Музика для обіймів від The Flaming Lips, проговий EP від Ihsahn, одинадцятий студійник Мерліна Менсона, а ще death та black, гаражний панк- і хард-рок у Weekly Digest від Шпината
☄️ The Flaming Lips – American Head
Неопсиходелія та постхіпі музика The Flaming Lips, як завжди, чарує переливчастими мелодіями, робить спокійно і приємно. М’яка музика для приємних обіймів з коханими людьми та для поплакати на самоті.
☄️ Körgull the Exterminator - Sharpen Your Spikes
Каталонська black/thrash машина під керівництвом вокалістки Lilith Necrobitch випускає уже свій п’ятий повноформатний альбом, не рахуючи живих альбомів та сплітів. Метал, як ми любимо, швидкий, богохульний, з інфлуенсами від Sodom та Hellhammer до Darkthrone та Bulldozer. Якраз під сезон шкіряних курток, що невпинно насувається.
☄️ Marilyn Manson - We Are Chaos
Одинадцятий студійний альбом легендарного шок-рокера. Лейтмотив альбому - "мама, мы все тяжело больны".
☄️ Mastodon - Medium Rarities
Mastadon презентує збірку раніше неопублікованих треків, інструментальних композицій, каверів (від Metallica до The Flaming Lips та Batthole Surfers!) та інших цікавинок.
☄️ Night - High Tides - Distant Skies
Шведський hard rock/trad metal гурт, що відіб’є у вас дівчину, повертається з повноформатним альбомом! Blue Oyster Cult, Dire Straits, UFO – відголоски цих гуртів можна почути на "High Tides – Distant Skies", чудове звучання.
#neformatcomua #neformatweekly
☄️ The Flaming Lips – American Head
Неопсиходелія та постхіпі музика The Flaming Lips, як завжди, чарує переливчастими мелодіями, робить спокійно і приємно. М’яка музика для приємних обіймів з коханими людьми та для поплакати на самоті.
☄️ Körgull the Exterminator - Sharpen Your Spikes
Каталонська black/thrash машина під керівництвом вокалістки Lilith Necrobitch випускає уже свій п’ятий повноформатний альбом, не рахуючи живих альбомів та сплітів. Метал, як ми любимо, швидкий, богохульний, з інфлуенсами від Sodom та Hellhammer до Darkthrone та Bulldozer. Якраз під сезон шкіряних курток, що невпинно насувається.
☄️ Marilyn Manson - We Are Chaos
Одинадцятий студійний альбом легендарного шок-рокера. Лейтмотив альбому - "мама, мы все тяжело больны".
☄️ Mastodon - Medium Rarities
Mastadon презентує збірку раніше неопублікованих треків, інструментальних композицій, каверів (від Metallica до The Flaming Lips та Batthole Surfers!) та інших цікавинок.
☄️ Night - High Tides - Distant Skies
Шведський hard rock/trad metal гурт, що відіб’є у вас дівчину, повертається з повноформатним альбомом! Blue Oyster Cult, Dire Straits, UFO – відголоски цих гуртів можна почути на "High Tides – Distant Skies", чудове звучання.
#neformatcomua #neformatweekly
Рецензія на Svitlana Nianio & Oleksandr Yurchenko — Znayesh Yak? Rozkazhy (2020) від Олександра Нечая
⠀
Колись на очі потрапила платівка Cocteau Twins. Музика їхня була дивною, ні на що не схожою, а вокал пані вражав та заводив кудись далеко. Звучання їхнє було таке повітряне та піднесене.
⠀
В Україні є подібний гурт, який раніше мав назву Цукор — біла смерть. Співала там високим вокалом Світлана Няньо. Гурт проіснував 5 років, став нереально культовим та зник. Всі учасники розбрелися хто куди. Але вони встигли потрапити на польський лейбл KOKA Records. Для тих часів це був неймовірний win. Завдяки цьому ми тепер маємо змогу слухати культовий андеграунд.
⠀
А ще є нагода почути новий твір від Svitlana Nianio & Oleksandr Yurchenko під назвою "Znayesh Yak? Rozkazhy". Юрченко — ще один відомий діяч київського андеграунду, який створив у 1990-і Новую Сцену — об’єднання авангардних та просунутих митців.
⠀
Хоча це лукаве слово "новий". Це перевидання записів зразку 1996 року, яке музиканти робили в одному із занедбаних парків Києва. Серед інструментів наявні клавіші Casio та цимбали.
⠀
У цілому, це все сміливо можна назвати фолком, але з префіксами пост-, експериментал- та частково дарк-. Вокал у Няньо не найтемніший просто. А настрій альбому холодно відсторонений, як і має бути в Cocteau Twins і подібних гуртів. Загалом, дуже побите слово "атмосферний" цілком личить цьому LP.
⠀
Ще в анотації пишуть, що вокал Няньо на цьому альбомі нагадує пташку або тваринку, яка зазнала лиха. Дуже на те схоже. До слова, цілком українська картинка, яка відкриває доволі звичайний та трагічний світ минулого. Хоча, про сьогодення теж так можна сказати.
⠀
Далі вже справа вух слухача та уяви того, хто перемеле весь стаф релізу. Там є над чим працювати та переробляти усередині. До речі, тим, хто цінує київський авангардний андеграунд кінця 1980-х - початку-середині 1990-х буде цікаво. Але, мабуть, такі сноби це вже чули. Колекціонерам теж буде цікаве перевидання. Найкраще новачкам, бо після Няньо та Цукру — Білої Смерті вже формується прямий шлях до Колезького Асесора та Ivanov Down. Ну а там вже поруч Бібліотека Просперо та інші заглючні проєкти. Коротше, ласкаво просимо у дивний світ підстаркуватої космічної музики!
⠀
#neformatcomua
⠀
Колись на очі потрапила платівка Cocteau Twins. Музика їхня була дивною, ні на що не схожою, а вокал пані вражав та заводив кудись далеко. Звучання їхнє було таке повітряне та піднесене.
⠀
В Україні є подібний гурт, який раніше мав назву Цукор — біла смерть. Співала там високим вокалом Світлана Няньо. Гурт проіснував 5 років, став нереально культовим та зник. Всі учасники розбрелися хто куди. Але вони встигли потрапити на польський лейбл KOKA Records. Для тих часів це був неймовірний win. Завдяки цьому ми тепер маємо змогу слухати культовий андеграунд.
⠀
А ще є нагода почути новий твір від Svitlana Nianio & Oleksandr Yurchenko під назвою "Znayesh Yak? Rozkazhy". Юрченко — ще один відомий діяч київського андеграунду, який створив у 1990-і Новую Сцену — об’єднання авангардних та просунутих митців.
⠀
Хоча це лукаве слово "новий". Це перевидання записів зразку 1996 року, яке музиканти робили в одному із занедбаних парків Києва. Серед інструментів наявні клавіші Casio та цимбали.
⠀
У цілому, це все сміливо можна назвати фолком, але з префіксами пост-, експериментал- та частково дарк-. Вокал у Няньо не найтемніший просто. А настрій альбому холодно відсторонений, як і має бути в Cocteau Twins і подібних гуртів. Загалом, дуже побите слово "атмосферний" цілком личить цьому LP.
⠀
Ще в анотації пишуть, що вокал Няньо на цьому альбомі нагадує пташку або тваринку, яка зазнала лиха. Дуже на те схоже. До слова, цілком українська картинка, яка відкриває доволі звичайний та трагічний світ минулого. Хоча, про сьогодення теж так можна сказати.
⠀
Далі вже справа вух слухача та уяви того, хто перемеле весь стаф релізу. Там є над чим працювати та переробляти усередині. До речі, тим, хто цінує київський авангардний андеграунд кінця 1980-х - початку-середині 1990-х буде цікаво. Але, мабуть, такі сноби це вже чули. Колекціонерам теж буде цікаве перевидання. Найкраще новачкам, бо після Няньо та Цукру — Білої Смерті вже формується прямий шлях до Колезького Асесора та Ivanov Down. Ну а там вже поруч Бібліотека Просперо та інші заглючні проєкти. Коротше, ласкаво просимо у дивний світ підстаркуватої космічної музики!
⠀
#neformatcomua
З місяць тому на сторінці Red Bull з'явилася публікація про новий український рок, яка роздратувала чимало людей, у тому числі й нас) Тому ми не втрималися і поділилися альтернативною підбіркою цікавих молодих українських виконавців, а ще написали, що ж нам не сподобалося в списку оригінальному
То кого ми радимо послухати:
⭐️ Sable
Саме цей проєкт киянина Гліба Крилова першим спадає на гадку, коли ми думаємо про молодих і перспективних. Тут ми чуємо поєднання металу, індастріалу, репу та яскравий вплив гуртів справді актуальних і популярних серед молоді виконавців на кшталт Ghostemane. Була б наша воля, ми б відправили хлопця записати трек на професійну студію із професійним зведенням та мастерингом, але й остання його домашня робота "FEAR" дуже навіть достойна.
⭐️ Amaryllis Diaphanum
Це прогрок із саксофоном і текстами про війну, параною та ескапізм. А ще найстаршому учаснику колективу — усього 19, а настільки молодих гуртів у цьому жанрі точно небагато. І хоча не всім учасникам нашої редакції однаково до вподоби дебютний EP гурту, на те він і перший. Завжди є над чим працювати, і завжди є, що вдосконалювати, але стартували хлопці дуже гідно.
⭐️ Dying Grotesque
Київський death metal гурт, що цьогоріч презентував дебютний альбом "Sunflower Tide". Хлопці вдало вписуються в актуальні музичні тенденції, адже у світі вже котрий рік не стихає хвиля відродження та популярності олдскульного дез металу. Молоді гурти підписуються на великі лейбли, потрапляють у річні топи великих метал-видань. Й оскільки є вдалі приклади Necrot, Blood Incantation, Gatecreeper, дуже логічно бачити і їхніх послідовників.
⭐️ ZfeelZ
Про цю молоду інді-рок команду говорилося й писалося вже чимало. Учасники School Bands Battle, нещодавні школярі, талановиті музиканти, автори, справді, гарних і серйозних текстів — хвалити їх можна довго. Наші слова підтвердить діло, а точніше місця виступу команди — ШООМ, ЮБК, Американський Дім, Мистецький Арсенал, а ще фестивалі Vertuha Arts Festival, Air ГогольFest, Winter Mass VII, Respublika Fest і не тільки. Одна з найперспективніших українських молодих рок-команд, без сумніву.
