📺 Дивимося український реп 2021 з Віталієм Тешем (2 частина).
У другій частині нового відео наш експерт та дописувач Микола Мага і Віталій Лендєл (SMM, монтаж відео) із бітмейкером, власником графіті каналу Віталієм Тешем дивляться свіжі кліпи виконавців Хлопець, neodistinct.
👉ВІДОСІК👈
🔥Якщо вам сподобалося, можете підписатися на Телеграм-канал Миколи @magazine85 і підтримати наш проєкт на Патреоні.
#neformatcomua
У другій частині нового відео наш експерт та дописувач Микола Мага і Віталій Лендєл (SMM, монтаж відео) із бітмейкером, власником графіті каналу Віталієм Тешем дивляться свіжі кліпи виконавців Хлопець, neodistinct.
👉ВІДОСІК👈
🔥Якщо вам сподобалося, можете підписатися на Телеграм-канал Миколи @magazine85 і підтримати наш проєкт на Патреоні.
#neformatcomua
YouTube
Дивимося український реп 2021 з Віталієм Тешем (2 частина). Мага'zine
У другій частині нового відео наш експерт та дописувач Микола Мага і Віталій Лендєл (SMM, монтаж відео) із бітмейкером, власником графіті каналу Віталієм Тешем дивляться свіжі кліпи виконавців Хлопець, neodistinct
🔥 Підтримайте нас на Патреоні - https…
🔥 Підтримайте нас на Патреоні - https…
#ґаваnews 12
Ми вирішили трохи змінити формат — тепер наші підбірки будуть виходити раз на два тижні, а оформлюватимемо їх через Телеграф.
Підбірка тут.
Ми вирішили трохи змінити формат — тепер наші підбірки будуть виходити раз на два тижні, а оформлюватимемо їх через Телеграф.
Підбірка тут.
⚔️Рецензія на Джоні Зашморг — Стволи і хрести (2021) від Олександра Рожно
"... Особисті життєві історії чи негаразди Джоні Зашморга тут явно не на першому плані, натомість він — просто оповідач. Саме тому обрано такий стиль музики, і фактично весь цей мініальбом — це збірка із п’яти різних оповідей, частково правдивих, а частково й не дуже, але своєрідних і по-своєму цікавих. На щастя, не останню роль тут відіграє музика, оскільки тексти пісень на ньому доволі дивні: спочатку Джоні щось там наспівує про "розборки" в Поліському лісі; потім про "розочку" з пляшки; про якусь залежність та навіть про те, який Білл Гейтс козел, але, що особливо потішило — про актуальне зараз дихання через "срану маску ...".
Джоні Зашморг непогано вписується у візуальний образ кантрі-виконавця тієї "дикої" України, яку ми знаємо з власного життєвого досвіду, а не виключно за якимись суто українськими "штампами" чи творами попкультури. Та й дуже добре, що тут практично обійшлося без міфологічної Америки. Хоча музично альбом "Стволи і хрести" нагадує 25-ти хвилинний діалог Леонарда Коена з King Dude, які, попиваючи каву й покурюючи сигарети, говорять про творчість Ніка Кейва і про те, як грати дарк-фолк.
А втім, щось із цим мініальбомом не те. Музичні експерименти Олексія в рамках Джоні Зашморга начебто і вдалися, але в плані оригінальності йому ще далеченько до, наприклад, тих самих "колег по цеху" — Zwyntar чи Your Inner God. Зроблено, звісно, добре, але це ніяк не шедевр, якихось одкровень тут не відбувається, і я вважаю, що могло б вийти значно цікавіше, якби, наприклад, було більше пісень і не так скупо в плані кількості музичних інструментів чи, скажімо, поєднань кантрі з різними іншими жанрами. Уже після першого прослуховування цього альбому стає зрозумілим, на що слід звертати увагу, а після третього разу банально стає нудно. Ну принаймні так було у мене, але в цілому, попри все це, мені альбом сподобався. Звісно, у Джоні Зашморга є як і сильні, так і слабкі сторони."
🤠 Повна рецензія тут.
#neformatcomua #darkcountry
"... Особисті життєві історії чи негаразди Джоні Зашморга тут явно не на першому плані, натомість він — просто оповідач. Саме тому обрано такий стиль музики, і фактично весь цей мініальбом — це збірка із п’яти різних оповідей, частково правдивих, а частково й не дуже, але своєрідних і по-своєму цікавих. На щастя, не останню роль тут відіграє музика, оскільки тексти пісень на ньому доволі дивні: спочатку Джоні щось там наспівує про "розборки" в Поліському лісі; потім про "розочку" з пляшки; про якусь залежність та навіть про те, який Білл Гейтс козел, але, що особливо потішило — про актуальне зараз дихання через "срану маску ...".
Джоні Зашморг непогано вписується у візуальний образ кантрі-виконавця тієї "дикої" України, яку ми знаємо з власного життєвого досвіду, а не виключно за якимись суто українськими "штампами" чи творами попкультури. Та й дуже добре, що тут практично обійшлося без міфологічної Америки. Хоча музично альбом "Стволи і хрести" нагадує 25-ти хвилинний діалог Леонарда Коена з King Dude, які, попиваючи каву й покурюючи сигарети, говорять про творчість Ніка Кейва і про те, як грати дарк-фолк.
А втім, щось із цим мініальбомом не те. Музичні експерименти Олексія в рамках Джоні Зашморга начебто і вдалися, але в плані оригінальності йому ще далеченько до, наприклад, тих самих "колег по цеху" — Zwyntar чи Your Inner God. Зроблено, звісно, добре, але це ніяк не шедевр, якихось одкровень тут не відбувається, і я вважаю, що могло б вийти значно цікавіше, якби, наприклад, було більше пісень і не так скупо в плані кількості музичних інструментів чи, скажімо, поєднань кантрі з різними іншими жанрами. Уже після першого прослуховування цього альбому стає зрозумілим, на що слід звертати увагу, а після третього разу банально стає нудно. Ну принаймні так було у мене, але в цілому, попри все це, мені альбом сподобався. Звісно, у Джоні Зашморга є як і сильні, так і слабкі сторони."
🤠 Повна рецензія тут.
#neformatcomua #darkcountry
Нові українські релізи квітня. Мага‘zine
Наш експерт та дописувач Микола Мага щомісяця розповідає про нові українські релізи. Ось випуск його авторської передачі Maга'zine, записаної спеціально для Неформату.
У цьому випуску: KINGPIN, Soulrest, Merzotna Potvora, Këkht Aräkh, Гніт та інші
👉ВІДОСІК👈
Якщо вам сподобалося, можете підписатися на Телеграм-канал Миколи @magazine85 і підтримати наш проєкт на Патреоні.
#neformatcomua
Наш експерт та дописувач Микола Мага щомісяця розповідає про нові українські релізи. Ось випуск його авторської передачі Maга'zine, записаної спеціально для Неформату.
У цьому випуску: KINGPIN, Soulrest, Merzotna Potvora, Këkht Aräkh, Гніт та інші
👉ВІДОСІК👈
Якщо вам сподобалося, можете підписатися на Телеграм-канал Миколи @magazine85 і підтримати наш проєкт на Патреоні.
#neformatcomua
YouTube
Нові українські релізи квітня. Мага‘zine
Наш експерт та дописувач Микола Мага щомісяця розповідає про нові українські релізи. Ось випуск його авторської передачі Maга'zine, записаної спеціально для Неформату.
