Коли я звернувся до Олександра Усика з приводу участі у фільмі «Вихід», він якраз готувався до важливого бою. Його графік був розписаний, і, чесно кажучи, я не надто розраховував на те, що він зможе. Але, дізнавшись історію нашого героя, ветерана, та тему фільму — психологію, — Олександр одразу погодився. Усі знають його як легендарного боксера, але виявилося, що в нього також є фахова психологічна освіта. Це та багато іншого — дуже цікавого й особистого — ми дізналися про Олександра у фільмі.

Він не соромиться того, що може плакати — це нормальна людська емоція. Категорично проти бійок у звичайному житті: каже, що краще домовитися або навіть утекти.
У нашого героя, ветерана Олександра Гадзіковського, були проблеми з агресією та дратівливістю, а хто, як не абсолютний чемпіон світу з боксу, може навчити контролювати свої емоції та спрямовувати силу в потрібне русло.

Був і імпровізований бій у рингу, і дуель поглядів, яку Олександр Усик називає «дивоглядки». Мені теж пощастило пройти цей ритуал і побачити чемпіонський погляд зблизька. Олександр навіть полоскотав мене 🙂

До речі, я був у ролі рефері. Скільки раундів протримався Олександр проти Олександра — дивіться у фільмі «Вихід».
Вже на YouTube-каналі "Світ навиворіт":

https://www.youtube.com/watch?v=6P42zCZUQLg

У нас є традиція — більшість наших фільмів у воєнний час закінчуються піснею Святослава
Вакарчука «Обійми». «Коли настане день — закінчиться війна» — сьогодні це не просто пісня і не просто слова.
Задумка була проста — зробити красиву, яскраву фінальну точку зйомок фільму для головних героїв.

Я просто запросив на станцію метро «Олімпійська» Христину та Вікторію. Добре пам’ятаю їхні очі,
коли ми зустрілися на пероні й раптом вони побачили Святослава Вакарчука з гітарою. Не менше дивувалися
пасажири, які випадково опинилися в цей момент на станції. Імпровізований концерт розростався.
На очах у людей були сльози. Усі підспівували.

Так сталося, що цей концерт у метро відбувся після дуже важкої ночі обстрілів.
І виступ Слави став реальною підтримкою для пасажирів, які опинилися на «Олімпійській».

Тоді це відео потрапило у всі телеграм-канали, але мало хто знав, що це фінальна сцена
нашого фільму, який знімався цілий рік.

Дякую, Славо, за підтримку, за твою творчість, яка підтримує й дає сили у всі часи.
Фільм «Вихід», у якому можна побачити цю сцену, — на YouTube-каналі «Світ навиворіт».

https://youtu.be/6P42zCZUQLg?si=l1MS5-pQIYiXeUy9

Зазвичай зйомки з зірками проходять протокольно: максимум за годину, і вже асистент каже — час закінчувати. Але цього разу все було зовсім інакше. Я розповів Тіні Кароль історію Віки Івшиної, переселенки з Маріуполя. І не очікував, наскільки сильно й глибоко Тіна проникнеться цією героїнею та зацікавиться її історією. І сама стане ініциатором незвичайної зустрічі у вигляді одного дня разом, щирої жіночої розмови та цікавої активності. Локацією обрали творчу майстерню, де вирішили малювати (Віка ще до цього сказала мені, що мріє малювати).

В художній студії дівчата реально провели майже весь день, працюючи над картиною – Віка намалювала море Маріуполя.

Це був особливий день. Ніби старі знайомі, і Віка, і Тіна щиро відкрилися, розповіли дуже багато особистого одна одній, по-справжньому прониклися моментом.
Здавалося б, прості речі — малювання та чесна, глибока людська розмова — і це вже велика допомога, яка повертає сили та допомогає відновити свій ресурс.

До речі, картина згодом стала муралом. Так що можна сказати, що намальована частинка Азовського моря тепер знаходиться на набережній Дніпра в Києві.

Дякую, Тіно, за твою щирість, добро та участь у фільмі.

Подивитись фільм «Вихід» вже можна на YouTube-каналі «Світ навиворіт»:

https://youtu.be/6P42zCZUQLg?si=l1MS5-pQIYiXeUy9

Друзі, як вам наше дослідження життя ромів? Ми отримали дуже багато відгуків. Поставте реакції, щоб я знав, вам сподобалось чи ні.
Випуск - на нашому YouTube-каналі «Світ навиворіт» (svitnavyvorit):

https://youtu.be/52TnSjO3rik?si=p_sqFBnzT6YIqOq4