"Тайвань — невеликий острів за тисячі кілометрів від України. Втім, він має доволі схожу з Україною проблему — життя під постійною загрозою від значно більшого та сильнішого сусіда.
Пекін говорить про так зване "мирне возз'єднання" — офіційну стратегію уряду КНР щодо приєднання Тайваню, яка базується на формулі "одна країна – дві системи".
Пекін пропонує Тайваню зберегти самоврядування, чинну соціально-економічну модель і власну владу в обмін на визнання влади материкового Китаю над островом.
В той же час відпрацьовуючи сценарій, який може виглядати зовсім не мирно: китайські військові літаки вже регулярно входять у зону протиповітряної оборони Тайваню, а військові кораблі курсують навколо його вод.
Джозеф Вен багато років розмірковує саме над таким сценарієм. Співзасновник Taiwan Defense Studies Initiative — тайванської громадської організації, яка працює над посиленням оборонних досліджень і стратегічної обізнаності серед академічної спільноти Тайваню та ширшого громадянського суспільства.
Вен належить до нового покоління безпекових експертів, які намагаються відповісти на питання: як насправді може виглядати напад Китаю на Тайвань?
У розмові з "Українською правдою" Вен пояснює, чому Тайвань важливий для Вашингтона, чого Китай навчився на російських провалах в Україні, і чому, попри зовсім інше поле бою, Тайвань вважає український досвід одним із найцінніших:
https://www.pravda.com.ua/articles/2026/05/31/8037081/ "
Пекін говорить про так зване "мирне возз'єднання" — офіційну стратегію уряду КНР щодо приєднання Тайваню, яка базується на формулі "одна країна – дві системи".
Пекін пропонує Тайваню зберегти самоврядування, чинну соціально-економічну модель і власну владу в обмін на визнання влади материкового Китаю над островом.
В той же час відпрацьовуючи сценарій, який може виглядати зовсім не мирно: китайські військові літаки вже регулярно входять у зону протиповітряної оборони Тайваню, а військові кораблі курсують навколо його вод.
Джозеф Вен багато років розмірковує саме над таким сценарієм. Співзасновник Taiwan Defense Studies Initiative — тайванської громадської організації, яка працює над посиленням оборонних досліджень і стратегічної обізнаності серед академічної спільноти Тайваню та ширшого громадянського суспільства.
Вен належить до нового покоління безпекових експертів, які намагаються відповісти на питання: як насправді може виглядати напад Китаю на Тайвань?
У розмові з "Українською правдою" Вен пояснює, чому Тайвань важливий для Вашингтона, чого Китай навчився на російських провалах в Україні, і чому, попри зовсім інше поле бою, Тайвань вважає український досвід одним із найцінніших:
https://www.pravda.com.ua/articles/2026/05/31/8037081/ "
Українська правда
Китай не діятиме, як Росія, захопивши частину території Тайваню й чекаючи роками на повномасштабне вторгнення – безпековий експерт…
Тайвань – невеликий острів за тисячі кілометрів від України. Втім, він має доволі схожу з Україною проблему – життя під постійною загрозою від значно більшого та сильнішого сусіда.
👎53🔥25❤18😁10👍7🙈6🫡2
Ігор Луценко, військовослужбовець, громадський діяч:
"Не знаю, як щодо існування Бога, але доказ існування диявола у нас точно на руках. Останнє інтерв’ю Рината Ахметова, як і уся його біографія – як і ще вам докази потрібні?
Людина прийшла з найдрімучішої донецької злочинності – усі, хто тоді там у цій сфері, знають про його великі успіхи у цій сфері – і стала власником найсолодших підприємств в регіоні.
А його колишні – і партнери, і вороги – стали або купками землі на кладовищі, або вмістом закинутих шахт, або частиною мула на дні Азовського моря.
Але все це не вилилося навіть у жодне офіційне кримінальне звинувачення.
Потім послідовно команда Ахметова розбудовувала русскій мір на Донбасі, організовувала пропросійські мітинги, просувала Януковича і дружбу з Путіним. Кувала для Путіна кадри: приміром, Ходаковський, нині один із топових польових командирів у російській армії – раніше був на ставці у Ахметова.
Але Ахметов, найсильніший і найбагатший проросійський діяч України, уникнув відповідальності і за 2004 рік, і за Януковича у 2010-2014-му, успішно пережив усі Майдани і революції, з десятком мільярдів у кишені.
У період між Майданом 2014 і повномасштабкою знову у себе накопичував проросійський елемент, котрому було «не все так однозначно», знову підгодовував своїми медіа-ресурсами проросійські політичні сили.
Ну а далі, коли українська влада знову змушено зробила антиросійський розворот, знову – не те що уник репресій, а все ще безроздільно хазяйнує у декількох галузях.
Тобто, будемо говорити прямо, продовжує там пити кров в промислових масштабах, і ніяка війна йому то не заважає.
Приміром, попри страшний стан у енергетиці від кремлівських ударів, його компанія ДТЕК все ще блокує підключення до мереж нових потужностей, про що писали українські видання, зокрема, Економічна правда. Але нині обличчя ДТЕК – це не Ринат Леонідович, а рядові працівники, котрі – справжні герої.
