✍️ Читачі пишуть.

"Окупований Мелітополь чекає на визволення. Мешканці Мелітополя поширюють такі листівки".

@informnapalm

Хочете правду про Херсон? Читайте! З перших вуст. Ім'я людини не публікується, самі розумієте чому.

1. Область було окуповано дуже швидко. І так само швидко зникла можливість виїзду. Спочатку відсікли дорогу на Миколаїв через Посад-Покровське, потім через Станіслав і Олександрівку. Потім відрубали шляхи в напрямку Кривого Рогу, останній з яких був через сумнозвісний Давидів Брід, де колону цивільних накрили Градами. В тій колоні була моя колега, їй та її маленькій доньці пощастило лишитись живою, але вона мовчить про те, що там коїлось. Виїхати зараз можна лише через Крим і територію РФ до країн Балтії. Це щонайменше 600$ і чотири доби в дорозі автобусом. Для пересічної родини це нереально.

В області дуже багато росіян, і вони почуваються господарями. В селах коїться страшне. В Осокорівку (вона наразі звільнена, якщо не помиляюсь) разом з військовими зайшли лікарі, які констатували масові згвалтування. Як сказала одна з постраждалих, вік і зовнішність для загарбників значення не мали, гвалтували навіть дуже літніх жінок.
Прекрасне село на березі лиману, Олександрівка, більше не існує, його зрівняли з землею. Голова Станіславського ОТГ та мешканці Станіслава досі займаються евакуацією та похованням тіл загиблих, все на свій страх і ризик, бо обстріли не вщухають.

Славнозвісна Чорнобаївка... "Серіал", про який з таким захватом і гумором жартували всілякі експерти. Нам не було з того ані смішно, ані радісно, бо там люди. Це велике село, яке кожну серію цього пекельного серіалу платить людськими життями. Є загиблі і поранені, діти і дорослі. Є вулиці, на яких не лишилось жодного цілого будинка.

Білозерка. Там танки стоять між хатами і від пострілів здригається земля. Таких сіл безліч по області, і в кожному своя історія жахів війни пишеться пакетами Градів.

Херсон. Моє чудове південне місто, мій дім. Трагедія окупації Херсона почалась одразу і криваво, битвою за Антонівський міст. Передмістя Херсона, Антонівка і Киндійка були під обстрілами кілька днів, а потім ще кілька не вдавалося домовитись про евакуацію мешканців, які вціліли під обстрілами. Люди тікали в чому були і як могли. Серед них мій знайомий, йому довелось разом з родиною рятуватись під обстрілами, бо від їх будинку лишилась одна стіна. З того часу він від голосних різких звуків просто втрачає свідомість.

А потім в місто заїхали танки. І сталась трагедія Бузкового парку: там містяни пішли на танки з коктейлямт Молотова. Крупнокаліберним кулеметом їх розірвали за секунди. Росіяни довго не пускали нікого, щоб забрати тіла. Місцевий священик, панотець Сергій Чудинович, на свій страх і ризик разом з кількома чоловіками поховав героїв у братській могилі прямо там, у парку. В перші дні окупації Херсона з важкої зброї обстріляли будинки на вулицях Тарле і Перекопській. Сказали, це помста за опір в Бузковому парку.

Наприкінці квітня в області відрубали зв'язок. Липкий жах від неможливості подзвонити рідним і дізнатись, чи живі вони, я не забуду до скону. Ми їздили на околицю міста, бо туди добивав зв'язок з Миколаївщини. Потім зв'язок повернули, але лише для того, щоб за місяць вимкнути знову, і його нема вже другий тиждень. Взагалі ніякого і ніде, навіть міські телефони не працюють.
Інтернет є лише в тих, хто ще до війни підключив його від маленьких локальних провайдерів. Ю Люди знімають паролі з домашнього вайфаю, щоб сусіди теж могли скористатися. Всі заклади і установи, які мають інтернет-звязок, познімали паролі в повідомили про це у соцмережах, щоб люди мали можливість зв'язатися з рідними.

На центральній вулиці Суворова в одній точці слабенько ловить зв'язок оператора лайфсел, там юрба людей, на лавках,на парапетах.