🔥 Підтримайте нас на Патреоні - https://www.patreon.com/neformat
🔥 А ще підписуйтеся…
🔥 Підтримайте нас на Патреоні - https://www.patreon.com/neformat
🔥 А ще підписуйтеся…
Що вийшло цікавого в укранадеграунді за березень та квітень? Дуже багато хороших релізів! Наголосували всією редакцією і ділимося з вами
⭐️ Гніт — Сьогодні LP
⭐️ Дело Дрянь — Спот
⭐️ Джоні Зашморг — Стволи і хрести EP
⭐️ Обрій — Чорні ешелони
⭐️ a noend of mine — Sanctuaires LP
⭐️ Amphibian Man — Seven LP
⭐️ Frontcore — 9 Circles of Hell LP
⭐️ Gamardah Fungus — Polaris LP
⭐️ Gentle Ropes — Burning Flowers EP
⭐️ Helvetus — Порожнеча
⭐️ Heruvim — The Riddle Of Steel
⭐️ Homesick — Ложь Из Стали
⭐️ Këkht Aräkh — Pale Swordsman LP
⭐️ Kingpin — Ultima Ratio EP
⭐️ Merzotna Potvora — Halas Z Pekla LP
⭐️ Mournful Gust — Fly Sorrow Fly LP
⭐️ Pero feat.Tulym — Truth
⭐️ Prah — II EP
⭐️ Raw Grip — Survive
⭐️ Reabilitator — They Try
⭐️ Shiva the Destructor — Find the Others LP
⭐️ Soulrest — Angst, Ghouls and Superstitions LP
⭐️ Spit Bile — Age of Harsh Realities LP
⭐️ Suncrown — Invincible LP
⭐️The Hypnotunez — New Origins LP
⭐️True Tough — Love
⭐️ZFeelZ — Disappear
Лінк на текст 👉🏻 https://bit.ly/3uoq76P
Стримінги (але частина виконавців там відсутня, на жаль, і не з нашої вини) 👉🏻 Spotify | Deezer |Apple Music |Youtube Music
#neformatcomua
⭐️ Гніт — Сьогодні LP
⭐️ Дело Дрянь — Спот
⭐️ Джоні Зашморг — Стволи і хрести EP
⭐️ Обрій — Чорні ешелони
⭐️ a noend of mine — Sanctuaires LP
⭐️ Amphibian Man — Seven LP
⭐️ Frontcore — 9 Circles of Hell LP
⭐️ Gamardah Fungus — Polaris LP
⭐️ Gentle Ropes — Burning Flowers EP
⭐️ Helvetus — Порожнеча
⭐️ Heruvim — The Riddle Of Steel
⭐️ Homesick — Ложь Из Стали
⭐️ Këkht Aräkh — Pale Swordsman LP
⭐️ Kingpin — Ultima Ratio EP
⭐️ Merzotna Potvora — Halas Z Pekla LP
⭐️ Mournful Gust — Fly Sorrow Fly LP
⭐️ Pero feat.Tulym — Truth
⭐️ Prah — II EP
⭐️ Raw Grip — Survive
⭐️ Reabilitator — They Try
⭐️ Shiva the Destructor — Find the Others LP
⭐️ Soulrest — Angst, Ghouls and Superstitions LP
⭐️ Spit Bile — Age of Harsh Realities LP
⭐️ Suncrown — Invincible LP
⭐️The Hypnotunez — New Origins LP
⭐️True Tough — Love
⭐️ZFeelZ — Disappear
Лінк на текст 👉🏻 https://bit.ly/3uoq76P
Стримінги (але частина виконавців там відсутня, на жаль, і не з нашої вини) 👉🏻 Spotify | Deezer |Apple Music |Youtube Music
#neformatcomua
Данська навала у Weekly Digest: емоційні Iceage, легенди треш металу Artillery та нові завойовники з космосу Terminalist. А ще лондонський краут-рок/артпанк Squid, італійський некродум Gargoyle, екстремальщина від Feed Them Death та MouthBreather, політизований експериментальний blackgaze Violet Cold та більше у дайджесті!
⭕️ Feed Them Death – Negative
Лондонці Feed Them Death та їхній авангардний дез/грайнд уже потрапляли до Weekly минулого року і попадуть і знову, бо, по-перше, валять дай боже, а по-друге, вміють себе продати. Коли гурт називає себе "негативним постграйндом для антипозитивістських мислителів" та каже, що надихався роботами німецького філософа Теодора Адорно, виникає бажання все-таки зацінити, що ж там насправді. А насправді там дуже солідне молотилово.
⭕️ Grey Aura – Zwart Vier
Салютуючи з Утрехта в Нідерландах, Grey Aura створює атмосферний чорний метал, який переміщується між формами, наче ртуть, перетікаючи межі жанрів, ковзаючи між тріщинами в стінах, які намагаються їх обмежувати. Другий альбом нідерландського гурту заснований на романі Рубена Війлакера про абстрактне мистецтво та радикальний модернізм. Обкладинка альбому яскрава і ніби протистоїть упередженим уявленням про блек-метал, а музика містить елементи фламенко, джазу, spoken word та безліч інших сюрпризів.
⭕️ Iceage – Seek Shelter
Захоплення з першого ж треку. Iceage – це один з тих гуртів, які здобули культовий статус, їх люблять, слухають і поважають, але про них рідко згадують у розмовах. Гурт пройшов від панку з нойз-роковими мотивами до теплих, емоційних та позитивно заряджених пісень з елементами американи. "Seek Shelter" - це однозначно альбом, на який варто звернути увагу, ще одним доказом до цього є те, що цього року Iceage стануть хедлайнерами, мабуть, найважливішого DIY панк-фестивалю Європи, Fluff Fest, разом з Integrity та Молчат Дома.
⭕️ Squid – Bright Green Field
Art punk та krautrock, психоделічна кольорова музика. Як гурт пояснив, оголошуючи "Bright Green Field", запис існує в "уявному міському пейзажі" з піснями, що ілюструють "місця, події та архітектуру, що існують у ньому". Squid чіпляють грувом, цікавим аранжуванням та загалом свіжим звучанням. А беручи до уваги те, що це дебютний альбом гурту, варто взяти їх на олівець, гадаю, ми ще не раз почуємо про цей лондонський квінтет.
⭕️ Terminalist – The Great Acceleration
... Альбом цікаво побудовано, центральним треком є третій – десятихвилинний епос "Invention of the Shipwreck", а два треки що йдуть до та після нього, красиво все завертають в цілісну картину. Ну й окремо варто виділити обкладинку, де красиво намальований космос.
⭕️ Violet Cold – Empire Of Love
Експериментальний blackgaze проєкт з Баку минулого року зачарував редакцію і навіть потрапив в топ головної редакторки Неформату – Ярини Денисюк. Новий альбом "Empire Of Love" не менш цікавий та незвичний, а ще дуже політизований. Violet Cold висловили свою анархістську та про-ЛГБТ позицію, виступили проти поліцейського свавілля та тоталітаризму. Обкладинка, звичайно, дуже смілива, як і музичний вінегрет на цьому релізі, але слухати прямо дуже цікаво!
💀 Читайте про інші свіжі релізи та слухайте їх тут
#neformatcomua #neformatweekly
⭕️ Feed Them Death – Negative
Лондонці Feed Them Death та їхній авангардний дез/грайнд уже потрапляли до Weekly минулого року і попадуть і знову, бо, по-перше, валять дай боже, а по-друге, вміють себе продати. Коли гурт називає себе "негативним постграйндом для антипозитивістських мислителів" та каже, що надихався роботами німецького філософа Теодора Адорно, виникає бажання все-таки зацінити, що ж там насправді. А насправді там дуже солідне молотилово.
⭕️ Grey Aura – Zwart Vier
Салютуючи з Утрехта в Нідерландах, Grey Aura створює атмосферний чорний метал, який переміщується між формами, наче ртуть, перетікаючи межі жанрів, ковзаючи між тріщинами в стінах, які намагаються їх обмежувати. Другий альбом нідерландського гурту заснований на романі Рубена Війлакера про абстрактне мистецтво та радикальний модернізм. Обкладинка альбому яскрава і ніби протистоїть упередженим уявленням про блек-метал, а музика містить елементи фламенко, джазу, spoken word та безліч інших сюрпризів.
⭕️ Iceage – Seek Shelter
Захоплення з першого ж треку. Iceage – це один з тих гуртів, які здобули культовий статус, їх люблять, слухають і поважають, але про них рідко згадують у розмовах. Гурт пройшов від панку з нойз-роковими мотивами до теплих, емоційних та позитивно заряджених пісень з елементами американи. "Seek Shelter" - це однозначно альбом, на який варто звернути увагу, ще одним доказом до цього є те, що цього року Iceage стануть хедлайнерами, мабуть, найважливішого DIY панк-фестивалю Європи, Fluff Fest, разом з Integrity та Молчат Дома.
⭕️ Squid – Bright Green Field
Art punk та krautrock, психоделічна кольорова музика. Як гурт пояснив, оголошуючи "Bright Green Field", запис існує в "уявному міському пейзажі" з піснями, що ілюструють "місця, події та архітектуру, що існують у ньому". Squid чіпляють грувом, цікавим аранжуванням та загалом свіжим звучанням. А беручи до уваги те, що це дебютний альбом гурту, варто взяти їх на олівець, гадаю, ми ще не раз почуємо про цей лондонський квінтет.