Захід виділяє мільярди гривень на боротьбу з корупцією, на реформи – але ні «антикорупціонери», ні «реформатори» ні на міліметр не зрушили з свого місця цю брилу.
Ви скажете – «так він багато платить людям у владі». Не аргумент, платять багато хто. Але, крім хіба що Кучми (Пінчука), мають проблеми, рано чи пізно. І це при тому, що втручання в політику і в економіку на повсякденному рівні у Ахметова дуже високий: страждають тисячі бізнесів.
Рівень показового багатства у Рината Леонідовича теж недосяжний – ніхто інший не може похвалитися такою дорогою колекцією нерухомості в Монако, придбаною у період російсько-української війни.
Словом, все йде до того, що ми переможемо Путіна, але Ахметова – ні.
Повторюю – які, які ще аргументи на користь існування єхидної надприродної сили ще вам потрібні?!"
"Не знаю, як щодо існування Бога, але доказ існування диявола у нас точно на руках. Останнє інтерв’ю Рината Ахметова, як і уся його біографія – як і ще вам докази потрібні?
Людина прийшла з найдрімучішої донецької злочинності – усі, хто тоді там у цій сфері, знають про його великі успіхи у цій сфері – і стала власником найсолодших підприємств в регіоні.
А його колишні – і партнери, і вороги – стали або купками землі на кладовищі, або вмістом закинутих шахт, або частиною мула на дні Азовського моря.
Але все це не вилилося навіть у жодне офіційне кримінальне звинувачення.
Потім послідовно команда Ахметова розбудовувала русскій мір на Донбасі, організовувала пропросійські мітинги, просувала Януковича і дружбу з Путіним. Кувала для Путіна кадри: приміром, Ходаковський, нині один із топових польових командирів у російській армії – раніше був на ставці у Ахметова.
Але Ахметов, найсильніший і найбагатший проросійський діяч України, уникнув відповідальності і за 2004 рік, і за Януковича у 2010-2014-му, успішно пережив усі Майдани і революції, з десятком мільярдів у кишені.
У період між Майданом 2014 і повномасштабкою знову у себе накопичував проросійський елемент, котрому було «не все так однозначно», знову підгодовував своїми медіа-ресурсами проросійські політичні сили.
Ну а далі, коли українська влада знову змушено зробила антиросійський розворот, знову – не те що уник репресій, а все ще безроздільно хазяйнує у декількох галузях.
Тобто, будемо говорити прямо, продовжує там пити кров в промислових масштабах, і ніяка війна йому то не заважає.
Приміром, попри страшний стан у енергетиці від кремлівських ударів, його компанія ДТЕК все ще блокує підключення до мереж нових потужностей, про що писали українські видання, зокрема, Економічна правда. Але нині обличчя ДТЕК – це не Ринат Леонідович, а рядові працівники, котрі – справжні герої.
Захід виділяє мільярди гривень на боротьбу з корупцією, на реформи – але ні «антикорупціонери», ні «реформатори» ні на міліметр не зрушили з свого місця цю брилу.
Ви скажете – «так він багато платить людям у владі». Не аргумент, платять багато хто. Але, крім хіба що Кучми (Пінчука), мають проблеми, рано чи пізно. І це при тому, що втручання в політику і в економіку на повсякденному рівні у Ахметова дуже високий: страждають тисячі бізнесів.
Рівень показового багатства у Рината Леонідовича теж недосяжний – ніхто інший не може похвалитися такою дорогою колекцією нерухомості в Монако, придбаною у період російсько-української війни.
Словом, все йде до того, що ми переможемо Путіна, але Ахметова – ні.
Повторюю – які, які ще аргументи на користь існування єхидної надприродної сили ще вам потрібні?!"
💯253😁43❤35👎16👍14🙈9😢5🫡1
Ахметов — зло. Він особисто створив Януковича і має на руках кров тисяч людей.
Він зжер цілі галузі української економіки, але ЗА подачки з його відрижки після бенкету дехто готовий Ахметову пробачити й забути.
Ахметов має бути викорінений з України як явище, як зло, як хвороба.
Він зжер цілі галузі української економіки, але ЗА подачки з його відрижки після бенкету дехто готовий Ахметову пробачити й забути.
Ахметов має бути викорінений з України як явище, як зло, як хвороба.
💯510😁85👎42👍33❤16🙈12🔥6🤬2🫡2
Попередньо щодо роботи на Парламентській асамблеї НАТО у Вільнюсі:
Цьогоріч відчувалася одна важлива зміна. Якщо раніше значна частина дискусій зводилася до того, чим допомогти Україні, то зараз дедалі частіше говорять про те, який досвід Україна може дати союзникам.
Під час засідань коміметів, зустрічей із делегаціями США, Великої Британії, Німеччини, Франції, Швеції, Румунії та іншими, із представниками Європейського парламенту, НАТО предметом розмов були не лише наші потреби.
