Сторінка паспортної культурології
Можливо, ви не помічали, але у вашому закордонному паспорті є сторінка з таким текстом:
Іменем України Міністр закордонних справ України просить усіх, кого це може стосуватися, всіма можливими заходами полегшити поїздку пред’явника паспорта і надавати йому необхідну допомогу та захист.
Подібні написи є у паспортах чи не усіх держав, але тексти різні і вони можуть характеризувати країну.
Зазвичай у паспорті є заклик уповноваженого чиновника дозволити пред'явнику вільно перетнути кордон (to pass freely) і надавати йому допомогу і захист.
В нашому ж паспорті куди більше хитрозробленої турботи, адже наш міністр просить саме «полегшити поїздку» як таку, а не просто впустити-випустити.
Тут можна було б зупинитися на можливостях практичного використання такого заступництва міністра, але я не буду.
Показовими є дипломатичні закляття російського паспорта:
Министерство иностранных дел Российской Федерации просит все гражданские и военные власти Российской Федерации и Дружественных Государств пропускать беспрепятственно предъявителя настоящего дипломатического паспорта, граждан(ина/ку) Российской Федерации, отправляющ(егося/уюся) за пределы Российской Федерации, и оказывать ему/ей всяческое содействие.
Тобто російська держава звертається не до іноземців, а лише до самої себе і сателітів. Просить власну цивільну і чомусь військову владу саме випустити з країни.
Подібні формулювання були й до війни, тож на мілітаризацію не списати — це базові налаштування нашого миролюбного сусіда.
Але тут уважний читач заперечить, що це ж вимоги до дипломатичного паспорта, а не звичайного. І буде правий.
Тому що у паспортах для звичайних росіян замість цього тексту розміщується лише «розетка (элемент, состоящий из замкнутых и пересекающихся в определенной последовательности линий)». Тобто нічого.
Можливо, ви не помічали, але у вашому закордонному паспорті є сторінка з таким текстом:
Іменем України Міністр закордонних справ України просить усіх, кого це може стосуватися, всіма можливими заходами полегшити поїздку пред’явника паспорта і надавати йому необхідну допомогу та захист.
Подібні написи є у паспортах чи не усіх держав, але тексти різні і вони можуть характеризувати країну.
Зазвичай у паспорті є заклик уповноваженого чиновника дозволити пред'явнику вільно перетнути кордон (to pass freely) і надавати йому допомогу і захист.
В нашому ж паспорті куди більше хитрозробленої турботи, адже наш міністр просить саме «полегшити поїздку» як таку, а не просто впустити-випустити.
Тут можна було б зупинитися на можливостях практичного використання такого заступництва міністра, але я не буду.
Показовими є дипломатичні закляття російського паспорта:
Министерство иностранных дел Российской Федерации просит все гражданские и военные власти Российской Федерации и Дружественных Государств пропускать беспрепятственно предъявителя настоящего дипломатического паспорта, граждан(ина/ку) Российской Федерации, отправляющ(егося/уюся) за пределы Российской Федерации, и оказывать ему/ей всяческое содействие.
Тобто російська держава звертається не до іноземців, а лише до самої себе і сателітів. Просить власну цивільну і чомусь військову владу саме випустити з країни.
Подібні формулювання були й до війни, тож на мілітаризацію не списати — це базові налаштування нашого миролюбного сусіда.
Але тут уважний читач заперечить, що це ж вимоги до дипломатичного паспорта, а не звичайного. І буде правий.
Тому що у паспортах для звичайних росіян замість цього тексту розміщується лише «розетка (элемент, состоящий из замкнутых и пересекающихся в определенной последовательности линий)». Тобто нічого.
👍30🔥2❤🔥1
Перше правило чиновницького клубу
Ректор КНУ імені Шевченка Володимир Бугров заборонив встановлювати та використовувати телеграм на службових пристроях університету.
Важливим інстинктом чиновника будь-якого штибу є те, що він завжди намагається прикритися папірцем.
