої неможливо миттєво перекрити нинішнім імпортом. Першими наслідками були б локальні дефіцити, скорочення асортименту, зростання цін і, ймовірно, розширення тіньового ринку, позбавляючи бюджет значної частини поповнень.
"Країна-бензоколонка" в 2026 вже зіткнулася з перебоями та кризою на внутрішньому паливному ринку. Було б доволі символічно, якби наступною побутовою ознакою війни для населення тимчасово існуючої РФ стали проблеми ще й з алкоголем.
Думайте.
@informnapalm
🔥791💯253😁103👍51👀17✍11🤔7❤🔥3🎉1
Французький OSINT-аналітик Clément Molin, коментуючи події на Лиманському напрямку, окремо відзначає дуже високий рівень українського OPSEC.
За його словами, підготовку та перебіг операції вдалося приховати настільки добре, що російське командування у критичний момент не перекинуло необхідні резерви. Частина російських картографів, пише Molin, лише зараз починає наздоганяти події. Причому часто зі старими або неточними даними.
Це хороший приклад того, чому інформаційна дисципліна залишається частиною бойової роботи.
І водночас нагадування для західної OSINT-спільноти: далеко не все, що вдалося геолокувати чи встановити про дії Сил оборони України, потрібно негайно публікувати.
На нашу думку, значно корисніше спрямовувати OSINT-ресурс на російську військову інфраструктуру, логістику, перекидання сил, виробничі ланцюжки ВПК, обходи санкцій та інші аспекти російської воєнної машини — там роботи ще на роки.
Хороший OSINT від західних фахівців — це не лише здатність щось знайти. Це ще й розуміння, коли знайдене краще не публікувати, якщо це може завадити Силам оборони України проводити операції.
За його словами, підготовку та перебіг операції вдалося приховати настільки добре, що російське командування у критичний момент не перекинуло необхідні резерви. Частина російських картографів, пише Molin, лише зараз починає наздоганяти події. Причому часто зі старими або неточними даними.
Це хороший приклад того, чому інформаційна дисципліна залишається частиною бойової роботи.
І водночас нагадування для західної OSINT-спільноти: далеко не все, що вдалося геолокувати чи встановити про дії Сил оборони України, потрібно негайно публікувати.
На нашу думку, значно корисніше спрямовувати OSINT-ресурс на російську військову інфраструктуру, логістику, перекидання сил, виробничі ланцюжки ВПК, обходи санкцій та інші аспекти російської воєнної машини — там роботи ще на роки.
Хороший OSINT від західних фахівців — це не лише здатність щось знайти. Це ще й розуміння, коли знайдене краще не публікувати, якщо це може завадити Силам оборони України проводити операції.
2👍727💯314❤🔥36🔥8🫡8👏5😁1
Цими днями в англомовному сегменті Х активно поширюється відео з відвертими геноцидними заявами одного з путінських опричників.
InformNapalm вирішив додати трохи контексту про особу цього спікера. Це — Олексій Селіванов, відомий український колаборант, багаторічний соратник Ігоря Гіркіна та один із діячів російського «казачого» руху в Україні.
І найцікавіше тут те, що з українськими дітьми та молоддю Селіванов почав працювати задовго до російського повномасштабного вторгнення.
Ще у 2000-х він створив і очолив проросійське «Верное казачество». Сам Селіванов пізніше розповідав, що організація створювалася для прихильників «максимального зміцнення зв'язків і союзу з Росією». Російські джерела також прямо писали, що його структура займалася «вихованням молоді», підтримувала тісні контакти з організаціями в РФ і проводила щорічні дитячо-молодіжні табори приблизно на 200 учасників.
Тобто ще тоді, коли Москва офіційно розповідала про «братні народи», в Україні вже існували структури, які системно прищеплювали дітям російську імперську ідентичність.
У грудні 2012 року Селіванов навіть отримав грамоту патріарха РПЦ Кирила «за внесок у справу зміцнення традиційних духовних і культурних цінностей між народами Росії та України».
Типовий «засланий козачок» — цього разу майже буквально. Людина, яка роками працювала всередині України з молоддю, просуваючи концепцію «єдиної Русі», отримувала схвалення з Москви, а після початку російської агресії вже відкрито перейшла на бік окупантів.