Українські технології, розвиток безпілотних систем, протидія російським дронам, адаптація війська до сучасної війни та темпи розвитку оборонної промисловості сьогодні викликають значний практичний інтерес у партнерів.
І це закономірно.
Війна давно перестала бути виключно українською проблемою. Інциденти з російськими безпілотниками на території країн-членів НАТО нагадали, що безпекові виклики, які Україна стримує щодня, стосуються всіх.
Питання посилення захисту українського неба залишалося одним із ключових у наших переговорах. Окрему увагу приділили розвитку програми PURL, яка забезпечує фінансування постачання антибалістичних ракет для України. Ще обговорювали:
▪️ розширення можливостей далекобійного ураження;
▪️ забезпечення боєприпасами;
▪️ спільні оборонно-промислові проєкти;
▪️ закупівлю українських безпілотників партнерами;
▪️ розвиток технологій перехоплення дронів;
▪️ масштабування виробничої кооперації між Україною та союзниками;
▪️ інші питання.
З представниками Європейського парламенту говорили про подальший рух України до членства в Європейському Союзі та необхідні для цього кроки.
Окремий блок переговорів стосувався механізмів притягнення росії до відповідальності. Створення спеціального трибуналу, компенсаційний механізм та використання заморожених російських активів мають далі переходити зі стадії політичних заяв до практичної реалізації.
Під час зустрічі з американською делегацією додатково порушили питання обміну військовополоненими.
Ще один висновок після Вільнюса:
У союзників дедалі менше ілюзій щодо росії. Якщо раніше часто обговорювали можливість її повернення до передбачуваної поведінки, то зараз дедалі більше уваги приділяють питанням стримування та довгострокової безпеки. Це свідчить про те, що тут НАРЕШТІ приходять до усвідомлення реального масштабу загрози, яку росія становить не лише для України, а й для всієї євроатлантичної спільноти. Для світу.
Повільно, повільно, на жаль.
P.S. Згодом планую описати враження детальніше і з відвертими деталями (можливо:) Поки що до кінця тижня у відрядженні і концентруюсь на цьому.
Цьогоріч відчувалася одна важлива зміна. Якщо раніше значна частина дискусій зводилася до того, чим допомогти Україні, то зараз дедалі частіше говорять про те, який досвід Україна може дати союзникам.
Під час засідань коміметів, зустрічей із делегаціями США, Великої Британії, Німеччини, Франції, Швеції, Румунії та іншими, із представниками Європейського парламенту, НАТО предметом розмов були не лише наші потреби.
Українські технології, розвиток безпілотних систем, протидія російським дронам, адаптація війська до сучасної війни та темпи розвитку оборонної промисловості сьогодні викликають значний практичний інтерес у партнерів.
І це закономірно.
Війна давно перестала бути виключно українською проблемою. Інциденти з російськими безпілотниками на території країн-членів НАТО нагадали, що безпекові виклики, які Україна стримує щодня, стосуються всіх.
Питання посилення захисту українського неба залишалося одним із ключових у наших переговорах. Окрему увагу приділили розвитку програми PURL, яка забезпечує фінансування постачання антибалістичних ракет для України. Ще обговорювали:
▪️ розширення можливостей далекобійного ураження;
▪️ забезпечення боєприпасами;
▪️ спільні оборонно-промислові проєкти;
▪️ закупівлю українських безпілотників партнерами;
▪️ розвиток технологій перехоплення дронів;
▪️ масштабування виробничої кооперації між Україною та союзниками;
▪️ інші питання.
З представниками Європейського парламенту говорили про подальший рух України до членства в Європейському Союзі та необхідні для цього кроки.
Окремий блок переговорів стосувався механізмів притягнення росії до відповідальності. Створення спеціального трибуналу, компенсаційний механізм та використання заморожених російських активів мають далі переходити зі стадії політичних заяв до практичної реалізації.
Під час зустрічі з американською делегацією додатково порушили питання обміну військовополоненими.
Ще один висновок після Вільнюса:
У союзників дедалі менше ілюзій щодо росії. Якщо раніше часто обговорювали можливість її повернення до передбачуваної поведінки, то зараз дедалі більше уваги приділяють питанням стримування та довгострокової безпеки. Це свідчить про те, що тут НАРЕШТІ приходять до усвідомлення реального масштабу загрози, яку росія становить не лише для України, а й для всієї євроатлантичної спільноти. Для світу.
Повільно, повільно, на жаль.
P.S. Згодом планую описати враження детальніше і з відвертими деталями (можливо:) Поки що до кінця тижня у відрядженні і концентруюсь на цьому.
