Відновлення е- декларування : вимога суспільства і наших міжнародних партнерів.

Прозорість — всі декларації мають бути в публічному просторі.

Звільнення військових від декларування до закінчення війни( окрім працівників військоматів і тиловиків).

ВСІ представники Офісу Президента мають декларуватися. Штатні й позаштатні.

Й всі керівники держпідприємств.

Подали відповідні поправки до закону про відновлення е- декларування.

Відзавтра ПЦУ переходить на новоюліанський календар і святкуватиме релігійні свята разом зі всім православним світом.

Дати свят і постів змістяться на 13 днів назад. Наприклад: 8 (а не 21) вересня відзначатимемо свято Різдва Пресвятої Богородиці, 14 (а не 27) вересня – Воздвиження Хреста Господнього, 1 (а не 14) жовтня відзначатимемо Покрова Пресвятої Богородиці.

З 15 листопада по 24 грудня триватиме Різдвяний піст, а Різдво святкуватимемо 25 грудня.

Реформа відбуватиметься без примусу та дозволятиме святкувати старі звичні дати свят.

Міністр Лісовий анонсував зміну формату оплати праці освітян.

У 2023 – 2024 роках будуть сформовані нові підходи до системи оплати праці педагогів, а у 2024 – 2025 роках уже стартує перший пілотний проєкт, до якого включать 500 шкіл.
«Хочемо вийти з єдиної тарифної сітки. Хочемо, щоб базова частина зарплати була близько 80%, ще близько 20% – надбавки. І ще кілька надбавок: регіональні доплати і доплати від директора школи. І найголовніше – прагнемо підвищити зарплату», – зазначив міністр.
 
Зараз в основу зарплати вчителів закладено єдину тарифну сітку. Підвищення окладів для педагогів, заплановане на 2023 рік, скасували.
 
Молодий учитель у нашій країні в середньому отримує оклад 5,7 тис. грн і надбавки за престижність праці та за вислугу років – 1,9 тис. грн. 😡
 
Загалом молоді педагоги можуть розраховувати на дохід у 7600 грн – вдвічі нижче, ніж середня зарплата по країні. 🙆‍♀️ ⤵️

Що ж, тему виборів качають аж ніяк не західні партнери, а сама влада і особисто Зеленський . Який обіцяв йти на один термін. Але ж хто це сьогодні згадає, коли країна в небезпеці.

Сьогодні він заявив, що піде на другий термін, бо ж на може залишити Україну в біді.

До речі, а хто зараз наживатися на війні, як він колись кидав в спину Петро Порошенко?

Чим далі триває війна і падає економіка - тим більше запитань в суспільства.
Аби зберегти свою абсолютну владу, Зеленському і ОП потрібна повна зачистка інфополя і монополізація всіх структур- силових, ЦВК, судів, медіа. Повне знищення опозиції, до якої сьогодні належить тільки Європейська Солідарність.

Власне, те , що відбувається зараз. Й вибори Зеленському потрібні якнайшвидше. Очевидно, ніякі слуги вже нікуди не підуть, вони одноразові депутати. Буде створено новий проєкт Зеленського і скорше за все, ОП робитиме все, аби провести одночасні парламентські і президентські вибори весною 24.

Якщо, попри тотальну цензуру, не вдастся знову завести монобільшість, очевидно, що партнером по майбутній коаліції Зеленський бачить умовний Голос Притули.

Як це пояснять західним партнерам, які точно бачать авторитарні тенденції в Україні- питання. Примітно, що трубадури Банкової, в тому числі голова ВР, взагалі просувають тезу, що це Захід нас підштовхує до виборів.

Але очевидно одне- вибори в умовах війни, коли ані військові, ані переселенці не зможуть брати в них участь, - будуть нелегітимні. Й довіри до їх результатів буде 0.

Ви готові до другого терміну Зеленського?

