Скандал із голодом у 14-й бригаді — це не «поодинокий випадок». Це система.
І саме тому найбільша брехня сьогодні не в офіційних зведеннях, а в красивій героїзації катувань в ЗСУ.
«100 днів на позиціях».
«120 днів без ротації».
«Пів року на нулі».
Це подається як героїзм.
Це виставляють як приклад мужності.
Це романтизують у медіа, в офіційних повідомленнях, у виступах командування.
Але правда інша:
це не героїзм.
Це управлінський злочин.
Бо нормальна армія не тримає людей на позиціях до моменту, поки їх не вб’ють, не покалічать або психічно не зламають.
Нормальна армія працює через ротації, резерви, планування, логістику та відповідальність командування.
А не через принцип:
«Сиди, поки не винесуть».
14-та бригада просто стала публічною.
Тільки тому ми про це говоримо.
Голод.
Відсутність нормального забезпечення.
Люди, які місяцями не можуть вийти з позицій.
Виснаження.
Деградація управління.
Брехня наверх.
Брехня вниз.
Брехня суспільству.
Це не виняток.
Це типовий стан значної частини фронту.
І найцинічніше, після розголосу нам знову намагаються продати версію про «локальну проблему», «окремі прорахунки», «службове реагування».
Ні.
Це наслідок системи, яку роками будували.
Системи, де головне не результат, а лояльність.
Не збереження людей, а утримання картинки.
Не професійне управління, а страх доповісти правду.
І тут окрема увага до брехні Генштабу.
❗Богомолова на 10 армійський корпус призначали раніше.
Тобто його призначення НЕ ПОВʼЯЗАНЕ зі скандалом в 14 бригаді.
Тобто навіть тут суспільству збрехали.
Навіть тут намагалися переписати реальність заднім числом.
Чому?
Бо вся система тримається саме на цьому:
Не вирішити проблему,
а правильно оформити її для публіки.
Не змінити рішення,
а змінити формулювання.
Не визнати провал,
а знайти винного нижче.
Так працює криза управління.
І її ідеологом є не окремий комбриг.
Не окремий командир батальйону.
Її ідеолог — вище військове керівництво.
Саме ця модель:
тримати людей до останнього,
малювати героїчну картинку з управлінського провалу,
карати за правду,
заохочувати брехню вгору,
прикривати провали красивими доповідями, —
стала офіційною військовою культурою.
Саме тому «сотні днів на позиціях» перетворилися на медаль, а не на привід для службового розслідування.
Саме тому виснажені підрозділи мовчать, бо знають:
за правду — покарання.
За зручну брехню — кар’єра.
Саме тому скандал у 14 ОМПБр не новина.
Новина лише в тому, що це прорвалося НАЗОВНІ.
Питання не в одній бригаді.
Питання в тому, скільки ще бригад МОВЧАТЬ.
Скільки ще людей сидять без ротацій.
Скільки ще смертей оформлюються як «героїчна стійкість».
Скільки ще провалів називатимуть «успішним утриманням».
Армія не може жити на брехні.
Війна не виграється пропагандою для внутрішнього користування.
Потрібна не чергова пресслужба.
Потрібна заміна військового керівництва.
Не косметика.
Не чергова «комісія».
Не показова догана.
А повна зміна логіки управління.
Бо поки на вершину системи винагороджується брехня, внизу будуть голод, безкінечні позиції, зламані люди та безіменні могили.
І кожен, хто це знає та мовчить, стає співучасником.
Хто продовжують продавати суспільству історію про «героїчні 100+ днів».
Вирок системі.
І чим довше його відмовляються визнавати,
тим дорожче за це платить піхота.
І саме тому найбільша брехня сьогодні не в офіційних зведеннях, а в красивій героїзації катувань в ЗСУ.
«100 днів на позиціях».
«120 днів без ротації».
«Пів року на нулі».
Це подається як героїзм.
Це виставляють як приклад мужності.
Це романтизують у медіа, в офіційних повідомленнях, у виступах командування.
Але правда інша:
це не героїзм.
Це управлінський злочин.
Бо нормальна армія не тримає людей на позиціях до моменту, поки їх не вб’ють, не покалічать або психічно не зламають.
Нормальна армія працює через ротації, резерви, планування, логістику та відповідальність командування.
А не через принцип:
«Сиди, поки не винесуть».
