З торками ситуація була іншою. Торки були набагато сильніші за печенігів, але це не завадило половцям розділити їх на дві групи. Перша група вирішила відступити і почати міграцію на Балкани. Там вони разом з печенігами воювали в різних арміях і були знищені в ході тогочасних війн. Друга група торків вирішила переселитися на землі Русі, що призвело до війни між торками та Київською Руссю, яка почалася у 50-х роках ХІ ст.
С.О. Плетньов пояснює причину цієї війни тим, що половці вигнали торків із Причорноморського степу, тим самим забравши у них пасовища для худоби. Основні бої проходили на землях Переяславщини. Це призвело до того, що торки почали заселяти ці землі лише у 70–80-х роках ХІ ст.
О. Головко вважає, що заселення торками Поросся могло початися набагато раніше, оскільки регіон ще досі залишався знелюдненим. А. Борисович ділить заселення давньоруського Поросся на чотири етапи. Він вважає, що торки могли почати прибувати на землі давньоруського Поросся під час другого етапу, тобто у 40-х роках ХІ ст.
Торки на території Поросся
На території Поросся торки у 80-х роках ХІ ст. засновують столицю чорних клобуків — місто Торчеськ. Перша літописна згадка про місто датується квітнем–травнем 1093 року. У ході русько-половецької війни місто було взяте в облогу половцями. Місто було укріплене досить добре, тому трималося в облозі декілька тижнів, але зрештою здалося через голод.
Місто було тісно пов’язане з Юр’євом (нині Біла Церква), де у ХІ ст. виникла єпископія, духовенство якої проводило християнізацію кочовиків Поросся.
Міграція інших кочових народів
Під розумінням "інші кочові народи" маються на увазі берендеї, турпеї, каєпичі та ковуї. Про їхню міграцію не так багато інформації, але вони стали однією з частин чорних клобуків, тому слід про них розповісти.
Берендеї
Точно невідомо, коли берендеї почали заселяти Поросся. Перша їхня згадка датується приблизно 1097–1098 рр. . Тоді теребовльський князь Василько Ростиславович закликав торків, печенігів і берендеїв допомогти Русі у поході на поляків.
Попри їхню першу пряму згадку, вони могли почати заселяти землі Русі набагато раніше. У 1071 році згадується, як половці напали на місто Ростовець і повністю його розгромили. Сам Ростовець був другим за важливістю містом для чорних клобуків, яке було засноване берендеями.
До міграції на землі Русі берендеї проживали на території Кавказу або на Закавказзя. У літературі відзначається їхня етнічна близькість до торків, що дає підстави вважати берендеїв тюрками.
Ковуї
Конкретної інформації про те, коли ковуї почали свою міграцію на землі Русі, немає. Однак більша їхня частина проживала на території Чернігівського князівства, де вони заснували городище Ковчин — їхню столицю.
На території Поросся вони згадуються у літописах тричі: у 1151, 1162 та 1170 роках. Проте на землях Поросся ковуї не були національною більшістю.
Турпеї
Про турпеїв інформації майже немає. На думку Ю.Ю. Моргунова та В.Г. Ляскоронського, які посилаються на літописи, турпеї проживали на Лівобережжі Дніпра, на землях Переяславського князівства. Враховуйте той факт що в літописах народ згадується тільки один раз в 1150 році.
Каєпичі
Схожа ситуація з турпеями, але про них інформації ще менше. У літописах вони згадуються один раз у 1160 році.
Подальша доля печенігів, торків та берендеїв на землях
Русі
Початок активного протистояння між Руссю та половцями на початку ХІІ ст. відзначився на долі кочовиків. Кочові племена часто брали участь у походах київських князів проти половців, але це не означало, що між ними не було конфліктів. Так, у 1121 році Володимир Мономах ІІ вигнав зі своїх володінь берендеїв, які мігрували на землі Угорщини. Але вже в 1139 році, за запрошенням Ярополка Володимировича, берендеї повертаються на землі Поросся. У літописах згадується, що їхня кількість склала 30 тисяч осіб.
С.О. Плетньов пояснює причину цієї війни тим, що половці вигнали торків із Причорноморського степу, тим самим забравши у них пасовища для худоби. Основні бої проходили на землях Переяславщини. Це призвело до того, що торки почали заселяти ці землі лише у 70–80-х роках ХІ ст.