Після 2014 року Селіванов і його оточення приєдналися до російського проєкту «Новоросія». У проросійських джерелах прямо зазначалося, що члени його «Верного казачества» воювали на боці російських сил на Донбасі; сам Селіванов прагнув потрапити туди зі зброєю. Пізніше він працював у російських окупаційних структурах, зокрема у 2022 році став одним із керівників окупаційного «МВС» на захопленій частині Запорізької області. Селіванов перебуває під міжнародними санкціями.
Є у цієї біографії й ще один характерний епізод. У 2022 році навіть усередині проросійського середовища Селіванова звинувачували у злочинах проти неповнолітньої. Ігор Гіркін публічно говорив про «розтління 17-річної дівчини» Селівановим.
І тепер ця сама людина сидить перед камерою та фактично пояснює, навіщо Росії українські діти: їхню українську ідентичність треба зламати, а самих дітей перетворити на росіян — на власний «генетичний матеріал».
По суті, зробити з них манкуртів — людей, позбавлених пам'яті про своє походження, власної ідентичності та зв'язку зі своїм народом, щоб перетворити їх на слухняний матеріал для чужої держави.
І тут важливий юридичний контекст. Конвенція ООН про запобігання злочину геноциду прямо називає насильницьку передачу дітей однієї національної чи етнічної групи іншій групі одним із діянь, які можуть становити геноцид за наявності відповідного наміру знищити групу повністю або частково.
А Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Володимира Путіна саме у справі про незаконну депортацію та переміщення українських дітей, встановивши достатні підстави вважати, що він несе за ці злочини індивідуальну кримінальну відповідальність.
Тому відео із Селівановим важливе не лише через огидність його слів.
Воно показує тяглість російської політики: спочатку — «культурні центри», РПЦ(яскравий приклад цикл досліджень FrolovLeaks ), «казачі» організації, дитячі табори та розмови про «спільні духовні цінності». Потім — окупація, депортації, примусова русифікація і вже цілком відверті розмови про те, що українських дітей треба позбавити української ідентичності.
Росіяни навіть не особливо приховують кінцеву мету.
Вони самі проговорюють її вголос...
InformNapalm вирішив додати трохи контексту про особу цього спікера. Це — Олексій Селіванов, відомий український колаборант, багаторічний соратник Ігоря Гіркіна та один із діячів російського «казачого» руху в Україні.
І найцікавіше тут те, що з українськими дітьми та молоддю Селіванов почав працювати задовго до російського повномасштабного вторгнення.
Ще у 2000-х він створив і очолив проросійське «Верное казачество». Сам Селіванов пізніше розповідав, що організація створювалася для прихильників «максимального зміцнення зв'язків і союзу з Росією». Російські джерела також прямо писали, що його структура займалася «вихованням молоді», підтримувала тісні контакти з організаціями в РФ і проводила щорічні дитячо-молодіжні табори приблизно на 200 учасників.
Тобто ще тоді, коли Москва офіційно розповідала про «братні народи», в Україні вже існували структури, які системно прищеплювали дітям російську імперську ідентичність.
У грудні 2012 року Селіванов навіть отримав грамоту патріарха РПЦ Кирила «за внесок у справу зміцнення традиційних духовних і культурних цінностей між народами Росії та України».
Типовий «засланий козачок» — цього разу майже буквально. Людина, яка роками працювала всередині України з молоддю, просуваючи концепцію «єдиної Русі», отримувала схвалення з Москви, а після початку російської агресії вже відкрито перейшла на бік окупантів.
Після 2014 року Селіванов і його оточення приєдналися до російського проєкту «Новоросія». У проросійських джерелах прямо зазначалося, що члени його «Верного казачества» воювали на боці російських сил на Донбасі; сам Селіванов прагнув потрапити туди зі зброєю. Пізніше він працював у російських окупаційних структурах, зокрема у 2022 році став одним із керівників окупаційного «МВС» на захопленій частині Запорізької області. Селіванов перебуває під міжнародними санкціями.