14-та бригада просто стала публічною.
Тільки тому ми про це говоримо.
Голод.
Відсутність нормального забезпечення.
Люди, які місяцями не можуть вийти з позицій.
Виснаження.
Деградація управління.
Брехня наверх.
Брехня вниз.
Брехня суспільству.
Це не виняток.
Це типовий стан значної частини фронту.
І найцинічніше, після розголосу нам знову намагаються продати версію про «локальну проблему», «окремі прорахунки», «службове реагування».
Ні.
Це наслідок системи, яку роками будували.
Системи, де головне не результат, а лояльність.
Не збереження людей, а утримання картинки.
Не професійне управління, а страх доповісти правду.
І тут окрема увага до брехні Генштабу.
❗Богомолова на 10 армійський корпус призначали раніше.
Тобто його призначення НЕ ПОВʼЯЗАНЕ зі скандалом в 14 бригаді.
Тобто навіть тут суспільству збрехали.
Навіть тут намагалися переписати реальність заднім числом.
Чому?
Бо вся система тримається саме на цьому:
Не вирішити проблему,
а правильно оформити її для публіки.
Не змінити рішення,
а змінити формулювання.
Не визнати провал,
а знайти винного нижче.
Так працює криза управління.
І її ідеологом є не окремий комбриг.
Не окремий командир батальйону.
Її ідеолог — вище військове керівництво.
Саме ця модель:
тримати людей до останнього,
малювати героїчну картинку з управлінського провалу,
карати за правду,
заохочувати брехню вгору,
прикривати провали красивими доповідями, —
стала офіційною військовою культурою.
Саме тому «сотні днів на позиціях» перетворилися на медаль, а не на привід для службового розслідування.
Саме тому виснажені підрозділи мовчать, бо знають:
за правду — покарання.
За зручну брехню — кар’єра.
Саме тому скандал у 14 ОМПБр не новина.
Новина лише в тому, що це прорвалося НАЗОВНІ.
Питання не в одній бригаді.
Питання в тому, скільки ще бригад МОВЧАТЬ.
Скільки ще людей сидять без ротацій.
Скільки ще смертей оформлюються як «героїчна стійкість».
Скільки ще провалів називатимуть «успішним утриманням».
Армія не може жити на брехні.
Війна не виграється пропагандою для внутрішнього користування.
Потрібна не чергова пресслужба.
Потрібна заміна військового керівництва.
Не косметика.
Не чергова «комісія».
Не показова догана.
А повна зміна логіки управління.
Бо поки на вершину системи винагороджується брехня, внизу будуть голод, безкінечні позиції, зламані люди та безіменні могили.
І кожен, хто це знає та мовчить, стає співучасником.
Хто продовжують продавати суспільству історію про «героїчні 100+ днів».
Вирок системі.
І чим довше його відмовляються визнавати,
тим дорожче за це платить піхота.
💯563😢104❤41👍18🤬10😁9🙈6🔥2
Бачу потребу пояснювати складні речі просто і поширювати правду далі. У нас дуже дивна, небезпечна ситуація: про реальний стан справ у війську мовчать майже ВСІ, хто має бодай якийсь вплив на рішення. Ще дивніше, мовчить опозиція. Фактично ця ситуація лише підтверджує: справжньої опозиції в країні майже немає. Лише якісь політичні розбірки і вакуум сенсів.
Але ж брехня у війську має ціну, що зростає з кожним днем.
Людське життя.
Коли наверх ідуть «позитивні новини», а знизу кричать про реальні втрати, система пожирає сама себе.
Людей.
Найстрашніше, брехня стала нормою, а правда сприймається як загроза.
Далі публікуватиму інфографіку про те, що насправді відбувається і як працює система.
Без прикрас. Без зручних ілюзій. Без «все під контролем». Про все.
Паралельно продовжую непублічну роботу, відкриття заплющені очі тим, хто досі вдає, що нічого не відбувається.
Мовчання — співучасть.
Але ж брехня у війську має ціну, що зростає з кожним днем.
Людське життя.
Коли наверх ідуть «позитивні новини», а знизу кричать про реальні втрати, система пожирає сама себе.
Людей.
Найстрашніше, брехня стала нормою, а правда сприймається як загроза.
Далі публікуватиму інфографіку про те, що насправді відбувається і як працює система.
