🔤 OSINT-аналітик InformNapalm Антон Павлушко прокоментував резонансне затримання у Відні журналістів «Української правди» Михайла Ткача та Ярослава Бондаренка, яких австрійські правоохоронці спочатку запідозрили у шпигунстві, але згодом звільнили.

У своєму дописі під назвою 🇦🇹 Австрійський пацієнт 🇦🇹 Павлушко звертає увагу на ширший контекст. Австрія десятиліттями залишалася комфортним місцем для пострадянських фінансових і політичних еліт, а у низці гучних німецьких розслідувань неодмінно спливав австрійський слід. Водночас історія країни знає чимало скандалів, пов'язаних із діяльністю російських спецслужб.

Один із найпоказовіших прикладів — Ян Марсалек, колишній топменеджер німецької Wirecard. Після фінансового скандалу він утік до Білорусі, а згодом опинився в Росії. Його зв'язки з російською розвідкою стали предметом масштабних міжнародних розслідувань, у яких також фігурували колишні співробітники австрійських спецслужб.

До речі, ще у серпні 2020 року наша волонтерська редакція INFORMNAPALM LIETUVA 🇱🇹 публікувала матеріал про Марсалека, його контакти з російським ГРУ, поїздки до РФ та втечу через Білорусь.

Павлушко також нагадує про Дмитра Фірташа, який роками перебуває у Відні, та представників оточення колишнього українського прем'єра Миколи Азарова.

На цьому тлі особливо контрастно виглядає жорстка операція австрійських правоохоронців проти українських журналістів, підозри щодо яких зрештою не підтвердилися.

І тут виникає цікаве питання: наскільки послідовною є австрійська контррозвідувальна практика щодо діяльності різних іноземних спецслужб на своїй території?

Адже нейтралітет держави — це одне, а здатність протидіяти іноземному розвідувальному впливу — зовсім інше.

@informnapalm

🇱🇻 Скандал із Рагозіним у Латвії: розслідування InformNapalm п’ятирічної давнини знову актуальне

#Flashback

Іноді старі розслідування InformNapalm отримують несподіване продовження.

У 2021 році ми показали, як російський «опозиційний» журналіст Леонід Рагозін просував кремлівські наративи для західної аудиторії.

Минуло п’ять років, і Рагозін опинився в центрі скандалу в Латвії. МЗС країни розпочало процедуру оголошення його персоною нон ґрата, а Балтійський центр журналістських розслідувань, який раніше співпрацював із ним, публічно засудив низку його висловлювань.

Навряд чи діяльність Рагозіна всі ці роки залишалася поза увагою латвійських спецслужб.

Напевно, вони були ознайомлені й із нашим дослідженням, які в 2021 році широко поширювались в латвійському сегменті твіттера.

Чому ж активні кроки відбуваються саме зараз?

На нашу думку, це може бути пов'язано із загостренням російських гібридних загроз.

Латвія, як і інші країни Балтії, дедалі більше опиняється під прицілом російських спецслужб. Тому цілком логічно, що влада намагається діяти на випередження, обмежуючи можливості осіб, чия діяльність може прямо чи опосередковано сприяти російським інформаційним операціям.

Це добре вписується в логіку превентивних заходів на тлі зростання загроз.

🔎 Наше розслідування: https://informnapalm.org/ua/leonid-ragozin/

Окремо нагадали сьогодні про цю історію міжнародній аудиторії в X. Будемо вдячні за поширення та підтримку нашого твіта:

😉 https://x.com/InformNapalm/status/2108866539583680717

@informnapalm

🧐Три дата-центри «Яндекса» за чотири дні. Для InformNapalm ця історія має особливе значення...

8 жовтня — Сасово, 9 жовтня — Калуга, 11 жовтня — Владимир. Після чергової атаки «Яндекс» підтвердив повну зупинку дата-центру у Владимирі.

Наслідки вже відчули користувачі в Росії, Білорусі, Казахстані та Вірменії. Масштабні збої торкнулися Yandex Cloud, «Яндекс Go», платіжних, музичних та інших сервісів. Росіяни найбільш активно скаржаться, що не можуть навіть викликати таксі. У соцмережах уже жартують і про скорочення кількості російських ботів.

Для InformNapalm «Яндекс» — давня й пам’ятна тема.

Ще навесні 2017 року волонтери нашої спільноти були серед рушійних сил громадської кампанії за санкції проти «Яндекса» та російських соцмереж.

27 квітня 2017 року ми опублікували дослідження «Гібридні війни: прихована загроза Яндекса», в якому аргументували загрози використання російських сервісів для збору даних, інформаційних маніпуляцій та розвідувальної діяльності проти України.

За нашими тогочасними підрахунками, стаття зібрала понад 13 тисяч репостів у Facebook. Кампанія отримала широкий суспільний резонанс, а вже в травні 2017 року Україна запровадила санкції проти «Яндекса».

Як це відбувалося — згадували в нашій архівній публікації.

Минуло дев’ять років. І тепер російська цифрова екосистема, від залежності від якої ми закликали захистити Україну, сама демонструє свою вразливість вже перед українськими далекобійними санкціями.

Росія першою почала агресивну війну, тому будь-які удари Сил оборони України є законними і справедливими, всі вони є відповіддю на російський терор. Та навіть якщо відкинути широкий контекст, то саме МО РФ хизувалось напередодні, що вони проводять «цифровий детокс», завдаючи ударів по дата-центрах в Україні. Тепер наслідки цієї логіки війни повертаються до самої Росії вже у інших масштабах. Бо РФ вважала свою гігантоманію власною перевагою, та як показує практика — чим більша шафа, тим гучніше вона падає. Величезні дата-центри, якими пишалась Росія, тепер палають за тією ж логікою, як палали гігантські склади Wildberries.

Ця війна, безумовно, є дуже довгою і виснажливою, але якщо слідкувати за її розвитком у ретроспективі стає помітно, що наслідки війни все більше перекидаються на територію агресора. Раніше ми могли тільки мріяти, щоб хоча б відгородитись від російського впливу власним парканом санкцій, через 9 років вже РФ не встигає збудувати фізичні паркани навколо своїх інформаційних гігантів, щоб захиститись від справедливих далекобійних санкцій. І ця закономірність рано чи пізно приведе Україну до справедливої перемоги та миру. Бо справжній мир можливий тільки тоді, коли агресор покараний і позбавлений всіх можливостей продовжувати війни.

@informnapalm