О. Головко вважає, що заселення торками Поросся могло початися набагато раніше, оскільки регіон ще досі залишався знелюдненим. А. Борисович ділить заселення давньоруського Поросся на чотири етапи. Він вважає, що торки могли почати прибувати на землі давньоруського Поросся під час другого етапу, тобто у 40-х роках ХІ ст.
Торки на території Поросся
На території Поросся торки у 80-х роках ХІ ст. засновують столицю чорних клобуків — місто Торчеськ. Перша літописна згадка про місто датується квітнем–травнем 1093 року. У ході русько-половецької війни місто було взяте в облогу половцями. Місто було укріплене досить добре, тому трималося в облозі декілька тижнів, але зрештою здалося через голод.
Місто було тісно пов’язане з Юр’євом (нині Біла Церква), де у ХІ ст. виникла єпископія, духовенство якої проводило християнізацію кочовиків Поросся.
Міграція інших кочових народів
Під розумінням "інші кочові народи" маються на увазі берендеї, турпеї, каєпичі та ковуї. Про їхню міграцію не так багато інформації, але вони стали однією з частин чорних клобуків, тому слід про них розповісти.
Берендеї
Точно невідомо, коли берендеї почали заселяти Поросся. Перша їхня згадка датується приблизно 1097–1098 рр. . Тоді теребовльський князь Василько Ростиславович закликав торків, печенігів і берендеїв допомогти Русі у поході на поляків.
Попри їхню першу пряму згадку, вони могли почати заселяти землі Русі набагато раніше. У 1071 році згадується, як половці напали на місто Ростовець і повністю його розгромили. Сам Ростовець був другим за важливістю містом для чорних клобуків, яке було засноване берендеями.
До міграції на землі Русі берендеї проживали на території Кавказу або на Закавказзя. У літературі відзначається їхня етнічна близькість до торків, що дає підстави вважати берендеїв тюрками.
Ковуї
Конкретної інформації про те, коли ковуї почали свою міграцію на землі Русі, немає. Однак більша їхня частина проживала на території Чернігівського князівства, де вони заснували городище Ковчин — їхню столицю.
На території Поросся вони згадуються у літописах тричі: у 1151, 1162 та 1170 роках. Проте на землях Поросся ковуї не були національною більшістю.
Турпеї
Про турпеїв інформації майже немає. На думку Ю.Ю. Моргунова та В.Г. Ляскоронського, які посилаються на літописи, турпеї проживали на Лівобережжі Дніпра, на землях Переяславського князівства. Враховуйте той факт що в літописах народ згадується тільки один раз в 1150 році.
Каєпичі
Схожа ситуація з турпеями, але про них інформації ще менше. У літописах вони згадуються один раз у 1160 році.
Подальша доля печенігів, торків та берендеїв на землях
Русі
Початок активного протистояння між Руссю та половцями на початку ХІІ ст. відзначився на долі кочовиків. Кочові племена часто брали участь у походах київських князів проти половців, але це не означало, що між ними не було конфліктів. Так, у 1121 році Володимир Мономах ІІ вигнав зі своїх володінь берендеїв, які мігрували на землі Угорщини. Але вже в 1139 році, за запрошенням Ярополка Володимировича, берендеї повертаються на землі Поросся. У літописах згадується, що їхня кількість склала 30 тисяч осіб.
👍2🔥1
Схожа доля спіткала й торків та печенігів. У тому ж 1121 році кочовики повернулися в степ, але з подальших подій відомо, що це була тільки частина кочовиків. Під кінець 20-х — початок 30-х років ХІІ ст. кочовиків починають використовувати у внутрішніх справах Русі. Так, у ~1127-1128 роках Мстислав Володимирович використав торків у поході проти кривичів.
Формування чорних клобуків
У період між 20-ми та 40-ми роками ХІІ ст. у кочовиків відбувається багато змін. Обмежені в правах кочовики поступово переходять до осілого способу життя. У цей час у них відбуваються суспільно-політичні зміни та нормалізація стосунків із Києвом.