Без прикрас. Без зручних ілюзій. Без «все під контролем». Про все.
Паралельно продовжую непублічну роботу, відкриття заплющені очі тим, хто досі вдає, що нічого не відбувається.
Мовчання — співучасть.
💯197👍32❤20😢17😁9🔥5🫡3👎1🤬1
Тим часом журналіст Телемарафону та ICTV Пінчука Карп’як, який після пафосної мобілізації в ДШВ одразу після БЗВП опинився у речниках, вже хвалиться фото з принцом Гаррі. Людина, яка жодного (!) дня не воювала, представляє ДШВ і ходить на форуми Пінчука та світські раути. Різні світи.
Бідний принц не знав, що йому показали фальшивку.
Бідний принц не знав, що йому показали фальшивку.
🤬262💯122😁47🙈24❤5😢5🫡1
Відео — відверта розмова про ціну війни, реальний стан справ на фронті та величезну прірву між «звітами на папері» та дійсністю в окопах.
Одна з центральних тем — фальсифікація реальності на рівні вищого військового керівництва.
Командири на місцях бояться доповідати про втрати або втрачені позиції, через що «нагору» йде інформація, яка не має нічого спільного з реальністю.
За документами підрозділ може вважатися боєздатним (наприклад, 80% штату), але фактично більшість цих людей — це «мертві душі», відказники, поранені або ті, хто займається забезпеченням, а не штурмовими діями.
Накази часто віддаються за картами, які не оновлювалися тижнями, без урахування того, що конкретна посадка чи висота вже давно під контролем ворога.
Відео піднімає болюче питання якості поповнення, яке приходить на зміну досвідченим бійцям.
«Бусифікація» vs Мотивація: Бійці наголошують, що людина, яку пригнали силою, часто стає тягарем у бою, адже вона не має внутрішньої готовності помирати чи вбивати.
Мобілізованих досі вчать марширувати замість того, щоб давати реальні навички виживання, тактичної медицини та роботи з дронами.
Середній вік піхоти далі стрімко зростає. Виконувати надскладні фізичні завдання чоловікам 45-50+ років стає дедалі важче.
Підкреслюється, що характер війни змінився, але підходи керівництва — ні!
Зараз неможливо просто «накопичити сили» непомітно. Будь-яка концентрація техніки чи піхоти виявляється та знищується дронами за лічені хвилини.
Попри гучні заяви, на багатьох ділянках фронту бійці залишаються беззахисними перед ворожими «пташками» через відсутність системних засобів радіоелектронної боротьби.
Окремий акцент зроблено на тому, як військові сприймають життя в тилових містах.
Поки одні сидять у багнюці під КАБами роками без ротації, інші ведуть звичне життя, ніби війни не існує.
Бійці виснажені не лише фізично, а й морально через нерозуміння термінів служби. Відсутність чітких правил демобілізації демотивує навіть найстійкіших.
"На папері ми захоплюємо посадки, а по факту — втрачаємо людей за неіснуючі успіхи."
https://youtu.be/POvbU5cFSCw?si=Qmo4hqZGZ4yJ7WjZ
Одна з центральних тем — фальсифікація реальності на рівні вищого військового керівництва.
Командири на місцях бояться доповідати про втрати або втрачені позиції, через що «нагору» йде інформація, яка не має нічого спільного з реальністю.
За документами підрозділ може вважатися боєздатним (наприклад, 80% штату), але фактично більшість цих людей — це «мертві душі», відказники, поранені або ті, хто займається забезпеченням, а не штурмовими діями.
Накази часто віддаються за картами, які не оновлювалися тижнями, без урахування того, що конкретна посадка чи висота вже давно під контролем ворога.
Відео піднімає болюче питання якості поповнення, яке приходить на зміну досвідченим бійцям.
«Бусифікація» vs Мотивація: Бійці наголошують, що людина, яку пригнали силою, часто стає тягарем у бою, адже вона не має внутрішньої готовності помирати чи вбивати.
Мобілізованих досі вчать марширувати замість того, щоб давати реальні навички виживання, тактичної медицини та роботи з дронами.
Середній вік піхоти далі стрімко зростає. Виконувати надскладні фізичні завдання чоловікам 45-50+ років стає дедалі важче.
Підкреслюється, що характер війни змінився, але підходи керівництва — ні!