⭕️ Terminalist – The Great Acceleration
... Альбом цікаво побудовано, центральним треком є третій – десятихвилинний епос "Invention of the Shipwreck", а два треки що йдуть до та після нього, красиво все завертають в цілісну картину. Ну й окремо варто виділити обкладинку, де красиво намальований космос.
⭕️ Violet Cold – Empire Of Love
Експериментальний blackgaze проєкт з Баку минулого року зачарував редакцію і навіть потрапив в топ головної редакторки Неформату – Ярини Денисюк. Новий альбом "Empire Of Love" не менш цікавий та незвичний, а ще дуже політизований. Violet Cold висловили свою анархістську та про-ЛГБТ позицію, виступили проти поліцейського свавілля та тоталітаризму. Обкладинка, звичайно, дуже смілива, як і музичний вінегрет на цьому релізі, але слухати прямо дуже цікаво!
💀 Читайте про інші свіжі релізи та слухайте їх тут
#neformatcomua #neformatweekly
Поляки Skøv навесні презентували другий повноформатник "Family Feast", фанам металізованого панку має сподобатися. Музиканти розповіли нам про цей альбом, польську сцену та порадили ще 10 локальних команд - від стоунеру до репу. Гоу знайомитися з польською сценою!
📌 Альбом "Family Feast"
"Family Feast" — наш другий альбом. Цим релізом ми й далі розвиваємо стиль, який задали на нашому дебютнику. Цього разу альбом оповідає про байдужість суспільства до майбутньої екологічної катастрофи і про те, як воно собі забиває голову непотребом. Ми зняли декілька музичних відео і плануємо випустити більше матеріалу, прив’язаного до "Family Feast", цього року. Після цієї ситуації із пандемією ми відправимося в тур. Зараз у нас вже запланований один літній фестиваль та декілька окремих концертів.
⭕️ Asthma
Дуже молодий та безкомпромісний репер. Він коментує актуальну польську політичну кон’юнктуру та життя андеграунду великого міста.
⭕️ Spaceslug
Космічний стонер-дум. Жорсткі гітарні рифи цього гурту засмоктують тебе в простір ковзучих матерій.
⭕️ Violent Answer
Свіжий ню-хардкор гурт. Польська відповідь американським хардкорникам Knocked Loose.
⭕️ Bogdano Banani Deluxe
Новачки, що грають у стилі реп-сцени 80-х, лірика в них дуже меланхолійна та зворушлива.
⭕️ Mikrokosmos
Чистий фанк прямо з Кракова!
⭕️ Sautrus
Качовий стонер-рок із племінними впливами.
⭕️ Materia
Польський технічний djent гурт. Досить потужний у нашій країні, але заслуговує уваги й поза нею.
⭕️ Szczyl
Молодий репер із північного узбережжя Польщі. Класичний флоу старої школи.
⭕️ Syndrom Paryski
Розслаблений постпанк із вигадливою ліричною грою, майже всі пісні — про кохання.
⭕️ Kasia Lins
Дуже амбіційна польська інді/авангардна виконавиця, пише глибокі тексти й оригінальну музику.
#neformatcomua #NeformatEurope
📌 Альбом "Family Feast"
"Family Feast" — наш другий альбом. Цим релізом ми й далі розвиваємо стиль, який задали на нашому дебютнику. Цього разу альбом оповідає про байдужість суспільства до майбутньої екологічної катастрофи і про те, як воно собі забиває голову непотребом. Ми зняли декілька музичних відео і плануємо випустити більше матеріалу, прив’язаного до "Family Feast", цього року. Після цієї ситуації із пандемією ми відправимося в тур. Зараз у нас вже запланований один літній фестиваль та декілька окремих концертів.
⭕️ Asthma
Дуже молодий та безкомпромісний репер. Він коментує актуальну польську політичну кон’юнктуру та життя андеграунду великого міста.
⭕️ Spaceslug
Космічний стонер-дум. Жорсткі гітарні рифи цього гурту засмоктують тебе в простір ковзучих матерій.
⭕️ Violent Answer
Свіжий ню-хардкор гурт. Польська відповідь американським хардкорникам Knocked Loose.
⭕️ Bogdano Banani Deluxe
Новачки, що грають у стилі реп-сцени 80-х, лірика в них дуже меланхолійна та зворушлива.
⭕️ Mikrokosmos
Чистий фанк прямо з Кракова!
⭕️ Sautrus
Качовий стонер-рок із племінними впливами.
⭕️ Materia
Польський технічний djent гурт. Досить потужний у нашій країні, але заслуговує уваги й поза нею.
⭕️ Szczyl
Молодий репер із північного узбережжя Польщі. Класичний флоу старої школи.
⭕️ Syndrom Paryski
Розслаблений постпанк із вигадливою ліричною грою, майже всі пісні — про кохання.
⭕️ Kasia Lins
Дуже амбіційна польська інді/авангардна виконавиця, пише глибокі тексти й оригінальну музику.
#neformatcomua #NeformatEurope
Рецензія на Миша Лигуревич — Заговоры и Песни (2021) від Вадима Олійникова
Спробуємо розкласти на складові сиру й темну матерію звуку альбому "Заговоры и Песни". Рома й Сергій, що прийшли в метафізичний авангард із рок-середовища, яке їх втомило, будують композицію альбому, ґрунтуючись на рясно примоченій ділеєм та ревербератором фольковій гітарі. Кишеньковий семплер видає то карбовано індустріальний, то по-шаманськи гіпнотичний ритм, він же відтворює оригінальні (авторські) семпли варганів, тайських пан-флейт, сопілок і дзвіночків. ...
Отже, підсумовуючи слов'янський дарк-фолк, польовий ембієнт, дрон і електроніку, Миша Лигуревич видали альбом, який сміливо можна ставити в один ряд із роботами культового київського проєкту Вежа Хмар. Паралелі з українським язичницьким андеграундом 90-х можна проводити й далі, адже "Заговоры и Песни" умовно звучить так, ніби його видали на лейблі Death Dance Productions років двадцять п'ять тому. ...
Лірика альбому — вірші української поетеси Анни Горецької, заговори авторства Олександри Волох, вокалістки згаданого вище гурту Вежа Хмар, і слова української народної пісні — затверджують альбом у його фольклорності, згладжуючи платоновщину з її радянським магічним реалізмом. За словами музикантів, текстова складова альбому вторинна до музичної. Тексти були підібрані спонтанно в процесі репетицій, але не випадково, — Семен і Рома дуже люблять українську народну музику та український андеграунд 90-х. ...
Окремої згадки заслуговує лоуфай аспект релізу. Це не солодкий лоуфай, властивий підлітковій інді-музиці, а суворий у дусі екстремального блек-металу. Подібну шумову зухвалість востаннє я чув від резидентів лейбла Shaitan Akbar, тож непідготовлений слухач ризикує зазнати фізичного болю від прослуховування.
Втім, подібний мастеринг захищає альбом від випадкових споживачів музики, адже "Заговоры и Песни" — це езотеричне мистецтво, у сенсі — це мистецтво для небагатьох. Приготуйтеся до великого кочів’я без доріг.
📰 Читайте повну рецензію тут.
#neformatcomua #folk
Спробуємо розкласти на складові сиру й темну матерію звуку альбому "Заговоры и Песни". Рома й Сергій, що прийшли в метафізичний авангард із рок-середовища, яке їх втомило, будують композицію альбому, ґрунтуючись на рясно примоченій ділеєм та ревербератором фольковій гітарі. Кишеньковий семплер видає то карбовано індустріальний, то по-шаманськи гіпнотичний ритм, він же відтворює оригінальні (авторські) семпли варганів, тайських пан-флейт, сопілок і дзвіночків. ...
Отже, підсумовуючи слов'янський дарк-фолк, польовий ембієнт, дрон і електроніку, Миша Лигуревич видали альбом, який сміливо можна ставити в один ряд із роботами культового київського проєкту Вежа Хмар. Паралелі з українським язичницьким андеграундом 90-х можна проводити й далі, адже "Заговоры и Песни" умовно звучить так, ніби його видали на лейблі Death Dance Productions років двадцять п'ять тому. ...
Лірика альбому — вірші української поетеси Анни Горецької, заговори авторства Олександри Волох, вокалістки згаданого вище гурту Вежа Хмар, і слова української народної пісні — затверджують альбом у його фольклорності, згладжуючи платоновщину з її радянським магічним реалізмом. За словами музикантів, текстова складова альбому вторинна до музичної. Тексти були підібрані спонтанно в процесі репетицій, але не випадково, — Семен і Рома дуже люблять українську народну музику та український андеграунд 90-х. ...