Бездоганна робота 👏

Наш Посейдон помітив російський склад боєкомплектів. Підвозили туди постійно. До сьогоднішньої ночі.

Арта відпрацювала спокійно, точно. Шанси ворога домінувати на цій ділянці пішли з димом. Так тримати, десант!

Нарешті дощ. Прощавай, ще одне вкрадене руснею літо. Спекотне і сумне.

Зграйка дітей в вишиванках з домашніми айстрами. Хлопчиськи в вишиванках на великах. На перехресті біля школи затор.

Завжди ненавиділа ці пафосні лінійки, зараз- просто радієш , коли бачиш дітей біля школи. Й переживаєш за них.

Щиро сподіваюся, що відтепер навчальний рік починатиметься тільки з хвилини памʼяті за нашими загиблими.

Що пафос , вірші і довгі нудні промови не паскудитимуть дітям цей день. Забагато випробувань випало на їх дитинство. Вони не повинні навчатися в бомбосховищах, прокидатися від вибухів, підриватися на мінах і отримувати нагороди за своїх полеглих батьків.

Українські родини приймають сьогодні важкий вибір: безпека дитини і розлука, або разом, але зі щоденними тривогами і обстрілами. Будь яке рішення - стрес для дитини , яка всім своїм маленьким серденьком хоче повернути час в минуле, до війни, коли був дім, друзі, мама і тато.

Тисячі дітей втратили дім і батьків. Сотні тисяч дітей батьки не зможуть повести сьогодні в школу, бо вони на фронті- й вітатимуть лише телефоном.

Але ці школярі в вишиванках дійсно перше покоління іншої України. Які ніколи не забудуть і не пробачать окупанту свого скривдженого дитинства і які точно знають, хто ворог.

Нехай всі діти будуть живі, здорові і зі своїми родинами. Вони - наш головний мотиватор боротися за Україну.

#ПІДПИСУЙТЕСЯ

Крутезний текст Джонсона в Daily Mail, який варто прочитати. Літературна і політична насолода.

