🙂🧑💻17 дітей з Маріупольської громади на Франківщині отримала ноутбуки
☝️В Івано-Франківську міський голова, начальник Маріупольської МВА Вадим Бойченко передав ноутбуки 17 дітям маріупольської громади. Серед них — діти загиблих Захисників і Захисниць Маріуполя, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування.
Всього на Франківщині техніку буде передано 22 дітям. Загалом по Україні громада забезпечить 198 дітей пільгових категорій.
☝️В Івано-Франківську міський голова, начальник Маріупольської МВА Вадим Бойченко передав ноутбуки 17 дітям маріупольської громади. Серед них — діти загиблих Захисників і Захисниць Маріуполя, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування.
«За кожною дитиною - майбутнє, мрії та здібності, які мають розвиватися незалежно від обставин. Наше завдання - дати дітям необхідні інструменти для навчання, а вони мають навчатися і розвиватися, аби будувати сильну Україну», — зазначив начальник Маріупольської МВА Вадим Бойченко.
Всього на Франківщині техніку буде передано 22 дітям. Загалом по Україні громада забезпечить 198 дітей пільгових категорій.
👍12❤8🤬3
😡28-річну маріупольку засудили в Білорусі за «сприяння екстремістській діяльності»
☝️У Білорусі засудили 28-річну громадянку України з Маріуполя Оксану Дячук. Мінський міський суд визнав її винною у «сприянні екстремістській діяльності», повідомляють місцеві медіа.
До початку повномасштабного вторгнення Росії Оксана жила в Маріуполі. Навесні 2022 року вона змогла виїхати на Волинь. А восени 2023 року разом зі своїм хлопцем-білорусом переїхала до Польщі.
Наприкінці 2025 року Дячук писала про проблеми зі здоров’ям і труднощі з працевлаштуванням. Вона також допускала можливість повернення до Маріуполя, який перебуває під російською окупацією. Що відбулося після цього, достеменно невідомо. За наявними даними, Оксана опинилася в Білорусі або проїжджала через її територію.
На початку 2026 року вона потрапила до СІЗО. Згодом її засудив Мінський міський суд за ч. 1 ст. 361-4 Кримінального кодексу Білорусі — «сприяння екстремістській діяльності».
Який саме вирок отримала Дячук, у відкритих джерелах не повідомляється. Санкція цієї статті передбачає, зокрема, позбавлення волі на строк від двох до шести років. Які саме дії їй інкримінували, також невідомо.
☝️У Білорусі засудили 28-річну громадянку України з Маріуполя Оксану Дячук. Мінський міський суд визнав її винною у «сприянні екстремістській діяльності», повідомляють місцеві медіа.
До початку повномасштабного вторгнення Росії Оксана жила в Маріуполі. Навесні 2022 року вона змогла виїхати на Волинь. А восени 2023 року разом зі своїм хлопцем-білорусом переїхала до Польщі.
Наприкінці 2025 року Дячук писала про проблеми зі здоров’ям і труднощі з працевлаштуванням. Вона також допускала можливість повернення до Маріуполя, який перебуває під російською окупацією. Що відбулося після цього, достеменно невідомо. За наявними даними, Оксана опинилася в Білорусі або проїжджала через її територію.
На початку 2026 року вона потрапила до СІЗО. Згодом її засудив Мінський міський суд за ч. 1 ст. 361-4 Кримінального кодексу Білорусі — «сприяння екстремістській діяльності».
Який саме вирок отримала Дячук, у відкритих джерелах не повідомляється. Санкція цієї статті передбачає, зокрема, позбавлення волі на строк від двох до шести років. Які саме дії їй інкримінували, також невідомо.
🤬21😢3❤2
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
😡Окупанти знову переслідують маріупольців за публікацію відео наслідків ударів
☝️Російські окупанти заявили про притягнення до адміністративної відповідальності жителя Маріуполя, який нібито опублікував у соцмережах відео наслідків удару по торговельному центру «Галактика».
