Сьогодні ще покажу львівську мозаїку, а завтра — дуже особливу для мене зупинку.

Це мозаїчні панно на стінах ґанків школи «Світанок». Коли ми підходили до них, моя подруга зауважила, що вони значно яскравіші за попередні мозаїки, які ми бачили на шляху. Дійсно, мозаїки на школах і дитсадках зазвичай робили яскравішими, що символізувало дитинство як найвеселіший та найбарвистіший період в житті людини.

На цих фото фрагменти лише двох панно. Загалом їх 6, ми просто про це не знали, тому мені доведеться повертатись туди, щоб подивитись ще й на інші. (Не те, щоб я не хотів 🤠)

Як ви могли помітити, мозаїки збереглися не в найкращому стані, хоча датуються вони 80-ми роками. Чому так сталося? Швидше за все, через неякісне викладення мозаїки, але справжніх причин я не знаю.

вул. Симона Петлюри, 43А #Львів

Це село відоме у Львові своїм ведмежим притулком. А ще я хочу, щоб воно стало відомим своєю зупинкою, бо вона унікальна: починаючи від форми і закінчуючи мозаїкою.

Весь комплекс панно є маленьким краєзнавчим музеєм місцевості. На стіні ліворуч викладена назва села та рік першої згадки. Біля картуша ви також можете бачити шолом і меч як символ руських князів і дружини.

Центральне панно і «логотипи» на стеллі зображають краєвиди села і рід зайнятості населення — вирощування зернових культур та тваринництво м’ясо-молочного напряму. В селі діяв колгосп — площа орних земель становила 1070 га. Споруди колгоспу видно на 6 фото.

Водночас задовго до Союзу і всяких колгоспів Домажир був локальним центром релігійно-культурного життя. Про що нам натякають книга і бандура.

Найсумніше тут — величезний тег в центрі мозаїки, який лишили якісь вандали (фото 5). Але я збираюсь весною чи влітку спробувати відмити її. Тож триматиму вас в курсі щодо стану цієї зупинки.

с. Домажир #Львівська область

Можливо, я колись припиню сприймати знищення кожної зупинки як величезну і болючу втрату для нашої нації, але це точно буде не сьогодні.

Світлинами цієї зупинки в січні поділилась та сама дівчина, що й надіслала фото зупинки в Баркасово, яку я публікував раніше. Казала, що буде перезнімати, адже фото були не дуже якісні, бо робились в дорозі. Але фото виявились документальними. Сьогодні вона мені написала знову

Мозаїки більше нема…

А ця мозаїка була дуже гарним зразком монументалістики без жодної пропаганди. Сюжет присвячений дитинству і материнству, чудові пастельні кольори. До того ж, це мозаїка з кахлів – така техніка зустрічається значно рідше за смальтову.

З кожним знищенням своєї спадщини ми все більше втрачаємо свою ідентичність. Тепер цю зупинку пофарбують в синьо-жовтий колір і скажуть, що вони страшні патріоти.

Патріотизм — це любити і шанувати українське мистецтво. Але не всі це розуміють.

с. Середнє #Закарпатська область