Зараз неможливо просто «накопичити сили» непомітно. Будь-яка концентрація техніки чи піхоти виявляється та знищується дронами за лічені хвилини.
Попри гучні заяви, на багатьох ділянках фронту бійці залишаються беззахисними перед ворожими «пташками» через відсутність системних засобів радіоелектронної боротьби.
Окремий акцент зроблено на тому, як військові сприймають життя в тилових містах.
Поки одні сидять у багнюці під КАБами роками без ротації, інші ведуть звичне життя, ніби війни не існує.
Бійці виснажені не лише фізично, а й морально через нерозуміння термінів служби. Відсутність чітких правил демобілізації демотивує навіть найстійкіших.
"На папері ми захоплюємо посадки, а по факту — втрачаємо людей за неіснуючі успіхи."
https://youtu.be/POvbU5cFSCw?si=Qmo4hqZGZ4yJ7WjZ
YouTube
Голод на позиціях «не помічали» місяцями: хто відповість? Сирський, 14 бригада | Свобода Live
Родичі військових 14-ої бригади розповідають про голод на позиціях: за їхніми словами, це триває місяцями. Світлини виснажених бійців викликали резонанс. Генштаб заявив про розслідування і кадрові ротації. Систематичні авіаційні й ракетні російські удари…
👍77😢46💯21😁10❤8🙈6🫡2
Не знаю, чи існують ті самі плівки, де у Міндіча йдеться про передачу кешу Марії Берлінській. Це багато чого б пояснило, зобов'язання...
Але те, що вона давно лояльна до певних фракцій ОП, — факт. Ручна волонтерка. Багато пафосу, правильних слів, красивих інтерв’ю та розмивання реальності.
Свого часу зв'язала її із Сирським. Згодом я побачила всю гнилість особистості Олександра Станіславовича й остаточно розсварилася з ним. Але Марію цілком влаштовувала можливість когось «строїти» на нарадах, домовлятися, відчувати себе частиною системи. І вона відкрито хвалилася цим в інтерв’ю. Є у публічному просторі.
Такі можливості мають ціну.
Навіщо Марії, не знаю. Можливо, її хтось веде. Можливо, це власні політичні амбіції. Але ніщо не виправдовує роль прикривачки реального стану справ і людини, яка свідомо зміщує, РОЗМИВАЄ фокус. Затуманює прізвища.
Жінки ОП. Берлінська і Верещук. Такі різні, але однаково розчарували.
Люди системи. Конформізм.
Можливо, Марія усвідомить і зміниться?
Але те, що вона давно лояльна до певних фракцій ОП, — факт. Ручна волонтерка. Багато пафосу, правильних слів, красивих інтерв’ю та розмивання реальності.
Свого часу зв'язала її із Сирським. Згодом я побачила всю гнилість особистості Олександра Станіславовича й остаточно розсварилася з ним. Але Марію цілком влаштовувала можливість когось «строїти» на нарадах, домовлятися, відчувати себе частиною системи. І вона відкрито хвалилася цим в інтерв’ю. Є у публічному просторі.
Такі можливості мають ціну.
Навіщо Марії, не знаю. Можливо, її хтось веде. Можливо, це власні політичні амбіції. Але ніщо не виправдовує роль прикривачки реального стану справ і людини, яка свідомо зміщує, РОЗМИВАЄ фокус. Затуманює прізвища.
Жінки ОП. Берлінська і Верещук. Такі різні, але однаково розчарували.
Люди системи. Конформізм.
Можливо, Марія усвідомить і зміниться?
🔥139👍71😁54💯35🤬13❤11😢6👎5🫡3
Берлінська жодного слова не сказала про Сирського ВЗАГАЛІ.
😁121💯99🙈22👍7🔥6🤬4❤2🫡2👎1
Відповідь на типове запитання: Президент у курсі того, що відбувається. Він обізнаний. Доповідають.
😁106💯80🙈25😢10🫡3👍2❤1
Ексголовнокомандувач ЗСУ Віктор Муженко в своєму новому інтерв'ю попереджає: без системних змін в армії Україна може зіткнутися з ризиком поразки, навіть попри дипломатичну підтримку партнерів. На його думку, результат війни вирішується насамперед на полі бою, а не за столом переговорів.
Масштабні наступальні операції зараз малореальні, адже ЗСУ не мають достатнього ресурсу для великих наступів чи контрнаступів оперативного рівня. Акцент має бути на активній обороні, точкових ударах і збереженні стратегічної ініціативи.