⭐️ Grandma’pick
У спину ZfeelZ дихають ще два рівненські колективи з вокалістками. Перші це інді-рокери Grandma’pick, які яскраво дебютували у 2019 році із синглом “Hurricane”. Однак через певні обставини гурт змінив першу вокалістку й частину учасників, що трохи загальмувало його розвиток. Зараз команда знову активно взялася за творчість. А от Олександра Кремінська з першого складу тепер співає у металкор-гурті Rabbit Leader, що теж звучить досить професійно та перспективно. Час покаже, як і чи розвинуться ві дві команди.
⭐️ раёк
Хороший приклад молодого російськомовного гурту. Це не рок, але, як ми з’ясували вище, рамок як таких нема, а не згадати дует Оксани Несененко й Павла Слободянюка (Yah) було б великою помилкою. Гарні відео, хороші біти, цікаві тексти — команда легко складе конкуренцію усіляким кис-кисам та іншим кумирам сучасної молоді.
⭐️ pušča
Львівський post black metal гурт. Нещодавно презентували дебютний сингл французькою та попри карантин уже встигли трохи повиступати. Майбутнє українського андеграунду в чистому вигляді.
⭐️ Mauser
Ще одні львів’яни, які випустили у 2020-му, без перебільшення, хардкор-реліз року. Заледве комусь вдасться його перевершити. Їхні інфлуенси простягаються від Bad Brains до Cro-Mags, Underdog та Leeway, але захоплюють також і гранжеві елементи. Додайте до цього українськомовні тексти, круту обкладинку і загальне відчуття панк-сцени. Були б ми в Америці чи Британії, Mauser претендували б на гідне місце серед молодих команд, які переосмислюють штатівський хардкор 80–90 років, зокрема nyhc, але українське суспільство ще не доросло до такої музики.
Break The Habit, Guerilla Noir, Prah, Revomit, Smile, Chaos!, Гніт, Grayshapes, True Tough, Wormitorium — ми б могли продовжувати цей список нових українських проєктів ще довго. Так, можливо, там не всім по 18, але чи такий уже це визначальний чинник для хорошої музики?
#neformatcomua
То кого ми радимо послухати:
⭐️ Sable
Саме цей проєкт киянина Гліба Крилова першим спадає на гадку, коли ми думаємо про молодих і перспективних. Тут ми чуємо поєднання металу, індастріалу, репу та яскравий вплив гуртів справді актуальних і популярних серед молоді виконавців на кшталт Ghostemane. Була б наша воля, ми б відправили хлопця записати трек на професійну студію із професійним зведенням та мастерингом, але й остання його домашня робота "FEAR" дуже навіть достойна.
⭐️ Amaryllis Diaphanum
Це прогрок із саксофоном і текстами про війну, параною та ескапізм. А ще найстаршому учаснику колективу — усього 19, а настільки молодих гуртів у цьому жанрі точно небагато. І хоча не всім учасникам нашої редакції однаково до вподоби дебютний EP гурту, на те він і перший. Завжди є над чим працювати, і завжди є, що вдосконалювати, але стартували хлопці дуже гідно.
⭐️ Dying Grotesque
Київський death metal гурт, що цьогоріч презентував дебютний альбом "Sunflower Tide". Хлопці вдало вписуються в актуальні музичні тенденції, адже у світі вже котрий рік не стихає хвиля відродження та популярності олдскульного дез металу. Молоді гурти підписуються на великі лейбли, потрапляють у річні топи великих метал-видань. Й оскільки є вдалі приклади Necrot, Blood Incantation, Gatecreeper, дуже логічно бачити і їхніх послідовників.
⭐️ ZfeelZ
Про цю молоду інді-рок команду говорилося й писалося вже чимало. Учасники School Bands Battle, нещодавні школярі, талановиті музиканти, автори, справді, гарних і серйозних текстів — хвалити їх можна довго. Наші слова підтвердить діло, а точніше місця виступу команди — ШООМ, ЮБК, Американський Дім, Мистецький Арсенал, а ще фестивалі Vertuha Arts Festival, Air ГогольFest, Winter Mass VII, Respublika Fest і не тільки. Одна з найперспективніших українських молодих рок-команд, без сумніву.
⭐️ Grandma’pick
У спину ZfeelZ дихають ще два рівненські колективи з вокалістками. Перші це інді-рокери Grandma’pick, які яскраво дебютували у 2019 році із синглом “Hurricane”. Однак через певні обставини гурт змінив першу вокалістку й частину учасників, що трохи загальмувало його розвиток. Зараз команда знову активно взялася за творчість. А от Олександра Кремінська з першого складу тепер співає у металкор-гурті Rabbit Leader, що теж звучить досить професійно та перспективно. Час покаже, як і чи розвинуться ві дві команди.
⭐️ раёк
Хороший приклад молодого російськомовного гурту. Це не рок, але, як ми з’ясували вище, рамок як таких нема, а не згадати дует Оксани Несененко й Павла Слободянюка (Yah) було б великою помилкою. Гарні відео, хороші біти, цікаві тексти — команда легко складе конкуренцію усіляким кис-кисам та іншим кумирам сучасної молоді.
⭐️ pušča
Львівський post black metal гурт. Нещодавно презентували дебютний сингл французькою та попри карантин уже встигли трохи повиступати. Майбутнє українського андеграунду в чистому вигляді.
⭐️ Mauser
Ще одні львів’яни, які випустили у 2020-му, без перебільшення, хардкор-реліз року. Заледве комусь вдасться його перевершити. Їхні інфлуенси простягаються від Bad Brains до Cro-Mags, Underdog та Leeway, але захоплюють також і гранжеві елементи. Додайте до цього українськомовні тексти, круту обкладинку і загальне відчуття панк-сцени. Були б ми в Америці чи Британії, Mauser претендували б на гідне місце серед молодих команд, які переосмислюють штатівський хардкор 80–90 років, зокрема nyhc, але українське суспільство ще не доросло до такої музики.
Break The Habit, Guerilla Noir, Prah, Revomit, Smile, Chaos!, Гніт, Grayshapes, True Tough, Wormitorium — ми б могли продовжувати цей список нових українських проєктів ще довго. Так, можливо, там не всім по 18, але чи такий уже це визначальний чинник для хорошої музики?
#neformatcomua
Новий альбом від любителів міняти назви Osees, найкращий за довгий час альбом Napalm Death, танці від Finntroll, blackened crust від берлінців Ancst, а також melodic death/doom, британський середньовічний black metal, бельгійська брутальщина та більше нового у Weekly Digest від Шпината
💙 Ancst – summits of despondency
За плечима у берлінців Ancst 23 релізи (в основному, EP), від black metal та crust до metallic hardcore та dark ambient. А гурт розпочав свою кар’єру лише у 2011 році. Роботяги, що тут скажеш. Але результат і справді достойний.
💙 The Infernal Sea – Negotium Crucis
Чорний метал з Туманного Альбіону. The Infernal Sea відсилають нас до темних віків, до середньовіччя з лицарськими походами, з пристроями для тортур та єдиним світлом вночі – зорями та свічками. Інтенсивний black metal, якому, однак, вистачає і грувових моментів, і атмосферних вставок та подекуди майже хард-рокових гітарних соло!
💙 Napalm Death - Throes Of Joy In The Jaws Of Defeatism
Ветерани, які не старіють душею, видали, як на мене, один з найкращих своїх альбомів за довгий час. Цікаво слухається, є і нойз, і краст, і Killing Joke, і металу трошки, звичайно.
💙 Osees – Protean Threat
Гурт Джона Дваєра вкотре змінив назву (ви могли знати його як Orinoka Crash Suite (1997–2003), OCS (2003–2005, 2017), Orange County Sound (2005), The Ohsees (2006), Thee Oh Sees (2006–2017) та Oh Sees (2017–2019)), але не змінив те, за що ми любимо цей гурт. Динамічна гаражна психоделія альбому "Protean Threat" підкупає з першого ж треку.
💙 Vatican Shadow – Persian Pillars Of The Gasoline Era
Дев’ятий альбом Домініка Ферноу під вивіскою Vatican Shadows. Домінік – максимально продуктивний музикант, поет та мультимедійний художник, його проєкти Prurient та Rainforest Spiritual Enslavement, серед інших, абсолютно варті вашої уваги. Vatican Shadows – це всеохоплюючий ambient, який спродюсував Justin Broadrick (Godflesh, Jesu, JK Flesh, etc) і який видав death metal label 20buck Spin.
#neformatcomua #NeformatWeekly
💙 Ancst – summits of despondency
За плечима у берлінців Ancst 23 релізи (в основному, EP), від black metal та crust до metallic hardcore та dark ambient. А гурт розпочав свою кар’єру лише у 2011 році. Роботяги, що тут скажеш. Але результат і справді достойний.
💙 The Infernal Sea – Negotium Crucis
Чорний метал з Туманного Альбіону. The Infernal Sea відсилають нас до темних віків, до середньовіччя з лицарськими походами, з пристроями для тортур та єдиним світлом вночі – зорями та свічками. Інтенсивний black metal, якому, однак, вистачає і грувових моментів, і атмосферних вставок та подекуди майже хард-рокових гітарних соло!
💙 Napalm Death - Throes Of Joy In The Jaws Of Defeatism
Ветерани, які не старіють душею, видали, як на мене, один з найкращих своїх альбомів за довгий час. Цікаво слухається, є і нойз, і краст, і Killing Joke, і металу трошки, звичайно.
💙 Osees – Protean Threat
Гурт Джона Дваєра вкотре змінив назву (ви могли знати його як Orinoka Crash Suite (1997–2003), OCS (2003–2005, 2017), Orange County Sound (2005), The Ohsees (2006), Thee Oh Sees (2006–2017) та Oh Sees (2017–2019)), але не змінив те, за що ми любимо цей гурт. Динамічна гаражна психоделія альбому "Protean Threat" підкупає з першого ж треку.
💙 Vatican Shadow – Persian Pillars Of The Gasoline Era
Дев’ятий альбом Домініка Ферноу під вивіскою Vatican Shadows. Домінік – максимально продуктивний музикант, поет та мультимедійний художник, його проєкти Prurient та Rainforest Spiritual Enslavement, серед інших, абсолютно варті вашої уваги. Vatican Shadows – це всеохоплюючий ambient, який спродюсував Justin Broadrick (Godflesh, Jesu, JK Flesh, etc) і який видав death metal label 20buck Spin.
