Матеріал видання «Бабель» розповідає детальну історію створення, навчання, бойового шляху та скандалів у 155-ї окремій механізованій бригаді ЗСУ, включаючи візит Емманюеля Макрона, проблеми з підготовкою, конфлікти з командуванням та трагічні події з полком «Скеля».

Посилання: https://babel.ua/texts/128916-babel-rozpovidaye-sumnu-istoriyu-155-ombr-vid-blagoslovinnya-makrona-do-roboti-zi-skeleyu-ta-pidozri-kombrigu-os-desyatki-podrobic-shcho-zalishalisya-nevidomimi

Чому за Федорова в Міноборони Зеленський раптово сказав забрати Боєва й тягнув час, не погоджуючи призначення Галан, яку запропонував Михайло, а тепер зробив рівно навпаки? І погодив Галан та повернув Боєва?

Отже, Любов Галан мала стати заступницею МОУ раніше, на прохання Федорова, але йому це призначення не погодили аж до його звільнення. А тепер її демонстративно призначили при Хмарі. Щиро бажаю успіхів, але маю застереження щодо того, чи зможе Любов дійсно щось зробити за таких умов.

Інтервʼю Федорова після відставки:
https://www.youtube.com/watch?v=WbjYc4-OuT0

Військові свідчать про 225-й полк. Розслідування Анни Калюжної для Texty.org.ua.

• Запис розмови командира полку Ширяєва, де стверджується, що «ніяких своїх не існує», а всі, хто рухається без дозволу або тікає з позицій, оголошуються противником і підлягають ліквідації.

• Щонайменше шестеро незалежних свідків (військові та родичі) повідомляють про побиття прив'язаних людей, які називаються «дерево правди», де жертв прикутують до дерев і б'ють трубами або палицями до тріщин на шкірі.

• Свідки стверджують, що у полку існують «ями» — ями, куди кидають військових, які «завинили», а також практикується погроза розстрілами та фіксація стрільби по своїм.

• За оцінками співрозмовників, між штурмами військових утримують в умовах, схожих на тюремні, без можливості відпусток.

• Командир полку Ширяєв, за словами військових, викликає страх серед особового складу; популярною була фраза «командир кончить».

• Сирський протягом 2025–2026 років посилював позиції полку та прикріплював до нього додаткові підрозділи.

• Матеріали оприлюднені лише після того, як непублічні методи звернення до правоохоронців не принесли результатів.

Посилання: https://texty.org.ua/articles/117979/nykakyx-svoyx-ne-sushchestvuet-zahorodzhuvalni-zahony-yamy-i-derevo-pravdy-vijskovi-svidchat-pro-225-polk

Драпатий відсторонив Грузевича — одного з найближчих до Сирського генералів, ідеолога «бусифікації», противника камер спостереження для ТЦК та СП, вершину піраміди поборів, незмінного начальника штабу Сухопутних військ, питання щодо якого багато разів порушувала, але щоразу Сирський його прикривав.

Іде легенда.

Драпатий відсторонив праву руку Сирського — генерала Карпенка, який очолював Командування сил логістики ЗСУ. Голод на позиціях; потреба в озброєнні й техніці, яка не відповідала вимогам сучасної війни, але відповідала вимогам деяких компаній; часта байдужість до шляхів підвозу на фронті та захисту логістичних шляхів; спротив ремонту техніки; корупція, покривання, зокрема й свого брата, який очолював південне командування Повітряних сил ЗСУ, та багато іншого.

Ще одна легенда залишає "Олімп". Натомість призначено Юрія Погрібного, який за розпорядженням Сирського разом із Драпатим перебував у "засланні" тривалий час. Фахівець, трудоголік із гарною репутацією. Є сподівання.

Не тільки поповнення штурмових полків призупинили, а й вирішується, що робити зі створенням штурмових військ — останньою підписаною забаганкою Сирського перед звільненням.

Отже, як обіцяла, надіслала офіційний лист до Зеленського з проханням повернути Федорова.

Окрім Безуглої та Железняка, наважився підписати ще сумський нардеп Ігор Васильєв. Дякую! Троє нардепів.

Демонстративно відхилили лист двоє нардепів: Каптєлов (відкрито виступав проти Федорова) і Кальченко (голова комітету ВРУ, який відповідає за Регламент та етику).

Інші «відморозилися». Лист був відкритий для підпису всім 390 народним обранцям з понеділка. Альтернативних листів «щоб не Безугла» чи «інше формулювання» зареєстровано не було.

Де б не були зараз народні депутати, вони зобов'язані мати доступ до електронного ключа підпису, тож лист міг підписати кожен, незалежно від місцезнаходження.

Фіксую.