Є у цієї біографії й ще один характерний епізод. У 2022 році навіть усередині проросійського середовища Селіванова звинувачували у злочинах проти неповнолітньої. Ігор Гіркін публічно говорив про «розтління 17-річної дівчини» Селівановим.
І тепер ця сама людина сидить перед камерою та фактично пояснює, навіщо Росії українські діти: їхню українську ідентичність треба зламати, а самих дітей перетворити на росіян — на власний «генетичний матеріал».
По суті, зробити з них манкуртів — людей, позбавлених пам'яті про своє походження, власної ідентичності та зв'язку зі своїм народом, щоб перетворити їх на слухняний матеріал для чужої держави.
І тут важливий юридичний контекст. Конвенція ООН про запобігання злочину геноциду прямо називає насильницьку передачу дітей однієї національної чи етнічної групи іншій групі одним із діянь, які можуть становити геноцид за наявності відповідного наміру знищити групу повністю або частково.
А Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Володимира Путіна саме у справі про незаконну депортацію та переміщення українських дітей, встановивши достатні підстави вважати, що він несе за ці злочини індивідуальну кримінальну відповідальність.
Тому відео із Селівановим важливе не лише через огидність його слів.
Воно показує тяглість російської політики: спочатку — «культурні центри», РПЦ
Росіяни навіть не особливо приховують кінцеву мету.
Вони самі проговорюють її вголос...
💯823👍40👌35👀12✍10😱8🤔3🔥2💔1
InformNapalm
Цими днями в англомовному сегменті Х активно поширюється відео з відвертими геноцидними заявами одного з путінських опричників. InformNapalm вирішив додати трохи контексту про особу цього спікера. Це — Олексій Селіванов, відомий український колаборант, багаторічний…
В продовження попереднього допису варто додати, що подібні проросійські гуртки, молодіжні організації та «культурні» ініціативи існують і в інших країнах Європи. І саме тому до них варто ставитися не як до невинного фольклору чи екзотики, а як до потенційного середовища довгострокового російського впливу — особливо там, де йдеться про роботу з дітьми та молоддю, формування їхньої ідентичності, політичних поглядів і лояльності.
У потрібний момент частина таких людей може стати тим самим «генетичним матеріалом» для російських спецоперацій — слухняним кадровим, агентурним або пропагандистським ресурсом.
Тому ми радимо європейським країнам уважніше придивлятися до таких історій і вчитися на досвіді України — не лише на досвіді нинішньої війни, а й на тому, що їй передувало. Бо російська підготовка до вторгнення почалася задовго до 2014 року: через церкви, «культурні» товариства, молодіжні організації, псевдоісторичні клуби, медіа та мережі впливу.
Україна вже бачила, до чого це зрештою призводить. Європі краще зробити висновки раніше.
P.S: Підписуйтеся на офіційні сторінки та канали міжнародної розвідувальної спільноти InformNapalm.
Ми глибоко в контексті цієї війни, бо вже понад 12 років документуємо та викриваємо факти російської агресії, гібридного впливу, агентурних мереж і підготовчих операцій, які задовго передують відкритому вторгненню. Саме тому для нас важливо показувати не лише окремі епізоди, а й довгі причинно-наслідкові ланцюги — як російський вплив роками готує ґрунт для подальшої агресії.
У потрібний момент частина таких людей може стати тим самим «генетичним матеріалом» для російських спецоперацій — слухняним кадровим, агентурним або пропагандистським ресурсом.
Тому ми радимо європейським країнам уважніше придивлятися до таких історій і вчитися на досвіді України — не лише на досвіді нинішньої війни, а й на тому, що їй передувало. Бо російська підготовка до вторгнення почалася задовго до 2014 року: через церкви, «культурні» товариства, молодіжні організації, псевдоісторичні клуби, медіа та мережі впливу.
Україна вже бачила, до чого це зрештою призводить. Європі краще зробити висновки раніше.
Ми глибоко в контексті цієї війни, бо вже понад 12 років документуємо та викриваємо факти російської агресії, гібридного впливу, агентурних мереж і підготовчих операцій, які задовго передують відкритому вторгненню. Саме тому для нас важливо показувати не лише окремі епізоди, а й довгі причинно-наслідкові ланцюги — як російський вплив роками готує ґрунт для подальшої агресії.