Про це повідомляють окупаційні ресурси із посиланням на пресслужбу УФСБ Росії по Донецькій області. За версією окупантів, чоловік опублікував відео наслідків «прильоту», після чого його завантажили та поширили українські ресурси.
В окупаційній структурі стверджують, що таким чином чоловік нібито «допоміг ворогу», оскільки українська сторона отримала кадри влучань. Водночас у новому повідомленні не зазначається, яке саме адміністративне правопорушення інкримінують чоловікові та яке покарання йому загрожує.
Це вже не перший подібний випадок у Маріуполі. Раніше окупанти заявляли про переслідування іншого місцевого жителя за публікацію відео наслідків удару по тому самому ТЦ «Галактика». Таким чином, окупаційні структури продовжують переслідувати маріупольців за поширення інформації.
☝️Російські окупанти заявили про притягнення до адміністративної відповідальності жителя Маріуполя, який нібито опублікував у соцмережах відео наслідків удару по торговельному центру «Галактика».
Про це повідомляють окупаційні ресурси із посиланням на пресслужбу УФСБ Росії по Донецькій області. За версією окупантів, чоловік опублікував відео наслідків «прильоту», після чого його завантажили та поширили українські ресурси.
В окупаційній структурі стверджують, що таким чином чоловік нібито «допоміг ворогу», оскільки українська сторона отримала кадри влучань. Водночас у новому повідомленні не зазначається, яке саме адміністративне правопорушення інкримінують чоловікові та яке покарання йому загрожує.
Це вже не перший подібний випадок у Маріуполі. Раніше окупанти заявляли про переслідування іншого місцевого жителя за публікацію відео наслідків удару по тому самому ТЦ «Галактика». Таким чином, окупаційні структури продовжують переслідувати маріупольців за поширення інформації.
🤬17❤5😢5
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
🌊❤️🩹 Ольга Дериглазова: «Маріуполь — живе, тепле, сповнене світлом місто»
⚓️ Колись Ольга разом із чоловіком приїхали до Маріуполя, щоб розпочати тут своє сімейне життя. І саме це місто стало для них рідним домом.
Її чоловік майже 25 років пропрацював у Маріупольському порту — на криголамі.
▶️ Про те, чим сьогодні займається Ольга Дериглазова та як зберігає пам’ять про Маріуполь, дивіться у спеціальному проєкті «Маріуполь: з Україною в серці».
⚓️ Колись Ольга разом із чоловіком приїхали до Маріуполя, щоб розпочати тут своє сімейне життя. І саме це місто стало для них рідним домом.
«Одружилися з чоловіком і вирішили розпочати життя у цьому прекрасному місті — і не пошкодували ні разу», — ділиться жінка.
Її чоловік майже 25 років пропрацював у Маріупольському порту — на криголамі.
«Маріупольці — всі рідні люди. Дуже гостинні, щирі і сильні. Я відчула себе як вдома», — каже Ольга.
▶️ Про те, чим сьогодні займається Ольга Дериглазова та як зберігає пам’ять про Маріуполь, дивіться у спеціальному проєкті «Маріуполь: з Україною в серці».
👍11❤6🤬5
☝️В Івано-Франківську відбулася діалогова зустріч із маріупольцями
⚓️Міський голова, начальник Маріупольської МВА Вадим Бойченко зустрівся із громадою. Обговорили те, що сьогодні найбільше хвилює: підтримку маріупольців, допомогу військовим і ветеранам, житло, захист прав та представлення інтересів маріупольців на державному й міжнародному рівнях.
Маріупольці ставили запитання, ділилися пропозиціями та озвучували актуальні потреби. Найбільше — про житло. Тож одним із важливих напрямів роботи залишається розширення можливостей для забезпечення маріупольців соціальним та доступним житлом.