Окремої згадки заслуговує лоуфай аспект релізу. Це не солодкий лоуфай, властивий підлітковій інді-музиці, а суворий у дусі екстремального блек-металу. Подібну шумову зухвалість востаннє я чув від резидентів лейбла Shaitan Akbar, тож непідготовлений слухач ризикує зазнати фізичного болю від прослуховування.
Втім, подібний мастеринг захищає альбом від випадкових споживачів музики, адже "Заговоры и Песни" — це езотеричне мистецтво, у сенсі — це мистецтво для небагатьох. Приготуйтеся до великого кочів’я без доріг.
📰 Читайте повну рецензію тут.
#neformatcomua #folk
Здається, карантин не збавляє обертів, і темпи вакцинації не радують, тож великих фестів, імовірно, доведеться чекати ще довго(( Тому сьогодні згадуємо, як воно було раніше. Вернемося у 2010 рік на Неформат Фест, у 2013-ий на Вены-реки і не тільки:
⭕️ Neformat Fest — 11–12/09/2010
Найстарішим і, відповідно, найпершим у нашому списку є "сімейний" дводенний Neformat Fest з українськими виконавцями винятково. На ньому переважно були представлені такі жанри, як хардкор, різні види металу, краст і тому подібне. Фестиваль став причиною та місцем зустрічі багатьох мешканців форуму Neformat’у, що становили своєрідну спільноту знайомих людей, дотичних до музичної незалежної сцени України.
⭕️ 044 Showcase — 23–24/03/13
Повноцінно "шоукейс" заявив про себе у 2013 році й саме тогорічну подію ми обрали за орієнтир. Проходив перший дводенний хардкор / панк фестиваль у київській Малій Опері. Гурти, що представляли подію вперше, так і залишилися нерозривно пов’язаними із цим фестивалем, зокрема йдеться про Reminded, Sike та Bluesbreaker — вони становлять кістяк так званої "тусовки" 044HC.
⭕️ Вены-реки — 10–11/05/2013
Одноразова й безпрецедентна дводенна подія, що відбулася в Ужгороді, у клубах "Фантом" та "Бюргер". Цей скрімо / постметал / неокраст фестиваль був доволі масштабним — за два дні на ньому (фактично) встигли зіграти майже 15 гуртів із різних країн, та деякі із заявлених команд, на жаль, так і не змогли дістатися зазначеної локації вчасно.
⭕️ Маяк Фест — 6–7/07/13
Це найперший Маяк Фест. Заснований у 2012 році, він залишався на стадії зародку впродовж року, і лише у 2013-му його, на радість багатьом, вдалося втілити як яскравий хардкор панк фестиваль в Одесі. Першим та постійним місцем його проведення був Будинок Культури (ДК) імені Лібкнехта, тоді ще цілий.
⭕️ Burn The Scene For Fun 5 — 7/12/13
Заснований у 2011-му році, цей фестиваль вважається житомирським, хоча аж до 2013-го року скромно проходив на його околицях. І лише п’ятий Burn The Scene For Fun відбувся вже у житомирському центральному клубі Інфорум. Незмінно цей івент, як і більшість інших андеграунд-подій, є приводом для зустрічі багатьох роз’єднаних кілометрами поціновувачів музики та друзів. Та окрім цього, п’ятий Burn The Scene For Fun виділився з решти приїздом іноземних виконавців.
⭕️ Doom Over Kiev VII — 07/11/2015
Цей фестиваль, присвячений дум металу, є найстарішим в Україні та відомий далеко за її межами, зокрема, він є найбільшим серед фестивалів цього жанру в Східній Європі. На першому "думі" були українські артисти виключно, але вже з другої події почалася співпраця з європейськими музикантами.
⭕️ Robustfest vol. IV — 23–24/04/16
Перший Robustfest відбувся у 2011-му році і відтоді вважається чимось великим та якісним за замовчуванням із його гаслом "SPACE. LOVE. HEAVINESS". Це фестиваль, що помітно еволюціонує й буквально ніколи не залишається на тому ж місці — кожна із подій має свою локацію, а склад виконавців ще жодного разу не повторювався!
⭕️ Space Fest: Kharkiv Edition — 11/12/2016
Якщо вже говоримо про регулярні фестивалі, то ніяк не можна оминути Space Fest, особливо зважаючи на те, що український построк таки є й активно розвивається. Цей фестиваль був започаткований у 2014 році, як не дивно, у Києві, та нерідко виїжджав за його межі.
🕺 Дізнайтеся більше про українські фестивалі тут.
#neformatcomua
⭕️ Neformat Fest — 11–12/09/2010
Найстарішим і, відповідно, найпершим у нашому списку є "сімейний" дводенний Neformat Fest з українськими виконавцями винятково. На ньому переважно були представлені такі жанри, як хардкор, різні види металу, краст і тому подібне. Фестиваль став причиною та місцем зустрічі багатьох мешканців форуму Neformat’у, що становили своєрідну спільноту знайомих людей, дотичних до музичної незалежної сцени України.
⭕️ 044 Showcase — 23–24/03/13
Повноцінно "шоукейс" заявив про себе у 2013 році й саме тогорічну подію ми обрали за орієнтир. Проходив перший дводенний хардкор / панк фестиваль у київській Малій Опері. Гурти, що представляли подію вперше, так і залишилися нерозривно пов’язаними із цим фестивалем, зокрема йдеться про Reminded, Sike та Bluesbreaker — вони становлять кістяк так званої "тусовки" 044HC.
⭕️ Вены-реки — 10–11/05/2013
Одноразова й безпрецедентна дводенна подія, що відбулася в Ужгороді, у клубах "Фантом" та "Бюргер". Цей скрімо / постметал / неокраст фестиваль був доволі масштабним — за два дні на ньому (фактично) встигли зіграти майже 15 гуртів із різних країн, та деякі із заявлених команд, на жаль, так і не змогли дістатися зазначеної локації вчасно.
⭕️ Маяк Фест — 6–7/07/13
Це найперший Маяк Фест. Заснований у 2012 році, він залишався на стадії зародку впродовж року, і лише у 2013-му його, на радість багатьом, вдалося втілити як яскравий хардкор панк фестиваль в Одесі. Першим та постійним місцем його проведення був Будинок Культури (ДК) імені Лібкнехта, тоді ще цілий.
⭕️ Burn The Scene For Fun 5 — 7/12/13
Заснований у 2011-му році, цей фестиваль вважається житомирським, хоча аж до 2013-го року скромно проходив на його околицях. І лише п’ятий Burn The Scene For Fun відбувся вже у житомирському центральному клубі Інфорум. Незмінно цей івент, як і більшість інших андеграунд-подій, є приводом для зустрічі багатьох роз’єднаних кілометрами поціновувачів музики та друзів. Та окрім цього, п’ятий Burn The Scene For Fun виділився з решти приїздом іноземних виконавців.
⭕️ Doom Over Kiev VII — 07/11/2015
Цей фестиваль, присвячений дум металу, є найстарішим в Україні та відомий далеко за її межами, зокрема, він є найбільшим серед фестивалів цього жанру в Східній Європі. На першому "думі" були українські артисти виключно, але вже з другої події почалася співпраця з європейськими музикантами.
⭕️ Robustfest vol. IV — 23–24/04/16
Перший Robustfest відбувся у 2011-му році і відтоді вважається чимось великим та якісним за замовчуванням із його гаслом "SPACE. LOVE. HEAVINESS". Це фестиваль, що помітно еволюціонує й буквально ніколи не залишається на тому ж місці — кожна із подій має свою локацію, а склад виконавців ще жодного разу не повторювався!
⭕️ Space Fest: Kharkiv Edition — 11/12/2016
Якщо вже говоримо про регулярні фестивалі, то ніяк не можна оминути Space Fest, особливо зважаючи на те, що український построк таки є й активно розвивається. Цей фестиваль був започаткований у 2014 році, як не дивно, у Києві, та нерідко виїжджав за його межі.
🕺 Дізнайтеся більше про українські фестивалі тут.
#neformatcomua
Новий альбом Caliban, омаж блюзовим героям від The Black Keys, чекаємо на альбом року від Panopticon, слухаємо атмосферний рок словенців Z O R Y A, а ще смерть метал Grave Miasma, нойз-рок з постпанком Throat, синти Zombi, блек-метал Balmog та спліт, про який не вийшло написати хорошого слова у Weekly Digest.