1👍391💯290🔥9🤔2
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Військовий оглядач Ігаль Левін сьогодні на своєму каналі звернув увагу на показову деталь із матеріалу The Economist. За даними видання, яке посилається на джерела, близькі до Кремля, у певний момент війни Путін нібито сказав кільком людям зі свого оточення: «Вони мене повісять».
Контекст і дата цієї фрази невідомі, однак The Economist припускає, що страх за власну безпеку та владу може бути одним із факторів, які штовхають Путіна до подальшої ескалації — зокрема до спроби відправити на війну ще сотні тисяч росіян.
Ігаль Левін нагадує, що Путін завжди надзвичайно болісно реагував на долю повалених або ліквідованих диктаторів та союзників Кремля — від Саддама Хусейна й Муаммара Каддафі до Касема Сулеймані. Особливо часто він повертався до історії Каддафі, очевидно сприймаючи її не лише як геополітичний епізод, а і як персональне застереження.
На думку InformNapalm, цей страх варто враховувати, аналізуючи мотивацію Путіна.
Бо ним рухає не лише прагнення захоплювати території. Це також страх втратити владу і повторити долю диктаторів, чиї режими впали, а вони самі були вбиті, страчені або опинилися на лаві підсудних.
Окреме місце в цій картині займає Україна. Українці вже продемонстрували, що суспільство здатне чинити масовий спротив спробам узурпації влади — зокрема під час Революції Гідності та падіння режиму Януковича. Для авторитарної системи Путіна сам цей приклад є небезпечним.
Саме тому страх перед втратою влади поєднується з ненавистю до України, яка своїм існуванням заперечує кремлівську модель беззмінного правління.
Чим більше США та Європа демонструють Путіну, що бояться його ескалації, вистеляють перед ним червоні доріжки або обмежуються лагідними попередженнями про те, що його дії «можуть мати наслідки», тим легше Кремлю сприймати це не як стримування, а як слабкість.
Поки Путін бачить, що його бояться, що з ним прагнуть домовлятися за будь-яку ціну або демонстративно враховують його «інтереси», він отримує сигнал, що простір для подальшого тиску ще не вичерпаний. А отже — можна підвищувати ставки, випробовувати межі дозволеного і розширювати агресію вже не лише проти України, а й проти Європи загалом.
Для диктатора, який сам боїться повторити долю Каддафі чи інших повалених автократів, страх опонента — не аргумент для зупинки. Це запрошення натиснути ще сильніше.
І якщо збереження режиму стає для нього питанням особистого виживання, то ціна чужих життів перестає мати значення. Путін готовий спалювати у вогні війни сотні тисяч і потенційно мільйони людей, якщо це дозволяє йому хоча б ще трохи продовжити власне правління.
@informnapalm
Контекст і дата цієї фрази невідомі, однак The Economist припускає, що страх за власну безпеку та владу може бути одним із факторів, які штовхають Путіна до подальшої ескалації — зокрема до спроби відправити на війну ще сотні тисяч росіян.
Ігаль Левін нагадує, що Путін завжди надзвичайно болісно реагував на долю повалених або ліквідованих диктаторів та союзників Кремля — від Саддама Хусейна й Муаммара Каддафі до Касема Сулеймані. Особливо часто він повертався до історії Каддафі, очевидно сприймаючи її не лише як геополітичний епізод, а і як персональне застереження.
На думку InformNapalm, цей страх варто враховувати, аналізуючи мотивацію Путіна.
Бо ним рухає не лише прагнення захоплювати території. Це також страх втратити владу і повторити долю диктаторів, чиї режими впали, а вони самі були вбиті, страчені або опинилися на лаві підсудних.
Окреме місце в цій картині займає Україна. Українці вже продемонстрували, що суспільство здатне чинити масовий спротив спробам узурпації влади — зокрема під час Революції Гідності та падіння режиму Януковича. Для авторитарної системи Путіна сам цей приклад є небезпечним.
Саме тому страх перед втратою влади поєднується з ненавистю до України, яка своїм існуванням заперечує кремлівську модель беззмінного правління.