В наказі про заборону телеграму ректор послався на рішення Національного координаційного центру кібербезпеки при РНБО. Навіть навів солідну абревіатуру — НКЦК, яка далі у документі не вживається. Хоча скорочення вводяться в документ лише якщо вони використовуються далі за текстом. Але хто я такий, аби повчати поважний університет?
З точки зору права рішення цього органу не є обов'язковими для виконання, а лише «обов'язковими для розгляду». Хоча навіть цей обов'язок не дуже в'яжеться з законом.
У наказі ректора реквізити рішення НКЦК взагалі не згадуються, а лише чомусь зазначається посилання на лист Міносвіти.
Але ж чиновник не може не послатися на папірець. Навіть якщо цей папірець є юридично сумнівним.
Здавалося б, університет цілком може визначати режим користування власним майном. Наказ пана Бугрова стосується лише майна самого університету, тож чому не можна просто запровадити певні обмеження, без посилань на аби що?
А тому, що це буде суперечити флюгерно-трендовому інстинкту. Бажанню вловити настрій і плани начальства і наввипередки з іншими їх впроваджувати. Чиновнику навіть не завжди потрібно щось нав'язувати, він сам вельми ініціативний «відчувач».
Шкода від цих проявів у тому, що вони роз'їдають право і легітимізують в суспільстві напівлегальні папірці, на які у правосвідомої людини має бути алергія.
Про папірцеві інстинкти див. також: Національна комісія з важливих справ.
Ректор КНУ імені Шевченка Володимир Бугров заборонив встановлювати та використовувати телеграм на службових пристроях університету.
Важливим інстинктом чиновника будь-якого штибу є те, що він завжди намагається прикритися папірцем.
В наказі про заборону телеграму ректор послався на рішення Національного координаційного центру кібербезпеки при РНБО. Навіть навів солідну абревіатуру — НКЦК, яка далі у документі не вживається. Хоча скорочення вводяться в документ лише якщо вони використовуються далі за текстом. Але хто я такий, аби повчати поважний університет?
З точки зору права рішення цього органу не є обов'язковими для виконання, а лише «обов'язковими для розгляду». Хоча навіть цей обов'язок не дуже в'яжеться з законом.
У наказі ректора реквізити рішення НКЦК взагалі не згадуються, а лише чомусь зазначається посилання на лист Міносвіти.
Але ж чиновник не може не послатися на папірець. Навіть якщо цей папірець є юридично сумнівним.
Здавалося б, університет цілком може визначати режим користування власним майном. Наказ пана Бугрова стосується лише майна самого університету, тож чому не можна просто запровадити певні обмеження, без посилань на аби що?
А тому, що це буде суперечити флюгерно-трендовому інстинкту. Бажанню вловити настрій і плани начальства і наввипередки з іншими їх впроваджувати. Чиновнику навіть не завжди потрібно щось нав'язувати, він сам вельми ініціативний «відчувач».
Шкода від цих проявів у тому, що вони роз'їдають право і легітимізують в суспільстві напівлегальні папірці, на які у правосвідомої людини має бути алергія.
Про папірцеві інстинкти див. також: Національна комісія з важливих справ.
👍34❤🔥2👎2🔥1
«Хто я»?
Війна загострила проблему самоідентифікації нашої судової влади.
Поясню на прикладі фб-сторінки Київського апеляційного суду.
По-перше, цей суд переглядає не лише кримінальні справи, але спробуйте знайти там новину щодо справ цивільних. Суцільний кримінал.
По-друге, подивіться на ці новини і відчуйте атмосферу:
Київський апеляційний суд залишив під цілодобовим домашнім арештом...
Київський апеляційний суд залишив під вартою...
Київський апеляційний суд залишив без змін рішення суду...
За результатами апеляційного розгляду апеляційну скаргу прокурора задоволено...
Складається враження, що апеляційний суд пишається своєю роллю карального меча.
Що він ніколи нікого не виправдовує і не відпускає. Що обвинувачення в тому суді ніколи не програє.
