А вже відчутно, комусь здається що війна десь далеко, Схід, Південь, то таке, про Маріуполь теж не особо, окрім «тримайтеся, молимося, який жах», а сонечко пригріло і не всі вже переймаються. В когось волонтерський гешефт, хтось отримав перемогу над Делімхановим і Кадировим в Тік-Току, і по кількості, і по якості, хтось вимагає тепловізорів на блок-пости між районами в містах де зовсім не прилітало, хтось увесь як якийсь морський котик, екіп такий що ССО в заздрощах, а ще не бачив вживу/в мертву ні одного роZZіянина, тільки на фото в ФБ.
Невже щоб зрозуміти що небезпека нікуди не зникла треба черговий наступ ворога, невже стан перших двох тижнів масованої агресії не довів що війна в ФБ і новинах, це одне, а війна в живу, з тими жахіттями що кров стане в жилах, то зовсім інше …
Добре що Президент все це розуміє.
Так собі, думки в голос.

Сьогодні побачив на топ новинних ресурсах новину, перехоплення ГУР перемовин бійців днрівців які «базуються в Зеленодольску», що вони з росіянами планують захоплювати Дніпропетровщину, що авіацію підтягнули.
Той хто надав таку інформацію то він довб@йоб який не на своїй посаді, я сьогодні проїздив Зеленодольськом, ніяких росіян і днрівців там нема, місто захищають ЗСУ, НГУ і ТРО, які вдало палять орків в кілометрах від міста. Найближча авіація ворога в Чаплинці, це хуй зна де, ті бомжі днрівці в очі ніколи її не бачили.
От такі новини і є основою паніки та панічних настроїв. Спростуйте і вибачтесь, дебіли.
Фото зроблено сьогодні, в районі Зеленодольска.

Не можу «без сліз» читати пости мера Маріуполя, який сквозанув з міста ще 27 лютого. Зате як він пише, як він пише. Може ще напише як готував місто до оборони і керував евакуацією маріупольців, дистанційно.
Поки ми не надамо об’єктивної оцінки от таким, хто є суцільний пройоб, то це буде не чесно до тих хто кладе життя за кожен клаптик нашої землі.
Чи про таке не можна писати, а то путін нападе?

Мартиненко Олександр Іванович, 09.01.2004 рн, 40 окрема Краснодарско-Харбінська двічі краснознамьонна бригада морської піхоти, матрос, відряджений до 155 окремій бригади морської піхоти тихоокеанського флоту, сам з комчатки.
Повезло що потрапив в полон, краб камчатський, бля …
Етнічний українець, але він про це не зав.
Вдячний бійцям які полонили це орченя вісімнадцятирічне.

Люфтваффе і Боги війни.

Знищено РЕБ (а попутна детонація всього що було поряд), три військових рф на автівці летять до штабу, але плутанина дорогами не збиває картинки, оператор тягне аж до кінцевої точки, там їх і накрили Боги.
Вдячний причетним до операції. Хлопців намагалися покусати мінами, вчасно відійшли, всі живі та здорові, завдання виконане.
Коли мене запитали чим ми літаємо, чи …… , чи ……. , а я відповідаю що літаємо …….. , пауза і оцінка - «пацани, ви ж по доброму йобнуті на всю голову!».
Як старший групи зробив подання на державні нагороди тим хто зробив цю важливу роботу.
Працювали артилерія ОТУ Південь і підрозділ 129 бр ТРО. Слава Україні!

В’їзд в Нікополь, в новинах про обстріл вже є офіііцні повідомлення. А от так звучить в живу ця новина.
Знімати почав після трьох таких приходів, було зрозумілим що достріляють пакети.
В росіян тепер така гра, влуплять самі по собі, з краю на край, а потім пакетами Граду по цивільним гатять. Ми це все бачимо, фіксуємо, особливо для тих, для «амнестіінтернешнл», які просто без совісті заздалегідь амністували орків.
Якось так ми попили кави на заправці. Люфтваффе працює!

Кривий Ріг.
Приїхав в місто за сухими пайками, на виїзді зараз з хлопцями, а тут все мокро і блискавка.
В деяких місцях Амароку по капот. Аномальна злива.

Прочитав цитати великого розвідника з ОП, сука ….. нахуя я це зробив.
«РПГ за зановіскою».

А в цей де час, синхронна хронологія по часу, Криворізький напрямок, наш оператор дрону (по життю класний фотограф) доповвдав мені «Микола Юрійович, там по переду якісь чорні квадратики, 450-500 мерів», я глянув, а там колона БМП, перші що вдерлися в Дніпропетровську область, а потім 17-ка вигнала танк на позиції, гранатометники теж зайняли рубіж, наш супровід при першому пострілі з‘єбався миттєво, але ми з ботанами роботу зробили, колона відвалила.

Різні історії, одночасно.

А поки я тут хіханьки та хаханьки, всі групи Люфтваффе свої завдання виконали. Вдячний Богам війни за спільну працю!

Часто нам надають волонтерську допомогу, але ми чесно кажемо що в нас вже є, і ми знаємо кому це потрібніше. От і цей Мавік 3 завтра передамо і відзвітуємо перед благодійниками кому він принесе користь, кому він буде допомагати нищити ворога. Завтра працюємо на виїзді поряд з тими кому він дуже потрібний.
Ми не гребемо все собі, як якісь «плюшкіни», бачимо, знаємо про потреби колег і друзів, за можливістю завжди поділимося. Люфтваффе правильно виховані і відповідальні!)

Реляції профпездів скоро закінчаться, їх і так стає все менш і менш, ейфорія зміниться на питання, чому так, чому це, ви ж казали два-три тижні, а не два-три роки …
Просто хочу подякувати нашій піхоті, яку ми бачим коли працюємо, бачимо як по них летить, якій допомагаємо при кожній можливості.
Була в нас робота, коли працювали то побачили вихід паккету по позиціях, по наших позиціях, провели зумом і зняли відео приходу …
Було страшно виходити на зв’язок, чи всі живі? Але піхота сама зателефонувала і розповіла історію про найкращого друга, лопату, того разу все було без втрат, зарилися добре.
Якось викладу те відео.
Ніяка позиція не зайнята, ніякий населений пункт не звільнений, поки там не закріпилася наша піхота!
От завтра разом з Богами війни і попрацюємо, комплексно!

Чому в Україні, війну і все що навколо війни відбувається, сприймають по різному?
Все просто, в Київі, десь в ресторані, це як в Європі, а в Миколаїві чи в Харкові, на Салтовці, це майже як в Сіріі (можна додати ще десятки населених пунктів які постійно під обстрілами). Події відбуваються одночасно, але дуже по страшному різні. Міста та селища які в окупації, навіть не згадую, там взагалі все по іншому, там мордор рулить …