🇺🇦 Український STING S  перехопив російську «Герань-5». Реактивна гонка між ударними дронами та засобами ППО вже перейшла на новий рівень.

Наші друзі, «Дикі Шершні» сьогодні опублікували кадри, на яких екіпаж «Рубін» 1020-го ЗРАП за допомогою нового перехоплювача STING S знищує російську реактивну дрон-ракету «Герань-5».

З OSINT-погляду тут важливі одразу кілька моментів.

По-перше, «Герань-5» — це вже далеко не класичний ударний дрон типу «шахед». За даними, які наводить ГУР, апарат може розвивати близько 450–600 км/год, нести бойову частину приблизно 90 кг, мати дальність до 950 км і працювати на висотах до 6 км. За компонуванням він уже значно ближчий до дешевої крилатої ракети, ніж до звичного «мопеда». Саме цей технологічний перехід ми описували у матеріалі «Російська дронова загроза 2026–2027: уроки України для НАТО».

По-друге, це практична демонстрація іншої сторони технологічної гонки. Росія збільшує швидкість ударних БпЛА, скорочуючи час реакції ППО, але паралельно еволюціонують і українські дрони-перехоплювачі. Для протидії таким цілям критичними стають не лише швидкість самого перехоплювача, а весь kill chain. Саме скорочення цього циклу ми називали одним із ключових завдань майбутньої ППО.

І контекст останніх двох діб показовий. Учора ми звертали увагу, що в атаці з 93 російських БпЛА 46 були реактивними — практично співвідношення 50/50. Сьогодні тенденція продовжилась. У ранковому зведенні Повітряні сили повідомили про 174 БпЛА різних типів і окремо зазначили, що половина застосованих Shahed була реактивною. ППО збила або подавила 138 БпЛА та ще три «Бандеролі»/«Дань-Т».

І ще одна цікава деталь, яку ми помітили: схоже, це перший відомий нам допис розробників, у якому STING отримує додатковий індекс S. Можливо, йдеться про нову, більш швидкісну версію дрона-перехоплювача, адаптовану під новий клас цілей.

Тому головна теза нашого вересневого матеріалу стає дедалі актуальнішою: ППО не може готуватися до тієї дронової загрози, яка існувала два роки тому. Російські засоби ураження змінюються вже зараз — і цикл адаптації систем перехоплення має бути швидшим.

Підписатись на офіційні сторінки InformNapalm ✅

🔤🔤🔤🔤🔤🔤🔤 Поки ми обговорювали з колегами і друзями OSINT-аналітиками наш попередній допис про «Вівальді 2», виникла ще одна робоча аналітична гіпотеза — про взаємодію OPSEC, військових комунікацій та західного OSINT.

У попередньому дописі ми звернули увагу на те, як частина інформації про райони операції спочатку існувала у відкритому просторі лише у вигляді окремих відео, геолокацій та OSINT-сигналів, а згодом була офіційно підтверджена Третім армійським корпусом.

Але тут може бути ще один рівень.

Перед офіційним розкриттям другого етапу у публічному просторі поступово з’являлися відео бойової роботи українських підрозділів. Західні OSINT-аналітики їх геолокували, зіставляли з іншими відкритими даними та починали обговорювати можливі зміни в районі операції.

І лише після того, як навколо цих сигналів уже сформувалося певне інформаційне поле, командування офіційно назвало Шандриголове, Дерилове та Дробишеве і розкрило ширші результати другого «сезону».

❓ Звідси виникає цікаве питання: хто в цій системі кого стимулює?

1️⃣ Можливий один сценарій: військове командування свідомо й дозовано публікує вже безпечні фрагменти бойової роботи. OSINT-спільнота починає їх аналізувати, геолокувати та обговорювати, а після цього офіційна комунікація розкриває наступний рівень картини.