Звісно, це не так, але ж навіщо суд сам створює такий образ?
Чому суду так важливо акцентувати на тому, що він скоріше гроза злочинності, ніж принциповий і безсторонній арбітр?
От уявіть, що ви суддя и проходите дуже тупий психологічний тест:
Ви у морі. Навколо лютий шторм. Оберіть свій образ: досвідчений помічник капітана або непорушний маяк на березі?
Правильна відповідь є очевидною для того, хто хоч трохи розуміє природу судової влади.
То хто ти, рідна судова владо?
Помічник капітана чи маяк?
Частина правоохоронної системи чи самостійна гілка влади?
Війна загострила проблему самоідентифікації нашої судової влади.
Поясню на прикладі фб-сторінки Київського апеляційного суду.
По-перше, цей суд переглядає не лише кримінальні справи, але спробуйте знайти там новину щодо справ цивільних. Суцільний кримінал.
По-друге, подивіться на ці новини і відчуйте атмосферу:
Київський апеляційний суд залишив під цілодобовим домашнім арештом...
Київський апеляційний суд залишив під вартою...
Київський апеляційний суд залишив без змін рішення суду...
За результатами апеляційного розгляду апеляційну скаргу прокурора задоволено...
Складається враження, що апеляційний суд пишається своєю роллю карального меча.
Що він ніколи нікого не виправдовує і не відпускає. Що обвинувачення в тому суді ніколи не програє.
Звісно, це не так, але ж навіщо суд сам створює такий образ?
Чому суду так важливо акцентувати на тому, що він скоріше гроза злочинності, ніж принциповий і безсторонній арбітр?
От уявіть, що ви суддя и проходите дуже тупий психологічний тест:
Ви у морі. Навколо лютий шторм. Оберіть свій образ: досвідчений помічник капітана або непорушний маяк на березі?
Правильна відповідь є очевидною для того, хто хоч трохи розуміє природу судової влади.
То хто ти, рідна судова владо?
Помічник капітана чи маяк?
Частина правоохоронної системи чи самостійна гілка влади?
👍41🔥6❤🔥3
Квадратні проти круглих
Немає нічого безглуздішого у світі, ніж священна війна між цивілістами і господарниками.
Більше двадцяти років вони поливають один одного отрутою, намагаючись довести, чи потрібен Господарський кодекс.
У запалі абсолютно безпредметних і висмоктаних з пальця суперечок сторони наче не розуміють, що практикуючим юристам начхати на назву книжечки, у якій записані норми права. Їм не начхати лише на якість цих норм і їх практичний зиск.
Рівень дискусії можна оцінити за статтею судді Марини Барсук «Господарський кодекс України: реальна статистика використання у судовій практиці».
Там в якості аргумента на користь помилування Господарського кодексу наводиться кількість згадувань (!) ГК у рішеннях Верховного Суду.
Мовляв, Інститут правотворчості та науково-правових експертиз НАН України каже, що згадок замало. Пані ж Барсук стверджує, що багато.
Обидві сторони наче не розуміють, що в наших судових рішеннях згадування≠застосування. Судді в нас часто наче на автоматі набивають рішення не нормами, які застосовують, а тими, що хоч якось стосуються справи.
А тому ломання списів навколо кількості згадувань виглядає як відчай.
Як відчай виглядає й кількість явно проплачених публікацій на захист Господарського кодексу в «інсайдерському» сегменті тг.
Ця суперечка є не корисною дискусією, а тліючою війною двох амбіційних таборів, для яких значення мають лише власні відірвані від реальності теоретичні напрацювання.
Якщо скасувати ГК — небо не впаде не землю, а економічні відносини навіть не здригнуться.
Якщо не скасувати ГК — нічого також не зміниться. В нас просто збережеться один з безлічі законів, 80% змісту якого не має жодного практичного значення.
Це не питання ЦК і ГК, а проблема засилля законодавчого спаму, який іноді підгрівається юристами-«науковцями».