⭕️ The Black Keys - Delta Kream
Не "Lonely Boy" єдиним. Блюз-роковий дует записав збірку каверів на hill country blues. Анонсуючи альбом, гітарист і вокаліст гурт Ден Ауербах зазначив: "Ми зробили цю платівку на честь традиційного hill country blues штату Міссісіпі, який впливав на нашу творчість з самого початку. Ці пісні досі є для нас такими ж важливими, як і в перший день, коли ми з Патом почали грати разом і взяли до рук інструменти ".
⭕️ Caliban - Zeitgeister
Німецькі металкорщики Caliban, які свого часу були досить частими гостями в Києві, повертаються з новим альбомом. Як і їхні земляки, Heaven Shall Burn, Caliban не починають грати легшу музику, і все більше хочеться називати їх melodic death metal гуртом. "Zeitgeister" - це перший альбом, на якому Caliban співають лише рідною німецькою, і це теж дуже позитивно вплинуло на звучання.
⭕️ Panopticon - …And Again Into The Light
Альбом виходить завтра і прослухати його - це мій найперший план на суботу. Panopticon – це атмосферний black metal проєкт Austin L. Lunn "A.Lundr", що живе в Америці, подалі від великих міст і оспівує природу. "Цей запис присвячений усім, хто відмовляється здаватися і продовжує боротися за світло і красу в цьому світі", - каже A.Lundr. Всім, кому важко, всі, хто втомився – йдіть в ліс чи до річки, якомога далі від людей, і послухайте звуки природи. А потім цей альбом. Або навпаки. І видихніть.
⭕️ Throat – Smile Less
Поки фундамент звуку фінів Throat залишається в нойз-році 90-х, "Smile Less" не залишається в його межах, від холодної постпанк атмосфери та закінчуючи стіною жорсткого шуму – Throat тригерить усі потрібні точки.
⭕️ Z O R Y A - Primeval
Гурт називає себе атмосферним постблеком, однак вони, радше, атмосферний рок, у який місцями вривається трохи хриплого скріму. Дуже красива музика, словенці - молодці!
💀 Читайте про інші свіжі релізи та слухайте їх тут
#neformatcomua #neformatweekly
⭕️ The Black Keys - Delta Kream
Не "Lonely Boy" єдиним. Блюз-роковий дует записав збірку каверів на hill country blues. Анонсуючи альбом, гітарист і вокаліст гурт Ден Ауербах зазначив: "Ми зробили цю платівку на честь традиційного hill country blues штату Міссісіпі, який впливав на нашу творчість з самого початку. Ці пісні досі є для нас такими ж важливими, як і в перший день, коли ми з Патом почали грати разом і взяли до рук інструменти ".
⭕️ Caliban - Zeitgeister
Німецькі металкорщики Caliban, які свого часу були досить частими гостями в Києві, повертаються з новим альбомом. Як і їхні земляки, Heaven Shall Burn, Caliban не починають грати легшу музику, і все більше хочеться називати їх melodic death metal гуртом. "Zeitgeister" - це перший альбом, на якому Caliban співають лише рідною німецькою, і це теж дуже позитивно вплинуло на звучання.
⭕️ Panopticon - …And Again Into The Light
Альбом виходить завтра і прослухати його - це мій найперший план на суботу. Panopticon – це атмосферний black metal проєкт Austin L. Lunn "A.Lundr", що живе в Америці, подалі від великих міст і оспівує природу. "Цей запис присвячений усім, хто відмовляється здаватися і продовжує боротися за світло і красу в цьому світі", - каже A.Lundr. Всім, кому важко, всі, хто втомився – йдіть в ліс чи до річки, якомога далі від людей, і послухайте звуки природи. А потім цей альбом. Або навпаки. І видихніть.
⭕️ Throat – Smile Less
Поки фундамент звуку фінів Throat залишається в нойз-році 90-х, "Smile Less" не залишається в його межах, від холодної постпанк атмосфери та закінчуючи стіною жорсткого шуму – Throat тригерить усі потрібні точки.
⭕️ Z O R Y A - Primeval
Гурт називає себе атмосферним постблеком, однак вони, радше, атмосферний рок, у який місцями вривається трохи хриплого скріму. Дуже красива музика, словенці - молодці!
💀 Читайте про інші свіжі релізи та слухайте їх тут
#neformatcomua #neformatweekly
1,2,3.. хто встигне першим? Лейбл Corridor Audio, про який ми писали вчора, дав нам 10 кодів для завантаження збірки чудових модулярщиків "Global Modular Traffic".
Просто заходите на лінк https://corridoraudio.bandcamp.com/yum, вводите код, і якщо ви були достатньо шустрі, маєте у своїй колекції прекрасну компіляцію.
tfn9-u6rj
kjzu-u3zp
u93a-jxkn
vtxg-6ptj
fkey-yf3k
Ще п'ять кодів доступні на нашому фейсбуці
Просто заходите на лінк https://corridoraudio.bandcamp.com/yum, вводите код, і якщо ви були достатньо шустрі, маєте у своїй колекції прекрасну компіляцію.
tfn9-u6rj
kjzu-u3zp
u93a-jxkn
vtxg-6ptj
fkey-yf3k
Ще п'ять кодів доступні на нашому фейсбуці
Рецензія на Triple Jump — Kid (2021) від Єгора Фелюста
Жанр/піджанр завжди має певні кліше, властиві йому асоціації або типові музичні рішення. Іноді це грає на руку командам, але здебільшого будь-яке перегравання, м’яко кажучи, не вітається. Скільки разів намагалися перейняти стиль American Football, але ні в кого не виходило досягти того самого впізнаваного звуку.
Музиканти самі все ще перебувають у пошуках синергії між собою, але, як мені здається, вони вже, так швидко, встигли нащупати той оголений нерв, який і їм допомагає провести терапію, і слухачеві перейнятися музикою. Вона так само викликає асоціації із серпневим вечором, ламповим панк-концертом на 100 осіб у тісному, задушливому приміщенні з купою знайомих людей, адже випадкових гостей на таких заходах майже не буває. Саме ламповим. Той самий тег, який одночасно і прекрасно допомагає розмежовувати гурти, і дратує через те, що ліплять його до тих, хто ніяк не відноситься до такого "звуку".
Цей емо-панк про перехідні травми та втрати — пік настав, удар стався, але ще належить зіткнутися з наслідками, правильно переварити їх і не зламатися під тиском. Власне, концепція ЕР про це — людська свідомість і її трансформація ...
Якщо підсумувати, може здатися, ніби Triple Jump не привнесли нічого нового та намагаються виїхати на полі мізерної конкуренції. Але, як і в будь-якому не новому жанрі, зі спадщиною потрібно вміти правильно працювати. Ніхто ніколи не буде показувати пальцем на творчість грамотно зроблену або ту, що тонко відсилає до тих чи інших колективів чи записів.
Triple Jump — це лампова музика в найкращому й найменш вульгарному сенсі цього слова. Чомусь їм під силу зачепити щось всередині та одночасно витягнути назовні палітру сумної радості. Ось такий парадокс. Хоча, я, найімовірніше, фан-бой-емо-бой, що ностальгує.
📰 Читайте повну рецензію тут.
#neformatcomua #emopunk
Жанр/піджанр завжди має певні кліше, властиві йому асоціації або типові музичні рішення. Іноді це грає на руку командам, але здебільшого будь-яке перегравання, м’яко кажучи, не вітається. Скільки разів намагалися перейняти стиль American Football, але ні в кого не виходило досягти того самого впізнаваного звуку.
Музиканти самі все ще перебувають у пошуках синергії між собою, але, як мені здається, вони вже, так швидко, встигли нащупати той оголений нерв, який і їм допомагає провести терапію, і слухачеві перейнятися музикою. Вона так само викликає асоціації із серпневим вечором, ламповим панк-концертом на 100 осіб у тісному, задушливому приміщенні з купою знайомих людей, адже випадкових гостей на таких заходах майже не буває. Саме ламповим. Той самий тег, який одночасно і прекрасно допомагає розмежовувати гурти, і дратує через те, що ліплять його до тих, хто ніяк не відноситься до такого "звуку".
