Вона була яскравою представницею львівського андеграунду 1960-80-х років. У 1965 році її відрахували з кола кандидатів до спілки художників за «формалізм»

Знайомтесь з Генрієттою Левицькою — львівською художницею, про яку дізнався сьогодні, працюючи в архіві з документами Львівської спілки художників.

В біографії художниці на різних сайтах зазначено, що вона оздоблювала зупинки в техніках кольорової і фактурної штукатурки, мозаїки. На жаль, ні фото, ні локацій цих зупинок поки знайти не вдалося.

Тому поки пропоную вам насолодитися станковими роботами талановитої мисткині, яка не вписувалась в рамки соцреялізму.

🚍 кінцева

А це панно «Слово о полку Ігоря» на фасаді кінотеатру «Ярославна» в Путивлі

Створене Левицькою разом з іншим львівським художником Ростиславом Сильвестровим у 1966 році. Якраз на згадку про нього я натрапив нині в архіві.

Сюжет не випадковий — саме в цьому місті Ярославна чекала на Ігоря з походу.

До речі, цьогоріч «Слово...» святкує 840 років з часу написання

📸: Путивльські відомості, Прадідівська слава

🚍 кінцева

Зупинка села Солонське неподалік Дрогобича

Окрім мозаїки, павільйон виділяється унікальною архітектурою. Такого більш ніде не зустрічав

🚍 кінцева

Рельєфна мозаїка на фасаді школи №86 у Львові

Автори: Микола Андрущенко, Микола Кристопчук.

🚍 кінцева