Банки і фінансові установи. Аваль пішов практично одразу, не надавши людям можливості ані перевести кошти, ані зняти. Ощад тримався до останнього, аж поки туди не прийшли озброєні військові і не сказали "це тепер наше".

стор. 1 | 2 | 3

Ми будемо довіку вдячні Привату, що він досі з шкіри пнеться, але не залишає своїх клієнтів напризволяще. Зняти готівку можна у відділеннях. Черги неймовірні, але ж можна. Коли в нас вкрали зв'язок, служба підтримки банку знайшла можливість проходити автентифікацію без смс.

Якщо не вдалося достоятись в черзі, то в Херсоні є тепер нова спеціальність - обнальщик. Людина, яка дасть вам готівкою суму, яку ви переведете їй На картку. Під відсоток, від 2 до 10% від суми.
Руський мір позбавив нас аптек і ліків. Ліки продаються на узбіччях доріг і на базарах з багажників машин під пекучим сонцем. Або через телеграм-групи, з тих-таки машин. В телеграм -групах щоб підкреслити, що ліки якісні, роблять приписку "українські" або "не Крим". Якщо, не доведи Боже, щось серйозне - ліки будуть шукати всі родичі і друзі хворого у всіх кінцях міста одночасно. І не факт, що знайдуть. Був момент, коли пляшечка перекису водню коштувала до ста гривень. Сьогодні за упаковку препарату Лінекс хотіли 850 грн.

В перших числах травня можна було йти повз парк тротуаром і раптом помітити, що в траві лежать снайпери. І одночасно по дорозі їде БТР з автоматниками. Звернути нікуди, пришвидшити крок не варто, може бути розцінено як завгодно і просто застрелять.

Десь під кінець квітня росіяни вгатили по центру міста ракетою, щоб звинуватити в цьому ЗСУ. Результат - ніхто не повірив в обстріл ЗСУ, в центрі годі було знайти цілої шибки. Прилетіла ця залізяка метрів за 600 від мого дому, на щастя я там не ночувала, але ранком бігла так, що думала серце вилетить. Того разу пощастило, вибухова хвиля пішла в іншому напрямку, навіть вікна цілі.
Сьогодні вже 105-та доба, як я не вмикаю світло. Росіяни в темний час доби їздять містом на важкій техніці і світять у вікна потужним прожектором, якщо вікна світяться.
Вихід з дому прирівнюється до виходу у відкритий космос: видалити з телефона взагалі ВСЕ, бо телефон можуть перевірити в будь-який час і за результатами перевірки можна не повернутись додому. Люди зникають. Деяких потім повертають, а хтось в полоні вже більше місяця і доля їх невідома. Причому в полон втрапляють навіть зовсім юні, після одного з мітингів схопили 18-річного хлопця. Відпустили рівно через місяць, день в день.

2. Попри весь цей жах, опір є! Ми не коримось мовчки. Попервах були велелюдні мітинги, і то дуже часто. Люди з прапорами йшли на БТРи і озброєних людей.

Потім мітинг розстріляли, кілька людей з тяжкими пораненнями втрапили до лікарні (розрив легені в жінки, відкритий перелом стегна в літнього чоловіка, і т.д.). Опір став прихованим, але він є! Від розклеювання листівок до мазків фарби в кольорах нашого прапора, стрічки наших колоьрів на деревах. А днями відомий херсонський волонтер дядя Гриша (Григорій Янченко) їздив дніпровським ринком із увімкненим на всю гучність треком "Вова, їбаш їх". Вуличні співаки співають українських пісень, українська музика лунає з магазинів. "Ой у лузі червона калина" співають літніми вечорами у дворах багатоповерхівок, щоб незрозуміло було, звідки саме звук.

Херсон щодня доводить, що ми Україна! Як може, в умовах тотального терору.

3. Наша єдина, одна на всіх притомних херсонців, мрія - звільнення Херсона і перемога. Ми віримо в ЗСУ як в Бога! Так, ми боїмося. Так, плекати надію щодень важче. Так, росіян тут як сарани, у нас прямий портал з пекла через Крим. Але ми чекаємо і сподіваємось на звільнення!

