Наукові сюжети досить поширені в монументальному живописі України часів совєцької окупації.

Але автобусні зупинки рідко прикрашались панно на цю тематику. На зупинці в селі Солочин Закарпатської області можна побачити залишки сграфіто, присвяченого агромономії.

На жаль, багато сграфіто на стінах павільйонів у Закарпатській області знаходяться у такому стані. Ця зупинка була третьою підряд із зафарбованим сграфіто на моєму шляху до Мукачева. Хтось, очевидно, мав дуже багато рожевої фарби і думав, що робить хорошу справу, підфарбовуючи зупинки.

Це мистецтво знищують не тільки тому, що вважають його антиукраїнським. Місцеві жителі переважно не мають таких установок, а просто не розуміють цінності мистецтва. Це піднімає питання освіти сільських громад і їх залученість у сучасні культурні тенденції. Простими словами нам потрібні люди, які будуть проводити культурні події не лише у Києві чи Львові, а й у маленьких провінціях. Дії по відновленню мозаїк і зупинок можуть мати результат тільки в комплексі з освітою місцевих громад і поясненням, чому зберегти — важливо.

Останнім часом все більше думаю над цією ідеєю. Побачимо, що з цього вийде. А поки я повертаюсь до вас та буду активніше публікувати нові зупинки. Адже я нарешті став бакалавром🥲

📍с. Солочин #Закарпатська область

На трасі Ужгород-Мукачево є два дуже схожих павільйони один навпроти одного.

Вони оздоблені плиткою однакового кольору. В основі першої мозаїки — орнаменти округлих форм. Друга — гостра і квадратна.

Однак ця кольорова палітра до болю нагадала зруйновану мозаїку з смт. Середнє, про яку я вже багато розповідав (фото 6-8). Я припускаю, що всі ці павільйони були оздоблені одним художником. Це припущення підтверджує той факт, що ці зупинки знаходяться зовсім недалеко від Середнього.

На жаль, мозаїка з коником, присвячена дитинству і материнству, в самому селищі була найбільш високоякісною і цінною. Але її не вберегли. Невідомо, яка доля чекає на ці зупинки, адже вони знаходяться глибоко від дороги і не використовуються. Хоча з іншого боку, це врятувало їх від руйнування руками людей.

📍с. Нижнє Солотвино #Закарпатська область

«Дружба українського і російського народів» у Львові? Чи не зовсім?

Ця мозаїка — найбільш контраверсійна у Львові. Ось, що знаю про це панно.

Сюжет
Вважається, що мозаїка присвячена дружбі народів. Але дослідниця мозаїк Піддубна припускає, що це панно зображує возʼєднання українського народу в ссср: «У центрі композиції дві жінки, що тримають разом вишитий рушник... У фоновій партії квітуче дерево, що символізує спільне коріння і єдність народу, що знаходиться по дві сторони від нього». Мозаїк на цю тематику було досить багато по всій Україні.

Розташування
Панно виходить на сучасне кільце Чорновола-Липинського. За старими генпланами, це місце мало стати північною точкою, яка сформує нову вісь Львова. Територія планувалась як один з осередків суспільно-культурного життя з великою площею для маніфестацій. Тому зовсім не дивно, що таке панно зʼявилось саме тут.

Автори
Автором панно є Євген Безніско, доробляв його Богдан Сойка. За перші ілюстрації Безніска до творів Франка в 1960-х партія внесла його до списку неблагонадійних. У 90-х він створив мозаїки у меморіальній каплиці жертвам НКВС в Золочівському замку та на цвинтарі Січових Стрільців на горі Маківці. Зрозуміло, що ідеологічна мозаїка на будинку побуту — зовсім не бажання митців. Це вимушена робота художників в тоталітарній державі з метою вижити і творити на справді важливі їм теми.

Стан
Мозаїку декомунізували ще в 90-х роках — замалювали портрет леніна та герб союзу. Але той факт, що львівська влада не просто НЕ руйнує твір, а й взяла його під захист, говорить лише про одне — про високий рівень культурної свідомості влади і громади. Дуже хочеться, щоб це поширилось по всій Україні.

На сьогодні є проєкт реконструкції і мозаїка буде збережена.
На будівлю варто додати інформаційну таблицю про цю мозаїку. Не можна замовчувати історію цього панно, бо люди не розуміють її ідеологічного з першого погляду. Навпаки, такі обʼєкти варто лишати в публічних просторах якраз для того, щоб нагадувати про історію поневолення україського народу і його митців.

Дякую за всі ваші донати, друзі!

Щасливим власником мозаїки «Бердянськ» став пан Дмитро, який мав квиток під номером 107 і задонатив 350₴. Відео розіграшу з прямого етеру додам в коментарі.

Загалом з вами ми назбирали аж 34 179₴ на потреби ЗСУ на Запорізькому напрямкові. Кошти вже перераховані фонду UA Free. Звільнення Бердянська ще трохи ближче.

До речі, іменинниця приємно вражена, тож ви всі вже запрошені на вечірку біля Азовського моря після перемоги. А поки працюємо далі і донатимо.