#neformatcomua #NeformatWeekly
Сьогодні — рівно 10 років з часу виходу альбому "Срібна Змія", який був одним з перших LP в українському пост-металі. А зважаючи, що й від його творців, гурту АННА, ніхто подібного не очікував, цікаво повернутися до роботи після цілої декади й поглянути на роботу з перспективи сучасності, що й зробив Максим Чухліб
⠀
"Попри численні інфлюенси, альбом і справді важко класифікувати за певним жанром або назвати нішевим. "Срібній Змії" вдається балансувати між постметалом і прогресивом, урізноманітнюючи цей сплав чи то відголосками ню-металу, впливу якого гурт на той момент ще остаточно не позбувся, чи відверто построковими текстурами.
⠀
Вдало розпочавши альбом піснею "Ера Нігілізму", АННА обережно знайомлять шанувальників із новим звучанням — складається враження, що для початку було вирішено презентувати трек, який не надто шокуватиме радикальною зміною у звуці. Доволі проста структура композиції, однак, не заважає музикантам сповна розкрити темну й місцями готичну атмосферу, що супроводжуватиме слухачів протягом усього лонгплею.
⠀
Враз забувши про обачність, гурт надалі несподівано завдає нищівного удару по вухах шанувальників ню-металу. "Ти Ще Живий" — це неймовірно атмосферний семихвилинний трек, повний складних аранжувань, тваринного ґроулу Віктора Новосьолова й орієнтальних мотивів, що залишає шлягерне "візьми ніж і відріж", мабуть, на тисячу кроків позаду. А ще, це — одна із найкращих композицій альбому, що звучить свіжо й до сьогодні."
⠀
"Існують альбоми, що стали визначальними для української незалежної сцени. Альбоми, на яких зросло ціле покоління шанувальників андеграунду. Альбоми, завдяки яким люди увійшли до світу непересічної, складної та інтелектуальної музики. Попри той шок і суперечки, з якими зустріли "Срібну Змію", цей альбом усе ж досягнув поставленої цілі. У цьому його найбільший здобуток, адже свого часу АННА виконали дуже важливу місію — зробили величезний внесок у розвиток української музики, хоч і ціною несприйняття частиною власної фан-бази. "
⠀
#neformatcomua #post_metal
⠀
"Попри численні інфлюенси, альбом і справді важко класифікувати за певним жанром або назвати нішевим. "Срібній Змії" вдається балансувати між постметалом і прогресивом, урізноманітнюючи цей сплав чи то відголосками ню-металу, впливу якого гурт на той момент ще остаточно не позбувся, чи відверто построковими текстурами.
⠀
Вдало розпочавши альбом піснею "Ера Нігілізму", АННА обережно знайомлять шанувальників із новим звучанням — складається враження, що для початку було вирішено презентувати трек, який не надто шокуватиме радикальною зміною у звуці. Доволі проста структура композиції, однак, не заважає музикантам сповна розкрити темну й місцями готичну атмосферу, що супроводжуватиме слухачів протягом усього лонгплею.
⠀
Враз забувши про обачність, гурт надалі несподівано завдає нищівного удару по вухах шанувальників ню-металу. "Ти Ще Живий" — це неймовірно атмосферний семихвилинний трек, повний складних аранжувань, тваринного ґроулу Віктора Новосьолова й орієнтальних мотивів, що залишає шлягерне "візьми ніж і відріж", мабуть, на тисячу кроків позаду. А ще, це — одна із найкращих композицій альбому, що звучить свіжо й до сьогодні."
⠀
"Існують альбоми, що стали визначальними для української незалежної сцени. Альбоми, на яких зросло ціле покоління шанувальників андеграунду. Альбоми, завдяки яким люди увійшли до світу непересічної, складної та інтелектуальної музики. Попри той шок і суперечки, з якими зустріли "Срібну Змію", цей альбом усе ж досягнув поставленої цілі. У цьому його найбільший здобуток, адже свого часу АННА виконали дуже важливу місію — зробили величезний внесок у розвиток української музики, хоч і ціною несприйняття частиною власної фан-бази. "
⠀
#neformatcomua #post_metal
Рецензія на Pilikayu - Людина доросла (2020) від Ксенії Янус
У гонитві за топовими інструментами та найсучаснішими студійними технологіями запису нерідко можна втратити найголовніше — своє щире бачення, натхнення та навіть любов до музики, яку створюєш. ... Пілікаю обрав шлях нарочитої наївності та щирості, крокуючи яким досліджує в альбомі "Людина доросла" сум та складнощі зростання, віддалення від дитинства та становлення особистості.
Технічний підхід на цьому альбомі, як і на першому, цілісний — починаючи з вибору музичних інструментів, закінчуючи виконанням візуальної складової, Павло Олефіренко впевнено наслідує ідеї DIY та вірить у самодостатність творця. Автор ніби збирає по крупинках з оточуючих предметів пазл: синтезатори з барахолок, дитячі фото з власного альбому, спогади, нав‘язливі мелодії, що грають у голові, випадкові глюки техніки, передсмертний стогін зламаного обладнання.
Головними інструментами альбому є іграшкові та pocket синтезатори, калібма, різні гармошки, голос, а накопичення та зведення альбому вміщується в айфон.
Пісні не перенасичені текстами та будуються не навколо лірики, проте на альбомі знайшлось місце трекам трьома мовами, інструменталкам, колисковим та своєрідним лічилкам, і навіть каверу на Кино ("На кухне"). Варіативність емоцій від треку до треку доволі одноманітна та спокійна, ви не почуєте істерики, агресії чи невтримного сміху, але альбому і не потрібно впливати на слухача, використовуючи якісь тригери. ... Медитативний мелодизм та розмірений темп альбому захоплюють та утримують увагу до самого кінця попри доволі великий хронометраж (13 треків), схожий на довгу мандрівку, яку людина проходить від народження до повноліття.
Які ж асоціації першими спадають на думку, коли слухаєш "Людина доросла"? The Shaggs, Daniel Johnston — словом, аутсайдер-вейв. Щось, що знаходиться вище звичних нам законів гармонії, те, що стоїть за межами умовного "правильно, добре та якісно". ...
Сподіваюсь, що кожен хто побажає пройти стежками мрійливих пісень Pilikayu, відчує натхнення та тепло від спостерігання за цифровими пейзажами, пухкими хмарами звуку та озерами дитячих спогадів.
#neformatcomua
У гонитві за топовими інструментами та найсучаснішими студійними технологіями запису нерідко можна втратити найголовніше — своє щире бачення, натхнення та навіть любов до музики, яку створюєш. ... Пілікаю обрав шлях нарочитої наївності та щирості, крокуючи яким досліджує в альбомі "Людина доросла" сум та складнощі зростання, віддалення від дитинства та становлення особистості.
Технічний підхід на цьому альбомі, як і на першому, цілісний — починаючи з вибору музичних інструментів, закінчуючи виконанням візуальної складової, Павло Олефіренко впевнено наслідує ідеї DIY та вірить у самодостатність творця. Автор ніби збирає по крупинках з оточуючих предметів пазл: синтезатори з барахолок, дитячі фото з власного альбому, спогади, нав‘язливі мелодії, що грають у голові, випадкові глюки техніки, передсмертний стогін зламаного обладнання.
Головними інструментами альбому є іграшкові та pocket синтезатори, калібма, різні гармошки, голос, а накопичення та зведення альбому вміщується в айфон.
Пісні не перенасичені текстами та будуються не навколо лірики, проте на альбомі знайшлось місце трекам трьома мовами, інструменталкам, колисковим та своєрідним лічилкам, і навіть каверу на Кино ("На кухне"). Варіативність емоцій від треку до треку доволі одноманітна та спокійна, ви не почуєте істерики, агресії чи невтримного сміху, але альбому і не потрібно впливати на слухача, використовуючи якісь тригери. ... Медитативний мелодизм та розмірений темп альбому захоплюють та утримують увагу до самого кінця попри доволі великий хронометраж (13 треків), схожий на довгу мандрівку, яку людина проходить від народження до повноліття.
Які ж асоціації першими спадають на думку, коли слухаєш "Людина доросла"? The Shaggs, Daniel Johnston — словом, аутсайдер-вейв. Щось, що знаходиться вище звичних нам законів гармонії, те, що стоїть за межами умовного "правильно, добре та якісно". ...
Сподіваюсь, що кожен хто побажає пройти стежками мрійливих пісень Pilikayu, відчує натхнення та тепло від спостерігання за цифровими пейзажами, пухкими хмарами звуку та озерами дитячих спогадів.
#neformatcomua
Розкажіть нам, що ви думаєте про новий Deftones, прочитайте, що ми думаємо про IDLES, рознесіть квартиру під Nasty чи задумайтесь про історію планети з The Ocean! Більше цікавих релізів цього тижня як завжди у Weekly Digest від @spinachhits
⚡️ Deftones - Ohms
"Ohms" — це дев’ятий студійний альбом гурту, спродюсований Террі Дейтом, що спродюсував перші чотири альбоми гурту. "Дефтонщини" останнім часом у свою творчість додавали чимало артистів, хтось вдало, хтось не дуже. Цікаво ж, чи самі легенди альтернативного металу, які сильно налажали з географією під час анонсу їхнього виступу на UPark, звучатимуть свіжо у 2020? Що ви думаєте про цей альбом? Вірите у фестивалі у 2021-му?
⚡️ IDLES – Ultra Mono
Слухати IDLES стає все менш цікаво, хоча альбом непоганий, просто те, чим вони зачепили на "Brutalism" та "Joy As An Act Of Resistanse" вже приїлося, а нового бракує. В IDLES не відняти їхнього шарму, але це вже третій альбом і, якшо ми й далі хочемо бути разом, варто будувати якісь більш серйозні стосунки.
⚡️ Nasty – Menace
Все таке ж нестримне ультранасильство, за яке бельгійців і люблять.
⚡️ Obsidian Kingdom - Meat Machine
Барселонські "майстри всіх жанрів", як їх назвав Metal Injection, підготували новий альбом, у якому вони знову звучать максимально кінематографічно і всеохоплююче. Краще просто один раз почути.
⚡️ The Ocean - Phanerozoic II: Mesozoic | Cenozoic
"Phanerozoic II: Mesozoic | Cenozoic" — це восьмий студійний альбом німецького постметал гурту та продовження альбому 2018 року — "Phanerozoic I: Paleozoic", який гурт називає "альбомом, до якого немає претензій, перевірений більш ніж ста тридцятьма концертами на його підтримку". Продовження палеонтологічного епосу вийшло більш експериментальним та еклектичним, і гурт радить слухати альбом як подорож, відчуваючи, що ми лише невеличка частина планети Земля, яка існувала мільярди років до нас і буде існувати й після нашого вимирання.