Пограбована, обікрадена, понищена і сплюндрована Херсонщина чекає і сподівається! Ми стали боятися тиші. Бо коли ми чуємо гуркіт канонади, ми думаємо, що це наші до нас ідуть.
Щодня крається серце, бо від нас обстрілюють тоннами смертоносного залізяччя Миколаїв. Листування в месенджерах "від нас полетіло, тікайте в укриття бігом". Після артобстрілу перекличка з миколаївцями "ви цілі?"

4. Найстрашніше - що забудуть. Коли не гуркотить над головою і повз вікно не проїздять Z-ки, дуже легко забути.

Ще страшніше - що не стане сили нас відвоювати.

стор. 1 | 2 | 3

Найболючіше - коли кажуть "ви самі винні", "давайте віддамо росіянам Херсонщину, тоді вони не підуть далі". Дико боляче, коли профільний міністр транслює меседж "ви маєте зробити вибір на користь України і виїхати". Нам три місяці казали "покажіть, доведіть, що Херсон - це Україна" - і ми показували і доводили. Нам казали "зелених коридорів нема, не виїздіть, небезпечно".
А тепер міністр у справах окупованих територій закидає нам ледь не співпрацю з ворогом.

Про те, як виїздити з області, розкажуть сотні розстріляних автівок цивільних громадян і волонтерів, яких просто розстріляли як в тирі.

Коли таке каже міністр, то складається враження, що нас вже просто списали у незворотні втрати.

А світ має почути і зрозуміти: Україна щодня платить криваву дань молоху війни, і якщо не підтримати нас в цій боротьбі, то Наша окупована реальність стане і їхньою також.

Наталя Ведмедик

стор. 1 | 2 | 3


📧 Сообщить новость | 🔥 Поддержать IN | 🎥 YouTube

Трофейный российский Т-72Б3 обр. 2016 года находится на вооружении ВСУ, получив незначительные повреждения.

A captured Russian T-72B3 mod. 2016 tank now in service with Ukrainian forces, having sustained some minor damage.

📧 Сообщить новость | 🔥 Поддержать IN | 🎥 YouTube

"Звичайно, багатьох з нас дивує і обурює, чому росіяни воюють проти України за "денацифікацію". Це аналогічно до того, щоб воювати з нами під гаслами секуляризації, демонархізації, або ж аболіціонізму.

Але ж і сьогоднішнє їхнє свято "День Росії" - хіба не прояв шизофренії? Приурочене до дня ухвалення декларації про державний суверенітет РРФСР. Тобто коли російська радянська республіка підважила монополію СРСР на владу на своїй території. Більшість учасників (у тому числі Україна) дефілювали на "параді суверенітетів" вже після Росії.
Тобто не виникає питань, чому 16 липня (день ухвалення Києвом аналогічної декларації) - свято для України. У 1991 році один-єдиний раз його навіть як "День незалежності" відзначали.

Але в Росія сумує за розпадом СРСР. А ще там хочуть скасувати постанову Верховної Ради СРСР про визнання незалежності Литви. Даруйте, а при чому тут колишня РРФСР, яка сама сепарувалася від СРСР, до загальносоюзної Верховної Ради?
Зрештою, у Росії немає більше Верховної Ради, бо свою Верховну Раду росіяни розстріляли з танків у 1993 році. Ото вже був всім майданам майдан. Розстріляли, скасували і запровадили кишенькові Федеральні збори (Дума + Рада федерації). Формально Єльцин вчинив переворот. Але це була перемога ліберальної єльцинської диктатури над червоно-коричневою російською демократією. У тих умовах - благополучна для України розв'язка.
Але дивно, що ніхто в Росію тоді інтервенцію не розпочав під гаслами відновлення законної влади. Як це вчинила сама Росія проти України у 2014 році у Криму, але чомусь утрималася в 2005-му, після Помаранчевої революції.

