📌У гуманітарному штабі для переселенців з Луганщини в Кропивницькому веде прийом терапевт

Сьогодні, 7 вересня, в Координаційному центрі допомоги ВПО Луганської області в Кіровоградській області здійснював прийом пацієнтів лікар-терапевт І категорії Лисичанського ЦПМСД Ольга Миколаївна Філімонова.

До лікаря звернулися жителі Луганщини з різними проблемами здоров’я.

Пацієнти отримали рекомендації щодо лікування, їм були надані електронні рецепти за програмою «Доступні ліки», електронні направлення до профільних спеціалістів.

Про графік прийому лікаря на наступному тижні буде повідомлено через телеграм-канал «Координаційний центр Кроп-Луг».

🇺🇦Родинам двох Героїв, які загинули при обороні Сєвєродонецька, Глава держави вручив ордени «Золота Зірка»

З нагоди 30-ї річниці воєнної розвідки України Президент Володимир Зеленський зустрівся з військовослужбовцями Головного управління розвідки Міноборони України та вручив державні нагороди.

Він нагородив орденами та медалями працівників ГУР Міноборони за особисту мужність, самовіддані дії, виявлені в захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку.

Глава держави вручив ордени «Золота Зірка» Героям України та родинам загиблих воїнів, яким це звання присвоєно посмертно.
Орден з рук Президента отримали рідні Героя України майора Юрія Назарука, який загинув на початку червня, виконуючи бойові завдання в місті Сєвєродонецьку.
Орден «Золота Зірка» одержали члени родини молодшого лейтенанта Олександра Чуба, який у березні-червні виконував спеціальні завдання в різних регіонах країни. Він загинув під час виконання бойового завдання в Сєвєродонецьку.

🇺🇦Луганських прикордонників відзначено Главою держави

Про нагородження почесною відзнакою «За мужність та відвагу» йдеться в Указі Президента України № 630/2022 від 7 вересня 2022 року.

З метою гідного вшанування мужності та героїзму, виявлених під час захисту державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності України, Володимир Зеленський постановив відзначити почесною відзнакою «За мужність та відвагу» 3 прикордонний загін імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Державної прикордонної служби України.

📌Лікарня із Сєвєродонецька із серпня приймає пацієнтів у Дніпрі

📌На окупованих територіях залишилось підготувати до зими 8,5 % будинків, але Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Кремінна та Рубіжне навіть не включені у розрахунок – тепла там не буде

Про відповідні «досягнення» відзвітували у так званому «міністерстві будівництва та ЖКГ лнр».

Мовляв, комунальники підготували до опалювального сезону 91,5 % багатоквартирних житлових будинків Луганщини.

Але будинки в Кремінній, Лисичанську, Сєвєродонецьку та Рубіжному, як пояснює окупаційна влада, до розрахункової кількості запланованих не входять.

Тобто із 10 579 багатоповерхівок до опалювального сезону готові 9 678, за виключенням названих вище чотирьох міст.

У них за 3-4 тижні до початку подачі теплоносія не підготовлено жодного багатоквартирного будинку із понад 2 500. Так, багато із них пошкоджено чи зруйновано самими росіянами.

Але навіть вцілілі ніхто не збирається готувати до зими, як і підприємства теплопостачання цих міст та системи централізованого опалення.
⬇️

До цієї цифри слід додати і тисячі приватних будинків, які опалювалися газом. Чи буде газ в цих та інших населених пунктах, що також не увійшли до розрахунку, невідомо. Однак потрібно готуватися до найгіршого сценарію.

Ніяких програм децентралізації опалення окупаційна влада не підготувала. Бо для їх провадження необхідне надійне електропостачання, якого жителі Луганщини не бачили із середини травня – взагалі ніякого не бачили.

А ще на реалізацію таких програм треба мати гроші, яких в окупаційних місцевих бюджетах немає.

Відсутні вони і на обіцяні виплати компенсацій за пошкоджене майно. Ні, звісно, якщо відстоїш у багатоденній черзі, певну кількість рублів видають, однак їх ледве вистачає на заміну вікон. Та і отримали їх одиниці – найбільш цілеспрямовані та стійкі.

Захоплені міста Луганщини чекає катастрофа – пошкоджені будинки, без опалення, вікон, стель та стін, без обіцяних світла та газу.

📌На Старобільщині – новий голова райдержадміністрації

Розпорядженням Президента України № 174/2022-рп від 7 вересня 2022 року головою Старобільської районної державної адміністрації Луганської області призначено Череватого Володимира Олександровича.