2️⃣ Інший варіант — процес працює у зворотному напрямку. Незалежні аналітики поступово реконструюють дедалі більше деталей, і коли значна частина картини вже опинилася у відкритому просторі, а подальше розкриття командування вважає допустимим з погляду OPSEC, відбувається офіційне підтвердження.

3️⃣ Але найбільш цікавою виглядає третя модель: обидва процеси можуть працювати одночасно й створювати своєрідну петлю зворотного зв’язку:

Спочатку з’являється офіційно оприлюднений бойовий контент. Потім — геолокації та OSINT-аналіз. Далі — ширше обговорення у відкритому просторі. Після цього командування може розкрити завершений етап операції, а в інформаційний простір надходять нові матеріали.

Поки що це лише робоча гіпотеза.

Ми не знаємо, чи публікація окремих відео дійсно планувалася як інформаційна прелюдія. Так само немає підстав стверджувати, що західні OSINT-аналітики своїми публікаціями «змушують» військових щось розкривати.

🤘 Але «Вівальді» дає дуже хороший кейс, щоб це перевірити.

Третій армійський корпус уже сам описує операцію як послідовність «сезонів» і анонсує продовження. Тому наступний етап можна спостерігати вже системно: коли з’являється первинний бойовий контент, хто і коли його геолокує, як швидко ці дані підхоплюють великі OSINT-акаунти, коли починаються публічні оцінки ситуації і скільки часу минає до офіційного розкриття.

Якщо подібна послідовність повториться ще кілька разів, це вже буде матеріал для окремого дослідження про інформаційну архітектуру сучасної військової операції.

Бо командування сьогодні може управляти не лише тим, що приховується від противника, а й тим, у якому темпі безпечні фрагменти інформації переходять з оперативного простору у відкритий.

І тоді питання OPSEC стає значно складнішим за просте «публікувати чи не публікувати».
Саме цю межу ми нещодавно розбирали в матеріалі InformNapalm:

🎸 «OSINT, лінія фронту та OPSEC: коли відкрита інформація випереджає офіційну»

⚡️ Тепер буде особливо цікаво простежити інформаційний цикл наступного «сезону» «Вівальді» 🔤

Підписатись на офіційні сторінки InformNapalm ✅

Сьогодні радимо подивитися свіжий спецрепортаж журналістів проєкту «Схеми» (Радіо Свобода), які зсередини показали деталі російських реактивних дронів «Герань-4».

📱 Також дивіться на Youtube

Компоненти різних ітерацій російських «Гераней» уже детально задокументовані на порталі ГУР War&Sanctions. Але ланцюжки постачання комплектуючих постійно змінюються — і саме там з’являються нові OSINT-сигнали.

Ми вже працюємо над серією матеріалів із новими знахідками щодо таких ланцюжків.

Ну і базова річ: «Алабуга» як один із ключових центрів виробництва російських ударних БпЛА має залишатися серед пріоритетних цілей для зниження воєнного потенціалу РФ. Амбітна мета — щоб її виробничі спроможності втрачалися не менш системно, ніж потужності російських НПЗ.

Стежте за оновленнями каналу, сайту і офіційних сторінок InformNapalm — попереду багато цікавого.

Підписатись на офіційні сторінки InformNapalm ✅

❗️ Росія може наростити виробництво реактивних дронів на 78% — Politico

Москва планує розширити виробництво військового вуглецевого волокна на заводі «Алабуга-Волокно» у Татарстані, що до 2029 року може забезпечити матеріалом для додаткових 28 тисяч ударних дронів щороку.

Це може збільшити виробництво таких безпілотників приблизно на 78%. Наразі Україна оцінює, що Росія здатна виробляти понад 36 тисяч дронів-камікадзе «Герань» на рік.

«Розширення «Алабуги» та пов’язаних з нею підприємств слід розглядати не лише як проблему для українського фронту, а й як довгостроковий виклик безпеці всієї Європи», – голова Українського центру безпеки та співпраці Сергій Кузан.

🇺🇦 УЦБС | Український центр безпеки та співпраці