«У Євгена Пригожина не було надто багато часу, щоб з'ясувати, хто ж таки його вбив.
Але все ж таки - він мав досить часу для цього. Між вибухом на борту дуже надійного бізнес-джету Embraer Legacy 600 і тою миттю, коли російський злочинець знепритомнів під час свого запаморочливого падіння на землю, пройшло не більше кількох секунд, але, я впевнений, що він у повній свідомості все таки встиг зрозуміти, що ж саме сталося.
І він знав, чия невидима рука скинула його на землю з висоти 9000 метрів і потім спалила у вогняній кулі, спільно з його компаньонами вагнерівцями десь у сільській місцевості Тверської області на північ від Москви, і він знав, що, потім потягло його, ще далі вниз, вниз, вниз, до Аїду та до пекла. Він зрозумів, що відбувається, тому що ці останні кілька тижнів він, мабуть, у глибині душі вже очікував, що це станеться — або так, або у дуже схожий спосіб.
Пригожин знав, хто це зробив.
І ми – хіба ми не знаємо цього?
Нам не потрібно особливо розслідувати місце катастрофи. Нам не потрібно вивчати ДНК чи досліджувати записи стоматологів. Заява прес-секретаря французького президента відверто смішна – начебто існують «обґрунтовані сумніви» щодо того, що сталося з літаком. Які обґрунтовані сумніви? Розслабся, дідусю, розкажи мені ще якісь казки.
Неважливо, який саме метод був використаний — чи це була бомба, схована в ящику з-під марочного вина, чи це були ракети класу «земля-повітря», чи погане паливо чи обрізаний трос елеронів.
Весь світ чудово знає — і, повинен знати — що особа, яка стоїть за вбивством Пригожина та керівництва групи Вагнера, не кажучи вже про знищення екіпажу літака, — це та сама особа, яка санкціонувала, скажімо, отруєння у Великій Британії Олександра Литвиненка та Сергія Скрипаля. Вбивця Пригожина — це та сама особа, яка стояла за вбивством опозиційного політика Бориса Нємцова та правозахисниці Ганни Політковської, і, також за незліченними іншими злочинами.
Я готовий посперечатися, що в ту саму мить, коли вибух висмоктав з кабіни літака повітря, останньою думкою в приреченій маківці пригожинського черепа промайнула думка: «Путін!», і цій думці звісно передувало матючиння, яким так віртуозно володів колишній зек і продавець хот-догів.
Бо як же могло бути інакше? Озираючись назад, слід зауважити, що з боку Пригожина було б повним божевіллям повірити в те, що Путін залишить його живим.
Лідер групи Вагнер принизив свого покровителя та начальника. Його люди дійсно вирушили на Москву. Хоча російські ЗМІ і заперечують це, мало хто сумнівається в тому, що саме цієї загрози вистачило, щоб змусити Путіна втекти зі власної столиці. Група Вагнер збила російські військові літаки та гелікоптери. Вони вбили своїх співвітчизників у Росії. Вони захопили ключове місто Ростов – без жодного пострілу і, за активної підтримки місцевих жителів, а як актив для переговорів у них був ядерний об'єкт.
Своєю відвертою нахабністю бунтівники з групи Вагнер зруйнували саму коштовну ілюзію, від підтримки якої залежить існування російської держави, між, як і інших держав: те, що саме держава має, за словами соціолога Макса Вебера, монополію на легітимне застосування насильства.
Група Вагнер під керівництвом Пригожина відкрито та неприйнятно заперечила цю монополію. Чого б він не добивався своєю спробою заколоту, Пригожин зробив достатньо, щоб хай навіть ненадовго стати екзистенційною загрозою путінському режиму. Він висміяв саму владу Кремля.
Тому для керівника групи Вагнер було верхом марнославства вважати, що Путін зможе простити його, або ж дозволити йому продовжити нескінченно ходити по одній і тій землі. Пригожин знав — краще, ніж будь-хто, — що Путін вірить у вендетту. Навіть тоді, коли після завкінчення заколоту Путін запросив його на 29 червня до Кремля, він, мабуть вже знав, що тиран обмірковує репресії. Навіть тоді, коли кілька днів тому Пригожин з'явився на саміті Росія-Африка, він вже мав у глибині душі обмірковуват, що живе - на певний час.