#neformatcomua #MeformatWeekly
⚡️ Deftones - Ohms
"Ohms" — це дев’ятий студійний альбом гурту, спродюсований Террі Дейтом, що спродюсував перші чотири альбоми гурту. "Дефтонщини" останнім часом у свою творчість додавали чимало артистів, хтось вдало, хтось не дуже. Цікаво ж, чи самі легенди альтернативного металу, які сильно налажали з географією під час анонсу їхнього виступу на UPark, звучатимуть свіжо у 2020? Що ви думаєте про цей альбом? Вірите у фестивалі у 2021-му?
⚡️ IDLES – Ultra Mono
Слухати IDLES стає все менш цікаво, хоча альбом непоганий, просто те, чим вони зачепили на "Brutalism" та "Joy As An Act Of Resistanse" вже приїлося, а нового бракує. В IDLES не відняти їхнього шарму, але це вже третій альбом і, якшо ми й далі хочемо бути разом, варто будувати якісь більш серйозні стосунки.
⚡️ Nasty – Menace
Все таке ж нестримне ультранасильство, за яке бельгійців і люблять.
⚡️ Obsidian Kingdom - Meat Machine
Барселонські "майстри всіх жанрів", як їх назвав Metal Injection, підготували новий альбом, у якому вони знову звучать максимально кінематографічно і всеохоплююче. Краще просто один раз почути.
⚡️ The Ocean - Phanerozoic II: Mesozoic | Cenozoic
"Phanerozoic II: Mesozoic | Cenozoic" — це восьмий студійний альбом німецького постметал гурту та продовження альбому 2018 року — "Phanerozoic I: Paleozoic", який гурт називає "альбомом, до якого немає претензій, перевірений більш ніж ста тридцятьма концертами на його підтримку". Продовження палеонтологічного епосу вийшло більш експериментальним та еклектичним, і гурт радить слухати альбом як подорож, відчуваючи, що ми лише невеличка частина планети Земля, яка існувала мільярди років до нас і буде існувати й після нашого вимирання.
#neformatcomua #MeformatWeekly
Сьогодні слухаємо плейлист нашої випускової редакторки Аліни Плеської, у якому багато панку і не тільки
⠀
"Я не дуже розумію, як люди складають такі короткі плейлисти. У моєму особистому плейлисті улюблених пісень — понад 800, і обрати з них 14 — це реально якась мука. Треки розташовані хаотично, на "улюбленість" це не впливає. Не знала, як взагалі таке робити, тож більшість пісень — це ті, які зі мною десь приблизно півжиття і мігрують з одного плеєра на інший, з одного стримінгу на другий та й таке. А ще я морально застрягла десь у дев’яностих-нульових, так що..."
⠀
У плейлисті Аліни:
💜 Riot on the Radio — Dance Kid's revolution
💜 Hell FM — You Help To Breathe
💜 White Ward — Homecoming
💜 House of Flowers — Ask Yourself Now
💜 48 часов — всегда номер два, никогда номер один
💜 Orpha — The Journey To A Whale's Belly
💜 Drudkh — Till Foreign Ground Shall Cover Eyes
💜 Afi — Synesthesia
💜 Lawrence Аrms — Seventeener
💜 Alkaline Тrio — Trouble Breathing
💜 Thursday — War All the Time
💜 Against Me! — FUCKMYLIFE666
💜 The Gaslight Anthem — Great Expectations
💜 Fugazi — I’m so tired
⠀
#neformatcomua
⠀
"Я не дуже розумію, як люди складають такі короткі плейлисти. У моєму особистому плейлисті улюблених пісень — понад 800, і обрати з них 14 — це реально якась мука. Треки розташовані хаотично, на "улюбленість" це не впливає. Не знала, як взагалі таке робити, тож більшість пісень — це ті, які зі мною десь приблизно півжиття і мігрують з одного плеєра на інший, з одного стримінгу на другий та й таке. А ще я морально застрягла десь у дев’яностих-нульових, так що..."
⠀
У плейлисті Аліни:
💜 Riot on the Radio — Dance Kid's revolution
💜 Hell FM — You Help To Breathe
💜 White Ward — Homecoming
💜 House of Flowers — Ask Yourself Now
💜 48 часов — всегда номер два, никогда номер один
💜 Orpha — The Journey To A Whale's Belly
💜 Drudkh — Till Foreign Ground Shall Cover Eyes
💜 Afi — Synesthesia
💜 Lawrence Аrms — Seventeener
💜 Alkaline Тrio — Trouble Breathing
💜 Thursday — War All the Time
💜 Against Me! — FUCKMYLIFE666
💜 The Gaslight Anthem — Great Expectations
💜 Fugazi — I’m so tired
⠀
#neformatcomua
Рецензія на Quiet Advice - We Are The Sum Of Everything We Are Faced With (2020) від Максима Чухліба
⠀
Полтавський гурт Quiet Advice з’явився на локальній сцені відносно нещодавно, проте одразу ж спровокував неоднозначну реакцію своєю творчістю. ... Було відчутно, що хлопцям бракує досвіду у написанні якісних вокальних та інструментальних аранжувань. ... З того часу гурт поступово накопичував новий матеріал на власній студії Олександра Носа, лідера проєкту. Критика попередніх релізів і перший виступ, зміни складу й неочікуваний карантинний локдаун — все це з різних аспектів вплинуло на якість нового релізу, мініальбому "We Are The Sum Of Everything We Are Faced With".
⠀
Чи вдалося Олександрові перевершити свої попередні роботи? Однозначно так – новий реліз звучить більш зріло, гітарні рифи стали качовішими, ударні партії – цікавішими. Інструментально мініальбом не пасе задніх: Quiet Advice не соромляться запозичувати певні ідеї із творчості Norma Jean чи Every Time I Die, приправляючи їх нестандартними гармоніями й оригінальними композиційними рішеннями. "Take Hold" і "Wind & Fingers" — найвдаліші композиції мініальбому, де вищезгадане втілено чи не найкраще. Крім того, очевидними є паралелі зі звучанням Septa та The Nietzsche, проєктами добре знаного в українському андеграунді Євгена Тимчика. ...
⠀
На цьому позитивні риси релізу, на жаль, закінчуються. Технічні можливості вокалу Олександра Носа трохи покращали, проте вокальні аранжування залишилися такими ж монотонними й нецікавими — бракує причепливих мелодій і хуків, а композиції часом перенасичені голосом настільки, що їх некомфортно слухати. ... навіть естетична обкладинка із квітами не рятує полтавський гурт від згаданої проблеми. ...
⠀
"We Are The Sum Of Everything We Are Faced With" — це амбітна, хоч і не до кінця вдала спроба поєднати в одному флаконі суміш із різноманітних музичних впливів. Quiet Advice понад усе прагнуть реалізувати себе на українській незалежній сцені, проте стати помітними й увійти в одну когорту з Septa, Bojevilla чи VOVK вони зможуть лише за тої умови, якщо будуть старанно працювати над недоліками й вчитися на власних помилках.
⠀
#neformatcomua
⠀
Полтавський гурт Quiet Advice з’явився на локальній сцені відносно нещодавно, проте одразу ж спровокував неоднозначну реакцію своєю творчістю. ... Було відчутно, що хлопцям бракує досвіду у написанні якісних вокальних та інструментальних аранжувань. ... З того часу гурт поступово накопичував новий матеріал на власній студії Олександра Носа, лідера проєкту. Критика попередніх релізів і перший виступ, зміни складу й неочікуваний карантинний локдаун — все це з різних аспектів вплинуло на якість нового релізу, мініальбому "We Are The Sum Of Everything We Are Faced With".
⠀
Чи вдалося Олександрові перевершити свої попередні роботи? Однозначно так – новий реліз звучить більш зріло, гітарні рифи стали качовішими, ударні партії – цікавішими. Інструментально мініальбом не пасе задніх: Quiet Advice не соромляться запозичувати певні ідеї із творчості Norma Jean чи Every Time I Die, приправляючи їх нестандартними гармоніями й оригінальними композиційними рішеннями. "Take Hold" і "Wind & Fingers" — найвдаліші композиції мініальбому, де вищезгадане втілено чи не найкраще. Крім того, очевидними є паралелі зі звучанням Septa та The Nietzsche, проєктами добре знаного в українському андеграунді Євгена Тимчика. ...
⠀
На цьому позитивні риси релізу, на жаль, закінчуються. Технічні можливості вокалу Олександра Носа трохи покращали, проте вокальні аранжування залишилися такими ж монотонними й нецікавими — бракує причепливих мелодій і хуків, а композиції часом перенасичені голосом настільки, що їх некомфортно слухати. ... навіть естетична обкладинка із квітами не рятує полтавський гурт від згаданої проблеми. ...
⠀
"We Are The Sum Of Everything We Are Faced With" — це амбітна, хоч і не до кінця вдала спроба поєднати в одному флаконі суміш із різноманітних музичних впливів. Quiet Advice понад усе прагнуть реалізувати себе на українській незалежній сцені, проте стати помітними й увійти в одну когорту з Septa, Bojevilla чи VOVK вони зможуть лише за тої умови, якщо будуть старанно працювати над недоліками й вчитися на власних помилках.
⠀
#neformatcomua
Дебютний реліз Smile, Chaos! викликав значну цікавість багатьох наших читачів, тож за гарячими слідами ми поспілкувалися з його творцем — ударником Славою Свідерком
"Драмери з інтернету дуже розпалили в мені бажання навчитисяя грати так, як вони, тому я попросив маму купити мені палочки, щоби вдома стукати по подушках, бо навіть це здавалось чимось крутим. Батьки мене максимально підтримували в цьому бажанні, тому й купили мені палки, і заодно привели до Володі Кохана — ужгородського вчителя музики та просто неймовірного музиканта. Він навчив мене всього необхідного для того, щоби я надалі міг розвиватися самостійно, за що я йому безмежно вдячний.
Разом із цим я почав слухати Блінків і зачепився за Тревіса Баркера. Його манера гри міцно вкорінила в моїй голові думку, що будь-який драмер повинен грати так само драйвово й енергійно, як він. І я захотів навчитися цього. Але після мого першого живого виступу з гуртом я остаточно зрозумів, що цього не треба вчитися. Коли починаєш грати, злість та енергія лізе назовні сама, треба просто їй не заважати."
"Мені постійно хочеться робити якесь музло і виступати. Ідей у голові завжди багато, але постійно хотілося спробувати їх структурувати. Smile, Chaos! і є такою спробою."