А як правильно росіянам трактувати серпневий путч 1991 року? Група заколотників прагнула завадити підписанню ініційованого Горбачовим "нового союзного договору", розцінюючи його як крок до розвалу імперії. До речі, гекачепістів тоді обзивали "хунтою" - чи не перша адаптація цього латиноамерикансько-середземноморського поняття у наших широтах. Заколотники програли, СРСР розвалився, а до підписання договору у переможців навіть не дійшло. Яку мораль з цього мають винести ревнителі імперії? Путін у той час на своєму місці виступив проти ГКЧП.
А давайте поглянемо на наші відносини з РФ після 2014 року як формалісти?

Суверенітет і державні кордони України, її територіальну цілісність Росія юридично визнавала з 1990-х років. Купа двосторонніх договорів, загальних принципів міжнародного права, посилань на ООН, ОБСЄ і т.д, і т.д. Але якісь мутні типи на частині суверенної території України раптом оголошують незалежність і бажання приєднатися до РФ. Ну як можна їм відмовити? Ще й захистити їх "волевиявлення" треба військами. Для чистоти експерименту - волевиявлять чи не волевиявлять?

Далі (також зовсім без втручання Москви, як нас запевняють) на іншій частині суверенної української території, що юридично визнано РФ, інші мутні типи також щось проголошують. Росія ні разу не втручається у спроби України відновити у себе територіальну цілісність і конституційний лад (ага, ага), але враз вирішує мирити цих буйних і ніким не визнаних мутних типів з владою визнаної всіма держави. Вісім років отак "мирила". Могла б і ще вісім років собі "мирити". Але раптом щось клацнуло і вирішила Москва визнати цих мутних типів окремими державами.
А далі парадокс. Вона ж, Росія, визнає одночасно держави, у яких "не врегульовані" між собою територіальні питання. Бо ж і Україна в принципі не визнає мутних типів на своїй території, і мутні типи нафантазували собі, що якісь додаткові території України мають їм належати.
Що робить Росія? Починає силою відновлювати "територіальну цілісність"... ні, не України, з якою більше 20 років дипломатичних відносин, а мутних типів, яких визнали "державами" за кілька днів до того. Чомусь це російське відновлення "територіальної цілісності" за три місяці забирає більше людських життів, ніж всі вісім років спроб відновлення своєї територіальної цілісності Україною. Цим спробам заважали під приводом необхідності уникати жертв і "миритися".

Про намагання організувати щось схоже разом із ще одними мутними типами і на інших окупованих суверенних територіях України - вже наступним разом. Керований російською політичною думкою міжнародно-правовий процес тут ще далекий від завершення, а напрямки його розвитку непередбачувані для адептів більш класичних політико-правових шкіл."

Максим Майоров,
@informnapalm

🙈🙉🙊 Сергій Кірієнко повідомив росіянам, що вони будуть жити ще гірше, тому що Росії доведеться відновлювати те, що вона сама зруйнувала. Пізніше, щоправда, цей текст із сайту "Известий" зник.

📧 Сообщить новость | 🔥 Поддержать IN | 🎥 YouTube

В середине мая McDonald's решил уйти из рф. А сеть ресторанов продали предпринимателю из Кузбасса Александру Говору.

Сеть переименовали на убогое бескомпромиссное название «Вкусно - и точка», которое в середине июня за первые дни уже обросло множеством интернет-мемов. Меню стало скудным. Самые топовые бургеры — «Биг Мак» и «Биг Тейсти» пропали. Все из-за авторских прав на название и рецептуры соуса. «Фанты», «Спрайта» — нет. И уже не будет. Пока еще есть Coca-Cola Zero — без сахара, но и та из старых запасов, которые уже не чем пополнять.

Конечно, уход McDonald's россияне переживут, затянут пояса и будут давиться "импортозамещенным" депрессивным "бургером", запивая газировкой низкого качества и сомнительного вкуса.

Но это только один из маленьких примеров, который иллюстрирует, что жизнь россиян постепенно будет становиться все депрессивнее и бесперспективнее. Доходы будут падать и все больше компаний будут закрывать свой бизнес. И как писали в 2017, жопа для россиян только начинается...

@informnapalm