Критична проблема — не лише нестача людей, а й управління. Часто бракує підготовлених командирів, компетентного оперативного планування та довіри до командної вертикалі. Через це виникає надмірна ручна участь вищого керівництва.
Потрібна реформа системи управління: скорочення надмірно роздутих штабів, чітке розмежування відповідальності, менша й професійніша Ставка (5–7 осіб замість понад 20), а також незалежна експертна оцінка військових планів за аналогією з “red teams” у НАТО.
Необхідне окреме командування стратегічного стримування для централізованого управління далекобійними ударами, БПЛА, спецопераціями та стратегічною розвідкою. Це має зменшити хаос у DeepStrike-операціях.
Питання Нацгвардії також потребує визначеності: якщо її корпуси фактично воюють як армійські, потрібно або змінювати їхній статус, або інтегрувати логіку управління із ЗСУ.
Муженко вважає, що ЗСУ — це ключовий дієвий інститут держави. Саме успіхи або невдачі армії прямо впливають на рівень західної допомоги. Якщо не змінити підходи до управління армією, це може привести до стратегічної поразки.
Поблема не лише в ресурсах, а в системі.
https://today.ua/489169-yaksho-ne-zminimo-pidhodi-do-zbrojnih-sil-ukrayini-j-vseredini-yih-mozhemo-prijti-do-porazki-viktor-muzhenko/
Масштабні наступальні операції зараз малореальні, адже ЗСУ не мають достатнього ресурсу для великих наступів чи контрнаступів оперативного рівня. Акцент має бути на активній обороні, точкових ударах і збереженні стратегічної ініціативи.
Критична проблема — не лише нестача людей, а й управління. Часто бракує підготовлених командирів, компетентного оперативного планування та довіри до командної вертикалі. Через це виникає надмірна ручна участь вищого керівництва.
Потрібна реформа системи управління: скорочення надмірно роздутих штабів, чітке розмежування відповідальності, менша й професійніша Ставка (5–7 осіб замість понад 20), а також незалежна експертна оцінка військових планів за аналогією з “red teams” у НАТО.
Необхідне окреме командування стратегічного стримування для централізованого управління далекобійними ударами, БПЛА, спецопераціями та стратегічною розвідкою. Це має зменшити хаос у DeepStrike-операціях.
Питання Нацгвардії також потребує визначеності: якщо її корпуси фактично воюють як армійські, потрібно або змінювати їхній статус, або інтегрувати логіку управління із ЗСУ.
Муженко вважає, що ЗСУ — це ключовий дієвий інститут держави. Саме успіхи або невдачі армії прямо впливають на рівень західної допомоги. Якщо не змінити підходи до управління армією, це може привести до стратегічної поразки.
Поблема не лише в ресурсах, а в системі.
https://today.ua/489169-yaksho-ne-zminimo-pidhodi-do-zbrojnih-sil-ukrayini-j-vseredini-yih-mozhemo-prijti-do-porazki-viktor-muzhenko/
👍130😁67💯47❤23🙈16🔥6👎3🫡3😢1
40 років від дня аварії на Чорнобильській АЕС, яка сталася 26 квітня 1986 року. Матеріал видання Бабель розповідає про цю катастрофу, її наслідки для людей та подальшу долю станції. Вибух четвертого енергоблока став найбільшою аварією в історії атомної енергетики: радіаційне забруднення охопило близько 200 тисяч км², а влада СРСР спочатку приховувала катастрофу. Евакуацію мешканців Прип’яті почали лише через 36 годин, запевняючи людей, що вони повернуться за три дні. Загалом із 30-кілометрової зони відчуження виселили понад 115 тисяч людей, а сотні забруднених сіл згодом ліквідували.
Більшість переселенців розмістили в районах Київської області, а для працівників станції та їхніх родин збудували нове місто Славутич. До ліквідації наслідків аварії залучили понад 240 тисяч людей: вони проводили дезактивацію території та споруджували саркофаг над зруйнованим реактором. Попри катастрофу, вже наприкінці 1986 року відновили роботу перших енергоблоків: перший запустили 1 жовтня 1986 року, другий — 5 листопада, третій — 4 грудня 1987 року.