❤101👎67👍23🙈15😁12💯3
"Військовий популізм проти реальності передка: чому обов'язкова ротація ЗСУ буксує на практиці"
Аналітична стаття Дмитра Підмогильного на Texty.org.ua про причини нездатності забезпечити планову ротацію військ на фронті, незважаючи на наказ командування. https://texty.org.ua/articles/117572/vijskovyj-populizm-proty-realnosti-peredka-chomu-obovjazkova-rotatsija-zsu-buksuye-na-praktytsi/
• Наказ Сирського від 30 квітня 2026 року встановив обов'язкову ротацію підрозділів на гарячих напрямках що два місяці за схемою трьох змін
• Наказ з'явився після скандалів, зокрема в 14-й ОМБр на Харківському напрямку, де бійців тримали на передку критично довго з мінімальними доставками їжі
• Автор зазначає три конкретні причини, чому системне виконання наказу зараз майже неможливе
• Перша причина — дефіцит живої сили: резервні бригади, які мали б замінити тих, хто відсидів два місяці, висмикуються для гасіння проривів замість планової ротації
• Друга причина — невідповідність єдиного двомісячного терміну різній інтенсивності боїв на різних ділянках фронту
• Третя — перевага ворога в повітрі ускладнює будь-які переміщення на передовій
• Фактично армія перейшла на ерзац-ротації — внутрішньобатальйонну перезмінку всередині бригади з коротким відпочинком на 10–14 днів у найближчому тилу
• Існує практика перепідпорядкування на папері, коли підрозділ формально переводять до іншого угруповання, але люди залишаються в тих самих окопах
• Автор робить висновок: наказ виконав політичну функцію — зняв критику після скандалу та дав юридичну підставу карати невиконавців, але сам по собі не наблизив вирішення проблеми виснаженості бійців
Аналітична стаття Дмитра Підмогильного на Texty.org.ua про причини нездатності забезпечити планову ротацію військ на фронті, незважаючи на наказ командування. https://texty.org.ua/articles/117572/vijskovyj-populizm-proty-realnosti-peredka-chomu-obovjazkova-rotatsija-zsu-buksuye-na-praktytsi/
• Наказ Сирського від 30 квітня 2026 року встановив обов'язкову ротацію підрозділів на гарячих напрямках що два місяці за схемою трьох змін
• Наказ з'явився після скандалів, зокрема в 14-й ОМБр на Харківському напрямку, де бійців тримали на передку критично довго з мінімальними доставками їжі
• Автор зазначає три конкретні причини, чому системне виконання наказу зараз майже неможливе
• Перша причина — дефіцит живої сили: резервні бригади, які мали б замінити тих, хто відсидів два місяці, висмикуються для гасіння проривів замість планової ротації
• Друга причина — невідповідність єдиного двомісячного терміну різній інтенсивності боїв на різних ділянках фронту
• Третя — перевага ворога в повітрі ускладнює будь-які переміщення на передовій
• Фактично армія перейшла на ерзац-ротації — внутрішньобатальйонну перезмінку всередині бригади з коротким відпочинком на 10–14 днів у найближчому тилу
• Існує практика перепідпорядкування на папері, коли підрозділ формально переводять до іншого угруповання, але люди залишаються в тих самих окопах
• Автор робить висновок: наказ виконав політичну функцію — зняв критику після скандалу та дав юридичну підставу карати невиконавців, але сам по собі не наблизив вирішення проблеми виснаженості бійців
Texty.org.ua
Військовий популізм проти реальності передка: чому обов’язкова ротація ЗСУ буксує на практиці
Коли в тилу обговорюють «відпочинок для військових», це звучить як планова відпустка. На землі ротація — це складна, кривава і …
💯88😢32❤13😁7🙈6🤬2
"Для мене всі корупціонери воюють на боці росії – Єгор Соболєв"
Інтерв’ю Тетяни Даниленко для Української правди з військовослужбовцем, колишнім політиком та антикорупційним активістом Єгором Соболєвим про війну дронів, розвиток української армії, корупцію та оборонні закупівлі https://www.pravda.com.ua/articles/2026/06/02/8037341
• Єгор Соболєв нині служить у 12-му Центрі спеціального призначення та командує підрозділом безпілотних систем.
• За словами Соболєва, війна дронів змінює принципи управління військами, а дедалі більшу роль відіграють горизонтальна взаємодія та автоматизація процесів.
• Він вважає, що наступним етапом розвитку стане дистанційний запуск дронів і часткове передання управління бойовими діями програмному забезпеченню.
• За словами Соболєва, «стіна дронів» уже існує з обох сторін фронту завдяки розвитку дронів-перехоплювачів і засобів протидії безпілотникам.
• Він стверджує, що Україна зберігає перевагу у винахідливості та швидкості впровадження нових рішень, тоді як росія робить ставку на масштабування виробництва.
• Соболєв вважає, що однією з головних проблем залишається збереження в армії радянських управлінських практик.
• За його словами, конкуренція між українськими підрозділами переважно є корисною та сприяє технологічному розвитку.
• Соболєв розповів, що після оборони Київщини допомагав впроваджувати ситуаційні центри системи «Дельта» на окремих напрямках.
• Він наголосив, що стійкість української піхоти стала одним із ключових факторів утримання фронту, а дрони допомогли стримати чисельну перевагу росії.
• За словами Соболєва, цього року його підрозділ зазнав найбільших втрат за весь період війни.
• Соболєв заявив, що корупція під час війни безпосередньо послаблює обороноздатність країни через неефективне використання ресурсів.
• Він вважає, що корупціонери фактично допомагають росії, навіть якщо самі не сприймають свої дії таким чином.
