📌Сергій Гайдай про ситуацію на Луганщині – 14 лютого, вечір:

- на Сватівському напрямку ситуація стабільна, а от на Кремінському та Білогорівському росіяни постійно намагаються прорвати оборону наших захисників. Біля Кремінної ворог до наступів залучав навіть важку техніку. Втім, всі ці спроби армії рф відбиті;

- у Макіївці до останнього часу залишалося близько 20 осіб, зараз, після посилення обстрілів з боку ворога – шестеро. Потроху люди погоджуються виїжджати;

- був випадок, коли наші бійці в лісосмузі почули, як їде вантажівка. Це були частково мобілізовані росіяни – поки їх везли на фронт, позиції вже відвоювала українська армія. Багато з цих окупантів потрапили у полон;

- жорстокість росіян не має меж. Якось у лісосмузі під Щастям знайшли тіло жінки без голови – жінка була з чіткою українською позицією та мала татуювання на шиї у вигляди тризубу.

📌Як українські десантники на Луганщині знищили БМПТ "Термінатор"

Захисники української землі, не дивлячись на хизування пропагандистів раша ТБ про те, що цю техніку майже неможливо знищити, феєрично спалили сучасну російську бойову машину підтримки танків "Термінатор" разом із екіпажем, - повідомили у СтратКомі ЗСУ.

📌#ГвардіяНаступу МВС отримало понад 27 тисяч звернень щодо вступу до «Гвардії наступу»

Загалом зареєстровано понад 27 тисяч звернень щодо укомплектування бригад «Гвардії наступу».

Більш як 12 тисяч з них - це консультації у ЦНАПах та за телефоном «гарячої лінії».

Добровольці подали майже 15 тисяч заявок на вступ до штурмових бригад МВС.
У процесі долучення кандидату потрібно пройти певні етапи.

Перший крок — подача анкети, надалі подача документів у підрозділи, потім - військово-лікарські обстеження. До речі, наразі понад 800 осіб уже пройшли ВЛК. Подальші етапи — це тестування на знання законодавства, на логічне мислення, психологічне тестування. Обов’язковим етапом є відповідний рівень фізичної підготовки.

Втім, якщо людина бажає вступити до «Гвардії наступу», але отримала повістку, алгоритм дій значною мірою залежить від типу цієї повістки. З огляду на це, формуються відповідні документальні звернення від центрів комплектації, через які доброволець вступає до «Гвардії наступу».

📌До 12 років за ґратами засуджено жителя Сєвєродонецька, який інформував ворога про дислокацію ЗСУ

За публічного обвинувачення прокурорів Сєвєродонецької окружної прокуратури Луганської області ухвалено вирок інформатору окупаційних військ країни-агресора.

Жителя Сєвєродонецька, який «зливав» розвіддані про Збройні сили України, засуджено до 12 років позбавлення волі.

Прокурори у суді довели, що 27-річний поплічник ворога збирав та передавав інформацію про місця дислокації особового складу та техніки українських захисників на території міста.

Під час масованих обстрілів окупаційними військами рф він допомагав встановлювати «цілі» для ураження та корегував ворожий вогонь. Відомості пересилав через месенджер з особистого мобільного телефону.

Задокументовано, що на початку квітня 2022 року після надання координат позицій ЗСУ їх обстріляли збройні сили рф.

Після викриття цього факту правоохоронці затримали інформатора агресора.
⬇️

На підставі зібраних доказів Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області визнав чоловіка винним у наданні допомоги окупаційним збройним формуванням у веденні бойових дій проти Збройних сил України (ч. 7 ст. 111-1 КК України).

Засуджений перебуватиме під вартою до набрання вироком законної сили.

Досудове розслідування здійснювали слідчі 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях.

📌+690

📌Примусова паспортизація від рф – заміна документів в обмін на пільговий кредит при відсутності грошей у населення, лише 20 % місцевих із 6 тисяч осіб долучаться до програми підготовки гауляйтерів на окупованих територіях, у Лисичанську «найближчим часом» обіцяють приступити до відновлення системи опалення

У кремлі розпочинають програму підготовки кадрів для роботи в окупаційних адміністраціях.

Вона має охопити 6000 осіб. Підготовкою працівників займатиметься російська академія народного господарства.

Планується, що більшість випускників курсу становитимуть росіяни, але до 20 % окупанти все ж планують набрати з місцевих колаборантів. Не зовсім на це розраховували прихильники держави-агресора, які зустрічали ворога.
Любитимуть «новую родину» вже без роботи.
⬇️

Триває й примусова паспортизація. Тепер за заміну документів обіцяють надати пільгову іпотеку, але виключно на окупованих територіях. Тобто виїхати і скористатися цією примхою в регіонах рф неможливо. Та в окупації загалом теж – у більшості містян і селян немає коштів на купівлю життя.

Реалізувати програму має фінансовий інститут розвитку в житловій сфері «дом.рф», якому держава надаватиме субсидії для покриття різниці в іпотечних відсотках банкам.

Ще у вересні представники татарстану пообіцяли доставити до Лисичанська 15 тонн труб для відновлення критичної інфраструктури.