* * *
Див. також попередній пост на цю тему
Немає нічого безглуздішого у світі, ніж священна війна між цивілістами і господарниками.
Більше двадцяти років вони поливають один одного отрутою, намагаючись довести, чи потрібен Господарський кодекс.
У запалі абсолютно безпредметних і висмоктаних з пальця суперечок сторони наче не розуміють, що практикуючим юристам начхати на назву книжечки, у якій записані норми права. Їм не начхати лише на якість цих норм і їх практичний зиск.
Рівень дискусії можна оцінити за статтею судді Марини Барсук «Господарський кодекс України: реальна статистика використання у судовій практиці».
Там в якості аргумента на користь помилування Господарського кодексу наводиться кількість згадувань (!) ГК у рішеннях Верховного Суду.
Мовляв, Інститут правотворчості та науково-правових експертиз НАН України каже, що згадок замало. Пані ж Барсук стверджує, що багато.
Обидві сторони наче не розуміють, що в наших судових рішеннях згадування≠застосування. Судді в нас часто наче на автоматі набивають рішення не нормами, які застосовують, а тими, що хоч якось стосуються справи.
А тому ломання списів навколо кількості згадувань виглядає як відчай.
Як відчай виглядає й кількість явно проплачених публікацій на захист Господарського кодексу в «інсайдерському» сегменті тг.
Ця суперечка є не корисною дискусією, а тліючою війною двох амбіційних таборів, для яких значення мають лише власні відірвані від реальності теоретичні напрацювання.
Якщо скасувати ГК — небо не впаде не землю, а економічні відносини навіть не здригнуться.
Якщо не скасувати ГК — нічого також не зміниться. В нас просто збережеться один з безлічі законів, 80% змісту якого не має жодного практичного значення.
Це не питання ЦК і ГК, а проблема засилля законодавчого спаму, який іноді підгрівається юристами-«науковцями».
* * *
Див. також попередній пост на цю тему
🔥48👍21❤🔥2
Тру континьюіті
Осяяна континуїтетом НААУ нарешті дозволила адвокатам витрачати більше часу на підвищення кваліфікації.
Відтепер треба набрати не 10, а 15 балів на рік.
Звісно ж, такий прогрес пов'язаний із тим, що «Україна розпочала переговори щодо вступу до ЄС, і одним з ключових напрямів цих переговорів є забезпечення дотримання професійних стандартів у всіх галузях, зокрема й у сфері правосуддя».
У новині на сайті НААУ навіть наведено табличку з прикладами європейських країн, де ще більш прогресивно вимагається й по 20 балів на рік набирати. Тож добре, що ми, нарешті, не будемо відставати.
Також, кажуть, що судді законом зобов'язані проходити підготовку для підтримання кваліфікації. Прокурори теж зобов’язані вдосконалювати свій професійний рівень. А оскільки доля з'єднала нас усіх в одному розділі Конституції, то й адвокатам варто зважати на колег.
Але скільки грошей сплатили судді і прокурори Національній школі суддів та Тренінговому центру прокурорів, а також скільки отримала від адвокатів Вища школа адвокатури, чомусь не уточнюється.
Також не пам'ятаю аби хтось пояснював, чому самоосвіта давно зникла із способів підвищення кваліфікації, а от «робота в органах адвокатського самоврядування» є повноцінним видом підвищення професійного рівня адвокатів.
Вічно невдоволені критики НААУ можуть дошкуляти тим, що, за даними того ж Council of Bars and Law Societies of Europe, не треба обов'язково підвищувати кваліфікацію в Австрії, Чехії, Кіпрі, Німеччині, Греції, Угорщині, Ісландії, Ліхтенштейні, Мальті, Португалії, Словаччині, Словенії та Іспанії.
Ті самі злі язики будуть звертати увагу на Туреччину, в якій закон зобов'язує Союз Турецьких адвокатських асоціацій вживати «всіх можливих заходів для заохочення та забезпечення професійного професійного розвитку адвокатів». Але де також немає обов'язкового підвищення кваліфікації.