▶️Про результати зустрічі та подальші кроки — читайте на сайті Маріупольської міської ради.
⚓️Міський голова, начальник Маріупольської МВА Вадим Бойченко зустрівся із громадою. Обговорили те, що сьогодні найбільше хвилює: підтримку маріупольців, допомогу військовим і ветеранам, житло, захист прав та представлення інтересів маріупольців на державному й міжнародному рівнях.
Маріупольці ставили запитання, ділилися пропозиціями та озвучували актуальні потреби. Найбільше — про житло. Тож одним із важливих напрямів роботи залишається розширення можливостей для забезпечення маріупольців соціальним та доступним житлом.
▶️Про результати зустрічі та подальші кроки — читайте на сайті Маріупольської міської ради.
❤12🤬8👍3
Forwarded from ЯМаріуполь
🏗 «Мій дім. Україна»: можливість отримати доступне житло
▶️ Житлове питання залишається одним із найболючіших для тисяч маріупольських родин. Саме тому команда Маріупольської міської військової адміністрації на чолі з Вадимом Бойченком спільно з Урядом та партнерами працює над створенням можливостей для забезпечення маріупольців доступним житлом.
✅ У центрах «ЯМаріуполь» триває збір заяв про наміри взяти участь у програмі доступного житла за соціальною орендою в межах урядової ініціативи «Мій дім. Україна». Програма передбачає будівництво сучасного житла. Наразі реалізується пілотний проєкт у Білій Церкві на Київщині.
⚓️ Серед тих, хто хоче скористатися цією програмою - маріуполька пані Алла із Кропивницького. Разом із родиною вони спочатку мешкали у родичів, а зараз орендують житло.
🥺 Але нинішні умови не дають достатньо особистого простору для кожного з чотирьох членів сім’ї. Пані Алла працює, тож їй важливо мати окреме місце для роботи. Водночас оренда більшої за площею квартири - це й додаткові витрати. Пані Алла розповідає, чому її зацікавила програма:
▶️▶️ Пілотний проєкт будівництва соціального житла для ВПО з Маріуполя визначено постановою Кабінету Міністрів України №814. Він покликаний забезпечити переселенців якісним та доступним житлом із соціальною орендою. Реалізацію проєкту здійснює Маріупольська міська військова адміністрація спільно з Київською обласною військовою адміністрацією за участю Мінрозвитку, Білоцерківської міської ради, за підтримки Донецької обласної військової адміністрації та Групи Метінвест.
▶️ Житлове питання залишається одним із найболючіших для тисяч маріупольських родин. Саме тому команда Маріупольської міської військової адміністрації на чолі з Вадимом Бойченком спільно з Урядом та партнерами працює над створенням можливостей для забезпечення маріупольців доступним житлом.
✅ У центрах «ЯМаріуполь» триває збір заяв про наміри взяти участь у програмі доступного житла за соціальною орендою в межах урядової ініціативи «Мій дім. Україна». Програма передбачає будівництво сучасного житла. Наразі реалізується пілотний проєкт у Білій Церкві на Київщині.
⚓️ Серед тих, хто хоче скористатися цією програмою - маріуполька пані Алла із Кропивницького. Разом із родиною вони спочатку мешкали у родичів, а зараз орендують житло.
🥺 Але нинішні умови не дають достатньо особистого простору для кожного з чотирьох членів сім’ї. Пані Алла працює, тож їй важливо мати окреме місце для роботи. Водночас оренда більшої за площею квартири - це й додаткові витрати. Пані Алла розповідає, чому її зацікавила програма:
«Спочатку жили в орендованій квартирі разом із родичами, згодом почали шукати окреме житло, тож переїхали. Зараз маємо всі необхідні умови для життя, але для родини з чотирьох людей простір дуже обмежений. Особливості будинку й комунікацій не забезпечують того рівня комфорту, до якого ми звикли у власному домі. Я прагну, щоб у кожного в моїй родині був власний куточок, де б він міг почуватися вільно. Ми одна родина, але ми різні: у кожного свої захоплення, робота тощо. Мені, наприклад, часто доводиться працювати вдома, тому можливість спокійно сконцентруватися для мене є вкрай важливою. І ще особливо приємно, що в межах цієї програми йдеться саме про нове житло, а не про вторинний фонд».
