Від слідкувачки💔

Ви уявити не можете, як приємно, коли хтось надсилає мені фото зупинки, до якої ми з ровером ще не дістались. А тут ще й такий скарб. То є перша зупинка, оздоблена сграфіто, яку я бачу.

Техніка сграфіто досить давня, але стала дуже популярною в монументальному мистецтві і використовувалась для оздоблення фасадів будинків. Робота в цій техніці полягає в нанесені кількох шарів кольорової штукатурки на стіну. Після схоплення (але до повного затвердіння) митець починає зішкрябувати штукатурку в потрібних місцях, щоб утворився малюнок.

Справжнім заповідником сграфіто в Україні є Івано-Франківськ та область. Одначе ця зупинка про буденне життя місцевого населення (чи то бойків, чи гуцулів), знаходиться на Закарпатті. Талановитий майстер передав основний рід діяльності місцевих селян та відтворив елементи національного колориту.

На жаль, зупинка не в найкращому стані і потребує хоча б косметичного ремонту.

с. Баркасово #Закарпатська область

Дякую за надані фото пані з ніком @alldoroga

Ну раз мені нагадали за цю зупинку, то прийшла черга її показати.

Гігантська форма з великими стовпами по боках, і все це оздоблене смальтою, яка просто ідеяльно виглядає на сонці.

Природній в прямому і переносному значені сюжет мозаїки для цього регіону — гори, ліс, краса дикої природи — нічого, окрім захвату, ця зупинка не викликає.

А ще викликає захват догляд за цією зупинкою і повага місцевих мешканців до неї: дах перекритий, сміття майже нема, оголошення теж ніхто не вішає. Молодці!

Якщо вам подобається цей канал, будь ласка, підпишіться і поширте інформацію про проєкт — най більше людей побачать розкидане по Україні мистецтво.

с. Тюдів #Івано-Франківська область

Ось вона — частинка Тернополя монументального. Совєцьке минуле лишило великий відбиток на місті, але найбільш шкідливою є байдужість тернополян до свого мистецького спадку.

Так багато творів в поганому стані. Багато вже знищено. Невідома доля мозаїк на спорткомплексі «Текстильник» (фото 5). У 2021 році тут проводили «реконструкцію» і мозаїк більше не видно. Автором цього панно є український митець-шістдесятник Валерій Ламах, який також відомий своїми панно в інтер'єрі Київського річкового вокзалу та в інтер'єрі аеропорту «Бориспіль».

Поруч на сусідній будівлі з «Текстерно» ще одна мозаїка — з бавовною. На жаль, її монтували на поверхню, яка не була спеціяльно підготовлена для мозаїки — тепер вона осипається.

Незрозумілим є майбутнє мозаїки «Золотий вересень» на Палаці спорту (фото 3), бо вона має виражені елементи пропаганди. Кінцевої думки про те, що робити з нею, я не маю. Можемо почати суспільну дискусію.

Якщо ви хочете більше почитати про мозаїки Тернополя — тут якісна стаття «Збруч»

Окрім того, шукаючи інформацію про вітраж з фото 7, я натрапив на цікавий матеріял про вітражне мистецтво Тернополя.

Знову ж таки, більшість з тих вітражів вже знищено — для багатьох українців це мистецтво цінності не має.

Але ми тут, щоб змінити це і зберегти те, що є. Чи не так?

Матеріял «Світло, що зникає» від «Збруч».

Фото взяті зі статті.