Тоді під час чергового виїзду на пожежу до Віталія підбігла жінка та повідомила, що на сусідній вулиці влучили у житлових будинок, де мешкала молода жінка та троє дітлахів. Треба було діяти миттєво.
Перед його очима постала моторошна картина: одноповерховий будинок було повністю зруйновано.
«На мої крики ніхто не відповідав. Тоді я побачив посеред завалів жіночу руку. Пульсу в неї вже не було. Потім ми почали розгрібати залишки будинку у пошуках дітей, кликали їх. Дякувати Богу ми витягли двох переляканих дітей, які через жах не могли вимовити ані слова. Третьої дитини не було. Я картав себе через це і вважав, що недостатньо ретельно перевірив руїни», – пригадує Віталій, – «За щасливим збігом обставин, третя дитина знаходилась у бомбосховищі. Коли я дізнався про це, з мого серця впав камінь».
Про початок «своєї війни» згадує так. За іронією долі ввечері 23 лютого команда попаснянських вогнеборців здобула срібні медалі з футзалу у сєвєродонецькому Льодовому палаці, який згодом був тотально зруйнований «визволителями». Окрилені успіхом, хлопці повернулися до рідного міста.
«Я прокинувся наступного ранку традиційно о 5:30. Звернув увагу на декілька пропущених дзвінків на телефоні. Втім спочатку вирішив ввімкнути телевізор. На екрані я побачив як палають міста. Відкривши вікно я почув знайомі звуки обстрілів, проте анітрохи не здивувався. Життя у прифронтовому місті змушує звикати до цього», – пригадує рятувальник.
Згодом бійці ДСНС отримали розпорядження про початок посиленого режиму несення служби. Усі наявні автомобілі були приведені у повну готовність – заправлені паливом і наповнені водою, а з резервів виділено усе наявне спорядження.
Для команди почались гарячі дні. Наступного дня окупанти поцілили у Попаснянський АТП, вівся вогонь по Комишувасі. Саме у цей момент до вогнеборців приєдналися двоє ветеранів ДСНС, які за покликом серця прийшли, аби допомагати бригаді. Потім на щастя ненадовго запанувала тиша. У цей час рятувальники розгортали польову кухню, а також разом з персоналом місцевого вагоноремонтного заводу облаштовували бомбосховище на підприємстві, яке згодом стало рятівним місцем для сотень містян.
З вечора 2 березня розпочались «недитячі» обстріли. Тоді ж росіяни почали рівняти із землею житлові райони міста. За добу було здійснено 15 виїздів на ліквідацію займань. І це не рахуючи місця влучань у будинки, де пожеж не виникало, а також тих, хто не міг додзвонитися, адже мобільний зв’язок був вкрай поганий.
Наступного дня росіяни поцілили у газорозподільчий центр через що масштабний вибух зруйнував багато осель попаснян. Тоді Віталій прийняв рішення перевезти родини рятувальників до пожежної частини, де вже і самі ночували з початку повномасштабного вторгнення.
Подальші дні для вогнеборців стали вкрай тяжкими. Постійні обстріли росіян супроводжували бригади рятувальників, які евакуйовували людей до бомбосховища, розвозили гуманітарну допомогу та гасили численні займання. Після прильотів російської артилерії будинки руйнувались та блокували шляхи сполучення. Через що Віталій з командою мусив їздити на виклики значно довшими маршрутами. За його словами, пожежні машини були мішенню для артилерії «визволителів». Так було втрачено дві з чотирьох автоцистерн, а також вантажівку.
Коли у місті почались міські бої, запаси води для пожежогасіння були вичерпані, а найближча водойма була на відстані дев’яти кілометрів, він зателефонував до керівництва та запросив дозвіл на евакуацію. Потім він зібрав команду рятувальників та повідомив, що їх переводять до Павлограда на що почув одноголосну відповідь хлопців – «куди частина, туди й ми».
«У свої 36 років я не вважаю себе старим. Проте 70 % особового складу нашої частини – це хлопці віком 25 років і молодше. Це справжні бійці, професіонали та патріоти, які неодноразово доводили свою мужність у найкритичніших ситуаціях. Мені з ними дуже пощастило, адже жоден з 45 рятувальників не зрадив присязі на вірність Україні та не залишився в окупації. Я маю за честь служити разом з такою молоддю», – зазначив Віталій.