Чим більше США та Європа демонструють Путіну, що бояться його ескалації, вистеляють перед ним червоні доріжки або обмежуються лагідними попередженнями про те, що його дії «можуть мати наслідки», тим легше Кремлю сприймати це не як стримування, а як слабкість.
Поки Путін бачить, що його бояться, що з ним прагнуть домовлятися за будь-яку ціну або демонстративно враховують його «інтереси», він отримує сигнал, що простір для подальшого тиску ще не вичерпаний. А отже — можна підвищувати ставки, випробовувати межі дозволеного і розширювати агресію вже не лише проти України, а й проти Європи загалом.
Для диктатора, який сам боїться повторити долю Каддафі чи інших повалених автократів, страх опонента — не аргумент для зупинки. Це запрошення натиснути ще сильніше.
І якщо збереження режиму стає для нього питанням особистого виживання, то ціна чужих життів перестає мати значення. Путін готовий спалювати у вогні війни сотні тисяч і потенційно мільйони людей, якщо це дозволяє йому хоча б ще трохи продовжити власне правління.
@informnapalm
💯875👀22😁18👍17🔥5😱4😢4❤🔥1👏1
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Речник Центру «Миротворець» Євген Вольнов, також відомий як пранкер "майор Чорнобаєв", вчергове підключився до службової відеоконференції російських чиновників та представників підприємств-виробників БПЛА.
Цього разу нарада стосувалася розвитку та сертифікації російських безпілотних авіаційних систем. Серед учасників були заступник керівника «Росавіації» Андрій Потьомкін, представники «Авіарегістру Росії», Мінпромторгу та російських підприємств, пов'язаних із виробництвом БПЛА.
Але найбільш цікава частина почалася вже наприкінці наради.
Вольнов запитав росіян, чому українські інженери здатні швидко створювати ефективні бойові БПЛА, тоді як російські структури за три роки та мільярди рублів нацпроєкту спромоглися «народити тільки пачку сертифікатів для звіту перед Мінпромторгом». На запитання Потьомкіна «А ви хто?» Вольнов спочатку назвався «Дронтехом». Коли чиновник перепитав, чи так само написано у нього в паспорті, пролунала відповідь: «В паспорті написано СБУ. Дякую за інформацію. Все записано, ви всі записані. Готуйтеся бути на “Миротворці”».
Після цього учасники почали поспіхом залишати відеоконференцію.
Волонтери InformNapalm звернули увагу ще на одну цікаву деталь. На останніх кадрах відео видно, що одне з підключень до закритої відеоконференції відбувалося через профіль «ООО Альбатрос».
І тут історія стає ще цікавішою. У 2024 році українські хактивісти групи «Кібер Спротив» отримали доступ до закритих масивів даних російського заводу-виробника БПЛА «Альбатрос». Загальний обсяг здобутих даних перевищував 100 ГБ. Ці матеріали були передані розвідувальним структурам України та міжнародній розвідувальній спільноті InformNapalm і стали основою великого циклу CYBINT-досліджень AlabugaLeaks (частина 1, частина 2, частина 3), опублікованого багатьма мовами світу.
Саме завдяки цьому витоку вдалося детально дослідити внутрішню діяльність «Альбатроса», його зв'язки з виробництвом російських БПЛА в ОЕЗ «Алабуга», співпрацю з Kaspersky Lab, використання іноземних компонентів та схеми обходу санкцій.
Це хороший приклад того, як один успішний витік може давати вторинний ефект роками. Отримані одного разу корпоративні контакти, облікові записи, структура підприємства, внутрішні документи та інші цифрові сліди можуть ставати зачіпками вже для наступних кібероперацій, соціальної інженерії та операцій психологічного впливу проти російського ВПК. Ланцюжок компрометації може бути значно довшим за момент самого зламу.
@informnapalm
Цього разу нарада стосувалася розвитку та сертифікації російських безпілотних авіаційних систем. Серед учасників були заступник керівника «Росавіації» Андрій Потьомкін, представники «Авіарегістру Росії», Мінпромторгу та російських підприємств, пов'язаних із виробництвом БПЛА.
Але найбільш цікава частина почалася вже наприкінці наради.