Після пожежі на другому енергоблоці у 1991 році Верховна Рада ухвалила рішення закрити ЧАЕС до 1993 року, але в 1993-му його скасували та продовжили експлуатацію станції. У 1995 році Україна підписала меморандум із країнами «Великої сімки» та Єврокомісією про закриття ЧАЕС до 2000 року. Перший енергоблок зупинили у 1996-му, а останній, третій, — 15 грудня 2000 року о 13:17 за наказом президента Леоніда Кучми.
❗️Окрему цінність матеріалу становлять унікальні архівні фото, що показують життя переселенців, роботу станції після аварії та її остаточне закриття.
https://babel.ua/texts/29390-33-roki-tomu-stalasya-avariya-na-chornobilskiy-aes-mi-publikuyemo-unikalni-foto-pro-zhittya-pereselenciv-i-robotu-stanciji-pislya-katastrofi
Більшість переселенців розмістили в районах Київської області, а для працівників станції та їхніх родин збудували нове місто Славутич. До ліквідації наслідків аварії залучили понад 240 тисяч людей: вони проводили дезактивацію території та споруджували саркофаг над зруйнованим реактором. Попри катастрофу, вже наприкінці 1986 року відновили роботу перших енергоблоків: перший запустили 1 жовтня 1986 року, другий — 5 листопада, третій — 4 грудня 1987 року.
Після пожежі на другому енергоблоці у 1991 році Верховна Рада ухвалила рішення закрити ЧАЕС до 1993 року, але в 1993-му його скасували та продовжили експлуатацію станції. У 1995 році Україна підписала меморандум із країнами «Великої сімки» та Єврокомісією про закриття ЧАЕС до 2000 року. Перший енергоблок зупинили у 1996-му, а останній, третій, — 15 грудня 2000 року о 13:17 за наказом президента Леоніда Кучми.
❗️Окрему цінність матеріалу становлять унікальні архівні фото, що показують життя переселенців, роботу станції після аварії та її остаточне закриття.
https://babel.ua/texts/29390-33-roki-tomu-stalasya-avariya-na-chornobilskiy-aes-mi-publikuyemo-unikalni-foto-pro-zhittya-pereselenciv-i-robotu-stanciji-pislya-katastrofi
😢76❤14🙈6👍5👎2🫡2😁1
Ще в одному новому тексті «Бабеля» цікаво про Кирила Буданова:
• Буданов описаний як людина з жорсткою дисципліною, великими амбіціями і небажанням підлаштовуватись під очікування інших. Автори підкреслюють, що він не намагається бути зручним чи всім подобатися.
• Народився в Києві, виріс на лівому березі. Батько був інженером, мати працювала в РАЦСі. Навчався у школі з єврейськими класами, пам’ятає іврит і підтримує зв’язок із єврейською громадою. З дитинства хотів бути військовим, багато часу проводив у Криму, займався підводним орієнтуванням. Важливий вплив мав дідусь і сімейні історії про розвідників.
• У 2003 році вступив до Одеського військового інституту на десантний напрям. Навчання описується як жорстке: дідівщина, фізичне виснаження, складні технічні дисципліни. Після випуску замість десантних військ потрапив до ГУР, що вважалося престижним і нетиповим призначенням.
• Із 2007 року служив у військовій розвідці. Саме там сформувалась його професійна кар’єра. У статті це подається як середовище, в якому він почувався найбільш органічно.
• З майбутньою дружиною Маріанною познайомився у потязі в 2013 році. Сам називає цю зустріч ключовою подією життя. У тексті багато уваги приділено родині та тому, що дружина є для нього головною опорою. Його цитата: «як жінка каже, так я і роблю».
• Після відставки Андрія Єрмака 2 січня 2026 року Зеленський призначив Буданова головою Офісу президента. У статті зазначено, що перехід із ГУР на Банкову був для нього складним рішенням, оскільки залишати розвідку він не хотів.
• На новій посаді він отримав парламентську кризу, координацію переговорів і складні політичні процеси всередині влади. Автори наголошують, що посада голови ОП традиційно вважається токсичною, але поки це суттєво не вдарило по його публічному сприйняттю.
• Назва «людина миру» пояснюється тим, що, попри військову біографію, його роль у переговорах пов’язана не з публічною жорсткістю, а з досягненням результату. У переговорах зі США та росією його цінність пояснюють досвідом розвідки, контактами та розумінням логіки силових структур.
