Щодо призначення Олексія Реви заступником міністра оборони, тут картина неоднозначна. Олексій разом із братом Ігорем — сценаристи та коміки з Полтави, які були в проєкті «Мамахохотала» Романа Грищука, який тепер уже сім років є народним депутатом від «Слуги Народу». Ще до 2020 року виступали російською: дует «Не родственники».

Та коли почалося повномасштабне вторгнення, вони пішли в ЗСУ.

Проте спочатку брати служили в ТЦК.

А от далі вони ухвалили дійсно важливе для трансформації рішення: перевелися до 47-ї бригади. Вони стали частиною команди 47-ї бригади тоді, коли була ідея зробити з неї найкращу з найкращих. Це точно гарна школа, досвід організації процесів у бойовому підрозділі й досвід розчарування, коли 47-му фактично знищили на південному контрнаступі в 2023, а потім звинуватили та розбили вже злагоджений і так прискіпливо сформований управлінський колектив.

І от, коли вже стало зрозуміло, що відбувається з бригадою, брати перевелися до Катерини Чорногоренко в Міноборони, яка була в Умєрова заступницею з цифровізації, і вже займалися цифровізацією в її команді.

«Під час роботи в міністерстві ми також менеджерили різні проєкти. Я займався “Резервом+”, а брат займався “Армією+”», — згадував Ігор Рева.

Тим не менше, далі в рамках розборок брати переводяться в ГУР МОУ до Буданова, але довго там Олексій не затримується, адже помічниця нардепа Грищука Ксенія Семенова очолила Київський авіаційний інститут і забирає його до себе керівником військової кафедри.

І от, пробувши зовсім трохи на цій посаді, Олексій призначений заступником міністра оборони України і тепер відповідальним за всю цифровізацію нашої оборони, включно з реєстрами військовозобов’язаних, медичними записами, логістикою і постачанням, бойовими системами тощо.
ВСЮ.

Біографія цікава, стратегічного досвіду мало. Призначення може виглядати дивним, а ризики колосальні. Також зрозуміло, що більшість громадян не можуть так легко переводитись по горизонталі і вертикалі, потрібні зв'язки. Багато прекрасних фахівців з цифровізації попали в окопи і там загинули чи були скалічені без можливості застосування своїх навиків, без переведення, без справедливості (вже не кажучи про коміків і сценаристів).

Але все ж додам, що вважаю, Роман Грищук — один з кращих нардепів. Він і його оточення, не був за весь час помічений у брудних справах, навколо нього багато людей, які знайшли себе під час війни в інших ролях — у ЗСУ, волонтерстві, освіті тощо.

Принаймні, мені хочеться в це вірити.

Водночас прекрасно розумію ризики: Міноборони зараз являє собою розбиту, знівечену заміною чотирьох міністрів протягом року структуру, де зараз зібрано красиві обличчя без плану оборони.

Водночас не виключаю і навіть сподіваюся, що частина цих "виставкових" хлопців і дівчат, якими наситили посади заступників міністра, а також сам міністр, спецпризначенець СБУ, який погодився на таку авантюру, дадуть кращий результат, ніж можна очікувати...

Успіхів.
Подивимось.

Країна можливостей.