"Мене вже роками дико пруть Queens Of The Stone Age, я можу переслуховувати кожну їхню пісню й кожного разу чути щось, чого раніше не чув. Надзвичайно вражає, як кожен їхній альбом відрізняється від попереднього й наскільки кожна пісня продумана до найдрібніших деталей. Додати до цього гурт 68’, який відкрив мені очі на те, якою нестандартною, але водночас неймовірно драйвовою, хаотичною та експресивною музика може бути. Або IDLES, у яких пісні складаються із максимально простих партій на кожному інструменті, але від яких енергії просто безмежно. Або ж Vein, грув і злість яких просто змушують спробувати втілити злість у власних треках. Список можна розширювати через METZ, Lightning Bolt, Truckfighters, Nothing, Defeater, Turnstile, My Bloody Valentine — він буде безкінечним. Кожен із цих гуртів відкладає в моїй голові якийсь аспект, який я обов’язково хочу поєднати із якимось іншим. На мою думку, так і створюється музика."
#neformatcomua
"Драмери з інтернету дуже розпалили в мені бажання навчитисяя грати так, як вони, тому я попросив маму купити мені палочки, щоби вдома стукати по подушках, бо навіть це здавалось чимось крутим. Батьки мене максимально підтримували в цьому бажанні, тому й купили мені палки, і заодно привели до Володі Кохана — ужгородського вчителя музики та просто неймовірного музиканта. Він навчив мене всього необхідного для того, щоби я надалі міг розвиватися самостійно, за що я йому безмежно вдячний.
Разом із цим я почав слухати Блінків і зачепився за Тревіса Баркера. Його манера гри міцно вкорінила в моїй голові думку, що будь-який драмер повинен грати так само драйвово й енергійно, як він. І я захотів навчитися цього. Але після мого першого живого виступу з гуртом я остаточно зрозумів, що цього не треба вчитися. Коли починаєш грати, злість та енергія лізе назовні сама, треба просто їй не заважати."
"Мені постійно хочеться робити якесь музло і виступати. Ідей у голові завжди багато, але постійно хотілося спробувати їх структурувати. Smile, Chaos! і є такою спробою."
"Мене вже роками дико пруть Queens Of The Stone Age, я можу переслуховувати кожну їхню пісню й кожного разу чути щось, чого раніше не чув. Надзвичайно вражає, як кожен їхній альбом відрізняється від попереднього й наскільки кожна пісня продумана до найдрібніших деталей. Додати до цього гурт 68’, який відкрив мені очі на те, якою нестандартною, але водночас неймовірно драйвовою, хаотичною та експресивною музика може бути. Або IDLES, у яких пісні складаються із максимально простих партій на кожному інструменті, але від яких енергії просто безмежно. Або ж Vein, грув і злість яких просто змушують спробувати втілити злість у власних треках. Список можна розширювати через METZ, Lightning Bolt, Truckfighters, Nothing, Defeater, Turnstile, My Bloody Valentine — він буде безкінечним. Кожен із цих гуртів відкладає в моїй голові якийсь аспект, який я обов’язково хочу поєднати із якимось іншим. На мою думку, так і створюється музика."
#neformatcomua
Регіна Железнякова, відома за проєктом Regina Collage та участю в H.Soror, в інтерв'ю розповідає, яким буде її наступний альбом, у чому переваги аматорства та чому живе спілкування на концертах таке важливе
"Для мене аматорство передбачає встановлення своїх правил, які поза загальною системою цінностей. Відчуття свободи, мені здається, з аматорством і пов'язане, коли ти не знаєш, як робити правильно, і робиш, як можеш і відчуваєш. Але звичайно, мені б хотілося, щоб таких поділів: професіонал чи аматор, й іншу фігню, не виникало. Мені не особливо важливо себе якось визначати, і на звання професіонала не претендую. Я не підписана на лейбли, тож я можу сама встановлювати правила, як все повинно звучати."
"У багатьох є така проблема — через перфекціонізм просто нічого не робиш, тому що не можеш зробити так, як задумав/задумала. Краще не думати про те, що ти комусь щось винен, бо найважливіше в цьому занятті — інтерес. Та й взагалі у житті, напевно."
"Завжди великий кайф отримуєш від маленьких концертів. Коли ви можете обмінятися думками щодо музики. В цьому і сенс, по-моєму. Я так познайомилася з гітаристом Мака ДеМарко — Енді. Випадково зустрілися на концерті іншого гурту. Я в той час носила з собою касети "Mental Health" і подарувала йому. Ще, на іншому фесті, я зустріла чувака з GusGus і теж подарувала йому касету, так він сказав, що це відмінний подарунок, тому що він уже старий і в нього є програвач. Взагалі дуже люблю дарувати музику, особливо коли її немає в мережі й у тебе є щось ексклюзивне, подарунок від душі."
#neformatcomua
"Для мене аматорство передбачає встановлення своїх правил, які поза загальною системою цінностей. Відчуття свободи, мені здається, з аматорством і пов'язане, коли ти не знаєш, як робити правильно, і робиш, як можеш і відчуваєш. Але звичайно, мені б хотілося, щоб таких поділів: професіонал чи аматор, й іншу фігню, не виникало. Мені не особливо важливо себе якось визначати, і на звання професіонала не претендую. Я не підписана на лейбли, тож я можу сама встановлювати правила, як все повинно звучати."
"У багатьох є така проблема — через перфекціонізм просто нічого не робиш, тому що не можеш зробити так, як задумав/задумала. Краще не думати про те, що ти комусь щось винен, бо найважливіше в цьому занятті — інтерес. Та й взагалі у житті, напевно."
"Завжди великий кайф отримуєш від маленьких концертів. Коли ви можете обмінятися думками щодо музики. В цьому і сенс, по-моєму. Я так познайомилася з гітаристом Мака ДеМарко — Енді. Випадково зустрілися на концерті іншого гурту. Я в той час носила з собою касети "Mental Health" і подарувала йому. Ще, на іншому фесті, я зустріла чувака з GusGus і теж подарувала йому касету, так він сказав, що це відмінний подарунок, тому що він уже старий і в нього є програвач. Взагалі дуже люблю дарувати музику, особливо коли її немає в мережі й у тебе є щось ексклюзивне, подарунок від душі."
#neformatcomua
На цьому тижні є і прикольні метал-релізи – Anaal Nathrakh, Enslaved, старі записи від Fenriz, та ще цікавіші не метал релізи – King Mothership від учасників Periphery, манчестерські юнаки Working Men’s Club нагадають про New Order, а також можна почілити під Smoke DZA. Більше у дайджесті!
⚡️ Anaal Nathrakh - Endarkenment
Британський industrial black metal/grindcore дует випустив альбом з унікальної краси обкладинкою (шукайте uncensored version) і потужним звуком.
⚡️ Enslaved - Utgard
Вікінги з Бергену продовжують свій похід до прогресу. Enslaved дуже вдало поєднують black metal з майже King Crimson-івськими експериментами.
⚡️ King Mothership – The Ritual
Вокаліст та драмер progressive metal гурту Periphery, залучившись допомогою колишнього учасника гурту Slaves Tai Wright, що виконав басові партії, випустили нарешті дебютний альбом проєкту King Mothership, ідеї до якого виношувалися 8 років. Інфлуенсами вказуються – Muse, Jimiroquai, Mars Colta, The Dear Hunter та Queen, однак можна почути там і поппанк нульових у стилі My Chemical Romance та Panic At The Disco, на які наклали дууже багато цікавих прогресивних штучок. Альбом приємно здивував.
⚡️ Sumac – May You Be Held
Sumac – це powertrio, що складається з Aaron Turner (Isis, Old Man Gloom, Mamiffer), Nick Yacyshyn (Baptists) і Brian Cook (Russian Circles, These Arms Are Snakes). Ці парубки неодноразово доводили у своїх гуртах, що вміють у композиторство, а їхній атмосферний сладж у рамках Sumac з 2015 року встиг назбирати вже армію фанатів. Якщо ви раптом не були знайомі з цим гуртом, вважайте це знаком, не пошкодуєте.
⚡️ Working Men’s Club - Working Men’s Club
Working Men’s Club — це дуже молодий (музикантам менше ніж 20 років) гурт з Манчестера, який утворився в музичному коледжі та функціонував спочатку як гітарний колектив, але швидко перемкнувся на більш електронне звучання, що нагадуватиме про музичний спадок New Order, The Fall, Suicide. Спродюсував альбом Ross Orton, що працював над Arctic Monkeys — "AM" і відповідальний за звучання таких нових та цікавих гуртів як Drenge, Menace Beach та Amyl and the Sniffers. Потанцюємо?
#neformatcomua #neformatweekly
⚡️ Anaal Nathrakh - Endarkenment
Британський industrial black metal/grindcore дует випустив альбом з унікальної краси обкладинкою (шукайте uncensored version) і потужним звуком.
⚡️ Enslaved - Utgard
Вікінги з Бергену продовжують свій похід до прогресу. Enslaved дуже вдало поєднують black metal з майже King Crimson-івськими експериментами.
⚡️ King Mothership – The Ritual
Вокаліст та драмер progressive metal гурту Periphery, залучившись допомогою колишнього учасника гурту Slaves Tai Wright, що виконав басові партії, випустили нарешті дебютний альбом проєкту King Mothership, ідеї до якого виношувалися 8 років. Інфлуенсами вказуються – Muse, Jimiroquai, Mars Colta, The Dear Hunter та Queen, однак можна почути там і поппанк нульових у стилі My Chemical Romance та Panic At The Disco, на які наклали дууже багато цікавих прогресивних штучок. Альбом приємно здивував.
⚡️ Sumac – May You Be Held
Sumac – це powertrio, що складається з Aaron Turner (Isis, Old Man Gloom, Mamiffer), Nick Yacyshyn (Baptists) і Brian Cook (Russian Circles, These Arms Are Snakes). Ці парубки неодноразово доводили у своїх гуртах, що вміють у композиторство, а їхній атмосферний сладж у рамках Sumac з 2015 року встиг назбирати вже армію фанатів. Якщо ви раптом не були знайомі з цим гуртом, вважайте це знаком, не пошкодуєте.
⚡️ Working Men’s Club - Working Men’s Club
Working Men’s Club — це дуже молодий (музикантам менше ніж 20 років) гурт з Манчестера, який утворився в музичному коледжі та функціонував спочатку як гітарний колектив, але швидко перемкнувся на більш електронне звучання, що нагадуватиме про музичний спадок New Order, The Fall, Suicide. Спродюсував альбом Ross Orton, що працював над Arctic Monkeys — "AM" і відповідальний за звучання таких нових та цікавих гуртів як Drenge, Menace Beach та Amyl and the Sniffers. Потанцюємо?
