Це село відоме у Львові своїм ведмежим притулком. А ще я хочу, щоб воно стало відомим своєю зупинкою, бо вона унікальна: починаючи від форми і закінчуючи мозаїкою.

Весь комплекс панно є маленьким краєзнавчим музеєм місцевості. На стіні ліворуч викладена назва села та рік першої згадки. Біля картуша ви також можете бачити шолом і меч як символ руських князів і дружини.

Центральне панно і «логотипи» на стеллі зображають краєвиди села і рід зайнятості населення — вирощування зернових культур та тваринництво м’ясо-молочного напряму. В селі діяв колгосп — площа орних земель становила 1070 га. Споруди колгоспу видно на 6 фото.

Водночас задовго до Союзу і всяких колгоспів Домажир був локальним центром релігійно-культурного життя. Про що нам натякають книга і бандура.

Найсумніше тут — величезний тег в центрі мозаїки, який лишили якісь вандали (фото 5). Але я збираюсь весною чи влітку спробувати відмити її. Тож триматиму вас в курсі щодо стану цієї зупинки.

с. Домажир #Львівська область

Можливо, я колись припиню сприймати знищення кожної зупинки як величезну і болючу втрату для нашої нації, але це точно буде не сьогодні.

Світлинами цієї зупинки в січні поділилась та сама дівчина, що й надіслала фото зупинки в Баркасово, яку я публікував раніше. Казала, що буде перезнімати, адже фото були не дуже якісні, бо робились в дорозі. Але фото виявились документальними. Сьогодні вона мені написала знову

Мозаїки більше нема…

А ця мозаїка була дуже гарним зразком монументалістики без жодної пропаганди. Сюжет присвячений дитинству і материнству, чудові пастельні кольори. До того ж, це мозаїка з кахлів – така техніка зустрічається значно рідше за смальтову.

З кожним знищенням своєї спадщини ми все більше втрачаємо свою ідентичність. Тепер цю зупинку пофарбують в синьо-жовтий колір і скажуть, що вони страшні патріоти.

Патріотизм — це любити і шанувати українське мистецтво. Але не всі це розуміють.

с. Середнє #Закарпатська область

Оновлена інформація по зупинці в с. Луки

Мені написав уродженець цього села і поділився не тільки натхненою історією, а й цікавою інформацією щодо зупинки, мозаїк і навіть будинку культури в самому селі, на якому теж зробили мозаїку в той самий час, що й на зупинці.

Виявилось, кімнатка планувалась як квиткова каса, але так нею і не стала.

А мозаїки з сюжетом про дружбу народів на будинку культури більше нема — її знищили під час реконструкції. Але ви можете побачити фрагменти на фото 1 (з боків) та на фото 2 (постать жінки в центрі).

Окремо хочу висловити подяку людям, котрі діляться історіями і фото, та підтримують проєкт. Це мене дуже мотивує розвивати його.

Вчора був день народження в моєї чудової подруги, родом з села, де стоїть ця зупинка. З цієї нагоди вам її і покажу.

Спорт.

Ця тема також була однією з провідних в сюжетах мозаїк. Пропаганда здорового способу життя стала важливою частиною совєцької ідеології. А як я вже казав раніше, мистецтво тоді розглядалось як інструмент цієї пропаганди.

Олімпійські ігри і спортивні змагання загалом були одним з небагатьох способів Совєцькому Союзу здобути перемогу над західним світом. Ну і не скасовуємо того факту, що совєти вечь час готували своїх громадян до воєнного протистояння, тому суспільство мало бути здоровим і сильним.

Однак сьогодні в спадок нам залишається лише історія (яку ми маємо вивчити і не повторювати помилок) і високої якості мозаїчне панно, яке ми переосмислюємо в контексті доби і захоплюємось ним.

Одна з моїх улюблених мозаїк: красива, концептуальна, гарно збережена, а цей блакитний колір — просто любов.

с. Вовчухи #Львівська область