Коли ми дивимося на моторошні кадри літака, що падає на землю, ми стаємо свідками чогось історичного. Це насильницька та демонстративна – практично онлайн – ліквідація чинним головою держави своїх ворогів. Я не можу пригадати за нашого життя іншого прикладу такої ж самої показної жорстокості, яка нічим не стримується, зі сторони будь якого світового лідера. Ми чуємо щось про те, що Кім Чен Ин робить зі своїми ворогами, але насправді ми цього не бачимо. Завдяки цьому вбивству Путін на наших очах перетворився на азіатського деспота, який упивається своєю безжалісністю і вбиває свого колишнього фаворита тільки для того, щоб показати, а хто саме в хаті господар.
Маски повністю зірвані. Путін відкрився у образі гангстера, а його абсурдна телевізійна «віддати повагу» мертвим вагнерівцям взята прямо зі сторінок «Хрещеного батька».
Євген Пригожин «був людиною складної долі», сказав Путін, і цей евфемізм, безперечно, увійде до того списку, що і - «він вже спить з рибами» і «ми зробимо йому пропозицію, від якої він не зможе відмовитися».
Будучи глядачами цієї гангстерської драми, ми інстинктивно відчуваємо спокусу повірити, що цей момент — безжальне вбивство найстаршого і найближчого союзника — є ознакою того, що ми наближаємося до кульмінації – так само, як у сцені, коли Тоні Монтана у виконанні Аль Пачіно вбиває свого найстаршого і найближчого кубинського друга у фінальній частині фільму «Обличчя зі шрамом».
Багато західних аналітиків вважають, що епізод із Пригожиним – у цьому всьому жорстокому фарсі – є насправді демонстрацією смертельної слабкості Володимира Путіна.
Я читав і там і тут всілякі припущення, що це - початок кінця, і що, рано чи пізно, інші силовики — сильні цього світу в нинішній Росії — знайдуть спосіб покінчити з Путіним.
Можливо.
Але слід пам'ятати, що ми, ліберальний Захід, – не єдина цільова аудиторія цього театру гангстерів. Є багато інших людей - і в Росії і в усьому світі, хто сприймає це вбивство зовсім по-іншому - як вияв не слабкості, а сили.
Путін хотів убити Пригожина з максимальним ефектом та у визначений ним самий час. Я не думаю, що це був якийсь випадковий збіг, що катастрофа з літаком сталася саме в той момент, коли Путін виступав на саміті БРІКС у Південній Африці – екомічного угруповання, названому по першим літерам країн Бразилії, Росії, Індії, Китаю та Південної Африки, організації, яка тільки що прийняла до своїх лав ще шість країн, включаючи Іран і Саудівську Аравію. Що власне скріплює БРІКС? Скептицизм, а іноді, і несприйняття ідеї - однополярного світу — американського домінування, яке послідувало за Холодною війною. Вони з підозрою ставляться до так званого "Вашингтонського консенсусу".
Серед країн БРІКС є країни які не надто люблять, коли їм бескінечно читають лекції про демократію та права людини. Деякі з них не хочуть нічого чути про рівність та ЛГБТ. Деякі з лідерів за тим столом переймаються своїм майбутнім політичним забуттям, і їм явно чи приховано подобається, як рішуче Путін захищає свою владу. Їм дуже подобається, як він дає щигля США, і як він висміює деякі благочестиві вислови Заходу.
Ці країни також не надто помічають принципову різницю між Москвою та Вашингтоном. Путін підтримує своїх друзів – а це зовсім не те, що можна сказати про нас – глобальний Захід. Наприклад, вони стежили за тим, що сталося з Каддафі в Лівії. Після всього цього підливання в вогонь з боку Великобританії — згадайте угоду, укладену Тоні Блером у наметі в Тріполі, — і далі ми, британці, здали Каддафі, і він зустрів свій жахливий кінець: його витяг натовп у Сірті з каналізації та посадив на кіл
Вони бачили, що сталося в Афганістані, і чого варті західні обіцянки і як ми тікали звідти.
Деякі із цих країн запитують самі себе: а чи не зробить Захід зі мною так само?
Тому вони дивляться на те, як власне Путін поводиться зі своїми партнерами, і мимоволі порівнюють поведінку Заходу з цією постійністю та вірністю своїм обіцянкам.
Візьміть Башара Асада, алеппського м'ясника. Минуло понад десять років відколи США та Британія почали скандувати мантру «Асад повинен піти».