#neformatcomua #neformatweekly
Рецензія на Voin Oruwu, Andrey Sirotkin, Mullah Shaheed - That Other Earth (2020) від Олександра Нечая
Зібралися цьогоріч три київські саунд-продюсери, композитори, лайв-перформери та митці та вирішили випусту спліт про наболіле. Про Землю нашу скорботну та проблеми на ній. Про сутність буття та майбутнє, що гряде. Звати музикантів Voin Oruwu, Andrey Sirotkin та Mullah Shaheed. ... Спліт вийшов на українському лейблі Corridor Audio. ...
У результаті, вийшло от що — насичена тривогою компіляція, в якої є спільна ідея. Гул, або гудіння, або дроун додають додаткового ефекту сумнівів у житті, сумнівів у раціональності та правильності вибору. Вибору того, що ми всі робимо тут, для навколишнього середовища, життя біля та всередині нас тощо.
Дуже зрозумілі штуки про 2020 рік. Іншого й бути просто не могло. Навіть люди, у яких гумор раніше лився через край, і ті втомилися вже жартувати над ситуацією у світі. А тут черговий реліз наспів, причому взагалі не прохідний.
Є таке поняття — нетанцювальна електронна музика. Іноді воно стосується навіть композицій з рівною бочкою. А можна ще на інформаційних просторах натрапити на таке словосполучення, як нетанцювальне техно. От якраз спліт "That Other Earth" — це саме той випадок. Ні, рухатися під усі чотири треки ніхто не забороняє, але вони й про те, щоб подумати. Можна зависнути у власних враженнях.
У першій половині спліта багато сирого, у другій — холодного. Відчуття як зранку пізно восени, у листопаді. Навколо туман, десь проривів потяг, завтра немає, бо ще сьогодні не прокинулось. Але десь там є відчуття, що варто викинути відчайдушність на смітник, бо є інше почуття.
"Надія — це найважливіша якість людства. Попри те, що невловима, вона може бути небезпечною часом, дарма що є спільником у битві проти невідомого. Ми часто завищуємо свої здібності у розумінні Космосу. Та інша Земля, здається, і є рішення, але ми не закінчили з тим єдиним, що в нас насправді є", — пишуть у вступі до свого релізу всі три музиканти.
#neformatcomua #drone #techno
Зібралися цьогоріч три київські саунд-продюсери, композитори, лайв-перформери та митці та вирішили випусту спліт про наболіле. Про Землю нашу скорботну та проблеми на ній. Про сутність буття та майбутнє, що гряде. Звати музикантів Voin Oruwu, Andrey Sirotkin та Mullah Shaheed. ... Спліт вийшов на українському лейблі Corridor Audio. ...
У результаті, вийшло от що — насичена тривогою компіляція, в якої є спільна ідея. Гул, або гудіння, або дроун додають додаткового ефекту сумнівів у житті, сумнівів у раціональності та правильності вибору. Вибору того, що ми всі робимо тут, для навколишнього середовища, життя біля та всередині нас тощо.
Дуже зрозумілі штуки про 2020 рік. Іншого й бути просто не могло. Навіть люди, у яких гумор раніше лився через край, і ті втомилися вже жартувати над ситуацією у світі. А тут черговий реліз наспів, причому взагалі не прохідний.
Є таке поняття — нетанцювальна електронна музика. Іноді воно стосується навіть композицій з рівною бочкою. А можна ще на інформаційних просторах натрапити на таке словосполучення, як нетанцювальне техно. От якраз спліт "That Other Earth" — це саме той випадок. Ні, рухатися під усі чотири треки ніхто не забороняє, але вони й про те, щоб подумати. Можна зависнути у власних враженнях.
У першій половині спліта багато сирого, у другій — холодного. Відчуття як зранку пізно восени, у листопаді. Навколо туман, десь проривів потяг, завтра немає, бо ще сьогодні не прокинулось. Але десь там є відчуття, що варто викинути відчайдушність на смітник, бо є інше почуття.
"Надія — це найважливіша якість людства. Попри те, що невловима, вона може бути небезпечною часом, дарма що є спільником у битві проти невідомого. Ми часто завищуємо свої здібності у розумінні Космосу. Та інша Земля, здається, і є рішення, але ми не закінчили з тим єдиним, що в нас насправді є", — пишуть у вступі до свого релізу всі три музиканти.
#neformatcomua #drone #techno
Що як професійні літературознавці почитають тексти українських гуртів? Цікавий погляд збоку на 10 українськомовних пісень Обрій, Peredmova, Тулим та інших виконавців
Тетяна Трофименко про Обрій "Королівство зачинених брам":
"У текстах Обрію цікава прив’язка до середньовічної естетики лицарства: "королівство зачинених брам" — образ яскравий, легко візуалізується. Решта ж тропів більш зужиті: мільйони знедолених, залізний кулак, країна-тюрма, тотальний контроль. Утім, експресія death metal компенсує цю неоригінальність. Питання ще до "крихких міражів", що нібито = похмурим фортецям, зведеним на могилах: якщо автори наполягають на нездолАнності імперії, чому міражі крихкі?"
Ростислав Семків про The COW — PLATO
"Cподобався. Тут все дуже добре. Проте здається, що у композиції є багато зайвого. Сам текст — окей. Щоправда не дуже зрозуміло, що це Плато й хто це. Було б краще, якби замість Плато стояло щось предметніше. Наприклад, риба, яка мовчить і знає — це прикольно. Тут відсилки до "Fish knows" — саундтреку до "Arizona dream", яку виконали Iggy Pop і Goran Bregovic. У рядку "Відпочинь, чел, Як акула в океані" — важливий наголос. Загалом же все, як і має бути: доносять меседжі й текст доволі простий."
#neformatcomua
Тетяна Трофименко про Обрій "Королівство зачинених брам":
"У текстах Обрію цікава прив’язка до середньовічної естетики лицарства: "королівство зачинених брам" — образ яскравий, легко візуалізується. Решта ж тропів більш зужиті: мільйони знедолених, залізний кулак, країна-тюрма, тотальний контроль. Утім, експресія death metal компенсує цю неоригінальність. Питання ще до "крихких міражів", що нібито = похмурим фортецям, зведеним на могилах: якщо автори наполягають на нездолАнності імперії, чому міражі крихкі?"
Ростислав Семків про The COW — PLATO
"Cподобався. Тут все дуже добре. Проте здається, що у композиції є багато зайвого. Сам текст — окей. Щоправда не дуже зрозуміло, що це Плато й хто це. Було б краще, якби замість Плато стояло щось предметніше. Наприклад, риба, яка мовчить і знає — це прикольно. Тут відсилки до "Fish knows" — саундтреку до "Arizona dream", яку виконали Iggy Pop і Goran Bregovic. У рядку "Відпочинь, чел, Як акула в океані" — важливий наголос. Загалом же все, як і має бути: доносять меседжі й текст доволі простий."
#neformatcomua
Рецензія на Злидень - Сам собі ворог (2020) від Олександра Рожно
Злидень – це український (з міста Дніпро), не зовсім типовий крастовий гурт, що охоплює досить широкий діапазон музичних стилів. "Сам собі ворог" – це вже третя, але найбільш амбіційна платівка гурту. Музично вона більш різножанрова й непередбачувана у своєму звучанні, ніж попередні два альбоми. До "Сам собі ворог" хлопці грали більш-менш рівний краст/неокраст з нальотом в дарк хардкор і, як цвях в домовину, добивали блек-металом. На крайньому релізі блек-металу стало трохи більше, причому як доволі швидкісного, так і середньотемпового (слухай "Вовк в овечій шкурі" та "Сам собі ворог"). Вокал став пронизливішим, а крастові рифи різкішими, більш чіпкими. ...
Оскільки в Україні таку мішанину з темних жанрів мало хто грає, цей альбом звучить дуже самобутньо та сильно. Тут і прослідковується головна амбіційна фішка – закласти музичні підвалини, дати поштовх подальшому розвитку краст-сцени в Україні. В цьому контексті гурт Злидень справляє цілком позитивне враження про себе.
Наскільки я зрозумів, в плані лірики "Сам собі ворог" є концептуальним альбомом, але при цьому всьому кожною композицією можна перейнятися окремо. Тексти психологічно важкі для сприйняття та депресивні, чого тільки вартують композиції "Два цвяхи" та "Коли втратив усе" – повністю просочені ненавистю до самого себе й одержимістю смертю. ...
"Сам собі ворог" раджу як фанатам жанру, так і тим, що примкнули, оскільки альбом Злидень – музична екзотика, а це треба слухати і знати. На альбомі всього 7 треків, зіграних за всіма канонами сучасного приблекованого красту, що особисто для мене звучать як одна суцільна композиція, тому говорити про якісь прохідні чи хітові речі не бачу сенсу. Моя особиста порада — слухайте все скопом, так альбом розкривається на повну. Направду дуже згубна й емоційна робота. ...
#neformatcomua #crust
Злидень – це український (з міста Дніпро), не зовсім типовий крастовий гурт, що охоплює досить широкий діапазон музичних стилів. "Сам собі ворог" – це вже третя, але найбільш амбіційна платівка гурту. Музично вона більш різножанрова й непередбачувана у своєму звучанні, ніж попередні два альбоми. До "Сам собі ворог" хлопці грали більш-менш рівний краст/неокраст з нальотом в дарк хардкор і, як цвях в домовину, добивали блек-металом. На крайньому релізі блек-металу стало трохи більше, причому як доволі швидкісного, так і середньотемпового (слухай "Вовк в овечій шкурі" та "Сам собі ворог"). Вокал став пронизливішим, а крастові рифи різкішими, більш чіпкими. ...
Оскільки в Україні таку мішанину з темних жанрів мало хто грає, цей альбом звучить дуже самобутньо та сильно. Тут і прослідковується головна амбіційна фішка – закласти музичні підвалини, дати поштовх подальшому розвитку краст-сцени в Україні. В цьому контексті гурт Злидень справляє цілком позитивне враження про себе.
Наскільки я зрозумів, в плані лірики "Сам собі ворог" є концептуальним альбомом, але при цьому всьому кожною композицією можна перейнятися окремо. Тексти психологічно важкі для сприйняття та депресивні, чого тільки вартують композиції "Два цвяхи" та "Коли втратив усе" – повністю просочені ненавистю до самого себе й одержимістю смертю. ...
"Сам собі ворог" раджу як фанатам жанру, так і тим, що примкнули, оскільки альбом Злидень – музична екзотика, а це треба слухати і знати. На альбомі всього 7 треків, зіграних за всіма канонами сучасного приблекованого красту, що особисто для мене звучать як одна суцільна композиція, тому говорити про якісь прохідні чи хітові речі не бачу сенсу. Моя особиста порада — слухайте все скопом, так альбом розкривається на повну. Направду дуже згубна й емоційна робота. ...