• За словами Соболєва, в умовах війни необхідні секретність і швидкість ухвалення рішень, але це не скасовує вимоги до ефективного використання коштів.
• Він заявив, що оборонні закупівлі мають базуватися на принципі отримання найкращої зброї за найменші гроші.
• Соболєв зазначив, що частина виробників озброєнь уникає співпраці з державою через побоювання нечесної конкуренції.
• За його словами, кожен чоловік під час війни має бути захисником держави, а він пишається мобілізацією свого сина.
• Соболєв вважає, що для перемоги Україні необхідно подолати корупцію та залишки радянських підходів в управлінні державою й армією.
Інтерв’ю Тетяни Даниленко для Української правди з військовослужбовцем, колишнім політиком та антикорупційним активістом Єгором Соболєвим про війну дронів, розвиток української армії, корупцію та оборонні закупівлі https://www.pravda.com.ua/articles/2026/06/02/8037341
• Єгор Соболєв нині служить у 12-му Центрі спеціального призначення та командує підрозділом безпілотних систем.
• За словами Соболєва, війна дронів змінює принципи управління військами, а дедалі більшу роль відіграють горизонтальна взаємодія та автоматизація процесів.
• Він вважає, що наступним етапом розвитку стане дистанційний запуск дронів і часткове передання управління бойовими діями програмному забезпеченню.
• За словами Соболєва, «стіна дронів» уже існує з обох сторін фронту завдяки розвитку дронів-перехоплювачів і засобів протидії безпілотникам.
• Він стверджує, що Україна зберігає перевагу у винахідливості та швидкості впровадження нових рішень, тоді як росія робить ставку на масштабування виробництва.
• Соболєв вважає, що однією з головних проблем залишається збереження в армії радянських управлінських практик.
• За його словами, конкуренція між українськими підрозділами переважно є корисною та сприяє технологічному розвитку.
• Соболєв розповів, що після оборони Київщини допомагав впроваджувати ситуаційні центри системи «Дельта» на окремих напрямках.
• Він наголосив, що стійкість української піхоти стала одним із ключових факторів утримання фронту, а дрони допомогли стримати чисельну перевагу росії.
• За словами Соболєва, цього року його підрозділ зазнав найбільших втрат за весь період війни.
• Соболєв заявив, що корупція під час війни безпосередньо послаблює обороноздатність країни через неефективне використання ресурсів.
• Він вважає, що корупціонери фактично допомагають росії, навіть якщо самі не сприймають свої дії таким чином.
• За словами Соболєва, в умовах війни необхідні секретність і швидкість ухвалення рішень, але це не скасовує вимоги до ефективного використання коштів.
• Він заявив, що оборонні закупівлі мають базуватися на принципі отримання найкращої зброї за найменші гроші.
• Соболєв зазначив, що частина виробників озброєнь уникає співпраці з державою через побоювання нечесної конкуренції.
• За його словами, кожен чоловік під час війни має бути захисником держави, а він пишається мобілізацією свого сина.
• Соболєв вважає, що для перемоги Україні необхідно подолати корупцію та залишки радянських підходів в управлінні державою й армією.
Українська правда
Для мене всі корупціонери воюють на боці Росії – Єгор Соболєв
У новітній історії України Єгор Соболєв часто опинявся в епіцентрі суспільних змін. Як журналіст виступав проти цензури в медіа, як громадський активіст – відстоював люстрацію, а згодом, уже як політик, зосередився на боротьбі з корупцією.
❤101👍66😁38🙈11💯8👎5🔥1
"Буданов, Арахамія чи Федоров. Хто може стати новою опорою Зеленського"
Аналітична публікація Романа Романюка для "Української правди" про можливі зміни в політичній архітектурі навколо президента Володимира Зеленського та пошук нових центрів впливу у владі. Посилання: https://www.pravda.com.ua/articles/2026/06/04/8037671
• Автор зазначає, що в оточенні Зеленського триває пошук нової моделі політичної опори на тлі війни, кадрових змін та поступового послаблення ролі окремих традиційних центрів впливу.
• Одним із сигналів можливих змін автор називає зустріч Зеленського з Петром Порошенком 26 травня, яка стала першою особистою розмовою між ними від початку повномасштабного вторгнення.
• За словами співрозмовників УП, підготовкою зустрічі займалися Давид Арахамія та Кирило Буданов, які контактували з командою Порошенка до її проведення.
• За словами джерел видання, початок розмови був конфліктним через претензії Порошенка щодо кампаній дискредитації в соцмережах та взаємні звинувачення сторін.
• За словами співрозмовників УП, Зеленський висловлював невдоволення підтримкою Порошенком потенційних конкурентів чинної влади, зокрема Валерія Залужного.
• Автор зазначає, що попри напружений початок зустріч поступово перейшла до більш конструктивного обговорення можливостей взаємодії.
• За словами джерел, Порошенко не робив головним питання санкцій проти себе та пов’язував перспективу їхнього вирішення з можливими політичними домовленостями.
• Автор вважає, що сама поява формату консультацій Зеленського з лідерами різних політичних сил створює враження можливого розширення кола учасників ухвалення політичних рішень.