• Давид Арахамія в статті говорить, що для Буданова головне — не сам процес переговорів, а досягнення миру. Саме цим пояснюється його участь у складних міжнародних контактах.
• Окремо описується ризик переходу з військової системи в політичну. Автори зазначають, що військова прямота і політична логіка часто конфліктують, і це може стати для нього головним викликом.
• Його ставлення до публічного образу ілюструє цитата на запитання, чому він не намагається всім подобатися: «Я генерал, я Герой України. Я можу собі це дозволити».
• Стаття висвітлює перш за все не публічний образ Буданова, а його біографію: від дитинства і військової кар’єри до переходу в центр політичної влади після призначення на Банкову.
https://babel.ua/texts/126488-kirilo-budanov-lyudina-miru-yaka-vse-zhittya-voyuye-velika-istoriya-rozkazana-vpershe
• Буданов описаний як людина з жорсткою дисципліною, великими амбіціями і небажанням підлаштовуватись під очікування інших. Автори підкреслюють, що він не намагається бути зручним чи всім подобатися.
• Народився в Києві, виріс на лівому березі. Батько був інженером, мати працювала в РАЦСі. Навчався у школі з єврейськими класами, пам’ятає іврит і підтримує зв’язок із єврейською громадою. З дитинства хотів бути військовим, багато часу проводив у Криму, займався підводним орієнтуванням. Важливий вплив мав дідусь і сімейні історії про розвідників.
• У 2003 році вступив до Одеського військового інституту на десантний напрям. Навчання описується як жорстке: дідівщина, фізичне виснаження, складні технічні дисципліни. Після випуску замість десантних військ потрапив до ГУР, що вважалося престижним і нетиповим призначенням.
• Із 2007 року служив у військовій розвідці. Саме там сформувалась його професійна кар’єра. У статті це подається як середовище, в якому він почувався найбільш органічно.
• З майбутньою дружиною Маріанною познайомився у потязі в 2013 році. Сам називає цю зустріч ключовою подією життя. У тексті багато уваги приділено родині та тому, що дружина є для нього головною опорою. Його цитата: «як жінка каже, так я і роблю».
• Після відставки Андрія Єрмака 2 січня 2026 року Зеленський призначив Буданова головою Офісу президента. У статті зазначено, що перехід із ГУР на Банкову був для нього складним рішенням, оскільки залишати розвідку він не хотів.
• На новій посаді він отримав парламентську кризу, координацію переговорів і складні політичні процеси всередині влади. Автори наголошують, що посада голови ОП традиційно вважається токсичною, але поки це суттєво не вдарило по його публічному сприйняттю.
• Назва «людина миру» пояснюється тим, що, попри військову біографію, його роль у переговорах пов’язана не з публічною жорсткістю, а з досягненням результату. У переговорах зі США та росією його цінність пояснюють досвідом розвідки, контактами та розумінням логіки силових структур.
• Давид Арахамія в статті говорить, що для Буданова головне — не сам процес переговорів, а досягнення миру. Саме цим пояснюється його участь у складних міжнародних контактах.
• Окремо описується ризик переходу з військової системи в політичну. Автори зазначають, що військова прямота і політична логіка часто конфліктують, і це може стати для нього головним викликом.
• Його ставлення до публічного образу ілюструє цитата на запитання, чому він не намагається всім подобатися: «Я генерал, я Герой України. Я можу собі це дозволити».
• Стаття висвітлює перш за все не публічний образ Буданова, а його біографію: від дитинства і військової кар’єри до переходу в центр політичної влади після призначення на Банкову.
https://babel.ua/texts/126488-kirilo-budanov-lyudina-miru-yaka-vse-zhittya-voyuye-velika-istoriya-rozkazana-vpershe
😁89❤76👎33👍15🙈8🤬1
Сирський тут «не при справах»?
Серйозно?
Військова омбудсменка прямо каже: понад 40 днів на позиціях — це межа, далі апатія, виснаження і злам психіки.
Але що далі?
Проблема не в системі, не в Головкомі, а просто «комбриги погані», бо не виконують розпорядження?
Тобто відповідальність знову розчинилась десь між окопом і штабом??
Якщо командири масово ігнорують накази Головкома — це вже проблема самого Головкома та його управління. Якщо накази не працюють, значить система не працює. І відповідальність не можна вічно спускати вниз.