#neformatcomua #crust
Новий альбом від емоційних Touché Amoré; Get Dead випускають найкращий, певно, альбом від Fat Wreck цього року; Hellripper продовжують видавати найкращі альбоми в жанрі; METZ стають все міцнішими, а ще осіння музика для розбитих сердець, готично-прикрашений хард-рок, який поєднує в собі любов до прогу та гранжу, австралійські грайндкор маніяки та Філ Ансельмо, британські панк-ветерани та death metal у новому Weekly Digest від Шпината.
⚡️ Get Dead - Dancing With The Curse
Новий реліз від панків з Fat Wreck, які вдало поєднують у своїй музиці й акустичний сум, і хіп-хоп, і слабку долю. Продюсуванням альбому займалася продюсерська команда Жирного Майка - D-Composers, до яких приєднався Chris Dugan, звукоінженер Green Day.
⚡️ Hellripper - The Affair Of The Poisons
Один шотландський парубок швидко захопив п’єдестал європейського black’n’roll. Воно й не дивно: жодного слабкого релізу у дискографії і "The Affair Of The Poisons" - не виняток! Тотальна вечірка від початку і до кінця, кличте друзів, відкривайте пиво і гоу!
⚡️ The Lurkers – Sex Crazy
Британські панк-ветерани, які дали незабутній концерт у Києві у 2015-му, випустили новий альбом в оригінальному складі, запросивши, однак, крутих дівчат виконати вокальні партії на парі треків, що також освіжило звучання. Хоч би теж так панкувати у їхньому віці.
⚡️ METZ – Atlas Vending
"Зміни неминучі, якщо ви щасливчик", - говорить гітарист / вокаліст торонтського noise punk гурту METZ Алекс Едкінс про четвертий повноформатний альбом "Atlas Vending". “Наша мета — залишатися в русі, рости природньо і поступово ". Голосно, круто, краще за останній IDLES.
⚡️ Venom Prison – Primeval
Venom Prison все сильніше відсувають Arch Enemy на задній план у якості найпопулярнішого female fronted death metal гурту. "Primeval" - це перезаписані та покращені ранні EP гурту "Defy The Tyrant" та "The Primal Chaos" і два нові треки. Досить потужно!
#neformatcomua #neformatweekly
⚡️ Get Dead - Dancing With The Curse
Новий реліз від панків з Fat Wreck, які вдало поєднують у своїй музиці й акустичний сум, і хіп-хоп, і слабку долю. Продюсуванням альбому займалася продюсерська команда Жирного Майка - D-Composers, до яких приєднався Chris Dugan, звукоінженер Green Day.
⚡️ Hellripper - The Affair Of The Poisons
Один шотландський парубок швидко захопив п’єдестал європейського black’n’roll. Воно й не дивно: жодного слабкого релізу у дискографії і "The Affair Of The Poisons" - не виняток! Тотальна вечірка від початку і до кінця, кличте друзів, відкривайте пиво і гоу!
⚡️ The Lurkers – Sex Crazy
Британські панк-ветерани, які дали незабутній концерт у Києві у 2015-му, випустили новий альбом в оригінальному складі, запросивши, однак, крутих дівчат виконати вокальні партії на парі треків, що також освіжило звучання. Хоч би теж так панкувати у їхньому віці.
⚡️ METZ – Atlas Vending
"Зміни неминучі, якщо ви щасливчик", - говорить гітарист / вокаліст торонтського noise punk гурту METZ Алекс Едкінс про четвертий повноформатний альбом "Atlas Vending". “Наша мета — залишатися в русі, рости природньо і поступово ". Голосно, круто, краще за останній IDLES.
⚡️ Venom Prison – Primeval
Venom Prison все сильніше відсувають Arch Enemy на задній план у якості найпопулярнішого female fronted death metal гурту. "Primeval" - це перезаписані та покращені ранні EP гурту "Defy The Tyrant" та "The Primal Chaos" і два нові треки. Досить потужно!
#neformatcomua #neformatweekly
Направду складна та неоднозначна тема в добу карантину — концерти. Христина Шкірка розпитала тих, хто їх проводить (і не проводить), хто на них грає і хто відвідує (та не дуже), яка їхня мотивація та що з цим усім буде далі
⠀
Наведемо кілька коментарів, а решту матеріалу традиційно читайте на сайті
⠀
Антон Шкіпер, організатор Killdozering 2 та басист The Troubled:⠀
"На мій погляд, карантинні обмеження стосовно заходів далеко не досконалі, а в деяких випадках навіть просто не можливо на голову натягнути. Наприклад, якщо дотримуватись усіх дійсних улітку обмежень із температурним скринінгом, дезінфекцією приміщення, то локальні клуби можуть впустити десь приблизно 30 (плюс-мінус) глядачів, залежно від кількості квадратних метрів приміщення. Окремий момент про заборону фан-зон. Звичайно, що це не назвеш хорошими умовами для концертів та івентів. 20–40 людей не нагуляють касу на всі витрати. Клуб напалить світла, зробить закупівлю бару, видасть зарплату персоналу — і залишиться в мінусі, причому такому, що можна сміливо закриватись або продавати бізнес до кращих часів. Великі гіпермаркети, маршрутки та церкви працюють майже, як і завжди. Щоп’ятниці о 6-ій вечора в тому самому "Ашані" людей утричі більше, ніж зібрав Mayhem минулої зими в Bingo. Я не закликаю зараз нехтувати застереженнями в ситуації з вірусом, але також не зрозуміло, чому культурна діяльність в Україні виявилась крайньою."
⠀
Олекса Блїдий, учасника гурту Пращур:⠀
"Проте разом із цим рівень захворюваності в Харкові та області сильно підвищився, тож нову дату ми не поспішаємо оголошувати. Та не маємо жодних сумнівів, що Покруч ґїґ відбудеться, щойно настане сприятлива епідеміологічна ситуація. Нам хотілося б зробити це все якомога швидше, але якщо всіх скосить ця гидь, то хто ходитиме на наші концерти?"
⠀
Роксана Шеремет ,відвідувачка:⠀
"Я знімаю для Kharkiv Metal Concerts Video. Ми були активними фанами концертної діяльності. Але цей рік видався справді важким. Від карантину постраждали родичі, тому що ситуація, яка склалась у медицині з весни, погано вплинула на перебіг лікування хвороб. А ще, на жаль, у родинах деяких наших знайомих сталися летальні випадки від ковід. У такий важкий час раціональнішим для нас стало приділяти більше уваги рідним, взаємостосункам, здоров'ю. Тобто якщо коротше казати, то карантин на нас вплинув і результатом цього став перегляд занять та очікування нормалізації ситуації. Бо насправді ми оптимістично настроєні при проходженні такого етапу в житті музичної спільноти".
⠀
Atanas Bro, організатор Electric Meadow:⠀
"Якщо дозволити собі пофантазувати з приводу перспектив, то наше майбутнє за нелегальними фестами, концертами й вечірками для вузького кола вибраних. Більше фігурування в титрах secret place, більше фантазії та свободи. У цьому сценарії мене все влаштовує".
⠀
#neformatcomua
⠀
Наведемо кілька коментарів, а решту матеріалу традиційно читайте на сайті
⠀
Антон Шкіпер, організатор Killdozering 2 та басист The Troubled:⠀
"На мій погляд, карантинні обмеження стосовно заходів далеко не досконалі, а в деяких випадках навіть просто не можливо на голову натягнути. Наприклад, якщо дотримуватись усіх дійсних улітку обмежень із температурним скринінгом, дезінфекцією приміщення, то локальні клуби можуть впустити десь приблизно 30 (плюс-мінус) глядачів, залежно від кількості квадратних метрів приміщення. Окремий момент про заборону фан-зон. Звичайно, що це не назвеш хорошими умовами для концертів та івентів. 20–40 людей не нагуляють касу на всі витрати. Клуб напалить світла, зробить закупівлю бару, видасть зарплату персоналу — і залишиться в мінусі, причому такому, що можна сміливо закриватись або продавати бізнес до кращих часів. Великі гіпермаркети, маршрутки та церкви працюють майже, як і завжди. Щоп’ятниці о 6-ій вечора в тому самому "Ашані" людей утричі більше, ніж зібрав Mayhem минулої зими в Bingo. Я не закликаю зараз нехтувати застереженнями в ситуації з вірусом, але також не зрозуміло, чому культурна діяльність в Україні виявилась крайньою."
⠀
Олекса Блїдий, учасника гурту Пращур:⠀
"Проте разом із цим рівень захворюваності в Харкові та області сильно підвищився, тож нову дату ми не поспішаємо оголошувати. Та не маємо жодних сумнівів, що Покруч ґїґ відбудеться, щойно настане сприятлива епідеміологічна ситуація. Нам хотілося б зробити це все якомога швидше, але якщо всіх скосить ця гидь, то хто ходитиме на наші концерти?"
⠀
Роксана Шеремет ,відвідувачка:⠀
"Я знімаю для Kharkiv Metal Concerts Video. Ми були активними фанами концертної діяльності. Але цей рік видався справді важким. Від карантину постраждали родичі, тому що ситуація, яка склалась у медицині з весни, погано вплинула на перебіг лікування хвороб. А ще, на жаль, у родинах деяких наших знайомих сталися летальні випадки від ковід. У такий важкий час раціональнішим для нас стало приділяти більше уваги рідним, взаємостосункам, здоров'ю. Тобто якщо коротше казати, то карантин на нас вплинув і результатом цього став перегляд занять та очікування нормалізації ситуації. Бо насправді ми оптимістично настроєні при проходженні такого етапу в житті музичної спільноти".
⠀
Atanas Bro, організатор Electric Meadow:⠀
"Якщо дозволити собі пофантазувати з приводу перспектив, то наше майбутнє за нелегальними фестами, концертами й вечірками для вузького кола вибраних. Більше фігурування в титрах secret place, більше фантазії та свободи. У цьому сценарії мене все влаштовує".
⠀
#neformatcomua
Benediction дають топового смерть-металу, Spirit Adrift продовжують флагманство серед молодих думових heavy metal гуртів, Teloch з Mayhem навалив synthwave, Oh Sees випускають ще один альбом всього через місяць після попереднього, а ще – black metal, psychedelic doom, post-rock, нью-йоркський панк та документальний фільм про хардкор гурт у Weekly Digest.
🔵 Benediction – Scriptures
Після 12 років мовчання Benediction без проблем демонструють, на що вони здатні, і випускають один з найкращих death metal релізів року. Дейв Інграм, останній альбом з яким у якості вокаліста Benediction був аж в 1998 році, повернувся і це однозначно додало платівці потужності. Жодного прохідного треку, нищівна подача, важкість і влучність.
