Кривий Ріг це сьогодні рай, парадіз місто з майже мирним життям, трохи гірше ніж було до війни, ну може не трохи. Але в порівнянні з містами, селами, де штурмують орки, земля і небо. Безмежно вдячний ЗСУ, Теробороні, Воєнній адміністрації, волонтерам, комунальникам, вдячний Кривбасу, за те що тримають оборону на дальніх підступах, не дають навалі г@ндонів руйнувати місто з близька.
Сьогоднішній випадок, який розкрив очі, надав мені можливість побачити те що відбувається, очами маріупольців, харків’ян, мешканців Охтирки, Сум, Чернігова, Миколаїва, та інших населених пунктів де «війна, війна». Наші б’ються, так, є втрати, є і загиблі і поранені, але, місто, саме місто, завдяки титанічній роботі і мужності захисників, це не відчуває.
Ми сьогодні це відчули на виїзді, в іншій області, коли по нам відпрацювала ворожа арта, поряд, зовсім поряд бігла жінка з немовлям на руках, приходи були поруч … І я зрозумів, багато міст і селищ так живуть кожного дня, що кожного дня гинуть і захисники і цивільне населення, зрозумів що ворога треба просто нищити, бо не можна залишати живими мародерів, ґвалтівників, вбивць.
Жінка і дитина в безпеці, ми повернулися без втрат, а на передньому краю наші роблять свою роботу, б’ють ворога.
Сьогодні було не до фото, тому повірте на слово.

Міський голова Апостолово повідомляє, що звільнено від орків Нововоронцовку. Підтверджую.
Вчора мали честь потиснути руки тим хто звільнив Нововоронцовку, там, в Нововоронцовці.
Дякую хлопці! Честь!

В Мелітополі на орківській техніці з’явилися прапори північної осетіі, путька мобілізує все що можна по своїх помийках, Шойгу зник, в бункері істерика, бо ніякого бліцкригу.
Вдячний всім хто б’є і палить ворога, вдячний всім хто забезпечує тил, вдячний всім хто боронить Україну на своєму місці, прямо зараз!

Прильоти ракет по Львову, це удар не тільки по Україні, по украінському місту, це м’ясник путін передав «вітання» Байдену який відвідував Польщу, нашого союзника. Півтори сотні км де президент США провідував свій військовий контингент в Європі. То може тепер засоби ППО та літаки нам нададуть?
Бісяться орки, збожеволіли остаточно.

Коли мене питають як справи, як фронт, як далеко від міста, що звільнили/що не звільнили. То про справи повідомлю не вказуючи на мапу, потихеньку повертаються підприємці призовного віку, які при явній загрозі орків для міста одразу наступили «на тапок», в сторону кордону.
То можна зробити висновок, справи, більш-менш нормально. Норм маркер.)

Навіть не буду коментувати перемовини в Турції, не буду навіть прислухатися до того що там обговорювали, це все неважливо, так тренування в дипломатії, «дипломатичні фантазії». РФ вірити не можна, просто криваві фуфлижники, м’ясники, від Іловайска до сьогодні, додати нічого.
Віримо в ЗСУ, віримо в ТРО, б’ємо ворога кожен на своєму фронті.
Ми готуємося на виїзд, працюємо на перемогу!

Нагадую ще раз, хто має коптери на позиціях чи на виїзді, без протиаероскопного протоколу, ви голіма мішень, якщо працюєте в досяжності артилерії ворога. Повірте досвіду, РЕБ то хуйня, а от ваш коптер, та телефон з координатами, то пиздець. Ви просто здаєте позиції, почитайте за можливості аероскопу.
Не маєте свого досвіду, то дослухайтеся тих, хто має той сумний досвід.

Доречі, з мінометом питання буде вирішено, бо є друзі справжні, ще з травня 2014 року. А хтось не вірив. І не тільки з мінометом буде допомога.)

Поясніть мені, будь ласка, яка різниця між чортами призовного віку які з‘єб@лися за кордон і тими хто з‘єбався на західну Україну, імітуючи бурхливу волонтерську діяльність. Може дійсно є різниця, яку я не помічаю, чомусь.