• У матеріалі як потенційні фігури нової президентської опори розглядаються керівник ГУР Кирило Буданов, голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія та віцепрем’єр Михайло Федоров.
• Автор зазначає, що кожен із цих політиків має власні ресурси впливу, канали комунікації та окрему вагу в системі влади, що робить їх важливими для майбутньої конфігурації президентської команди.
Аналітична публікація Романа Романюка для "Української правди" про можливі зміни в політичній архітектурі навколо президента Володимира Зеленського та пошук нових центрів впливу у владі. Посилання: https://www.pravda.com.ua/articles/2026/06/04/8037671
• Автор зазначає, що в оточенні Зеленського триває пошук нової моделі політичної опори на тлі війни, кадрових змін та поступового послаблення ролі окремих традиційних центрів впливу.
• Одним із сигналів можливих змін автор називає зустріч Зеленського з Петром Порошенком 26 травня, яка стала першою особистою розмовою між ними від початку повномасштабного вторгнення.
• За словами співрозмовників УП, підготовкою зустрічі займалися Давид Арахамія та Кирило Буданов, які контактували з командою Порошенка до її проведення.
• За словами джерел видання, початок розмови був конфліктним через претензії Порошенка щодо кампаній дискредитації в соцмережах та взаємні звинувачення сторін.
• За словами співрозмовників УП, Зеленський висловлював невдоволення підтримкою Порошенком потенційних конкурентів чинної влади, зокрема Валерія Залужного.
• Автор зазначає, що попри напружений початок зустріч поступово перейшла до більш конструктивного обговорення можливостей взаємодії.
• За словами джерел, Порошенко не робив головним питання санкцій проти себе та пов’язував перспективу їхнього вирішення з можливими політичними домовленостями.
• Автор вважає, що сама поява формату консультацій Зеленського з лідерами різних політичних сил створює враження можливого розширення кола учасників ухвалення політичних рішень.
• У матеріалі як потенційні фігури нової президентської опори розглядаються керівник ГУР Кирило Буданов, голова фракції "Слуга народу" Давид Арахамія та віцепрем’єр Михайло Федоров.
• Автор зазначає, що кожен із цих політиків має власні ресурси впливу, канали комунікації та окрему вагу в системі влади, що робить їх важливими для майбутньої конфігурації президентської команди.
Українська правда
Буданов, Арахамія чи Федоров. Хто може стати новою опорою Зеленського
26 травня вперше за багато років п'ятий президент Петро Порошенко знову опинився на четвертому поверсі головної будівлі на Банковій. Його зустріч із чинним главою держави Володимиром Зеленським ніяк не могла розпочатися. Минала вже майже година очікування.…
😁78❤39👎18🙈14🤬5🔥1
«У 2023 році в мене був перелом великого пальця на нозі. Мали б відправити на місяць на лікування, знявши з бойового розпорядження і вилучивши зі списків “кого можна було б задіяти”. Ймовірно, за місяць я відновився б. Натомість дали три дні вихідних. Потім я щось робив, але не повноцінно. Одужував більше ніж два місяці», — розповідає нам 47-річний піхотинець Роман.
За словами Романа, такий підхід до лікування в армії — не поодинокий випадок. Часто через це військо втрачає досвідчених бійців.
Ось кілька історій, якими з нами поділився військовий.
🗨️ В одного знайомого бійця загострився хронічний гастрит. У медчастині йому виписували препарати, вони не допомагали, тоді виписували інші. Так тривало, доки після сварки він нарешті не отримав направлення на обстеження до міської лікарні. Лікувати довелося вже виразку.
🗨️ Іншого військового з грижею і затисненням сідничного нерва два роки годували знеболювальними. Коли він втратив можливість нормально рухатися, його довелося евакуювати й оперувати. Після року в госпіталях боєць отримав третю групу інвалідності й звільнився.
🗨️ Ще один знайомий Романа після поранення мав проблеми з рухливістю і чутливістю руки, але начмед відмовлявся скеровувати його на лікування, стверджуючи, що боєць «косить». Зрештою військовому вдалося відпроситися у відпустку й звернутися до лікаря зі скаргами на біль. Його госпіталізували, прооперували. Наслідок — 45% втрати працездатності й інвалідність.
Проте, за словами Романа, в армії вже є й інший досвід. У нових формаціях — зокрема в «Трійці» та «Азові» — проводять профілактику, мають алгоритми на випадок загострення хронічних хвороб, співпрацюють із медичними центрами. Якщо в бійця проблеми з опорно-руховим апаратом, його не навантажуватимуть так само, як здорового, а можуть запропонувати масажі, реабілітаційні курси чи лікування.
На думку бійця, цей досвід варто вивчити і якомога швидше запровадити в усіх підрозділах.
Як війна руйнує здоров’я військових і чому необхідна профілактична медицина — у матеріалі: https://texty.org.ua/articles/117492/
За словами Романа, такий підхід до лікування в армії — не поодинокий випадок. Часто через це військо втрачає досвідчених бійців.
Ось кілька історій, якими з нами поділився військовий.