Загалом, комусь може здатися, що усі роки свого існування НААУ займалася здебільшого винаходженням все нових способів «обилечивания» адвокатів.
Хтось може й звернути увагу, що нещодавно, здається, вперше НААУ змінила розподіл адвокатських внесків на власну користь. Замість співвідношення 70:30 відтепер вже 50% внесків київських адвокатів відправлятиметься до центральної скарбниці НААУ.
Ще хтось може сказати, що НААУ третій рік не оприлюднює фінансову звітність. Але то ж зрозуміло — росіяни ж тільки й чекають на її публікацію, а тому не можемо їм дозволити заволодіти такою чутливою інформацією.
Так само як третій рік не можемо провести з'їзд, бо війна і континуїтет.
12 років історії НААУ — суцільна success story.
Інше питання — чий то success.
З Днем адвокатури, авжеж.
Осяяна континуїтетом НААУ нарешті дозволила адвокатам витрачати більше часу на підвищення кваліфікації.
Відтепер треба набрати не 10, а 15 балів на рік.
Звісно ж, такий прогрес пов'язаний із тим, що «Україна розпочала переговори щодо вступу до ЄС, і одним з ключових напрямів цих переговорів є забезпечення дотримання професійних стандартів у всіх галузях, зокрема й у сфері правосуддя».
У новині на сайті НААУ навіть наведено табличку з прикладами європейських країн, де ще більш прогресивно вимагається й по 20 балів на рік набирати. Тож добре, що ми, нарешті, не будемо відставати.
Також, кажуть, що судді законом зобов'язані проходити підготовку для підтримання кваліфікації. Прокурори теж зобов’язані вдосконалювати свій професійний рівень. А оскільки доля з'єднала нас усіх в одному розділі Конституції, то й адвокатам варто зважати на колег.
Але скільки грошей сплатили судді і прокурори Національній школі суддів та Тренінговому центру прокурорів, а також скільки отримала від адвокатів Вища школа адвокатури, чомусь не уточнюється.
Також не пам'ятаю аби хтось пояснював, чому самоосвіта давно зникла із способів підвищення кваліфікації, а от «робота в органах адвокатського самоврядування» є повноцінним видом підвищення професійного рівня адвокатів.
Вічно невдоволені критики НААУ можуть дошкуляти тим, що, за даними того ж Council of Bars and Law Societies of Europe, не треба обов'язково підвищувати кваліфікацію в Австрії, Чехії, Кіпрі, Німеччині, Греції, Угорщині, Ісландії, Ліхтенштейні, Мальті, Португалії, Словаччині, Словенії та Іспанії.
Ті самі злі язики будуть звертати увагу на Туреччину, в якій закон зобов'язує Союз Турецьких адвокатських асоціацій вживати «всіх можливих заходів для заохочення та забезпечення професійного професійного розвитку адвокатів». Але де також немає обов'язкового підвищення кваліфікації.
Загалом, комусь може здатися, що усі роки свого існування НААУ займалася здебільшого винаходженням все нових способів «обилечивания» адвокатів.
Хтось може й звернути увагу, що нещодавно, здається, вперше НААУ змінила розподіл адвокатських внесків на власну користь. Замість співвідношення 70:30 відтепер вже 50% внесків київських адвокатів відправлятиметься до центральної скарбниці НААУ.
Ще хтось може сказати, що НААУ третій рік не оприлюднює фінансову звітність. Але то ж зрозуміло — росіяни ж тільки й чекають на її публікацію, а тому не можемо їм дозволити заволодіти такою чутливою інформацією.
Так само як третій рік не можемо провести з'їзд, бо війна і континуїтет.
12 років історії НААУ — суцільна success story.
Інше питання — чий то success.
З Днем адвокатури, авжеж.
🔥73❤🔥9👍2
Сорок тисяч голодних мужиків
Омбудсмен Дмитро Лубінець «вбачає потребу звернутися до СБУ» щодо професора КНУ ім. Шевченка Микити Василенка.