Вольнов запитав росіян, чому українські інженери здатні швидко створювати ефективні бойові БПЛА, тоді як російські структури за три роки та мільярди рублів нацпроєкту спромоглися «народити тільки пачку сертифікатів для звіту перед Мінпромторгом». На запитання Потьомкіна «А ви хто?» Вольнов спочатку назвався «Дронтехом». Коли чиновник перепитав, чи так само написано у нього в паспорті, пролунала відповідь: «В паспорті написано СБУ. Дякую за інформацію. Все записано, ви всі записані. Готуйтеся бути на “Миротворці”».
Після цього учасники почали поспіхом залишати відеоконференцію.
Волонтери InformNapalm звернули увагу ще на одну цікаву деталь. На останніх кадрах відео видно, що одне з підключень до закритої відеоконференції відбувалося через профіль «ООО Альбатрос».
І тут історія стає ще цікавішою. У 2024 році українські хактивісти групи «Кібер Спротив» отримали доступ до закритих масивів даних російського заводу-виробника БПЛА «Альбатрос». Загальний обсяг здобутих даних перевищував 100 ГБ. Ці матеріали були передані розвідувальним структурам України та міжнародній розвідувальній спільноті InformNapalm і стали основою великого циклу CYBINT-досліджень AlabugaLeaks (частина 1, частина 2, частина 3), опублікованого багатьма мовами світу.
Саме завдяки цьому витоку вдалося детально дослідити внутрішню діяльність «Альбатроса», його зв'язки з виробництвом російських БПЛА в ОЕЗ «Алабуга», співпрацю з Kaspersky Lab, використання іноземних компонентів та схеми обходу санкцій.
Це хороший приклад того, як один успішний витік може давати вторинний ефект роками. Отримані одного разу корпоративні контакти, облікові записи, структура підприємства, внутрішні документи та інші цифрові сліди можуть ставати зачіпками вже для наступних кібероперацій, соціальної інженерії та операцій психологічного впливу проти російського ВПК. Ланцюжок компрометації може бути значно довшим за момент самого зламу.
@informnapalm
❤🔥584👍344🔥97😁26👌6
InformNapalm
Речник Центру «Миротворець» Євген Вольнов, також відомий як пранкер "майор Чорнобаєв", вчергове підключився до службової відеоконференції російських чиновників та представників підприємств-виробників БПЛА. Цього разу нарада стосувалася розвитку та сертифікації…
У продовження попереднього допису є ще один важливий аспект, який мало хто розглядає.
Короткочасні операції когнітивного впливу на кшталт підключення до внутрішніх відеоконференцій противника можуть давати хороший психологічний та медійний ефект. Але коли така операція спирається на реальне проникнення за внутрішній цифровий периметр противника, виникає значно важливіше питання: хто ще користується цим доступом і яку цінність він має для розвідки?
Бо доступ — це ресурс.
Уявімо ситуацію: одна українська структура місяцями непомітно спостерігає за внутрішньою інфраструктурою російського підприємства, збирає контакти, документи, листування та зв’язки. Інша структура незалежно отримує доступ до тієї самої системи й вирішує використати його для короткої операції психологічного впливу.
Ефектний вихід у конференцію може тривати дві хвилини. Після нього росіяни змінять паролі, перевірять облікові записи, перебудують інфраструктуру — і разом із публічним ефектом може згоріти доступ, який мав набагато більшу розвідувальну цінність.
Ми не стверджуємо, що саме так сталося у випадку з конференцією «Росавіації». Але сам ризик цілком системний.
В Україні одночасно існують кіберспроможності СБУ, ГУР, ЗСУ, Держспецзв’язку та інших структур. На стратегічному рівні їхню діяльність у сфері кібербезпеки має координувати НКЦК при РНБО. Проте окремі Кіберсили ЗСУ як повноцінний рід сил із власним керівним органом досі лише формуються.
І саме тут особливо важливий military deconfliction — розподіл цілей, доступів і завдань, щоб одна дружня структура випадково не «спалила» операцію іншої.