🗨️ В одного знайомого бійця загострився хронічний гастрит. У медчастині йому виписували препарати, вони не допомагали, тоді виписували інші. Так тривало, доки після сварки він нарешті не отримав направлення на обстеження до міської лікарні. Лікувати довелося вже виразку.
🗨️ Іншого військового з грижею і затисненням сідничного нерва два роки годували знеболювальними. Коли він втратив можливість нормально рухатися, його довелося евакуювати й оперувати. Після року в госпіталях боєць отримав третю групу інвалідності й звільнився.
🗨️ Ще один знайомий Романа після поранення мав проблеми з рухливістю і чутливістю руки, але начмед відмовлявся скеровувати його на лікування, стверджуючи, що боєць «косить». Зрештою військовому вдалося відпроситися у відпустку й звернутися до лікаря зі скаргами на біль. Його госпіталізували, прооперували. Наслідок — 45% втрати працездатності й інвалідність.
Проте, за словами Романа, в армії вже є й інший досвід. У нових формаціях — зокрема в «Трійці» та «Азові» — проводять профілактику, мають алгоритми на випадок загострення хронічних хвороб, співпрацюють із медичними центрами. Якщо в бійця проблеми з опорно-руховим апаратом, його не навантажуватимуть так само, як здорового, а можуть запропонувати масажі, реабілітаційні курси чи лікування.
На думку бійця, цей досвід варто вивчити і якомога швидше запровадити в усіх підрозділах.
Як війна руйнує здоров’я військових і чому необхідна профілактична медицина — у матеріалі: https://texty.org.ua/articles/117492/
Texty.org.ua
Не лише поранення. Як війна руйнує здоров’я військових і чому необхідна профілактична медицина
«Я щодня заповнював півтора десятка журналів про здоров’я і “санітарне благополуччя”, — розповідає Максим Безрукий, колишній військовий лікар, експерт Правозахисного …
😢75❤33😁26👍17🤬13💯10🙈4👎3
В підлітковому віці Булгаков був одним із небагатьох письменників, які мені сподобалися в шкільній програмі, яких я не вважала нудними і твори яких читала поза програмою.
Він був киянином, але не відчував себе українцем. Він був талановитим і антирадянським. І постає питання: "кенселити" його чи ні, відміняти його існування чи приймати як частину нашої історії?
Вважаю, ми рухаємося трохи не туди. Нам треба залишати всіх, кого ми породили як земля, як територія, як народ, як населення. Усе і всі, хто були в нашій історії та відображали її багатогранність, мають бути досліджені та залишатися.
Булгаков — дитя Києва. Київ його виростив, він тут сформувався, і без Києва його б не існувало. Він відображав частину, і немаленьку, населення столиці, яка не дотримувалася ані націоналістичних, ані комуністичних поглядів. І те, що тоді ані УНР, ані Директорія, ані інші варіанти мінливої української влади не змогли знайти до таких людей підхід (звичайно, це не лише вина політиків, вплинуло багато причин), стало одним із факторів розвалу української державності та стає фактором ризику зараз.
Для чого повторювати помилки минулого, наштовхуючи багатьох людей у нашій державі на те ж тихе несхвалення, яке може згодом вилитися в підтримку якоїсь чергової "ОПЗЖ", мені незрозуміло.
Вважаю, такий підхід матиме чергові негативні історичні наслідки.
Булгаков — український письменник, репрезентативний для певних явищ, які мали місце й вплинули на історію України, і не має бути відданий росії. Він був заборонений в СРСР! Його доробок значно цінніший за деякі безталанні патріотичні націоналістичні твори «правильних» митців, і «відміняти» його в Україні неправильно.
Така моя думка.
Він був киянином, але не відчував себе українцем. Він був талановитим і антирадянським. І постає питання: "кенселити" його чи ні, відміняти його існування чи приймати як частину нашої історії?
Вважаю, ми рухаємося трохи не туди. Нам треба залишати всіх, кого ми породили як земля, як територія, як народ, як населення. Усе і всі, хто були в нашій історії та відображали її багатогранність, мають бути досліджені та залишатися.
Булгаков — дитя Києва. Київ його виростив, він тут сформувався, і без Києва його б не існувало. Він відображав частину, і немаленьку, населення столиці, яка не дотримувалася ані націоналістичних, ані комуністичних поглядів. І те, що тоді ані УНР, ані Директорія, ані інші варіанти мінливої української влади не змогли знайти до таких людей підхід (звичайно, це не лише вина політиків, вплинуло багато причин), стало одним із факторів розвалу української державності та стає фактором ризику зараз.
Для чого повторювати помилки минулого, наштовхуючи багатьох людей у нашій державі на те ж тихе несхвалення, яке може згодом вилитися в підтримку якоїсь чергової "ОПЗЖ", мені незрозуміло.
Вважаю, такий підхід матиме чергові негативні історичні наслідки.
Булгаков — український письменник, репрезентативний для певних явищ, які мали місце й вплинули на історію України, і не має бути відданий росії. Він був заборонений в СРСР! Його доробок значно цінніший за деякі безталанні патріотичні націоналістичні твори «правильних» митців, і «відміняти» його в Україні неправильно.