🔵 Bergeton – Miami Murder
Поки концертні тури через глобальну пандемію заморожені й у всіх є час погратися з тим, з чим давно хотілося, Мортен Бергетон Іверсен, більш відомий як Teloch, гітарист культових Mayhem, створив власний synth проєкт під назвою Bergeton і там все як треба.
🔵 Oh Sees – Metamorphosed
Пройшов менш як місяць з моменту виходу альбому "Protean Threat", а невпинний Джон Дваєр видає новий реліз. Пісні для "Metamorphosed" були написані під час запису альбому "Facestabber" і видати їх важливо, тому що, на думку Джона, в цей складний час нам як ніколи потрібна вся музика, до якої ми можемо дотягнутися.
🔵 Sons Of Otis – Isolation
Канадські психоделічні думстери Sons Of Otis розродилися першим за 8 років альбомом. Восьмий повноформатний альбом гурту з першого ж важкого рифу і впродовж усіх шести треків демонструє, що є ще порох у порохівницях.
🔵 Spirit Adrift - Enlightened In Eternity
Spirit Adrift починався як сольний проєкт гітариста арізонського death metal гурту Gatecreeper Нейта Гаррета, але та суміш епічного думу та важкого металу (якого на цьому альбомі більше), який грає Нейт, настільки відгукнулася в серцях шанувальників, що Нейт пішов з Gatecreeper, щоб остаточно присвятити себе Spirit Adrift. І третій повноформатний альбом доводить, що таку ставку він зробив недаремно.
#neformatweekly #neformatcomua
🔵 Benediction – Scriptures
Після 12 років мовчання Benediction без проблем демонструють, на що вони здатні, і випускають один з найкращих death metal релізів року. Дейв Інграм, останній альбом з яким у якості вокаліста Benediction був аж в 1998 році, повернувся і це однозначно додало платівці потужності. Жодного прохідного треку, нищівна подача, важкість і влучність.
🔵 Bergeton – Miami Murder
Поки концертні тури через глобальну пандемію заморожені й у всіх є час погратися з тим, з чим давно хотілося, Мортен Бергетон Іверсен, більш відомий як Teloch, гітарист культових Mayhem, створив власний synth проєкт під назвою Bergeton і там все як треба.
🔵 Oh Sees – Metamorphosed
Пройшов менш як місяць з моменту виходу альбому "Protean Threat", а невпинний Джон Дваєр видає новий реліз. Пісні для "Metamorphosed" були написані під час запису альбому "Facestabber" і видати їх важливо, тому що, на думку Джона, в цей складний час нам як ніколи потрібна вся музика, до якої ми можемо дотягнутися.
🔵 Sons Of Otis – Isolation
Канадські психоделічні думстери Sons Of Otis розродилися першим за 8 років альбомом. Восьмий повноформатний альбом гурту з першого ж важкого рифу і впродовж усіх шести треків демонструє, що є ще порох у порохівницях.
🔵 Spirit Adrift - Enlightened In Eternity
Spirit Adrift починався як сольний проєкт гітариста арізонського death metal гурту Gatecreeper Нейта Гаррета, але та суміш епічного думу та важкого металу (якого на цьому альбомі більше), який грає Нейт, настільки відгукнулася в серцях шанувальників, що Нейт пішов з Gatecreeper, щоб остаточно присвятити себе Spirit Adrift. І третій повноформатний альбом доводить, що таку ставку він зробив недаремно.
#neformatweekly #neformatcomua
Ми вже писали новини про The COW, рецензію на їхній дебютний EP, а тепер ще ділимося розмовою з учасниками гурту, бо вони того варті) Й ось, що можна прочитати в інтерв'ю:
Михайло (бас/вокал): "Задайте собі такі питання: Скільки людей у віці від 14 до 25 може дозволити собі віддати 1000$ за якісний інструмент, та 1000–1500$ на те, щоб цей інструмент ще кудись встромить?))) Скільки гуртів може віддати 2000$ за найдешевший кліп? Скільки гуртів можуть віддати 500$ за трек "під ключ", а треків в тому LP 10)))? Тож і виходить, поки людина буде на це заробляти гроші, проходить певний час та набуття розуму замість дічі. Дурню навряд чи виплатять 1000$ зарплатні, а після тридцятки з копійками, коли людина вже може собі дозволити витрачати таку суму, взагалі кому нахуй той рок вже потрібен?)))) Ось і маємо "дикунів", які не мають грошей, та "благопристойних", котрі можуть собі дозволити, але вже забули, шо воно таке той рок."
Дмитро (клавішні): "Більшість людей, навіть тих, які вважають себе творчими, рідко відходять від загальноприйнятих норм. Іноді така консервативність йде на користь, але Корова зараз знаходиться в іншому стані. Ми шукаємо свій шлях і подібні обмеження нам не потрібні, адже вони лише сповільнюють наш розвиток."
Костянтин Б. (гітара/вокал): "Я вважаю, що завжди треба починати з себе. Не чекати що хтось приведе нас до цивілізованого світу раптом, а починати з особистої відповідальності. Тому що кожен з нас і є культура."
Костянтин Н. (барабани): "Ми намагаємося робити все "правильно" в питаннях просування релізів, але розраховувати на великий відгук трохи наївно. Щоб бути популярним і комерційно успішним артистом, треба не так як ми музикою займатися (в Україні). Хоча свою нішу зайняти прагнемо."
Михайло (бас/вокал): "Задайте собі такі питання: Скільки людей у віці від 14 до 25 може дозволити собі віддати 1000$ за якісний інструмент, та 1000–1500$ на те, щоб цей інструмент ще кудись встромить?))) Скільки гуртів може віддати 2000$ за найдешевший кліп? Скільки гуртів можуть віддати 500$ за трек "під ключ", а треків в тому LP 10)))? Тож і виходить, поки людина буде на це заробляти гроші, проходить певний час та набуття розуму замість дічі. Дурню навряд чи виплатять 1000$ зарплатні, а після тридцятки з копійками, коли людина вже може собі дозволити витрачати таку суму, взагалі кому нахуй той рок вже потрібен?)))) Ось і маємо "дикунів", які не мають грошей, та "благопристойних", котрі можуть собі дозволити, але вже забули, шо воно таке той рок."
Дмитро (клавішні): "Більшість людей, навіть тих, які вважають себе творчими, рідко відходять від загальноприйнятих норм. Іноді така консервативність йде на користь, але Корова зараз знаходиться в іншому стані. Ми шукаємо свій шлях і подібні обмеження нам не потрібні, адже вони лише сповільнюють наш розвиток."
Костянтин Б. (гітара/вокал): "Я вважаю, що завжди треба починати з себе. Не чекати що хтось приведе нас до цивілізованого світу раптом, а починати з особистої відповідальності. Тому що кожен з нас і є культура."
Костянтин Н. (барабани): "Ми намагаємося робити все "правильно" в питаннях просування релізів, але розраховувати на великий відгук трохи наївно. Щоб бути популярним і комерційно успішним артистом, треба не так як ми музикою займатися (в Україні). Хоча свою нішу зайняти прагнемо."
Новий альбом жанрово різноманітного Ghostemane, EP від "лютих на машину" FEVER 333, осінній дум від Pallbearer, фрустрація від канадських панків PUP та більш андеграундні релізи: два страшні death metal альбоми, мелодійний black та середньовічний black, гаражний панк та хардкорний сладж у Weekly Digest від Шпината
⭐️ Ceremonial Bloodbath – The Tides Of Blood
Дебютний альбом гурту натхнений Blasphemy, Sarcófago, Mystifier, Beherit, Archgoat, Mortician, Deicide і звучить максимально шизоїдно. Однозначно культ.
⭐️ Ghostmane – Anti-Icon
В Америці він катав тури з хардкор-гуртами Jesus Piece, Harms´s Way, та з новою школою металу - Code Orange та Vein. Він раніше випустив "блек метал альбом" і бісить не лише стурбованих батьків, а й багатьох елітистів. Але даремно заперечувати – його суміш трепу, індустріального металу, хіп-хопу та стрьомного звучання приваблює слухачів.
⭐️ Pallbearer - Forgotten Days
Четвертий альбом дум-гурту з Арканзасу, сповнений любові до класичного прогу, грузового класичного року і, звичайно ж, легендарних Black Sabbath. Емоційний, темний і мелодійний метал до пари погоді.
⭐️ PUP – This Place Sucks Ass
Один з найбільш турячих гуртів серед емоційної панк-сцени. PUP звикли казати "This Place Sucks Ass" заїжджаючи в чергове місто з концертом, давлячись черговим сендвічем із заправки. Зараз же про тури і мріяти даремно, а все довкола і справді смокче сраку, тож PUP сублімують фрустрацію у новий EP.
⭐️ Undeath - Lesions Of A Different Kind
Ще один страшний death metal альбом на цьому тижні. Брутальний, костоломний, роздираючий плоть метал.
#neformatcomua #neformatweekly
⭐️ Ceremonial Bloodbath – The Tides Of Blood
Дебютний альбом гурту натхнений Blasphemy, Sarcófago, Mystifier, Beherit, Archgoat, Mortician, Deicide і звучить максимально шизоїдно. Однозначно культ.
⭐️ Ghostmane – Anti-Icon
В Америці він катав тури з хардкор-гуртами Jesus Piece, Harms´s Way, та з новою школою металу - Code Orange та Vein. Він раніше випустив "блек метал альбом" і бісить не лише стурбованих батьків, а й багатьох елітистів. Але даремно заперечувати – його суміш трепу, індустріального металу, хіп-хопу та стрьомного звучання приваблює слухачів.
⭐️ Pallbearer - Forgotten Days
Четвертий альбом дум-гурту з Арканзасу, сповнений любові до класичного прогу, грузового класичного року і, звичайно ж, легендарних Black Sabbath. Емоційний, темний і мелодійний метал до пари погоді.
⭐️ PUP – This Place Sucks Ass
Один з найбільш турячих гуртів серед емоційної панк-сцени. PUP звикли казати "This Place Sucks Ass" заїжджаючи в чергове місто з концертом, давлячись черговим сендвічем із заправки. Зараз же про тури і мріяти даремно, а все довкола і справді смокче сраку, тож PUP сублімують фрустрацію у новий EP.
⭐️ Undeath - Lesions Of A Different Kind
Ще один страшний death metal альбом на цьому тижні. Брутальний, костоломний, роздираючий плоть метал.
#neformatcomua #neformatweekly