Цей емо-панк про перехідні травми та втрати — пік настав, удар стався, але ще належить зіткнутися з наслідками, правильно переварити їх і не зламатися під тиском. Власне, концепція ЕР про це — людська свідомість і її трансформація ...
Якщо підсумувати, може здатися, ніби Triple Jump не привнесли нічого нового та намагаються виїхати на полі мізерної конкуренції. Але, як і в будь-якому не новому жанрі, зі спадщиною потрібно вміти правильно працювати. Ніхто ніколи не буде показувати пальцем на творчість грамотно зроблену або ту, що тонко відсилає до тих чи інших колективів чи записів.
Triple Jump — це лампова музика в найкращому й найменш вульгарному сенсі цього слова. Чомусь їм під силу зачепити щось всередині та одночасно витягнути назовні палітру сумної радості. Ось такий парадокс. Хоча, я, найімовірніше, фан-бой-емо-бой, що ностальгує.
📰 Читайте повну рецензію тут.
#neformatcomua #emopunk
Сьогодні слухаємо 8-бітний Lo-Fi плейлист від одеського медіахудожника Льоші Нойзера (Ereh Saw)
Що увійшло до плейлисту:
👾 Oliotronix — Bird's Nest
👾 Daimon Chip — I Can Eat the Moon
👾 Kurt James Werner — sunk obelus
👾 RRayen — Black
👾 Alexander Zolotov — Example 11 Extended (Bitcrushed)
👾 havocCc — 26
👾 Starshine — nobody to fuck w/
👾 Complex Numbers — Мы, XXII век
Детальніше про кожну пісню зі свого плейлиста Льоша розповів тут.
#neformatcomua #electronic
Що увійшло до плейлисту:
👾 Oliotronix — Bird's Nest
👾 Daimon Chip — I Can Eat the Moon
👾 Kurt James Werner — sunk obelus
👾 RRayen — Black
👾 Alexander Zolotov — Example 11 Extended (Bitcrushed)
👾 havocCc — 26
👾 Starshine — nobody to fuck w/
👾 Complex Numbers — Мы, XXII век
Детальніше про кожну пісню зі свого плейлиста Льоша розповів тут.
#neformatcomua #electronic
⭕️ Рецензія на Dreadnought in the Pond — 0=1 (2021) від Єви Ніколаєвої
" ... Що ж означає формула "0=1", яка і є назвою релізу команди, цей нуль, який дорівнює одному? Одному життєвому досвіду, якого вже встиг набути кожен із музикантів гурту; одному (першому) лонгплею, що виходить цього травня; одному стрижню, який ми гартуємо всередині, крізь власну подорож, мандруючи повз уявних Скіллу та Харібду, приймаючи виклики долі. Від нуля до одиниці, від "ніщо" до "щось", від невідомого до пізнаного.
Якщо абстрагуватися від математики, то ми побачимо на обкладинці коло. Коло вічної історії, яка від часів створення людства лише повторюється з незначними змінами декорацій; коло подорожі всередину себе, у пошуках ключа до власної свідомості. Та ж концепція лежить і в основі "Героя з тисячею облич" Джозефа Кемпбелла, — філософсько-психологічного твору, навколо якого будується сюжет альбому "0=1". Ідея полягає в тому, що всі міфології мають багато спільного. Навіть більше: є певна моноісторія, один міфологічний контекст, у якому змінюються лише зовнішні декорації, а логіка та сюжет із незначними варіаціями, зберігаються. ...
У музичному плані "0=1" звучить, як The Mars Volta, які заграли стонер і знайшли нарешті нормального вокаліста. Або як Soundgarden, якби вони грали в шістдесяті. Втім, вписати хлопців у якісь вузькі жанрові межі складно. Тут дають про себе знати різні бекграунди кожного учасника гурту. І — згадаймо тих же The Beatles: така еклектика — це найбільш вдалий ґрунт для творчості й музичних експериментів.
… Усе звучить цілісно, але необов’язково слухати альбом послідовно, можна врозкид. Хлопці постійно експериментують із ритмікою, вокал переходить від чистого до розщепленого, а гітарні нойзові викрутаси створюють якусь справді шизофренічну атмосферу. Тож, якщо ви планували влаштувати сімейне прослуховування альбому, робіть це з обережністю …
⭕️ Читайте повну рецензію тут.
#neformatcomua #psychedelic
" ... Що ж означає формула "0=1", яка і є назвою релізу команди, цей нуль, який дорівнює одному? Одному життєвому досвіду, якого вже встиг набути кожен із музикантів гурту; одному (першому) лонгплею, що виходить цього травня; одному стрижню, який ми гартуємо всередині, крізь власну подорож, мандруючи повз уявних Скіллу та Харібду, приймаючи виклики долі. Від нуля до одиниці, від "ніщо" до "щось", від невідомого до пізнаного.
Якщо абстрагуватися від математики, то ми побачимо на обкладинці коло. Коло вічної історії, яка від часів створення людства лише повторюється з незначними змінами декорацій; коло подорожі всередину себе, у пошуках ключа до власної свідомості. Та ж концепція лежить і в основі "Героя з тисячею облич" Джозефа Кемпбелла, — філософсько-психологічного твору, навколо якого будується сюжет альбому "0=1". Ідея полягає в тому, що всі міфології мають багато спільного. Навіть більше: є певна моноісторія, один міфологічний контекст, у якому змінюються лише зовнішні декорації, а логіка та сюжет із незначними варіаціями, зберігаються. ...
У музичному плані "0=1" звучить, як The Mars Volta, які заграли стонер і знайшли нарешті нормального вокаліста. Або як Soundgarden, якби вони грали в шістдесяті. Втім, вписати хлопців у якісь вузькі жанрові межі складно. Тут дають про себе знати різні бекграунди кожного учасника гурту. І — згадаймо тих же The Beatles: така еклектика — це найбільш вдалий ґрунт для творчості й музичних експериментів.
… Усе звучить цілісно, але необов’язково слухати альбом послідовно, можна врозкид. Хлопці постійно експериментують із ритмікою, вокал переходить від чистого до розщепленого, а гітарні нойзові викрутаси створюють якусь справді шизофренічну атмосферу. Тож, якщо ви планували влаштувати сімейне прослуховування альбому, робіть це з обережністю …
⭕️ Читайте повну рецензію тут.
#neformatcomua #psychedelic
Знову повертаємося до рубрики 10 знакових українських гуртів. Сьогодні розповідаємо про десятьох вітчизняних представників експериментальної електроніки.
Ось кого виділяє автор статті Шерман Дрозд:
🎛 Віктор Пушкар
🎛 Foa Hoka
🎛 Олександр Кохановський
🎛 ZSUF
🎛 Gutzul Magic Foundation
🎛 Андрій Кириченко
🎛 Zavoloka
🎛 Юрій Самсон
🎛 ДУбы-колДУны
🎛 Jol Tai
Почитати та послухати кожного виконавця можна у повному матеріалі на сайті.
#neformatcomua #electronic
Ось кого виділяє автор статті Шерман Дрозд:
🎛 Віктор Пушкар
🎛 Foa Hoka
🎛 Олександр Кохановський
🎛 ZSUF
🎛 Gutzul Magic Foundation
🎛 Андрій Кириченко
🎛 Zavoloka
🎛 Юрій Самсон
🎛 ДУбы-колДУны
🎛 Jol Tai
Почитати та послухати кожного виконавця можна у повному матеріалі на сайті.
#neformatcomua #electronic
Цього тижня до дайджесту через рік повертаються з новими релізами нідерландці An Autumn for Crippled Children та французький проєкт Esoctrilihum, дует NADJA, на концерт яких ми все ще чекаємо, додали пост-панку та coldwave у свій drone, Fiddlehead (учасники Have Heart та Basement) пробивають на емоції, а ще — epic doom metal, gothic heavy metal, industrial black metal, violent sludge та noise rock + punk + metal у Weekly Digest.
⭕️ An Autumn for Crippled Children — As The Morning Dawns We Close Our Eyes
Передаємо вітання всім, кому здається, що в дайджестах надто часто з’являється слово "blackgaze". Тріо з Нідерландів, яке вже потрапляло до дайджесту рік тому, продовжує експериментувати зі звуком. Блеку тут щоразу менше, мелодійності альтернативного року все більше. Атмосферний рок, пост-блек, скрімо, шугейз — всі ці ярлики, звичайно, допомагають у навігації та частково описують музику An Autumn for Crippled Children, але емоції, які виникають під час прослуховування все-таки треба відчути самому.