Ок, Асад не тільки все ще залишився при владі, в Дамаску, а й, після всіх своїх жорстокостей – в тому числі і - застосування хімічної зброї – повернувся до Ліги арабських держав. Кому він має дякувати за своє виживання? Значною мірою Володимиру Путіну та його готовністі надати російську військову допомогу.
Не дуже дивує, що деякі менш демократично налаштовані держави світу готові надати Путіну презумпцію невинності.
Оскільки він продає їм зброю, не вимагаючи заповнення складних форм щодо дотримання норм міжнародного гуманітарного права. Він готовий відправляти найманців із Вагнеру допомогти придушити ісламських джихадистів та інших противників – і, знову ж таки, без будь-яких питань про методи, які при цьому використовуються. Подивимося правді у очі: він здатний бути корисним у тому, чого ми, Захід, з дуже вагомих причин, не можемо зробити.
Ось чому російський вплив так напрочуд поширений, незважаючи на розмір і стан російської економіки. Якщо цього всього ще недостатньо, то Путін, звичайно ж, може запропонувати багатьом з них ще й нафту і газ, які необхідні їм для підтримки економіки. Все це допомагає поясненню, чому так складно забезпечити дотримання санкцій проти його режиму.
Нам не вдалося поки що ефективно ізолювати російську економіку, і саме тому його клептократичний режим виживає. Очікувана тривалість життя 15-річних чоловіків у Росії знову різко впала, і тепер вона така сама, як і у 15-річного гаїтянця. Незважаючи на всі вуглеводневі багатства Росії, ВВП на душу населення в ній зараз становить близько чверті британського. Росіяни, зараз, схоже, готові все це терпіти.
Путін зберігає свою владу, продаючи нафту і газ тим, хто, як, наприклад, Індія, їх купуватиме, підживлюючи націоналізм і параною свого народу зовнішнім авантюризмом і намагаючись відновити агресіями колишню Радянську імперію.
Тому українська боротьба за свободу має вирішальне значення — і її результат визначить напрямок розвитку світу на десятиліття вперед.
Якщо Путін переможе в Україні, це стане катастрофою для демократії в усьому світі.
Якби Путін переміг, то це стало б виправданням усіх тих, хто каже, що не можна покладатися на Захід, і що вони не підтримуватимуть вас і виконуватимуть свої обіцянки до кінця.
Перемога Путіна насамперед була б моральною гидотою — поразкою вільної, незалежної, демократичної та абсолютно безневинної країни, яку Путін карає саме за те, що вона обрала свободу та демократію.
Цього не повинно статися і не станеться. Так, контрнаступ йде повільніше, ніж деяким хотілося б, але він прогресує; і якщо ця війна нас чомусь і навчила, то це тому, що не можна недооцінювати українців.
Якби ми виявили розсудливість і забезпечили їх усім необхідним на ранніх етапах війни, то зараз вони діяли б швидше. Ми маємо дотримуватись цього підходу, дати їм необхідні кошти — а героїчні українці зроблять усе інше.
Давайте перестанемо зациклюватися на Путіні а не на тому, що може, чи не може з ним статися.
Йдеться не про майбутнє тирана чи про якісь незбагненні трансформації в Кремлі. Йдеться про звільнення доблесної європейської країни.
З люциферіанського падіння Євгена Пригожина, на щастя, є один очевидний висновок. Подивіться на цей літак, що падає, на всіх тих, хто говорить мені, що ми можемо знайти рішення шляхом переговорів, або що ми повинні якимось чином спонукати українців обміняти території на мир. Будь-яка така угода стала б морально огидною після кривавої бійні, влаштованої Путіним. Для Володимира Зеленського це політично неможливо, навіть якби він цього захотів.
Що ще бідьш важливе, то це те, що було б взагалі дурнею довіряти будь яким домовленостям із Путіним – і, власне, ми тільки но отримали цьому переконливий доказ.
Пригожин думав, що він одержав гарантії.
Пригожин думав, що розрулив свої проблеми.
Погляньте на цю угоду зараз. Подивіться на те, що сталося.
Є лише один шлях уперед – це поразка Путіна.
І якнайшвидша перемога України."

@Ю. Луценко

В ці дні в 5 каналу - ювілей . Їм 20 років і це великий і важливий шлях, разом з Україною.

Помаранчева Революція, Революція Гідності, боротьба за свободу слова, справжня журналістика і вірність принципам- все це історія 5 каналу, який я надзвичайно шаную і люблю.

🔥У ці темні часи несемо світло правди – робимо свій внесок у Перемогу✊

Підписуйтеся на "5 канал"

t.me/+kdK5xJLGjEo3ZTMy

Знання - це сила. Незнання - це росія

❤️‍🩹За останній тиждень додому у Херсонську область повернули ще 11 дітей, яких незаконно вивезли російські військові, — ОВА.

Серед них шестеро — позбавлені батьківського піклування, найменшій дитині 2 роки.