Влада — це народ

Масштаб

Фото: Оболонь, 27 лютого 2022 року. Голова Оболонської РДА Кирило Фесик йде, але і надалі Оболонь, — район, від якого обрана і за який несу політичну відповідальність, довірю лише професіоналу. Працюємо над цим. Все буде добре.

Велика подяка Кирилу Олександровичу за роки надійної співпраці. Завжди знала, що управління в Оболоні в надійних руках. Епідемія, війна, розборки у владі, різні непорядні нардепи, урядовці, бандити, бізнесмени і навіть мер — ніщо не могло стати на заваді, аби Оболонський район перебував у порядку настільки, наскільки це можливо.

Фесик не покинув Київ у 2022 році. Він був усі дні тут, з людьми, коли росіяни намагалися захопити столицю. Ми координувалися і тоді, на місці. Завжди опрацьовані звернення громадян.

Без Кирила Олександровича буде складно, але він ще більше зробить для країни, а я приділю більше уваги співпраці з новим керівником району і потурбуюся, щоб в Оболоні не стало гірше, а закладена Фесиком стабільність тривала.

Дякую тобі!
🤝

Про Умєрова і не тільки: роздуми щодо кадрової політики останніх років. Враження без однозначних відповідей.

Рустем Умєров буде очолювати Службу зовнішньої розвідки України (СЗРУ). Насправді це планувалося ще тоді, коли Умєров був керівником Фонду держмайна. Проте 6 вересня 2023 року його конституційною більшістю (тобто понад 300 голосів, що дозволяє змінювати Конституцію), 338 народними депутатами, обрали міністром оборони України. Більше отримав тільки Степан Полторак 2 грудня 2014 року — 347 голосів. Чому? Бо за цих двох міністрів голосували фактично всі фракції: і більшість, і опозиція.

Умєров прийшов до Верховної Ради України (ВРУ) від «Голосу» разом із Вакарчуком. Має дружні стосунки з нардепкою Устіновою, яка й досі його прикриває. А тоді Устінова, яка походить із Центру протидії корупції (ЦПК), вмовляла як ВРУ, так і різних громадських активістів та діячів підтримати Рустема. Мовляв, це буде найкращий міністр оборони.

Опозиція голосувала й раділа, що під час повномасштабної війни ключовий напрям, оборону, очолить НЕ представник «Слуги Народу». А ще, враховуючи, що ЗСУ очолював тоді Залужний, який уже нерівно дихав до політичних бонусів, хитрий план виставити Президента разом із його Урядом і більшістю в Парламенті аутсайдерами, у яких Міністр оборони й Головнокомандувач «не їхні» і саме вони «рятують» державу, поки ті її «зливають», виглядав майже ідеально. Тож розкачування відбувалося дедалі більше. Але Зеленський пішов на такий крок і подав Умєрова — компромісну репутаційну фігуру для всіх.

І...

Рустем Енверович здивував. Опинившись у Міноборони, він виявився безпринципним, хаотичним та скритним керівником, а також дуже швидко перефарбувався під владу.

Опозиція розчарувалася, громадські активісти плакали. Ті, хто так агресивно підняв його на вершини політичної репутації, знищивши репутацію попередника, Резнікова, тепер узялися нещадно знищувати й Умєрова. Антикорупційна спільнота націлилася на пошук схематозів, а Устінова розсварилася зі своїм громадським корінням і остаточно потрапила під вплив Єрмака.

Так минуло два роки. Умєрова нещадно збивали, він усе більше «служив». У Міноборони розвивався управлінський хаос, через що міністерство за доби Рустема Енверовича навіть отримало прізвисько «мінхаос» — міністерство хаосу.

Сирський, який прийшов після Залужного, вдало використав слабку наглядову функцію Міноборони й побудував власну вертикаль необмеженої влади у військах без контролю. Остаточним кроком, який нівелював роль міністерства, стало звільнення головного інспектора МОУ генерала Воронченка, перевіряючого, який відмовлявся мовчати. Це було зроблено за наполяганням Сирського, а Умєров швидко все підписав.

Та хаос у міністерстві наростав, як і наростав тиск антикорупційних органів, які як через зливи журналістам, блогерам і нардепам, так і напряму давали зрозуміти, що Умєров буде фігурантом і має отримати підозру разом із Єрмаком.

Тож урешті було ухвалено рішення замінити його на найдосвідченішого нейтрального управлінця, який був у Президента, — експрем'єра Дениса Шмигаля. Але такого цінного лояльного кадра, якого до того ж кошмарили такі надокучливі антикорупційні органи, не можна було викидати на вулицю. Щоб не втратити і попри його схильність до хаосу, йому дали посаду секретаря РНБО.

Розбірки продовжувалися. Країна проходила «міндічгейт», постало питання, куди дівати все ще свого, але надто амбітного й упертого Федорова, який посмів допомагати антикорупціонерам, був найактивнішим у коаліції проти Єрмака й тепер претендував очолити ОП чи Уряд. А ще постійно наголошував на плані війни, опікуючись рядом оборонних проєктів, що де-факто виходило за межі повноважень його посади цифрового менеджера країни.

