Нема тут першого: заміни Головкома

Ну якщо Президент такий, реформу армії розпочали, а Сирський відстає. І такий, ну ладно, давайте наступного.

Ех.

На жаль, фото антидронових сіток в Москві згенероване ШІ. Всі питання до Стерненка, який його опублікував. Вийшла гарна ІПсО) А от що звозять додаткові засоби ППО, правда.

Ви помітили, що поки сторонніми джерелами публікується все більше «плівок», НАБУ мовчить?
ВЗАГАЛІ.

Якщо зайти на сторінку НАБУ, там наче нічого не трапилось, немає натяку на будь-яку реакцію.
Що відбувається?

Це спосіб змусити НАБУ довести справи до кінця?
Трапився «договорнячок»?

Чому публікують «роздруківки», а не аудіо?
Чому це роблять журналісти, депутати?
Чому НАБУ мовчить, не підтверджує, не спростовує, просто МОВЧИТЬ?

ДЕ ПІДОЗРА ЄРМАКУ ТА УМЄРОВУ?
Чому Умєров досі на посаді?

Де дії?

Оновлення про 58 ОМПБр як приклад, що коїться в бригадах:

Те, що відбувається прямо зараз — вже не просто «окремі факти».
Це чергова спроба системи врятувати саму себе після розголосу.
І це про те, як працює система.

Командира бригади Івана Шниря таки відсторонено.
Але не через побори, побиття людей чи корупційні схеми.

А через втрату населеного пункту Ветеринарне.
Нагадаю: росіяни прорвали кордон у новому (!) місці Харківської області.

Тобто причина — наслідок.
Не першопричина.

Командир корпусу Житняк відсторонив Шниря без погодження «згори».
І тепер його намагаються зробити крайнім.

Паралельно відбувається класика:

- Комбриг Шнирь забирає «общак» і просто далі відпустка.
- Його заступник, якого брали на хабарі, виходить під заставу 1 млн грн.
- Начальник автослужби після питань про закупівлі йде в СЗЧ (!). Тікає.
- Договори на закупівлю авто за завищеними цінами, які так і не доїхали в бригаду, знищуються і переписуються «заднім числом».
- Підробляються підписи. Прямо зараз.

Не хаос.
Зачистка.

- Комбата, який тримав оборону Ветеринарного також відсторонили.
- Комбат, у якого фіксували побори, побиття і відправки на нуль неугодних, намагається перевестись у 82 бригаду ДШВ на підвищення, посаду начальника бойової підготовки бригади.
- Заступницю з ППП, яку підозрюють у поборах і покриванні, прибрали з пониженням.

Більше сотні СЗЧ за місяць.
І це переважно ті підрозділи, де був тиск і побори.

Перевірка вже фактично озвучила позицію: «фактів корупції не знайдено».
Тобто результат написаний ДО перевірки.

Зараз у бригаді існують дві реальності:

- офіційна, де «все добре»;
- справжня, де військові збирають документи, вивозять людей давати покази і співпрацюють з ВКР.

Це боротьба людей проти системи.
І питання вже не тільки в 58-й бригаді.

Питання в тому, чи можна в системі:

- бити людей і отримувати підвищення;
- красти і просто перевестись;
- провалювати фронт і залишатись «своїм»;
- а тим, хто говорить, закривати роти перевірками з готовими висновками.

Відповідь, яку зараз показує система:
МОЖНА.

Бо «ручні» зручніші.

Скажеш — відправлять людей в один кінець.
Скажеш — напишуть потрібні звіти.
Скажеш — «не знайдуть» порушень.

Не розумію призначення Тігіпка радником Буданова. Як і спілкування зі Столаром, Ахметовим, Льовочкіним і Кауфманом, наприклад.

Знаю Буданова непогано, мали не один спільний проєкт, зокрема реалізацію закону про розвідку тощо. Маю до нього повагу і навіть певну надію. Знаю, що він має підхід спецслужбіста і не цурається координуватись із різними персонажами задля конкретної мети.

Але все одно не розумію і не можу промовчати. Якщо свого часу оприлюднила інформацію про співпрацю Залужного з Ківаловим, Ізовітовою та іншими і не мовчала, коли була чергова спроба камбеку Тігіпка, то й зараз мовчати не буду.

Тігіпко дивним чином випливає біля Президента вже не перший раз, і не знаю, чи це вибір Кирила Олексійовича, чи вказівка згори його легалізувати, але в будь-якому випадку погано.