▶️▶️ Пілотний проєкт будівництва соціального житла для ВПО з Маріуполя визначено постановою Кабінету Міністрів України №814. Він покликаний забезпечити переселенців якісним та доступним житлом із соціальною орендою. Реалізацію проєкту здійснює Маріупольська міська військова адміністрація спільно з Київською обласною військовою адміністрацією за участю Мінрозвитку, Білоцерківської міської ради, за підтримки Донецької обласної військової адміністрації та Групи Метінвест.
❤9🤬3
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
📸 Євген Сосновський: «Я зберіг український Маріуполь через фотографії»
🇺🇦🥺«Місто розвивалося, кожен день ставало все красивішим», — саме так говорить маріупольський фотограф, для якого Маріуполь був рідним домом.
🌊 Він фотографував місто, його архітектуру, море, події та людей. Зберігав у світлинах Маріуполь зі своєю історією, характером і майбутнім.
▶️ Про те, яким Євген Сосновський бачив рідне місто крізь об’єктив та як сьогодні зберігає пам’ять про нього, дивіться у спеціальному проєкті «Маріуполь: з Україною в серці».
🇺🇦🥺«Місто розвивалося, кожен день ставало все красивішим», — саме так говорить маріупольський фотограф, для якого Маріуполь був рідним домом.
🌊 Він фотографував місто, його архітектуру, море, події та людей. Зберігав у світлинах Маріуполь зі своєю історією, характером і майбутнім.
«Я фіксував наш український Маріуполь. І сьогодні я через свої світлини розповідаю про нього світові».
▶️ Про те, яким Євген Сосновський бачив рідне місто крізь об’єктив та як сьогодні зберігає пам’ять про нього, дивіться у спеціальному проєкті «Маріуполь: з Україною в серці».
❤36👍4🤬4
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
🏛 В’ячеслав Долженко: «Кожна річ — це ціла історія»
🇺🇦🥺 Понад 30 років В’ячеслав Долженко збирав унікальну колекцію у підвалі свого будинку в центрі Маріуполя. Для нього це не просто речі — це пам’ять про рідне місто, його людей та історію.
❤️🩹Під час російської облоги в будинку нашого героя переховувалися десятки людей. У березні 2022 року під час чергового обстрілу згорів і музей — справа всього життя В’ячеслава.
▶️ Про музей та виживання під час блокади, дивіться у спеціальному проєкті «Маріуполь: з Україною в серці».
🇺🇦🥺 Понад 30 років В’ячеслав Долженко збирав унікальну колекцію у підвалі свого будинку в центрі Маріуполя. Для нього це не просто речі — це пам’ять про рідне місто, його людей та історію.
❤️🩹Під час російської облоги в будинку нашого героя переховувалися десятки людей. У березні 2022 року під час чергового обстрілу згорів і музей — справа всього життя В’ячеслава.
«Я народився у Маріуполі. Там мені кожен камінь дорогий. Все рідне. Я там з батьками ходив на море. Кожна річ — це ціла історія. І цю пам’ять треба берегти».
▶️ Про музей та виживання під час блокади, дивіться у спеціальному проєкті «Маріуполь: з Україною в серці».
❤17🤬4👍2
🥀Маріуполь пам’ятає! Геннадій Біткіне: всім серцем вірив, що Україна вистоїть та переможе!
Солдат Сил територіальної оборони ЗСУ. Не маючи за плечима військового досвіду, був свідомим громадянином, який став на захист рідного міста та країни у найтяжчий час.
