Кривий Ріг це сьогодні рай, парадіз місто з майже мирним життям, трохи гірше ніж було до війни, ну може не трохи. Але в порівнянні з містами, селами, де штурмують орки, земля і небо. Безмежно вдячний ЗСУ, Теробороні, Воєнній адміністрації, волонтерам, комунальникам, вдячний Кривбасу, за те що тримають оборону на дальніх підступах, не дають навалі г@ндонів руйнувати місто з близька.
Сьогоднішній випадок, який розкрив очі, надав мені можливість побачити те що відбувається, очами маріупольців, харків’ян, мешканців Охтирки, Сум, Чернігова, Миколаїва, та інших населених пунктів де «війна, війна». Наші б’ються, так, є втрати, є і загиблі і поранені, але, місто, саме місто, завдяки титанічній роботі і мужності захисників, це не відчуває.
Ми сьогодні це відчули на виїзді, в іншій області, коли по нам відпрацювала ворожа арта, поряд, зовсім поряд бігла жінка з немовлям на руках, приходи були поруч … І я зрозумів, багато міст і селищ так живуть кожного дня, що кожного дня гинуть і захисники і цивільне населення, зрозумів що ворога треба просто нищити, бо не можна залишати живими мародерів, ґвалтівників, вбивць.
Жінка і дитина в безпеці, ми повернулися без втрат, а на передньому краю наші роблять свою роботу, б’ють ворога.
Сьогодні було не до фото, тому повірте на слово.