Жителі міста чекали на тепло в листопаді, грудні. Не втрачають надії й в середині лютого. Їм кажуть, що ремонт розпочнуть «найближчим часом». Поки що люди не бачили ані тепла, ані цих труб. Скільки тонн металевих виробів залишиться на момент старту робіт – знають тільки постачальники і місцеві колаборанти.

За минулу добу підрозділи Сил оборони України відбили атаки окупантів в районах Невського, Кремінної та Білогорівки.

На Куп’янському та Лиманському напрямках противник обстріляв з танків, мінометів та артилерії Новоселівське, Стельмахівку, Невське, Новоєгорівку, Макіївку, Червонопопівку, Піщане, Діброву, Серебрянське лісництво і Білогорівку.

Авіація Сил оборони України протягом доби завдала 8 ударів по районах зосередження особового складу та військової техніки окупантів.

А наші ракетники і артилеристи уразили пункт управління, 2 райони зосередження живої сили противника, 6 складів боєприпасів та 2 станції радіоелектронної боротьби ворога.

У Душанбе, столиці Таджикистану, його розподілили до Пянжського прикордонного загону на кордоні з Афганістаном. Так і розпочалася кількарічна служба Олександра у чужій, ворожій місцевості поряд із небезпекою. За його згадками, майже увесь підрозділ прикордонників складався з українців. «Кордон тримається на українцях», – жартували офіцери-земляки.

Головним завданням групи Дрогіна був супровід колон із забезпеченням, патрулювання кордону, швидке висування на допомогу блокованим ворожим вогнем союзним військам. Крім того, на гелікоптерах його підрозділ протидіяв проходу афганських партизан з території Пакистану.

Після демобілізації, у лютому 1984 року, Олександр повернувся додому та продовжив працювати на «Азоті». У 90-х започаткував ремонтно-будівельну фірму, яка невдовзі вийшла на міжрегіональний рівень.

Він згадує, що під час урочистостей та зустрічей з нагоди Дня прикордонника і річниць від дати виведення військ з Афганістану лунали гасла «служу радянському союзу», «служу росії» завжди йшлося про недаремність «інтернаціонального боргу».

«Для мене це було неприйнятно, адже я себе вважаю українцем. Тому вирішив обмежити спілкування з цими людьми. Вони намагалися захистити себе від гіркої реальності – «союзу» більше немає, а та війна була нікому не потрібна», – каже Олександр та додає, – «Нам не варто було вторгатися до чужої країни. Та війна, як і будь-яка інша, була вкрай жорстокою. До мене доходили чутки про військові злочини радянських військ проти афганців».

Із початком АТО його син Сергій став питати про війну, цікавився аспектами бойової служби в Афганістані. Як будь-який батько, що пізнав справжнє обличчя війни, усіляко відмовляв сина від цього кроку.

Втім, попри вмовляння Олександра, Сергій вступив до лав 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар». У 2019 році на горлівському напрямку рашистський снайпер смертельно поранив сина, якого поховали у рідному Сєвєродонецьку.

«Сергій не був створений для війни. Він був щирим, добрим, мабуть занадто добрим», – згадує полеглого сина батько.

До Олександра приїжджали побратими сина, вони багато говорили про війну та обставини загибелі хлопця. Серед побратимів з «Айдару» був «афганець», син якого був близьким другом загиблого Сергія.

Саме цей «афганець» зателефонував Олександру вранці 24 лютого 2022 року та запитав його, що він робитиме. «Треба йти», – відповів він та розпочав шукати можливість мобілізуватись. Це вдалось завдяки підрозділам 79 ОДШБ, які увійшли до Сєвєродонецька.

Так у 59 років Олександр змінив рід військ з прикордонних на десантно-штурмові. Через кілька днів він вже зі зброєю у руках облаштовував «секрети», «дозори» вздовж доріг, звідкіля очікували появу ординців, а також займався контрдиверсійною діяльністю у прилеглій лісовій зоні.

«Тоді, у перші дні війни, я був переконаний, що це все ненадовго. Але коли побачив у новинах як палає Київ, зрозумів, що це вже не дитячі забавки. У Сєвєродонецьку нас постійно крили градами», – згадує він.

Через місяць бригада була відведена на ротацію до Миколаєва, а потім знов вирушила на схід, де взяла участь у боях поблизу Бахмуту, Лиману, Ямполю, Тернів.

22 квітня під Зарічним, що на Донеччині, відділення Олександра вступило у запеклий бій з окупантами. Відстань до ворожих позицій подекуди сягала 20 метрів, а бої точилися по різні боки однієї вулиці. У тому бою його побратимам вдалося підбити з реактивного гранатомета БТР та добряче «насипати» з підствольного гранатомета по російській піхоті, яка використовувала улюблену тактику: гнати перед собою мобіків з так званої «лднр», а позаду йшли морпіхи рф.

Під час бою Олександр отримав поранення у ногу та був госпіталізований. Спочатку до лікарні Краматорська, а потім і до харківського шпиталю. Після одужання його намагались залишити у тиловій частині, однак чоловік наполіг на бойовому відрядження до спекотного Курахового.

Там він і завершив свою службу та був демобілізований за віком. Зараз Олександр з дружиною мешкає у Києві та чекає на визволення Луганщини.

«Я зобов’язаний повернутись до Сєвєродонецька, адже там похований мій син», – каже він.