☝️Народився Геннадій 9 червня 1974 року у Маріуполі. З дитинства був життєрадісним і добрим хлопчиком. Завжди захищав і рятував всіх тваринок і птахів. Часто говорив: «мамо, не бийте мух, вони як птахи, їм теж хочеться літати!»
⚓Закінчив механіко-металургійний технікум і потім працював на заводі «Азовсталь», згодом - в «Азовському морському пароплавстві». Обожнював рідне місто. Найбільше полюбляв гуляти у парках «Веселка», біля ПК «Металургів», на площі Свободи та проводити час з друзями на морі.
Чоловік захоплювався спортом, регулярно відвідував тренажерну залу та підтримував здоровий спосіб життя. Водночас Гена дуже багато читав, адже у мами була велика бібліотека.
🫡З середини 2021 року уклав з американською фірмою договір, після чого зумів стати успішним підприємцем. Геннадій завжди відрізнявся твердою громадянською позицією. Тому вже у 2017 році вступив до лав тероборони Маріуполя.
🪖У перший день повномасштабного вторгнення повідомив рідним, що стає на захист міста. Брав участь у захисті маріупольської телевежі.
💔2 березня 2022 року з Геннадієм зник зв’язок. 14 березня 2022 року його бачили у лікарні на 17 МКР. До 21 березня 2022 року рахувався зниклим безвісти. За непідтвердженою інформацією загинув внаслідок авіаудару в лікарні. Тіло сина мати отримала тільки у 2023 році.
Героїчний маріуполець не був одружений, не мав дітей, залишилась тільки мати – Біткіне Неля Станіславівна та племінниця.
Сьогодні Неля Станіславівна мешкає у Києві. У свої 77 років вона підтримує всіх хлопців, які захищають Україну. Ходить до центру «ЯМаріуполь», де робить окопні свічки, які є дуже потрібними та важливими на фронті. Мати хоче дочекатися хоча б когось з побратимів сина, які наразі перебувають у полоні, щоб зрозуміти, як насправді загинув син.
Друзі, колеги та знайомі запам’ятали Геннадія як щиру та дуже життєрадісну людину. Він любив своїх побратимів і всім серцем вірив, що Україна вистоїть та переможе. У мами Геннадія не вистачає слів, щоб описати, яким він був чудовим Сином, гідним чоловіком і доброю Людиною…
🕯️Вічна пам'ять і слава Героям!
▶️Більше про життя та подвиги наших Героїв – в онлайн Книзі Пам’яті Маріупольського краєзнавчого музею.
Солдат Сил територіальної оборони ЗСУ. Не маючи за плечима військового досвіду, був свідомим громадянином, який став на захист рідного міста та країни у найтяжчий час.
☝️Народився Геннадій 9 червня 1974 року у Маріуполі. З дитинства був життєрадісним і добрим хлопчиком. Завжди захищав і рятував всіх тваринок і птахів. Часто говорив: «мамо, не бийте мух, вони як птахи, їм теж хочеться літати!»
⚓Закінчив механіко-металургійний технікум і потім працював на заводі «Азовсталь», згодом - в «Азовському морському пароплавстві». Обожнював рідне місто. Найбільше полюбляв гуляти у парках «Веселка», біля ПК «Металургів», на площі Свободи та проводити час з друзями на морі.
Чоловік захоплювався спортом, регулярно відвідував тренажерну залу та підтримував здоровий спосіб життя. Водночас Гена дуже багато читав, адже у мами була велика бібліотека.
🫡З середини 2021 року уклав з американською фірмою договір, після чого зумів стати успішним підприємцем. Геннадій завжди відрізнявся твердою громадянською позицією. Тому вже у 2017 році вступив до лав тероборони Маріуполя.
🪖У перший день повномасштабного вторгнення повідомив рідним, що стає на захист міста. Брав участь у захисті маріупольської телевежі.