Йдеться про відео, де професор видає інсайди та інсайти рівня грандмагістра кухонної стратегічної рамки. З тривожно-криповою посмішкою пропонує уявити, як миротворці:
...решат демографическую ситуацию в Украине: как минимум 40 000 мужиков, с деньгами, голодных до женшчин...
І понеслася справедлива хвиля суспільного обурення і студентського невдоволення.
Дві думки:
1. Чи не кожен наш студент/випускник може розповісти одразу декілька історій про, щонайменше, дивакуватих викладачів, зі своєрідним почуттям гумору та ставленням до жінок.
Ці диваки можуть бути просто безневинними міськими божевільним, а можуть — злостивими шкідниками, що чіпляються до студенток чи отруюють мізки молодих людей.
Просто начепіть плащ-невидимку і пройдіться аудиторіями наших вишів. Наслухаєтеся чого завгодно: від захоплюючих розповідей про «симфонию властей, которая правильнее западного конструкта разделения властей» до простих гигикаючих балачок з викладачем про життя замість навчання.
Це не питання особистостей, а проблема нашої вищої школи як такої. В системі, де майже все «для галочки», і де «наукою» зветься те, що нею не є, поява всіляких диваків-шкідників неминуча. Постійні читачі зрозуміють, про що я. Або можна просто пошукати у цьому каналі за словом «наука».
2. Дещо хвилює зростаюча мода кликати СБУ, щойно хтось відкриє рота. Все розумію, але цього джина потім буває важко знову загнати до лампи. Так, атмосфера в нас, м'яко кажучі, не чілова. Але жага до миттєвого правосуддя та прагнення аби когось швидко поклали обличчям до підлоги, — такий собі маркер.
Усі вже, мабуть, забули жарти про «Службу брелоків України» або історію боротьби Дмитра Гройсмана.
Ми ризикуємо втратити пильність, якщо продовжимо оцінювати правоохоронців лише з огляду на мемчики з Малюком і росіянами.
Так, можна щоразу кричати «вовки!». Але тоді є ризик не встигнути оговтатися, як нам організують цілодобову охорону від тих вовків. А охоронцям нададуть надзвичайні повноваження. З метою забезпечення державної безпеки, звісно.
Омбудсмен Дмитро Лубінець «вбачає потребу звернутися до СБУ» щодо професора КНУ ім. Шевченка Микити Василенка.
Йдеться про відео, де професор видає інсайди та інсайти рівня грандмагістра кухонної стратегічної рамки. З тривожно-криповою посмішкою пропонує уявити, як миротворці:
...решат демографическую ситуацию в Украине: как минимум 40 000 мужиков, с деньгами, голодных до женшчин...
І понеслася справедлива хвиля суспільного обурення і студентського невдоволення.
Дві думки:
1. Чи не кожен наш студент/випускник може розповісти одразу декілька історій про, щонайменше, дивакуватих викладачів, зі своєрідним почуттям гумору та ставленням до жінок.
Ці диваки можуть бути просто безневинними міськими божевільним, а можуть — злостивими шкідниками, що чіпляються до студенток чи отруюють мізки молодих людей.
Просто начепіть плащ-невидимку і пройдіться аудиторіями наших вишів. Наслухаєтеся чого завгодно: від захоплюючих розповідей про «симфонию властей, которая правильнее западного конструкта разделения властей» до простих гигикаючих балачок з викладачем про життя замість навчання.
Це не питання особистостей, а проблема нашої вищої школи як такої. В системі, де майже все «для галочки», і де «наукою» зветься те, що нею не є, поява всіляких диваків-шкідників неминуча. Постійні читачі зрозуміють, про що я. Або можна просто пошукати у цьому каналі за словом «наука».
2. Дещо хвилює зростаюча мода кликати СБУ, щойно хтось відкриє рота. Все розумію, але цього джина потім буває важко знову загнати до лампи. Так, атмосфера в нас, м'яко кажучі, не чілова. Але жага до миттєвого правосуддя та прагнення аби когось швидко поклали обличчям до підлоги, — такий собі маркер.
