🏹 Бити по «лучниках», а не лише по «стрілах»

Сьогодні Генштаб ЗСУ повідомив про чергове ураження одразу кількох елементів російської дронової інфраструктури на тимчасово окупованих територіях України: пунктів управління БпЛА, складу дронів підрозділу «Рубікон» ☠️, місця зосередження операторів, а також складів ПММ і матеріально-технічного забезпечення.

Нам тут подобається сама логіка, яка простежується вже тривалий час у зведеннях Генштабу: не лише збивати «стріли», які вже летять, а добиратися до «лучників».
На тимчасово окупованих територіях це робити простіше. Але частина найважливіших «лучників» — зокрема мобільні пускові установки ракет — знаходиться вже на території РФ. І на тлі дефіциту дорогих протибалістичних перехоплювачів арифметика проста: краще зірвати запуск, ніж потім ловити ракету в небі.

Тут цікаво накладається ще одна історія.
За оцінкою Генштабу, станом на 21 вересня вже понад 45% проєктних потужностей російської нафтопереробки виведено з ладу. Тобто НПЗ уже стали цілком реальним важелем тиску. І саме дизель, судячи з публічних заяв, особливо хвилює Трампа. Тому якщо Вашингтон хоче зменшити українські удари по російській нафтопереробці, виникає логічне питання: що Україна отримує натомість, щоб зменшувати здатність Росії запускати ракети й дрони? Публічних підтверджень формули «не бити по НПЗ в обмін на Starlink для ударів по військових цілях у РФ» немає. Але сама конструкція виглядає цілком логічною.

Тим більше, що питання Starlink уже лежить на столі. І поки навколо нього триває показовий «пінг-понг»: SpaceX каже, що рішення політичне, американська адміністрація переадресовує його SpaceX, а тепер, за даними Newsmax, Трамп знову відповів Україні: «поговоріть з Ілоном».
Тобто м’яч усе ще літає через сітку.

Хотілося б, щоб ця партія нарешті завершилася конкретним рішенням — і Україна отримала ширші можливості діставати російських «лучників», а також місця, де виробляють і зберігають їхні «стріли».

Бо це вже давно не лише українська проблема. Російські дрони вже залітають у повітряний простір країн НАТО, а сам Альянс дедалі частіше змушений реагувати на такі інциденти. Тому тут логіка проста: краще допомогти Україні вибивати джерело загрози, ніж потім усім разом ловити її наслідки.

Підписатись на офіційні сторінки InformNapalm ✅

Сьогоднішній російський Мі-8 над Польщею цікаво наклався одразу на кілька інших дискусій про те, де проходить межа між провокацією та реакцією на неї.

О 11:08 російський військовий Мі-8, що летів з боку Калінінградської області, порушив повітряний простір Польщі на північ від Бранєво. Максимальна глибина — близько 300 метрів, тривалість — 42 секунди.

Польські радари відстежували машину, були підняті винищувачі, наземні сили й засоби перебували в готовності. Мі-8 сам розвернувся та повернувся до Калінінградської області.

Є важлива деталь: польські військові повідомили, що в цей час у Калінінградській області проходили навчання російських військ, за якими Польща спостерігала. І висновок самого Оперативного командування ЗС Польщі досить прямий:

«Росія вкотре тестує готовність нашої протиповітряної оборони».

Причому це вже другий характерний епізод за два дні.
Ще вчора польські винищувачі перехоплювали над Балтійським морем російський розвідувальний Іл-20 (тут у контексті вам може бути цікаве наше CYBINT-розслідування про російського пілота Іл-20, капітана Ожґібєсова).

Міністр оборони Владислав Косіняк-Камиш тоді зазначив, що Росія регулярно тестує східний фланг НАТО, і назвав такі дії елементом постійного тиску.

Ігаль Левін сьогодні нагадав у цьому контексті інший відомий епізод: у листопаді 2015 року Туреччина збила російський Су-24 після порушення свого повітряного простору. За турецькими даними, порушення тривало лише 17 секунд. Москва відповіла санкціями та різким загостренням відносин, але до прямого військового конфлікту між Росією і Туреччиною справа не дійшла.

А буквально сьогодні у Х ми звертали увагу на іншу цікаву польську історію — про навчання, під час яких командир вирішив без попередження перевірити реальну реакцію поліції та військової жандармерії на нібито напад на склад боєприпасів.

Росія, схоже, теж регулярно проводить свої «навчання» — тільки без попередження іншої сторони.
300 метрів і 42 секунди можуть виглядати дрібним прикордонним епізодом. Але якщо саме польське військове командування розглядає його як перевірку готовності ППО, то важливе питання не лише в тому, чому Мі-8 перетнув кордон. Важливо й те, яку інформацію про алгоритм польської реакції Росія могла отримати за ці 42 секунди.

Стратегічна невизначеність щодо межі колективної відповіді НАТО задумана як елемент стримування: потенційний противник не повинен точно знати, де проходить червона лінія.

Але ця логіка має і зворотний бік: якщо Москва не знає точної межі, вона може намагатися нащупувати її маленькими кроками.

Сьогодні це були 300 метрів і 42 секунди.

Підписатись на офіційні сторінки InformNapalm ✅