⭕️ Esoctrilihum — Dy'th Requiem for the Serpent Telepath
Цього разу музикант теж не зраджує собі та подає слухачу mystic black metal, який звучить неймовірно. Симфонічні елементи в музиці Esoctrilihum не можуть не захоплювати. Відповідно до пресрелізу, альбом розділено на чотири розділи та 12 композицій, що розповідають історію смерті, преображення та відродження Serpent Telepath — однієї з багатьох сутностей, що заповнюють психічні виміри жаху Esoctrilihum (і, очевидно, астральну проєкцію самого Asthâghul) — у крещендо замучених видінь та психічного марення. Знову ж таки, альбом понад годину за хронометражем, але це у нашому випадку тільки плюс.
⭕️ Fiddlehead — Between The Richness
Fiddlehead — панк-супергурт від учасників Have Heart, Basement та інших — повертаються з другим повноформатним альбомом. Гурт було засновано у 2014, коли Patrick Flynn за власними словами був у "глибоко, глибоко, до смішного депресивному стані". Їх перший альбом був дуже тепло прийнятий шанувальниками, на другий повноформатник очікували з нетерпінням і він не розчаровує. Емоційний, потужний, ліричний та справжній. Все як ми любимо.
⭕️ Ice War — Sacred Land
Канадський повільний важкий метал/епічний дум від Jo Steel, про якого ми теж згадували не так давно в контексті його гурту Aphrodite. Шанувальникам металу, який можна слухати з батєй за пляшкою хмельного напою, та всім хто хоче розбавити свій більш екстремальний плейлист чимось епічним — слухати обов'язково.
⭕️ NADJA — Luminous Rot
NADJA — це активний з 2005-го дует, що створює музику, яку описують як drone, ambient doom, dreamsludge чи metalgaze. Фірмовий звук NADJA поєднує в собі атмосферність shoegaze та атмосферної електронної музики з важкістю, щільністю та гучністю металу, нойзу та індустріалу. На "Luminous Rot", однак, дует тягнеться більше до пост-панку та coldwave, ніж до металу. Все ще з нетерпінням чекаємо на їх оголошені виступи в містах України!
⭕️ Yautja — The Lurch
Нешвільське тріо Yautja дебютує на Relapse Records зі своїм новим альбомом "The Lurch" у якому об’єднує метал, панк та нойз-рок у лютий гібрид, передає особисті розчарування та соціально-політичні спостереження музикантів, які є також учасниками кількох інших досить відомих та успішних музичних проєктів, включаючи Thou, Coliseum, Mutilation Rites.
💀 Читайте про інші свіжі релізи та слухайте їх тут
#neformatcomua #neformatweekly
⭕️ An Autumn for Crippled Children — As The Morning Dawns We Close Our Eyes
Передаємо вітання всім, кому здається, що в дайджестах надто часто з’являється слово "blackgaze". Тріо з Нідерландів, яке вже потрапляло до дайджесту рік тому, продовжує експериментувати зі звуком. Блеку тут щоразу менше, мелодійності альтернативного року все більше. Атмосферний рок, пост-блек, скрімо, шугейз — всі ці ярлики, звичайно, допомагають у навігації та частково описують музику An Autumn for Crippled Children, але емоції, які виникають під час прослуховування все-таки треба відчути самому.
⭕️ Esoctrilihum — Dy'th Requiem for the Serpent Telepath
Цього разу музикант теж не зраджує собі та подає слухачу mystic black metal, який звучить неймовірно. Симфонічні елементи в музиці Esoctrilihum не можуть не захоплювати. Відповідно до пресрелізу, альбом розділено на чотири розділи та 12 композицій, що розповідають історію смерті, преображення та відродження Serpent Telepath — однієї з багатьох сутностей, що заповнюють психічні виміри жаху Esoctrilihum (і, очевидно, астральну проєкцію самого Asthâghul) — у крещендо замучених видінь та психічного марення. Знову ж таки, альбом понад годину за хронометражем, але це у нашому випадку тільки плюс.
⭕️ Fiddlehead — Between The Richness
Fiddlehead — панк-супергурт від учасників Have Heart, Basement та інших — повертаються з другим повноформатним альбомом. Гурт було засновано у 2014, коли Patrick Flynn за власними словами був у "глибоко, глибоко, до смішного депресивному стані". Їх перший альбом був дуже тепло прийнятий шанувальниками, на другий повноформатник очікували з нетерпінням і він не розчаровує. Емоційний, потужний, ліричний та справжній. Все як ми любимо.
⭕️ Ice War — Sacred Land
Канадський повільний важкий метал/епічний дум від Jo Steel, про якого ми теж згадували не так давно в контексті його гурту Aphrodite. Шанувальникам металу, який можна слухати з батєй за пляшкою хмельного напою, та всім хто хоче розбавити свій більш екстремальний плейлист чимось епічним — слухати обов'язково.
⭕️ NADJA — Luminous Rot
NADJA — це активний з 2005-го дует, що створює музику, яку описують як drone, ambient doom, dreamsludge чи metalgaze. Фірмовий звук NADJA поєднує в собі атмосферність shoegaze та атмосферної електронної музики з важкістю, щільністю та гучністю металу, нойзу та індустріалу. На "Luminous Rot", однак, дует тягнеться більше до пост-панку та coldwave, ніж до металу. Все ще з нетерпінням чекаємо на їх оголошені виступи в містах України!
⭕️ Yautja — The Lurch
Нешвільське тріо Yautja дебютує на Relapse Records зі своїм новим альбомом "The Lurch" у якому об’єднує метал, панк та нойз-рок у лютий гібрид, передає особисті розчарування та соціально-політичні спостереження музикантів, які є також учасниками кількох інших досить відомих та успішних музичних проєктів, включаючи Thou, Coliseum, Mutilation Rites.
💀 Читайте про інші свіжі релізи та слухайте їх тут
#neformatcomua #neformatweekly
Рецензія на DEDDOM — Пять шагов к инсульту (2021) від Олександра Рожно
... По суті своїй, цей альбом — це концептуальна розповідь про людину похилого віку (читай, діда), що впав у деменцію (читай, маразм) і потрапив у будинок для літніх людей, де єдиною його розвагою є перегляд упоротого мультсеріалу (читай, всратої flash-анімації "золотої епохи нульових"). У принципі, на цьому можна було б уже й поставити крапку і скіпнути цей реліз, але спробуємо все ж таки розібратися в ньому. ...
На альбомі, як можна вже було здогадатись, п’ять композицій, але… загальною тривалістю майже годину. Це скільки ж можна було б прослухати за цей час звичайних грайндкорних альбомів, 3…4? ...
Слухати всі ці композиції нараз, ой як тяжко! Причому музична структура цього альбому проста, але досить сумбурна. У принципі, в основі всіх треків лежить примітивний зубодробильний грайндкор, але часто з прогресивними гітарними запилами й затяжними соляками, що, до речі, серйозно натякає на те, що автор музики вправно володіє інструментами. Хоч і грає таку несерйозну музику. ...
Тексти пісень такі ж абсурдні, як і музика. Тут мав бути жарт про лірику пісні "Дед доминатор" і його зв'язок із гуртом MegamasS, але його не буде, тому всі на дєдкемп, слухати, а потім читати, чи навпаки!
... Проте, усе ж таки найцікавіше в проєкті DEDDOM — це його кавери на відомі всраті відео, як із рунету ("Наталья морская піхота", "Язь", "Преисполнился", "Если бы земля была круглой" і ін.), так і з українських реалій ("Підписздець", "Сегодня в завтрашний день", "Ніхуя собі") тощо.
На мою думку, "П’ять кроків до інсульту" можна серйозно слухати тільки за умови того, що ви — юний "авантграйндист" (читай, школяр), в інших випадках — у стані якогось афекту, ну або вас просто тягне на незвичні музичні експерименти, як от, наприклад, мене час від часу.
📰 Читайте повну рецензію тут.
#neformatcomua #grindcore
... По суті своїй, цей альбом — це концептуальна розповідь про людину похилого віку (читай, діда), що впав у деменцію (читай, маразм) і потрапив у будинок для літніх людей, де єдиною його розвагою є перегляд упоротого мультсеріалу (читай, всратої flash-анімації "золотої епохи нульових"). У принципі, на цьому можна було б уже й поставити крапку і скіпнути цей реліз, але спробуємо все ж таки розібратися в ньому. ...