Усі вже, мабуть, забули жарти про «Службу брелоків України» або історію боротьби Дмитра Гройсмана.
Ми ризикуємо втратити пильність, якщо продовжимо оцінювати правоохоронців лише з огляду на мемчики з Малюком і росіянами.
Так, можна щоразу кричати «вовки!». Але тоді є ризик не встигнути оговтатися, як нам організують цілодобову охорону від тих вовків. А охоронцям нададуть надзвичайні повноваження. З метою забезпечення державної безпеки, звісно.
👍47🔥3💩2❤🔥1
Висвітлення–2024
Державне бюро розслідувань оприлюднило відео, на якому:
1. З'являється логотип ДБР з пафосним «бамс!». Звук зникає.
2. 10 наступних секунд в кадрі чотири невідомі людини: три чоловіки та жінка. Облич не видно. Тобто, коли хочуть, таки вміють нормально замазувати.
3. Невідомо хто зачитує не чути що невідомо кому.
4. Жінка за цим спостерігає. У кожній руці вона тримає по одному телефону й по одній сумці. Першим телефоном розмовляє, а другим фіксує все на відео. Сумки не використовуються.
5. Чоловік, якому щось зачитують, тримає у руці сумку і пляшку «Моршинської слабогазованої». В якийсь момент він починає відходити і відео різко переривається.
6. Знову з'являється логотип ДБР. Звук повертається. Цього разу звучить музика, схожа на ту, під яку Михайло Ткач зазвичай переслідує автівки всіляких ділків.
Підпис під відео: ДБР затримало колишнього одеського військкома, а його нерухомість в Іспанії передано в АРМА.
Завіса.
Державне бюро розслідувань оприлюднило відео, на якому:
1. З'являється логотип ДБР з пафосним «бамс!». Звук зникає.
2. 10 наступних секунд в кадрі чотири невідомі людини: три чоловіки та жінка. Облич не видно. Тобто, коли хочуть, таки вміють нормально замазувати.
3. Невідомо хто зачитує не чути що невідомо кому.
4. Жінка за цим спостерігає. У кожній руці вона тримає по одному телефону й по одній сумці. Першим телефоном розмовляє, а другим фіксує все на відео. Сумки не використовуються.
5. Чоловік, якому щось зачитують, тримає у руці сумку і пляшку «Моршинської слабогазованої». В якийсь момент він починає відходити і відео різко переривається.
6. Знову з'являється логотип ДБР. Звук повертається. Цього разу звучить музика, схожа на ту, під яку Михайло Ткач зазвичай переслідує автівки всіляких ділків.
Підпис під відео: ДБР затримало колишнього одеського військкома, а його нерухомість в Іспанії передано в АРМА.
Завіса.
YouTube
ДБР затримало колишнього одеського військкома, а його нерухомість в Іспанії передано в АРМА
Enjoy the videos and music you love, upload original content, and share it all with friends, family, and the world on YouTube.
👍10🤮8🔥6❤🔥1
Преамбула v. іноземні експерти
Депутатка Роксолана Підласа розкритикувала конституційне подання 56 нардепів щодо визнання неконституційними норм, якими запроваджені «конкурси з міжнародниками».
Пані Підласа каже, що міжнародні експерти у конкурсних комісіях турбують не лише авторів конституційного подання, але й Путіна.
Незабаром мине два роки відтоді, як я зняв на цю тему ціле відео, де наочно показав, як дивно співпадають висловлення Путіна і Портнова щодо «зовнішнього управління».
Керуючий партнер нашого адвокатського об'єднання навіть із заявою до СБУ звертався, але там жодного «вербального сприяння підривіній діяльності» не побачили. Попри те, що перший заступник Директора ДБР О. Удовиченко, назвав таку конструкцію «ноу-хау в розслідуваннях» і новою моделлю «визначення держзради».
Що стосується самого конституційного подання, привернуло увагу посилання авторів на те, що оскаржені норми законів суперечать преамбулі Конституції.