Що ж, трохи зігравши на амбіціях Михайла Альбертовича обіцянками карт-бланшу у війні, його вмовили очолити Міноборони. А Шмигаля переставили на енергетику, попри його бажання, обірвавши започатковане впорядкування міністерства після хаосу Умєрова.

Оскільки кума Сирського, генерала Іващенка, якого було призначено раніше до СЗРУ, а Сирський давно тягнув його до ГУР МОУ, таки перенаправили замість Буданова до ГУР МОУ, то СЗРУ відтоді залишилася фактично без управління.

Дійсно, Федоров був загнаний у пастку. ГУР МОУ віддали куму Сирського, самого Сирського й Гнатова (начальника Генштабу) не збиралися звільняти, а Федорову не погодили жодного кадрового рішення у військах, крім одного — Єлізарова «Лазаря» (і то на початку, медійно).

Пастка закрилася. Залишалося тільки вичікувати, як події будуть розвиватися за одним із двох сценаріїв: або Михайло залишиться доброзичливим цифровізатором і буде додавати бонусів, оцифровуючи та красиво показуючи оболонку, під якою продовжуватимуть діяти «Скеля», бусифікація й брехня на фронті, — система Сирського, якій не бачили альтернатив (і це теж має свою частку правди, адже зараз невідомо, як встоїть фронт без його методів), або ж спробує копати глибоко, і тоді «Скеля», бусифікація та брехня на фронті знищать його репутацію, знизять рейтинги, і міністра, якому «лишенько, дали стільки можливостей, а він не справився», можна буде звільнити.

Сталося не зовсім так, як гадалося, і цьому сприяли кілька факторів: Федоров вирішив боротися й став дедалі більше втручатися у справи війська, зайшовши в жорсткий конфлікт із Сирським, закупівельниками (але там складніша історія, не ідеалізую жодну зі сторін) та, що найголовніше, — Михайло вписався в боротьбу за план війни, за те, як ми воюємо і як маємо перемогти росію.

А Умєров не справлявся навіть із базовим функціонуванням РНБО, проте активно діяв на переговорних майданчиках. Водночас антикорупційні органи не змогли сформувати Умєрову підозру, не знайшовши достатньо доказів його корупційної діяльності, зокрема тому, що він не справився навіть з організацією запропонованих корупційних оборудок:) Або ж хитро пропетляв і не підтримав.

Адже, за моїми спостереженнями, Рустем Енверович вміло прикидається значно дурнішим і поблажливішим, ніж є насправді. Насправді це один із найрозумніших чоловіків, яких зустрічала. Він сильний переговорник у специфічній, нехарактерній для нашої культури манері, має обширні зв'язки на Близькому Сході — аж до питання, чиї інтереси лобіює.

Вважаю, він дійсно хаотичний в організації й не стягує управління великими системами. І от що цікаво: враховуючи ситуацію з розвідками в країні та його таланти й зв'язки, якби ще тоді, у 2023 році, його перенаправили до СЗРУ, то, можливо, це було б непогане рішення. «Відмотайте» мою розповідь і уявіть, якою могла б бути інша реальність. Чи мали б ми стабільніше Міноборони, менше розбірок, збережену репутацію купи людей, кращі зв'язки між владою та опозицією і ще багато чого іншого? У СЗРУ ситуація могла б бути кращою? Можливо...

Можливо, він не тільки тоді, а й зараз буде непоганим очільником СЗРУ. Служба зовнішньої розвідки перебуває в глибокому занепаді. Потенційно головна зовнішня спецслужба країни (а не ГУР МОУ, яке перебрало на себе частину невластивих функцій) практично не існує. Якщо до цього додати переговорні здібності Умєрова, може вийти плюс.

Але загалом вся ситуація виглядає... Як вона виглядає — робіть висновки самі.

Мені особисто прикро, що можна було б ще надіятися, що Хмару перенаправлять до СЗРУ з Міноборони, повернувши Федорова. Та тепер ясно, що Зеленський Федорова повертати не хоче дедалі більше, а Хмару можуть винести на голосування вже наступного парламентського тижня.

Для Міноборони це, ймовірно, справжня катастрофа. Чергова.

Власними помилками вважаю те, що надто довіряла антикорупційному руху щодо оцінки міністрів. Коли закликали атакувати міністрів, я приєднувалася, хоча треба було більше розбиратися, чому атакували Резнікова, хвалили Умєрова, а потім почали атакувати й Умєрова. При всіх недоліках Резнікова, якби весь час повномасштабного вторгнення був один міністр оборони, можливо, стан міністерства та війська був би кращим? Можливо. Або ні. Можливо, часта зміна міністрів не дала сцементувати процеси і сприяла розвитку?