Така моя думка.
👍619💯293👎109❤67😁32🙈18🔥15🤬10😢3🫡2
А ще можна знищити скрізь пам’ятники знаменитому Ігорю Сікорському, який не підтримував український національний рух та створення незалежної української держави, заборонити вважати його українським авіаконструктором. Прибрати всі згадки про нього в установах, музеях, Київському політехнічному інституті тощо.
Логічно ж?
Адже він теж не був українським націоналістом. Народився і виріс у Києві, визнавав українське походження, але ототожнював себе з російською культурою. Після революції емігрував, а згодом став одним із найвидатніших авіаконструкторів ХХ століття вже у США. Його літаки та вертольоти змінили світову авіацію.
То ким він є для нас? Українцем? Росіянином? Американцем?
Насправді він є частиною історії України незалежно від того, як сам себе визначав. Як і Булгаков, він був породжений Києвом та своїм часом. Без Києва, його освітнього середовища, його людей, його історичних обставин не було б і Сікорського, якого знає весь світ.
Якщо ми почнемо викреслювати з власної історії всіх, хто не відповідає сучасним політичним або національним критеріям, то дуже швидко залишимося з історією, яка описує не реальне минуле, а лише ідеологічно відібрану його частину.
Історія України складніша. У ній були українські націоналісти, російські монархісти, соціалісти, комуністи, космополіти, люди зі змішаною ідентичністю. Вони сперечалися між собою, воювали, співпрацювали, впливали на майбутнє країни. Подобається нам це чи ні, але всі вони є частиною нашого минулого. І сьогодення.
Тому питання не в тому, чи поділяємо ми погляди Сікорського або Булгакова. Питання в тому, чи готові ми вивчати власну історію такою, якою вона була насправді, а не такою, якою нам хотілося б її бачити.
Бо відмова від своєї складної історії не робить націю сильнішою. Вона лише робить її пам’ять коротшою.
Логічно ж?
Адже він теж не був українським націоналістом. Народився і виріс у Києві, визнавав українське походження, але ототожнював себе з російською культурою. Після революції емігрував, а згодом став одним із найвидатніших авіаконструкторів ХХ століття вже у США. Його літаки та вертольоти змінили світову авіацію.
То ким він є для нас? Українцем? Росіянином? Американцем?
Насправді він є частиною історії України незалежно від того, як сам себе визначав. Як і Булгаков, він був породжений Києвом та своїм часом. Без Києва, його освітнього середовища, його людей, його історичних обставин не було б і Сікорського, якого знає весь світ.
Якщо ми почнемо викреслювати з власної історії всіх, хто не відповідає сучасним політичним або національним критеріям, то дуже швидко залишимося з історією, яка описує не реальне минуле, а лише ідеологічно відібрану його частину.
Історія України складніша. У ній були українські націоналісти, російські монархісти, соціалісти, комуністи, космополіти, люди зі змішаною ідентичністю. Вони сперечалися між собою, воювали, співпрацювали, впливали на майбутнє країни. Подобається нам це чи ні, але всі вони є частиною нашого минулого. І сьогодення.
Тому питання не в тому, чи поділяємо ми погляди Сікорського або Булгакова. Питання в тому, чи готові ми вивчати власну історію такою, якою вона була насправді, а не такою, якою нам хотілося б її бачити.
Бо відмова від своєї складної історії не робить націю сильнішою. Вона лише робить її пам’ять коротшою.
💯387👍82❤40👎40🙈13😁10🔥3
Нижче історичний лист Сікорського:
"30 серпня 1933 р.
Панові В. Галічу
1919 Lamborn Avenue
Superior, Wisconsin
Шановний пане Галічу!
Я отримав Вашого листа від 23 серпня і дуже радий надати Вам інформацію, яку Ви запитували.
Моя родина має суто українське походження, походячи з села в Київській області. Мій дід і прадід були священниками. Однак ми вважаємо себе русинами за походженням і певною мірою — росіянами, оскільки Україна є невід'ємною частиною Росії, так само як Техас або Луїзіана є невід'ємною частиною Сполучених Штатів.
Бажаючи Вам найкращих успіхів із Вашою книгою, залишаюся
Щиро Ваш,
І. І. Сікорський"
"30 серпня 1933 р.
Панові В. Галічу
1919 Lamborn Avenue
Superior, Wisconsin
Шановний пане Галічу!
Я отримав Вашого листа від 23 серпня і дуже радий надати Вам інформацію, яку Ви запитували.
Моя родина має суто українське походження, походячи з села в Київській області. Мій дід і прадід були священниками. Однак ми вважаємо себе русинами за походженням і певною мірою — росіянами, оскільки Україна є невід'ємною частиною Росії, так само як Техас або Луїзіана є невід'ємною частиною Сполучених Штатів.
Бажаючи Вам найкращих успіхів із Вашою книгою, залишаюся
Щиро Ваш,
І. І. Сікорський"
👍142😁54❤33🙈27👎22🔥5💯5😢2