Сьогодні був обмін полоненими, звільнено 86 наших військовослужбовців, серед них 15 жінок.
І це правильно, треба як найшвидше звільняти своїх. Вдячний всім хто готував та проводив обмін з української сторони, без пафосу, без зайвого інформаційного фону.
Останнім часом багато читаю емоційних заяв про «в полон не брати, катувати, рвати на шматки», це зрозуміла реакція, після того що коять в Україні орки, але, на жаль, до полону потрапляють і наші, це війна, так трапляється, і міняти потрібно, звільняти наших потрібно, і емоції тут зайві. Просто, щоб зрозуміти, треба поставити себе на місце рідних та близьких тих хто потрапив до полону, чи уявити що сам потрапив до полону. Війна, полон трапляється, то з розумінням.
Ще раз вдячний всім з нашої сторони хто дотичний до звільнення наших полонених!

Пост не для дискусій, це моя особиста думка, трохи був дотичним до таких процесів, з 2014 року, тому в емоціях ставлення до полонених стриманіший в реакціях, ніж те що інколи спостерігаю в мережі.

Макс Левін, фотограф, військовий хроникер, той хто зняв обличчя Іловайську, той хто з товаришами на Інфініті, неймовірним дивом, вискочив з пекельного, «зеленого коридору», і вивіз весь відзнятий матеріал.
Він з тих, кого можна перелічити на пальцях двох рук, хто нагадував за Іловайськ, за справжній Іловайськ, а не за те що пхали пєтєбірюкови, його фото то і є істина війни з рф, з 2014 року, коли ту війну сприймали війною не так багато як зараз, коли це тепер мейнстрім суцільний, бо він ще тоді знав обличчя гієносвиней, він знав все …
Його вбили двома пострілами в голову, вбили російські суки, вбили мародерогвалтівники, але вони не можуть вбити його роботу, його фото, де він заздалегідь попереджував світ про небезпеку навали орків.

Друже, спи спокійно, на виїзді ми завтра зробимо все щоб напалити як найбільше русні єб@ноі, щоб знищити як найбільше тих покидьків!

Норм вертатися з гарним настроєм, свою роботу ми зробили!)

Все російське, все руське з їх холопами щасливими що поневолені імперією, з іхньою культурою, письменниками, композиторами, й@баним балетом та цирком, з КВН і всраною естрадою, яке просто є ширмою-прикриттям кривавим нелюдям, ґвалтівникам, мародерам, людожерам, повинно зникнути з нашого життя, навіть щоб в думках не виникало згадки, як про щось що має відношення до людей, до чогось людського …
Не знищиш, не спалиш, не вб’єш ворога, то знищать, спалять, вб’ють тебе або твоїх близьких. В кого ще залишилися якісь сумніви з цього приводу?

Свіжий приклад. Кривий Ріг.

Директор школи, чоловік призовного віку, бере відпустку без збереження, і відвозить родину до Львова, а потім залишається там. Написав листа що залишається там волонтерити. По закінченню відпустки на роботу не вийшов, але 21 березня надіслав заяву щоб йому нараховували зарплатню, бо він вважає що керує школою дистанційно і повністю виконує свої обов’язки.
Це Бондаренко, з 121 школи. Тепер пише на всіх скарги, бо зарплатню йому не нараховують.
Пан Бондаренко, повертайтеся і вам нарахують зп, в вашій школі є об’єкт укриття, ви вже декілька чергувань пропустили, ваші учні, під час тривоги там переховуються, вас чекає педагогічний колектив, не дистанційно. Ви ще як вимушено переміщена особа не зареєструвалися, чи вже? «Дистанційний волонтер» ви наш.

Один з прикладів. Далі буде.

Біля Києва стало безпечніше, та і взагалі поки орки перекидають сили, стало тихіше по війні, окрім Донбасу і конкретно Маріуполя, і це тепер використовують для політичних маневрів. Трохи докладніше про це.

З’явилися/повернулися в політичний простір ті хто «натиснув на тапок» в перші два тижні війни, повернулися з селфі «звільнення» вже звільненого, з доповідями «годування» там де вже нагодовано, бо у перемоги багато батьків, тільки поразка завжди сирота. Але про перемогу то зараз зарано, бо війна це кров, пот і сльози, а не фото з тушняком, макаронами, консервами, цього замало. І бажано прибрати політичні кольори і звіти партійних осередків, це взагалі хуйня дикунська, чортяча хуйня.

Почастішали нападки на Зеленського через ботоферми у ФБ, теж єб@не політичне скотство, пєтябірюков, ну ви ж прозорі як акваріум, тварини. І от тут я трохи докладніше про своє ставлення до цього.