З моменту звільнення Єрмака не поміняли жодного заступника в ОП, вони зараз розділились на різні фракції, крутять інтриги. І хоча загалом є багато відгуків про кращу, вільнішу атмосферу в ОП та про те, що Буданов спростив бюрократію, кардинальних змін немає. А такі радники, офіційні й тіньові, бентежать. Дуже.

Нагадаю про Тігібка, (дяка Симорозу за акценти щодо цього політичного зомбі, доповнила):

- Сергій Тігіпко у 90-х роках, за завдяки зв’язкам у кримінальних колах отримав контроль над стратегічними українськими підприємствами.
- Пішов у владу для закріплення свого олігархічного статусу.
- За президентства Кучми став віце-прем’єром в уряді Лазаренка.
- У 2002–2004 роках очолював Національний банк України.
- У 2004 році очолював виборчий штаб Януковича. Був причетний до виборчої кампанії 2004 року, яка асоціюється з масовими фальсифікаціями.
- Після перемоги Януковича став віце-прем’єром в уряді Азарова.
- У 2010 році розпустив партію «Сильна Україна» та закликав своїх прихильників вступати до «Партія регіонів».
- Став заступником голови Партії регіонів, а у 2012 році — народним депутатом від Партії Регіонів.
- Голосував за «диктаторські закони 16 січня». Публічно виправдовував голосування за «диктаторські закони», заявляючи, що депутати нібито голосували «не читаючи».
- Підтримував економічну політику уряду Азарова, яку критикували за корупцію, посилення впливу олігархів та згортання реформ.
- У квітні 2014 року відвідав захоплену проросійськими силами будівлю Луганської ОДА. Після візиту публічно заявляв, що в Луганській ОДА перебувають «місцеві мешканці», а не озброєні бойовики.
- Публічно постійно озвучував проросійські тези.
- Після Революції Гідності намагався дистанціюватися від Партії регіонів, попри багаторічну співпрацю з режимом Януковича. - У різні роки підтримував майже всі українські влади, від Кучми до Януковича, що часто критикували як політичний конформізм та пристосуванство.
- Учасник формування олігархічної системи в Україні. Неодноразово потрапляв у рейтинги найбагатших олігархів України.
- Фігурував у журналістських розслідуваннях щодо впливу великого бізнесу на державні рішення та банківський сектор.
- Є власником фінансово-промислової групи ТАС та контролює Universal Bank, на базі якого працює monobank. Його банк згадувався у перевірках НБУ щодо фінансового моніторингу та можливих схем відмивання коштів.
- Після початку війни у 2014 році уникав чіткої публічної позиції щодо російської агресії та відповідальності рф.

Слова Тігіпка 9 квітня 2014 року:

"Все разговоры о том, что там присутствуют россияне, - это выдумка. Там жители Луганской области".

"Кроме того, там нет никаких заложников".

"Власть не слышит требований юго-востока. Люди предъявляют определенные требования, но никто не слышит и никто не хочет реагировать. Более того, их называют как угодно: сепаратистами или кем-то еще, но там на самом деле обычные нормальные люди, которые хотят изменений в стране и к которым сегодня не прислушиваются".

Борис Кауфман — український бізнесмен та колишній депутат Одеської міськради. Є співвласником бізнес-групи Vertex United. Контролює одного з найбільших тютюнових дистриб’юторів України, «Тедіс-Україна». Компанію «Тедіс» неодноразово звинувачували у монополізації тютюнового ринку України. Антимонопольний комітет штрафував «Тедіс-Україна» за зловживання монопольним становищем. У ЗМІ та розслідуваннях журналістів «Тедіс» пов’язують зі схемами мінімізації податків та контрабандою тютюнових виробів. У 2017 році Генпрокуратура заявляла про можливі зв’язки керівництва «Тедіс» із представниками рф та фінансуванням тероризму, хоча згодом справа не завершилась вироком. Кауфмана роками пов’язують із неформальним впливом на політичні та бізнес-процеси не лише в Одесі, а й на загальноукраїнському рівні. Його називали одним із найвпливовіших тіньових бізнесменів країни. Пов’язаний із готельним, тютюновим, медійним та девелоперським бізнесом. Контролював або мав вплив на низку медіаактивів та великих комерційних об’єктів. Його також пов’язували з впливом на Одеський аеропорт та процеси навколо його приватизації. У 2022 році НАБУ та САП повідомили Кауфману про підозру у справі щодо заволодіння майном територіальної громади Одеси. ВАКС обирав йому запобіжний захід із багатомільйонною заставою. У різні роки входив до рейтингів найбагатших бізнесменів України.

