Але скажу вам так: черпаючи сили з любові, я спроможен це витерпіти.

З чим же змиритися я не міг, так що за весь час спільного проживання між нами не трапилося геть нічого хоч на дрібку пікантного. Наче ми стрибнули на кілька десятиліть уперед і одразу зробились старим подружжям, яке вже нічого не хоче й не прагне.

Звісно, тут наполовину моя власна провина. От нахіба я тоді взагалі ляпнув, що асексуал, га?

Якби змовчав, у нас, може, вже й діти були б (не було б).

Згадував раніше: я мав всі звичайні чоловічі бажання, просто не хотів займатися сексом — суто психологічне.

А зараз… в сраку психологічне. Я тільки й бажав, що застрибнути до Ван Децюаня в ліжко і перестати з ним.