Не треба відбілювати. Треба називати речі своїми іменами.
Чи не було великою помилкою віддавати ОП контроль над захистом прав військових?
Серйозно?
Військова омбудсменка прямо каже: понад 40 днів на позиціях — це межа, далі апатія, виснаження і злам психіки.
Але що далі?
Проблема не в системі, не в Головкомі, а просто «комбриги погані», бо не виконують розпорядження?
Тобто відповідальність знову розчинилась десь між окопом і штабом??
Якщо командири масово ігнорують накази Головкома — це вже проблема самого Головкома та його управління. Якщо накази не працюють, значить система не працює. І відповідальність не можна вічно спускати вниз.
Не треба відбілювати. Треба називати речі своїми іменами.
Чи не було великою помилкою віддавати ОП контроль над захистом прав військових?
💯160😁26👍6🤬6❤4😢3👎2🔥2
Після моєї публікацї щодо 58-ї ОМПБр про побори, тиск на військових, «відправку на нуль» за конфлікти з командуванням і непрозорі закупівлі до бригади за офіційною відповідю звернулося видавництво Цензор.НЕТ:
• У бригаді відповіли, що фактів системних примусових зборів грошей не виявлено. Також, за їхніми словами, проводилися планові перевірки та аудити закупівель і матеріального забезпечення, і порушень там не знайшли.
• Щодо звинувачень про «відправку на нуль» за непогодження з командуванням відповіли, що підтверджених фактів не встановлено. Військові займають передній край для підсилення позицій у складній оперативній обстановці, а не як форма покарання.
• Після інформації про побиття військовослужбовця командування, за їхньою версією, ініціювало службове розслідування і передало документи правоохоронцям.
• Із 4 квітня 2026 року в бригаді триває перевірка Генштабу ЗСУ. У 58-й заявляють, що всі питання, які підлягають перевірці, наразі «не були доведені», але вони надають комісії всю необхідну інформацію. Завершення перевірки визначене на 4 травня.
• Окремо бригада прокоментувала історію із заступником командира Максимом Бобровським, якому повідомили про підозру в одержанні неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення. У бригаді наголошують: досудове розслідування триває, вина не доведена і не спростована, суд не відсторонював його офіційно, але тимчасово призначено іншу особу. Там підкреслюють, що кримінальних проваджень саме щодо процесів забезпечення та службової діяльності бригади немає. Є провадження щодо окремих осіб, за якими тривають розслідування, наголошують на принципі презумпції невинуватості.
• По суті, це офіційне заперечення системних зловживань на тлі гучного публічного скандалу.
https://censor.net/ua/news/4000175/sytuatsiya-u-58-yi-brygadi-vidpovid-na-zapyt
• У бригаді відповіли, що фактів системних примусових зборів грошей не виявлено. Також, за їхніми словами, проводилися планові перевірки та аудити закупівель і матеріального забезпечення, і порушень там не знайшли.
• Щодо звинувачень про «відправку на нуль» за непогодження з командуванням відповіли, що підтверджених фактів не встановлено. Військові займають передній край для підсилення позицій у складній оперативній обстановці, а не як форма покарання.
• Після інформації про побиття військовослужбовця командування, за їхньою версією, ініціювало службове розслідування і передало документи правоохоронцям.
• Із 4 квітня 2026 року в бригаді триває перевірка Генштабу ЗСУ. У 58-й заявляють, що всі питання, які підлягають перевірці, наразі «не були доведені», але вони надають комісії всю необхідну інформацію. Завершення перевірки визначене на 4 травня.
• Окремо бригада прокоментувала історію із заступником командира Максимом Бобровським, якому повідомили про підозру в одержанні неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення. У бригаді наголошують: досудове розслідування триває, вина не доведена і не спростована, суд не відсторонював його офіційно, але тимчасово призначено іншу особу. Там підкреслюють, що кримінальних проваджень саме щодо процесів забезпечення та службової діяльності бригади немає. Є провадження щодо окремих осіб, за якими тривають розслідування, наголошують на принципі презумпції невинуватості.
• По суті, це офіційне заперечення системних зловживань на тлі гучного публічного скандалу.
https://censor.net/ua/news/4000175/sytuatsiya-u-58-yi-brygadi-vidpovid-na-zapyt
😁91🤬86❤11😢9👎5🙈5💯3👍1