Певною мірою схожу проблему Україна вже проходить у сфері далекобійних ударів. По російському тилу одночасно працюють різні компоненти Сил оборони — СБУ, ГУР, ССО, Сили безпілотних систем та інші. Але в безпілотному домені принаймні вже створено Сили безпілотних систем як окремий профільний рід сил, який системно розвиває відповідні спроможності ЗСУ.
У кібердомені цей інституційний процес ще не завершений.
І тут проблема не в тому, що українські кіберфахівці мало атакують Росію. Навпаки — за роки війни накопичено величезну кількість компетенцій, доступів та успішних операцій.
Проблема в тому, щоб перетворити десятки сильних команд і окремих успішних операцій на єдину систему ведення війни в кіберпросторі, де доступ до противника оцінюється так само серйозно, як розвідувальний актив або високоточний боєприпас.
Бо іноді найкраща кібероперація — не та, про яку завтра дізнаються всі.
А та, про яку противник дізнається тільки через кілька місяців або навіть років.
@informnapalm
Короткочасні операції когнітивного впливу на кшталт підключення до внутрішніх відеоконференцій противника можуть давати хороший психологічний та медійний ефект. Але коли така операція спирається на реальне проникнення за внутрішній цифровий периметр противника, виникає значно важливіше питання: хто ще користується цим доступом і яку цінність він має для розвідки?
Бо доступ — це ресурс.
Уявімо ситуацію: одна українська структура місяцями непомітно спостерігає за внутрішньою інфраструктурою російського підприємства, збирає контакти, документи, листування та зв’язки. Інша структура незалежно отримує доступ до тієї самої системи й вирішує використати його для короткої операції психологічного впливу.
Ефектний вихід у конференцію може тривати дві хвилини. Після нього росіяни змінять паролі, перевірять облікові записи, перебудують інфраструктуру — і разом із публічним ефектом може згоріти доступ, який мав набагато більшу розвідувальну цінність.
Ми не стверджуємо, що саме так сталося у випадку з конференцією «Росавіації». Але сам ризик цілком системний.
В Україні одночасно існують кіберспроможності СБУ, ГУР, ЗСУ, Держспецзв’язку та інших структур. На стратегічному рівні їхню діяльність у сфері кібербезпеки має координувати НКЦК при РНБО. Проте окремі Кіберсили ЗСУ як повноцінний рід сил із власним керівним органом досі лише формуються.
І саме тут особливо важливий military deconfliction — розподіл цілей, доступів і завдань, щоб одна дружня структура випадково не «спалила» операцію іншої.
Певною мірою схожу проблему Україна вже проходить у сфері далекобійних ударів. По російському тилу одночасно працюють різні компоненти Сил оборони — СБУ, ГУР, ССО, Сили безпілотних систем та інші. Але в безпілотному домені принаймні вже створено Сили безпілотних систем як окремий профільний рід сил, який системно розвиває відповідні спроможності ЗСУ.
У кібердомені цей інституційний процес ще не завершений.
І тут проблема не в тому, що українські кіберфахівці мало атакують Росію. Навпаки — за роки війни накопичено величезну кількість компетенцій, доступів та успішних операцій.
Проблема в тому, щоб перетворити десятки сильних команд і окремих успішних операцій на єдину систему ведення війни в кіберпросторі, де доступ до противника оцінюється так само серйозно, як розвідувальний актив або високоточний боєприпас.
Бо іноді найкраща кібероперація — не та, про яку завтра дізнаються всі.
А та, про яку противник дізнається тільки через кілька місяців або навіть років.
@informnapalm
❤🔥382👍235💯183👀17😢3🔥1
Forwarded from Скринька Пандори
Перша партія зависла на висоті в 510-540 км. Один супутник не виконав жодного маневру й згорів в атмосфері ще 6 червня, а ще два так і залишились на висоті в 350-370 км.
Друга партія до цієї висоти навіть не дійшла – дев'ять апаратів піднялися лише до 313–332 км, тобто приблизно на 200 км нижче, ніж перша партія на тому ж етапі. Ще двоє не маневрували жодного разу, опустилися нижче 300 км і за оцінками спостерігачів зійдуть з орбіти найближчим часом.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🔥1.09K👍257😁103🎉41👌27👀3