Це ознака глибокої кризи нашого конституційного судочинства. Конституційний Суд все більше стає не захисником норм Основного Закону, а оцінювачем правильності державної політики.
Вже писав про те, як за допомогою чарівного посилання на ст. 8 Конституції можна обґрунтувати неконституційність чого завгодно.
Тож не здивуюся, якщо посилання на порушення преамбули справить враження на окремих суддів.
Але найсимволічніше те, що ті конкурсні процедури дійсно могли бути запроваджені у неконституційний спосіб. В нас взагалі майже нічого не відбувається без процедурних порушень.
Однак, який сенс взагалі обговорювати це? Репутація КС та його вивертлива здатність роками ухилятися від ухвалення рішень у резонансних справах змушують сприймати пов'язані з ним новини дедалі менш серйозно.
Депутатка Роксолана Підласа розкритикувала конституційне подання 56 нардепів щодо визнання неконституційними норм, якими запроваджені «конкурси з міжнародниками».
Пані Підласа каже, що міжнародні експерти у конкурсних комісіях турбують не лише авторів конституційного подання, але й Путіна.
Незабаром мине два роки відтоді, як я зняв на цю тему ціле відео, де наочно показав, як дивно співпадають висловлення Путіна і Портнова щодо «зовнішнього управління».
Керуючий партнер нашого адвокатського об'єднання навіть із заявою до СБУ звертався, але там жодного «вербального сприяння підривіній діяльності» не побачили. Попри те, що перший заступник Директора ДБР О. Удовиченко, назвав таку конструкцію «ноу-хау в розслідуваннях» і новою моделлю «визначення держзради».
Що стосується самого конституційного подання, привернуло увагу посилання авторів на те, що оскаржені норми законів суперечать преамбулі Конституції.
Це ознака глибокої кризи нашого конституційного судочинства. Конституційний Суд все більше стає не захисником норм Основного Закону, а оцінювачем правильності державної політики.
Вже писав про те, як за допомогою чарівного посилання на ст. 8 Конституції можна обґрунтувати неконституційність чого завгодно.
Тож не здивуюся, якщо посилання на порушення преамбули справить враження на окремих суддів.
Але найсимволічніше те, що ті конкурсні процедури дійсно могли бути запроваджені у неконституційний спосіб. В нас взагалі майже нічого не відбувається без процедурних порушень.
Однак, який сенс взагалі обговорювати це? Репутація КС та його вивертлива здатність роками ухилятися від ухвалення рішень у резонансних справах змушують сприймати пов'язані з ним новини дедалі менш серйозно.
👍23🔥2❤🔥1👎1
Принцип близькості для юристів
Раптово я написав статтю про юридичні документи, чого не робив сто років.
Джерелом натхнення виступив напис на вході до Касаційного господарського суду, який вже багато років не дає мені спокою.
Раптово я написав статтю про юридичні документи, чого не робив сто років.
Джерелом натхнення виступив напис на вході до Касаційного господарського суду, який вже багато років не дає мені спокою.
kuniansky.com.ua
Принцип близькості для юристів
Напис на вході до будівлі КГС ВС у Києві Ласкаво просимо до Верховного Суду Касаційного
👍15🔥9💩4❤🔥3
А якщо ні?..
Сенсаційне відео перенесено аж на 22:00. Залишається поки милуватися попередніми.
Все ж наша свобода слова квітне. Як добре, що ніхто й не здогадується про існування цієї статті КУпАП:
Стаття 173-1. Поширювання неправдивих чуток
Поширювання неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку, -
тягне за собою накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку.
Сенсаційне відео перенесено аж на 22:00. Залишається поки милуватися попередніми.
Все ж наша свобода слова квітне. Як добре, що ніхто й не здогадується про існування цієї статті КУпАП:
Стаття 173-1. Поширювання неправдивих чуток
Поширювання неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку, -
тягне за собою накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти процентів заробітку.
🔥40👍13❤🔥4