Дводенний тур на новому ровері це🔥 Сьогодні ще доїхав до Ужгорода.

Маю трохи зупинок і особливо тішусь першим закарпатським. Але такого жахливого ставлення до цих павільйонів я ще в жодній області не бачив. Регіон, звідки родом велика кількість митців-монументалістів, регіон, де розвинувся унікальний стиль оздоблення павільйонів переважно сграфіто і кахлевою мозаїкою. Цей регіон взагалі не цінує цієї спадщини. Багато зупинок із сграфіто зафарбовані, мозаїки заклеєні таким шаром оголошень, що важко простежити сюжет панно. Ще шмат зупинок взагалі повністю втратили своє оздоблення. Я шокований і засмучений.

Однак я вам все ж покажу ці павільйони або те, що від них лишилось і ви побачите, наскільки унікальні зупинки цього регіону. Якщо місцеві їх не цінують, то будемо ми)

P.S. Ще раз хочу подякувати слідкувачам і свідомому бізнесу — бренду Pride Bikes за велосипед. Завдяки вам ця подорож стала можлива. А отже і моя діяльність.

Закарпатська школа живопису — це унікальне явище і чим більше я заглиблююсь у її дослідження, тим більше мене вражає майстерність художників цього регіону.

Я вже зазначав, що на Закарпатті широкого поширення набула інша монументальна техніка оздоблення стін — сграфіто. І ось саме така зупинка, яка досить добре збереглась.

Сюжет зображає побутове життя місцевих мешканців: праця та відпочинок. Сам павільйон знаходиться в селі над рікою Лотариця, далеко від великої траси і вже, схоже, не використовується. Принаймні дві дитини, що катались на скейті з гірки, дивувались, що якийсь хлопак «фоткає, там де пісяють і какають». Власне, ці слова яскраво описують ставлення місцевих до монументальної спадщини.

P.S. Якщо ви можете нарадити ресурсів або книг по дослідженню закарпатської монументалістики — велкам ту коментарі.

📍с. Ялове #Закарпатська область

Я помітив, що ще однією особливістю оформлення автобусних зупинок на Закарпатті, окрім сграфіто, були саме мозаїки з битих кахлів. Ще жодного разу я не бачив смальтову мозаїку на зупинці в цьому регіоні.

З обох боків мозаїки стоять закохані пари. Жінка, що ліворуч, тримає в руці миску з частуванням, в центрі — дві дівчини та хлопець з піднятими догори руками, над ними виграє веселка. Схоже на те, що автор зобразив три різні покоління на цій мозаїці — старші ліворуч, трохи молодша пара праворуч і по центру найменші.

Довершує цей сюжет сграфіто на внутрішній стінці, яке, на жаль, зафарбоване, проте форма його збережена. На сторінці Монументальне Мистецтво Закарпаття у ФБ я дізнався, що тут зображений фрагмент гуцульського танцю Аркан. «Цей танець в першу чергу носив ритуальний характер. Досягши 20 річного віку хлопці отримували право танцювати Аркан а також носити широкий пояс та бартку (топірець)» — пише дослідник. Тобто знову про дорослішання і зміну поколінь.

Також автор, що досліджував цей павільйон, знайшов в архівах графічну роботу Михайла Митрика датовану 1968 роком, яка дуже схожа на сграфіто на зупинці. Можна припустити, що саме він був автором танцю.

Цей павільйон є зразком високоякісної роботи художників та майстрів, які над ним працювали і має бути захищений від «реставрацій», які так люблять на Закарпатті.

📍c. Сускове #Закарпатська область