Немає простих відповідей, білих і чорних.

Такі справи.

Драпатий відсторонив людину Сирського в медицині — командувача медсил генерала Казмірчука, ідеолога роботи ВЛК, автора наказів щодо «всіх придатних». Казмірчук стояв на вершині корупції, створював низькоякісні додаткові госпіталі для посад в тилу, звільнив майже півсотні генералів-«інвалідів» через ВЛК, включаючи Содоля. Ставив медицину у військах внизу за пріоритетами.

Не мав жодного бойового досвіду та жодного разу навіть не виїжджав на фронт до призначення у 2023 році.

«Що стояло за відставкою Федорова: історія конфлікту, який паралізував реформи, — RUSI». На Texty.org.ua переклад аналітики Джека Вотлінга з RUSI (Королівський об’єднаний інститут оборонних досліджень), опублікований 4 серпня 2026 року за посиланням https://texty.org.ua/fragments/118016/shcho-stoyalo-za-vidstavkoyu-fedorova-istoriya-konfliktu-yakyj-paralizuvav-reformy-rusi

Історія 47-мої бригади під час південного контрнаступу 2023 — відкрита рана, яку пам'ятаю.

Фото: рівно 3 роки тому, передача музею трофейної карти, здобутої в бою, військовий загинув.

Мабуть, що Валерію Федоровичу порадили розкрити свого внутрішнього «ватника» для широкої аудиторії.

Пам'ятаю, як працювала в Міноборони з 2015 по 2019 роки: полковники й генерали реготали з НАТО, під час застілля співали російських пісень і блокували впровадження стандартів. А це вже було після вторгнення росії у 2014 році та окупації Криму, який фактично росії віддали, але ніхто з військових покараний не був. Ні політиків, ні ВІЙСЬКОВИХ.

МИ НЕ ВСТУПИЛИ В НАТО ЗОКРЕМА ЧЕРЕЗ НИХ. Вони скорочували армію, дерибанили озброєння, чинили супротив розвитку лідерства та впровадженню стандартів. Навіть елементарне перефарбування значків на карті в інший колір, а не як у СРСР часів холодної війни, потребувало років суперечок.

Ці люди ніколи не хотіли, не розуміли й не цінували Революцію гідності. Відсутність справжньої реформи війська залишала їх на вершині влади, а потім Залужні і Сирські продовжили правити, знищуючи ініціативу, яка «наказуєма», продовжуючи тихо ненавидіти Альянс.

Не допускайте кадрових генералів до політики. Вони продадуть росії і не озирнуться. Ментально вони все ще там, хоч би як маскувалися. Герасімов для них — образ старшого начальника, а наукові статті в російських військових журналах — ідеал для дисертації.

Ненавиджу.

Скеля, ТЦК, ІПСО.

Євген Хмара не розуміє, що таке демократичний цивільний контроль? У якому напрямку відбувається рух? Що спочатку має бути план війни в Міноборони, а військові — виконувати його? Що ЗСУ — це інструмент Міноборони, а Міністр оборони — не завгосп ЗСУ? Що він політично відповідальний за те, чи є розуміння, як вести війну та чи відповідають ЗСУ характеру цієї війни? Як перемагати? За КОНТРОЛЬ?

Ще будучи тимчасово виконуючим обов’язки, він уже став говорити загальними фразами про «потреби фронту» замість плану війни та КОНТРОЛЮ Міноборони. «Потреби фронту» можуть бути різними: «Скеля», танки, застаріла артилерія тощо. Якщо це покладуть йому на стіл, він підпише?

І навіть якщо нове військове керівництво не подаватиме таких пропозицій, під «потребами фронту» можна замаскувати різні «хотілки» лобістів оборонних компаній.

Дуже сумно. Мабуть, остаточно розсварюся з Євгеном Леонідовичем. Залишилося лише, щоб він заблокував мене в месенджерах:)

Звичайно, не голосуватиму за нього на посаду Міністра оборони. Вважаю таке голосування знущанням і підміною понять.

Драпатий визначив Собка у свої заступники. Генерал Собко якраз постійно, часто безнадійно боровся за стандарти у війську, зокрема коли ще на початку повномасштабного вторгнення вдалося організувати єдиний практично орієнтований офіцерський вишкіл, не прогнувся і в численних засланнях за розпорядженнями Сирського.

Попри репресії, він не боявся висловлювати свою думку, в тому числі публічно, що можете самі перевірити. Собка багато хто не любить серед кадрових офіцерів, і зараз у нього є шанс довести, чи можливо вичистити систему та перебудувати військо, не шукаючи схвалення абсолютної більшості застійних полковників і генералів, чи можливо викорінити основи «совка» та впровадити планування на основі здорового глузду, який Собко стільки разів відстоював.

Бажаю успіхів.