Сергій Льовочкін — український політик та багаторічний представник проросійського політичного табору в Україні. Працював в адміністрації президента Кучми, а згодом став одним із ключових людей в оточенні Януковича. У 2010–2014 роках очолював Адміністрацію президента Януковича. Вважався одним із головних архітекторів політичної системи часів Януковича та мав значний вплив на кадрову політику держави. Був народним депутатом від Партії регіонів, а пізніше — від «Опозиційного блоку» та ОПЗЖ. Публічно виступав за «нейтральний статус» України та просував тези про необхідність «компромісу» з росією. Його неодноразово звинувачували у просуванні проросійського порядку денного в українській політиці. Вважався політичним союзником олігарха Дмитра Фірташа. Разом із Фірташем мав значний вплив на телеканал «Інтер», який неодноразово критикували за проросійську редакційну політику. Фігурував у численних журналістських розслідуваннях щодо кулуарного впливу на суди, парламент та урядові рішення. У різні роки його називали одним із найбільш впливових «тіньових» політиків України. Після Революції Гідності намагався зберегти політичний вплив через проєкти колишніх регіоналів. У 2022 році після початку повномасштабного вторгнення склав мандат народного депутата. Журналісти неодноразово повідомляли, що Льовочкін тривалий час проживав за кордоном, попри активну участь в українській політиці. Його сестра Юлія Льовочкіна також була депутаткою від проросійських політичних сил. Льовочкін регулярно потрапляв у рейтинги найбагатших та найвпливовіших політиків України.

Вадим Столар — український бізнесмен та політик, колишній народний депутат від ОПЗЖ. У різні роки був пов’язаний із кількома політичними проєктами, зокрема Партією регіонів та проросійськими силами. Вважався одним із неформальних кураторів політичних і бізнес-процесів у Києві. Його ім’я неодноразово фігурувало у журналістських розслідуваннях щодо впливу на столичну владу та будівельний бізнес. Пов’язаний із масштабними забудовами у Києві, частину з яких супроводжували скандали та протести місцевих мешканців. Журналісти та активісти неодноразово звинувачували його у використанні політичного впливу для просування власних девелоперських інтересів. У ЗМІ Столара називали одним із «смотрящих» за Києвом у різні політичні періоди. Фігурував у розслідуваннях щодо діяльності конвертаційних центрів та фінансових схем. У 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення рф, потрапив під критику через перебування за кордоном. Був депутатом від ОПЗЖ після початку війни на Донбасі та окупації Криму росією. Його неодноразово звинувачували у зв’язках із представниками проросійського політичного середовища. У різні роки журналісти повідомляли про його контакти з впливовими представниками правоохоронних органів та судової системи. Потрапляв у рейтинги найбагатших політиків України. Фігурував у розслідуваннях щодо елітної нерухомості, офшорів та прихованих бізнес-активів. У політичних колах вважався людиною з великим неформальним впливом та широкими зв’язками серед чиновників і забудовників.

Рінат Ахметов — український олігарх, мільярдер та один із найвпливовіших бізнесменів України. Став одним із ключових бенефіціарів приватизації великих промислових активів у 90-х роках. Його ім’я пов’язували з донецьким кримінально-бізнесовим середовищем 90-х. Є власником фінансово-промислової групи SCM, до якої входять металургійні, енергетичні, телекомунікаційні та медійні активи. Був головним фінансовим і політичним донором Партії регіонів. Вважався одним із найближчих олігархів до Віктора Януковича. У 2006–2007 роках був народним депутатом від Партії регіонів. Його медіаактиви неодноразово критикували за маніпулятивну інформаційну політику та політичну заангажованість. У різні роки журналісти та активісти звинувачували Ахметова у впливі на суди, парламент, уряд та енергетичну політику держави. Його компанію ДТЕК неодноразово критикували за монополізацію енергетичного ринку України. Формула «Роттердам+», яка діяла в інтересах теплової генерації ДТЕК, стала предметом гучних антикорупційних розслідувань. Ахметова неодноразово використовував політичний вплив для отримання вигідних державних рішень та тарифів. Після початку війни у 2014 році зайняв неоднозначну позицію щодо подій на Донбасі та не мав жорсткої реакції на проросійські рухи в регіоні. У 2014 році бойовики «ДНР» фактично взяли під контроль частину підприємств Ахметова на окупованих територіях. Попри це, він тривалий час зберігав економічний вплив на Донбасі. У різні роки очолював рейтинги найбагатших людей України. Його називають одним із символів української олігархічної системи та надмірного впливу великого бізнесу на політику.

Для чого вони в ОП?

Бентежно

Уточнення: Льовочкін не склав мандат, досі нардеп🫠