Тоді під час чергового виїзду на пожежу до Віталія підбігла жінка та повідомила, що на сусідній вулиці влучили у житлових будинок, де мешкала молода жінка та троє дітлахів. Треба було діяти миттєво.
Перед його очима постала моторошна картина: одноповерховий будинок було повністю зруйновано.
«На мої крики ніхто не відповідав. Тоді я побачив посеред завалів жіночу руку. Пульсу в неї вже не було. Потім ми почали розгрібати залишки будинку у пошуках дітей, кликали їх. Дякувати Богу ми витягли двох переляканих дітей, які через жах не могли вимовити ані слова. Третьої дитини не було. Я картав себе через це і вважав, що недостатньо ретельно перевірив руїни», – пригадує Віталій, – «За щасливим збігом обставин, третя дитина знаходилась у бомбосховищі. Коли я дізнався про це, з мого серця впав камінь».
Про початок «своєї війни» згадує так. За іронією долі ввечері 23 лютого команда попаснянських вогнеборців здобула срібні медалі з футзалу у сєвєродонецькому Льодовому палаці, який згодом був тотально зруйнований «визволителями». Окрилені успіхом, хлопці повернулися до рідного міста.
«Я прокинувся наступного ранку традиційно о 5:30. Звернув увагу на декілька пропущених дзвінків на телефоні. Втім спочатку вирішив ввімкнути телевізор. На екрані я побачив як палають міста. Відкривши вікно я почув знайомі звуки обстрілів, проте анітрохи не здивувався. Життя у прифронтовому місті змушує звикати до цього», – пригадує рятувальник.
Згодом бійці ДСНС отримали розпорядження про початок посиленого режиму несення служби. Усі наявні автомобілі були приведені у повну готовність – заправлені паливом і наповнені водою, а з резервів виділено усе наявне спорядження.
Для команди почались гарячі дні. Наступного дня окупанти поцілили у Попаснянський АТП, вівся вогонь по Комишувасі. Саме у цей момент до вогнеборців приєдналися двоє ветеранів ДСНС, які за покликом серця прийшли, аби допомагати бригаді. Потім на щастя ненадовго запанувала тиша. У цей час рятувальники розгортали польову кухню, а також разом з персоналом місцевого вагоноремонтного заводу облаштовували бомбосховище на підприємстві, яке згодом стало рятівним місцем для сотень містян.
З вечора 2 березня розпочались «недитячі» обстріли. Тоді ж росіяни почали рівняти із землею житлові райони міста. За добу було здійснено 15 виїздів на ліквідацію займань. І це не рахуючи місця влучань у будинки, де пожеж не виникало, а також тих, хто не міг додзвонитися, адже мобільний зв’язок був вкрай поганий.
Наступного дня росіяни поцілили у газорозподільчий центр через що масштабний вибух зруйнував багато осель попаснян. Тоді Віталій прийняв рішення перевезти родини рятувальників до пожежної частини, де вже і самі ночували з початку повномасштабного вторгнення.
Подальші дні для вогнеборців стали вкрай тяжкими. Постійні обстріли росіян супроводжували бригади рятувальників, які евакуйовували людей до бомбосховища, розвозили гуманітарну допомогу та гасили численні займання. Після прильотів російської артилерії будинки руйнувались та блокували шляхи сполучення. Через що Віталій з командою мусив їздити на виклики значно довшими маршрутами. За його словами, пожежні машини були мішенню для артилерії «визволителів». Так було втрачено дві з чотирьох автоцистерн, а також вантажівку.
Коли у місті почались міські бої, запаси води для пожежогасіння були вичерпані, а найближча водойма була на відстані дев’яти кілометрів, він зателефонував до керівництва та запросив дозвіл на евакуацію. Потім він зібрав команду рятувальників та повідомив, що їх переводять до Павлограда на що почув одноголосну відповідь хлопців – «куди частина, туди й ми».
«У свої 36 років я не вважаю себе старим. Проте 70 % особового складу нашої частини – це хлопці віком 25 років і молодше. Це справжні бійці, професіонали та патріоти, які неодноразово доводили свою мужність у найкритичніших ситуаціях. Мені з ними дуже пощастило, адже жоден з 45 рятувальників не зрадив присязі на вірність Україні та не залишився в окупації. Я маю за честь служити разом з такою молоддю», – зазначив Віталій.

У нього, на відміну від керманича «еленерії», є далекоглядні плани на відбудову Попасної. Він зазначив, що готовий жити у звичайному наметі та працювати разом з хлопцями над розбором завалів рідного міста, аби тільки над ним замайорів жовто-блакитний стяг.

📌Про ситуацію на Луганщині - 8 вересня:

- основні зусилля росія кинула на Бахмут;

- в окупантів - останні намагання примусово забрати хоча б когось, незалежно від стану здоров'я;

- через три дні росіяни мали провести псевдореферендум, але на Луганщині останнім часом почастішала "бавовна", тому строки вони увесь час змінюють.

📌Спортсменка з Луганщини виборола золоту медаль на відкритій першості з військово-спортивного багатоборства

У Латвії відбулася відкрита першість з військово-спортивного багатоборства.

