Зібрав підбірку дерев життя в мозаїках на зупинках громадського транспорту.

До речі, цей традиційний архетип часто використовують і в писанках. Писали писанки цьогоріч?

Ще одна зупинка з берегів Черемоша.

Сюжет мозаїки присвячений місцевій природі та людям. Хоча дехто може тут розгледіти і пропагандистські наративи. В будь-якому випадку, це досить якісна, красива і цінна мозаїка.

Хочу звернути увагу на те, що в кожній зупинці з Прикарпаття, яку я публікував, замінений дах. Це перший крок для того, щоб зберегти мозаїку. І це багато говорить про ставлення місцевих до цих зупинок: вони могли б знести павільйон і поставити «сучасну» скляну зупинку, але очевидно вони люблять і цінують свою спадщину. Це тішить і дає надію.

📍с. Тюдів #Івано-Франківська область

Фрагменти мозаїки, що збереглись, на автобусній зупинці в селі Градівка Львівської області.

Ця мозаїка виконана в особливій техніці — спочатку вона викладалась на блоки, а потім ці блоки монтувались на стіну. (Або ж це лише імітація цієї техніки).

В сюжеті панно переплітаються мотиви індустріялізації, які поєднуються зі стилізованими елементами природнього середовища.

Сам павільйон дуже великий, однак більшість мозаїчного оформлення вже втрачено. На фото 3 можна побачити, як поєднуються разом естетичні уявлення українців різних епох і дати відповідь на запитання: що було краще, якісніше і цінніше? І що є дійсно проявом любові до України?

📍с. Градівка #Львівська область

Майже домили мозаїку в Домажирі. (Цього разу у мене було двоє файних помічників). Зроблю ще один контрольний виїзд і на тому закінчу з панно. Далі будемо контактувати з тими, в чиєму розпорядженні ця зупинка і пробувати ремонтувати дах. Але не обіцяю, чи щось з того вийде, бо як я вже зазначав, зупинка знаходиться поза межами села і не використовується.

Цікава деталь: на підмурівку я також знайшов нашкрябане ім’я «ІВАН Г» або «ІВАН В» Зважаючи на те, що минулого разу я знайшов ймовірний рік будівництва зупинки з іншого боку підмурівку, це цілком може бути підпис автора. В процесі спілкування з місцевою владою спробую дізнатись щось про тих, хто оздоблював цей павільйон.

Чи роблять мозаїки зараз?

Вчора випадково побачив це мозаїчне панно Матері Божої в дворі Собору Святого Юра у Львові (фото 1). І я вирішив розповісти вам те, що розказував в одному проєкті.

Мозаїки на церковну тематику — давня українська традиція. Вона поширилась на Русь з Візантії. Найвідомішими давньоруськими мозаїками є панно Софії Київської та Михайлівського Золотоверхого Собору. Останній совєти підірвали в 1937 році, а багато мозаїк вкрали і вивезли в Москву. Детальніше про це послухайте в подкасті «Чому вони крадуть». Зараз в Україні знову відновлюється мистецтво церковної мозаїки. Багато храмів замовляють сакральні мозаїчні твори для своїх інтерʼєрів та екстерʼєрів. Наприклад, на фото 2 мозаїка площею понад 240 кв. м у храмі Святої Софії на території УКУ, роботи над якою почались у 2020 році.

Світська мозаїка ж стала популярна в 60-х роках ХХ століття і зникла в 90-х, коли створювати величезні панно стало дуже дорого. Замовником світських мозаїк була влада. Зараз світська мозаїка — це окремі митці, які роблять невеликі роботи на фанерних дощечках. Справді монументальних творів не було. Донедавна. На початку 2023 року у Києві відкрилась арт-книгарня «Місто», в інтерʼєрі якої чи не вперше за багато десятки років була створена світська мозаїка площею 9 кв. м присвячена Києву (фото 3).

Виготовлення мозаїки — дуже дорогий процес. Зрозуміло, що зараз в Україні взагалі нема умов для відродження світської мозаїки. Але такі прецеденти як з «Містом» дають надію, що мозаїка знову повернеться в наш простір. Буде цікаво спостерігати за її розвитком, коли головним замовником буде не влада, а бізнес.