💔2 березня 2022 року з Геннадієм зник зв’язок. 14 березня 2022 року його бачили у лікарні на 17 МКР. До 21 березня 2022 року рахувався зниклим безвісти. За непідтвердженою інформацією загинув внаслідок авіаудару в лікарні. Тіло сина мати отримала тільки у 2023 році.
Героїчний маріуполець не був одружений, не мав дітей, залишилась тільки мати – Біткіне Неля Станіславівна та племінниця.
Сьогодні Неля Станіславівна мешкає у Києві. У свої 77 років вона підтримує всіх хлопців, які захищають Україну. Ходить до центру «ЯМаріуполь», де робить окопні свічки, які є дуже потрібними та важливими на фронті. Мати хоче дочекатися хоча б когось з побратимів сина, які наразі перебувають у полоні, щоб зрозуміти, як насправді загинув син.
Друзі, колеги та знайомі запам’ятали Геннадія як щиру та дуже життєрадісну людину. Він любив своїх побратимів і всім серцем вірив, що Україна вистоїть та переможе. У мами Геннадія не вистачає слів, щоб описати, яким він був чудовим Сином, гідним чоловіком і доброю Людиною…
🕯️Вічна пам'ять і слава Героям!
▶️Більше про життя та подвиги наших Героїв – в онлайн Книзі Пам’яті Маріупольського краєзнавчого музею.
❤20😢12🤬1
Forwarded from Вадим Бойченко
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Для нас тема міських нагород для захисників Маріуполя дуже особлива. Важливо, щоб громада мала можливість особисто подякувати тим, хто захищав Маріуполь, рятував людей під час блокади міста.
Вручати такі нагороди — велика честь і велика відповідальність. Але ще важливіше — зробити так, щоб ці відзнаки справді мали значення для самих захисників, ветеранів та родин полеглих Героїв.
Саме тому разом із громадою, військовими, ветеранами та родинами захисників обговорили, кого має відзначати Маріуполь і якими мають бути критерії.
Команда Маріупольської МВА вже опрацювала перші пропозиції:
🔹 Золотий бойовий хрест — за винятковий героїзм та мужність під час оборони Маріуполя.
🔹 Золотий «Хрест Марії» — для вшанування полеглих Захисників Маріуполя.
🔹 Відзнака Захисника — для живих учасників оборони міста.
🔹 Золотий «Спис Маріуполя» — для тих, хто залишився вірним своєму обов’язку, рятував людей та забезпечував роботу міста.
За кожною з цих відзнак має стояти конкретна людина, її вчинок і її історія. Тому ми прагнемо створити систему, яка збереже пам’ять про оборону Маріуполя і водночас дозволить місту сказати просте, але дуже важливе: «Дякую. Ми пам’ятаємо».
Підписатися
Вручати такі нагороди — велика честь і велика відповідальність. Але ще важливіше — зробити так, щоб ці відзнаки справді мали значення для самих захисників, ветеранів та родин полеглих Героїв.
Саме тому разом із громадою, військовими, ветеранами та родинами захисників обговорили, кого має відзначати Маріуполь і якими мають бути критерії.
Команда Маріупольської МВА вже опрацювала перші пропозиції:
🔹 Золотий бойовий хрест — за винятковий героїзм та мужність під час оборони Маріуполя.
🔹 Золотий «Хрест Марії» — для вшанування полеглих Захисників Маріуполя.
🔹 Відзнака Захисника — для живих учасників оборони міста.
🔹 Золотий «Спис Маріуполя» — для тих, хто залишився вірним своєму обов’язку, рятував людей та забезпечував роботу міста.
За кожною з цих відзнак має стояти конкретна людина, її вчинок і її історія. Тому ми прагнемо створити систему, яка збереже пам’ять про оборону Маріуполя і водночас дозволить місту сказати просте, але дуже важливе: «Дякую. Ми пам’ятаємо».
Підписатися
❤15🤬5