У змаганнях взяла участь спортсменка з Луганщини Руслана Кравченко.

За результатами у своїй ваговій категорії 55 кг Руслана виборола золото.

Вітаємо спортсменку та її тренера Геннадія Клюкала.

Дітей-переселенців з Рубіжного запросили до лікувально-оздоровчого комплексу міста-побратима Долина

Тридцяти одного вихованця Рубіжанського міського Центру туризму, краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді гостинно прийняв лікувально-оздоровчий комплекс «Дружба» міста Долина Івано-Франківської області.

Для рубіжан організували насичену програма перебування. А саме, комплекс оздоровчих процедур, спортивні ігри, відвідування тренажерної та відео залів, різноманітні конкурси і змагання.
Діти відвідали зоопарк, дельфінарій, Центрі Спадщини Вигодської вузькоколійки, піднялися на Скелі Довбуша та насолодилися природою гір, подорожуючи Карпатським трамвайчиком.

Долину і Рубіжне пов’язують дружні відносини вже багато років.
У 2014 році громадою міста та Центром туризму, краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді було започатковано проєкт «Кожній дитині – турботу країни».

Завдяки проєкту сотні рубіжанських дітей ознайомилися з історією, природою, культурними традиціями Прикарпаття.

10 вересня у Дніпрі відбудеться офлайн-частина «Фестивалю думок 2022» - як долучитися

10 вересня з 11:00 до 18:00 буде проведено чотири дискусії:

11:00-12:30 Гості або нові мешканці? Як адаптуватися переселенцям в нових громадах.

12:00-13:30 Арт терапія «Яскраві фарби для душі».

13:00–14:30 Воєнні злочини росії: чи можливо задокументувати все?

15:00-16:30 Чи можливо забезпечити право на освіту в умовах війни?

Більше дізнатися про кожну з тем ви можете на сторінці «Фестиваль думок» у фейсбуці: https://www.facebook.com/opinionfestival

Цьогоріч організатори не афішують локацію фестивалю публічно з міркувань безпеки.

Саме тому, аби отримати запрошення з місцем зустрічі, потрібно заповнити коротеньку анкету.
Посилання на реєстрацію та повну програму офлайн та онлайн частин шукайте тут: https://linktr.ee/opinionfestival

📌Евакуйовані медзаклади Луганщини приймають переселенців та місцевих жителів

Про це було повідомлено під час наради щодо проблемних питань роботи закладів охорони здоров’я в умовах воєнного стану за участі заступника голови Луганської облдержадміністрації Катерини Безгинської на базі евакуйованого у Дніпро Луганського регіонального центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

До заходу у режимі online та offline було запрошено керівників усіх переміщених лікувально-профілактичних закладів усіх рівнів, а також керівник Луганського державного медичного університету.

Були обговорені питання проведення вступної кампанії до Луганського медичного університету, що розташований у Рівному, а також медичних коледжів, що переїхали до міста Підгородне Дніпропетровської області (Лисичанський МК), Коломиї (Кремінський МК) та Чернівців (Старобільський МК).
⬇️

Особливу увагу приділили організації процесу навчання, у тому числі учнів, що залишились на тимчасово окупованій території області та відновлення баз інтернатури для проведення заочної частини навчання випускників медичного університету.

Керівники обласних медзакладів розповіли про свою роботу в умовах нових тимчасових місць перебування.

Крім того, поставлена задача розгорнути центри вакцинації від COVID-19 для переселенців.

📌«Чисті п’ятниці»? Пропагандистські постановки скінчилися – сміття в Сєвєродонецьку ніхто не вбирав. Окупаційна влада примушує населення щотижня робити це безкоштовно

Протягом двох із половиню місяців на пропагандистських телеканалах виходили сюжети про «наведення ладу» на вулицях Сєвєродонецька.

Нібито, вивозили сміття, яке зібралося за місяці активних бойових дій, понівечені автівки, вбирали сліди руйнувань будівель.

Запрошували жителів міста на оплачувані роботи із прибирання районів Сєвєродонецька.

Вже тоді казали, що грошей за ніхто не заплатить, а всі роботи завершуються одразу після вимкнення камери рос-ТВ.

Гроші скінчилися. Або їх вкрали, що теж недалеко від істини. Купи сміття лишаються у кварталах та на автошляхах міста.

Втім, вихід знайдено – окупаційна влада влаштовує «Чисті п’ятниці»!

На цей раз сєвєродончан не запрошують, а примушують. Ще й безоплатно.
⬇️

«…до акції приєднуються колективи усіх підприємств і установ, які як і усі жителі Сєвєродонецька, щоп’ятниці будуть виходити для прибирання…», – йдеться у повідомленні.

За людей вже все вирішили: «Зробіть самі, ми вас примушуємо».

Нездатність організувати роботу ЖКГ, неспроможність, хоча б тимчасово, забезпечити місто комунальною технікою, небажання виплачувати зарплати.

Що ще сєвєродончанам, які залишилися, подарував «руський мир»? Хіба що вирішувати нічого не потрібно – все вирішать за тебе.

Сьогодні п’ятниця – вони починають.