На альбомі, як можна вже було здогадатись, п’ять композицій, але… загальною тривалістю майже годину. Це скільки ж можна було б прослухати за цей час звичайних грайндкорних альбомів, 3…4? ...
Слухати всі ці композиції нараз, ой як тяжко! Причому музична структура цього альбому проста, але досить сумбурна. У принципі, в основі всіх треків лежить примітивний зубодробильний грайндкор, але часто з прогресивними гітарними запилами й затяжними соляками, що, до речі, серйозно натякає на те, що автор музики вправно володіє інструментами. Хоч і грає таку несерйозну музику. ...
Тексти пісень такі ж абсурдні, як і музика. Тут мав бути жарт про лірику пісні "Дед доминатор" і його зв'язок із гуртом MegamasS, але його не буде, тому всі на дєдкемп, слухати, а потім читати, чи навпаки!
... Проте, усе ж таки найцікавіше в проєкті DEDDOM — це його кавери на відомі всраті відео, як із рунету ("Наталья морская піхота", "Язь", "Преисполнился", "Если бы земля была круглой" і ін.), так і з українських реалій ("Підписздець", "Сегодня в завтрашний день", "Ніхуя собі") тощо.
На мою думку, "П’ять кроків до інсульту" можна серйозно слухати тільки за умови того, що ви — юний "авантграйндист" (читай, школяр), в інших випадках — у стані якогось афекту, ну або вас просто тягне на незвичні музичні експерименти, як от, наприклад, мене час від часу.
📰 Читайте повну рецензію тут.
#neformatcomua #grindcore
Продовжуємо знайомити вас з українськими лейблами, і сьогодні наші гості - одесити Suck Puck Recordz з їхнім божевільним брейккором, джанглом, габером, чіптюном і не тільки. Понад 50 релізів отакого добра, налітайте!
⭕️ Alex Tune — Rave Like Tune Spirit (2019)
"Rave Like Tune Spirit" — це альбом від одеського рейвкор маестро Alex Tune, що підсумував 5 років його діяльності. До релізу увійшли 17 треків та реміксів в hardcore, ravecore, gabber, acidcore стилях. Альбом вийшов до 20-ї річниці творчої діяльності музиканта.
⭕️ goreshit — ap2 (2021)
"ap2" від британського артиста goreshit. Альбом створений за допомогою вінтажних комп'ютерів Amiga та залізних синтезаторів і семплерів. До релізу увійшли треки в стилях ravecore, hardcore, speedcore, acid
⭕️ Pzg & Dubsknit — We Rob Rave 3 (2019)
Це footwork rave, footwork jungle альбом від польського дуету Pzg та Dubsknit. Він є частиною серії альбомів "We rob rave", де дует семплує класичні гімни олдскульного покоління.
⭕️ Mekuso — Dłonie (2020)
"Dłonie" — це breakcore, chiptune, acidcore альбом від польського продюсера Mekuso. Цей альбом — емоційна подорож думками та роздратуваннями, що накопичилися за роки, приправлена жменею проривних бенгерів.
⭕️ Prid Prod — Приехали (2018)
"Приехали" — це дебютний лонгплей херсонського артиста Prid Prod. До релізу увійшли 20 треків та реміксів у стилях ghetto rave, bassline, hip-hop, phonk, hardcore тощо.
Більше про лейбл тут.
#neformatcomua #neformatlabels
⭕️ Alex Tune — Rave Like Tune Spirit (2019)
"Rave Like Tune Spirit" — це альбом від одеського рейвкор маестро Alex Tune, що підсумував 5 років його діяльності. До релізу увійшли 17 треків та реміксів в hardcore, ravecore, gabber, acidcore стилях. Альбом вийшов до 20-ї річниці творчої діяльності музиканта.
⭕️ goreshit — ap2 (2021)
"ap2" від британського артиста goreshit. Альбом створений за допомогою вінтажних комп'ютерів Amiga та залізних синтезаторів і семплерів. До релізу увійшли треки в стилях ravecore, hardcore, speedcore, acid
⭕️ Pzg & Dubsknit — We Rob Rave 3 (2019)
Це footwork rave, footwork jungle альбом від польського дуету Pzg та Dubsknit. Він є частиною серії альбомів "We rob rave", де дует семплує класичні гімни олдскульного покоління.
⭕️ Mekuso — Dłonie (2020)
"Dłonie" — це breakcore, chiptune, acidcore альбом від польського продюсера Mekuso. Цей альбом — емоційна подорож думками та роздратуваннями, що накопичилися за роки, приправлена жменею проривних бенгерів.
⭕️ Prid Prod — Приехали (2018)
"Приехали" — це дебютний лонгплей херсонського артиста Prid Prod. До релізу увійшли 20 треків та реміксів у стилях ghetto rave, bassline, hip-hop, phonk, hardcore тощо.
Більше про лейбл тут.
#neformatcomua #neformatlabels
За два дні Raw Grip презентують довгоочікуваний мініальбом, що вийде після тривалої чотирирічної перерви у релізах. Наш рецензент Єгор Фелюст його вже послухав і трохи засмутився. А у п'ятницю і ви зможете послухати весь EP та скласти власну думку - були у Єгора надто високі очікування, або ж і справді "Kaleidoscope" не вдалося перевершити чудовий дебютник тернополян.
🦉 Ось частина рецензії на Raw Grip - Kaleidoscope (2021) від Єгора Фелюста
... Минуло 4 роки з минулого релізу і я, чесно кажучи, очікував, що вони підуть шляхом розвитку своєї грубої мелодики. Тобто їм ніяк не можна приписати тег #melodic — ні бас, ні тим більше вокал не мають до цього ніякого відношення, але щось у їхніх малюнках усе ж западає у вухо і відкладається в голові. Я розраховував, що бас-гітара вийде на передній план, забере на себе всю увагу й покаже чотирирічні мелодійні напрацювання, немов Converge впали в романтично-агресивний стан Casey, наприклад, або хоча б Have Heart.
Не так сталося, як гадалося. Як мінімум, я розчарований у тривалості матеріалу — чотири роки очікування заради 6 хвилин? ...
Але за що реліз потрібно й можна корити найбільше, це не малий хронометраж, а його однобоке наповнення. Складається враження, що слухаєш один трек. Я допускаю, що це концептуальне рішення для передачі ліричного сенсу. Однак, проблема в тому, що і вокал важко розібрати (для цього потрібна лірика, яка, певно, з фізичним носієм буде доступна), і композиції між собою помітно для слухача не розділені. ...
На дебютнику було багато всього намішано, тому там щось та і сподобається пересічному слухачеві. "Kaleidoscope" же, як мені здається, вийшов із занадто високим порогом входження, він зайде тільки тому, хто добре знайомий із жанром матпанку, його представниками та попереднім матеріалом гурту. ...
🦉 Читайте повну рецензію тут.
#neformatcomua #mathpunk
🦉 Ось частина рецензії на Raw Grip - Kaleidoscope (2021) від Єгора Фелюста
... Минуло 4 роки з минулого релізу і я, чесно кажучи, очікував, що вони підуть шляхом розвитку своєї грубої мелодики. Тобто їм ніяк не можна приписати тег #melodic — ні бас, ні тим більше вокал не мають до цього ніякого відношення, але щось у їхніх малюнках усе ж западає у вухо і відкладається в голові. Я розраховував, що бас-гітара вийде на передній план, забере на себе всю увагу й покаже чотирирічні мелодійні напрацювання, немов Converge впали в романтично-агресивний стан Casey, наприклад, або хоча б Have Heart.
Не так сталося, як гадалося. Як мінімум, я розчарований у тривалості матеріалу — чотири роки очікування заради 6 хвилин? ...
Але за що реліз потрібно й можна корити найбільше, це не малий хронометраж, а його однобоке наповнення. Складається враження, що слухаєш один трек. Я допускаю, що це концептуальне рішення для передачі ліричного сенсу. Однак, проблема в тому, що і вокал важко розібрати (для цього потрібна лірика, яка, певно, з фізичним носієм буде доступна), і композиції між собою помітно для слухача не розділені. ...
На дебютнику було багато всього намішано, тому там щось та і сподобається пересічному слухачеві. "Kaleidoscope" же, як мені здається, вийшов із занадто високим порогом входження, він зайде тільки тому, хто добре знайомий із жанром матпанку, його представниками та попереднім матеріалом гурту. ...
🦉 Читайте повну рецензію тут.
#neformatcomua #mathpunk