У 40-х роках ХІІ ст. хани кочовиків змогли домовитися з Києвом: кочовикам надавалося багато привілеїв та знімалися обмеження. Натомість вони повинні були підкоритися та визнавати київську владу. Таким чином, у середині 40-х років ХІІ ст. на Поросі формується конфедерація тюркських племен під назвою чорні клобуки.
Про фото
1. Розселення кочовиків на території Поросся
2. Чернігівські ковуї
3. Воїни печенігів
4. Карта розселення тюрків на території Переяславського і Чернігівського князівства
#історія
Формування чорних клобуків
У період між 20-ми та 40-ми роками ХІІ ст. у кочовиків відбувається багато змін. Обмежені в правах кочовики поступово переходять до осілого способу життя. У цей час у них відбуваються суспільно-політичні зміни та нормалізація стосунків із Києвом.
У 40-х роках ХІІ ст. хани кочовиків змогли домовитися з Києвом: кочовикам надавалося багато привілеїв та знімалися обмеження. Натомість вони повинні були підкоритися та визнавати київську владу. Таким чином, у середині 40-х років ХІІ ст. на Поросі формується конфедерація тюркських племен під назвою чорні клобуки.
Про фото
1. Розселення кочовиків на території Поросся
2. Чернігівські ковуї
3. Воїни печенігів
4. Карта розселення тюрків на території Переяславського і Чернігівського князівства
#історія
🔥4👍1🫡1
Поки я роблю третю частину Чорних клобуків, щоб ви не скучали, вирішив розповісти вам історію ставищенського Леніна.
Отже, в ніч із 13 на 14 серпня 2008 року місцеві ставищенські антикомуністи демонтували статую Леніна та вивезли її в невідомому напрямку. Під час пошуків міліція знайшла Леніна в якомусь полі за містом. Міліціонери досить швидко привезли його до місцевого відділення міліції, де він перебував деякий час.
На цей випадок відреагували місцеві комуністи, які почали вимагати від влади повернути Леніна до міста. Леніна повернули, але простояв він недовго — лише до 2014 року. Нині Ленін лежить у дворі місцевого ЖКП.
На четвертому фото зображено штаб місцевих комуністів.
Інформацію взято з групи в Фейсбуці "Ставищенські стайні".
Посилання на групу https://www.facebook.com/groups/stavyshchestables/?ref=share
#непотемі
Отже, в ніч із 13 на 14 серпня 2008 року місцеві ставищенські антикомуністи демонтували статую Леніна та вивезли її в невідомому напрямку. Під час пошуків міліція знайшла Леніна в якомусь полі за містом. Міліціонери досить швидко привезли його до місцевого відділення міліції, де він перебував деякий час.
На цей випадок відреагували місцеві комуністи, які почали вимагати від влади повернути Леніна до міста. Леніна повернули, але простояв він недовго — лише до 2014 року. Нині Ленін лежить у дворі місцевого ЖКП.
На четвертому фото зображено штаб місцевих комуністів.
Інформацію взято з групи в Фейсбуці "Ставищенські стайні".
Посилання на групу https://www.facebook.com/groups/stavyshchestables/?ref=share
#непотемі
❤🔥5❤1
Чорні клобуки: третя частина
Перша літописна згадка
Перша літописна згадка чорних клобуків датується 1146 роком. Тоді помер великий князь київський Всеволод Ольгович, представник чернігівської гілки Рюриковичів. Після його смерті Києвом повинен був керувати його брат Ігор, але кияни його не прийняли. Натомість вони запросили Переяславського князя Ізяслава Мстиславича. Першими, хто перейшов та присягнув на вірність новому князю, стали чорні клобуки.
«И переиде Днѣпръ оу Зараба и тоу прислашасѧ к немоу Чернии Клобоуци и все Поросье. и рекоша емоу: тъı нашь кн҃зь, а Ѡлговичь не хочемъ. а поѣди в борзѣ амъı стобою. и поиде Изѧславъ къ Дерновоумоу, и тоу скоупишасѧ вси Клобоуци и Поршан».
З цього моменту контингент чорних клобуків на Поросі починає різко зростати. Вони починають відігравати важливу роль у захисті південного кордону Русі.
Окрім цього, починає зростати вплив чорних клобуків на Поросся. Так, згадується, що у 1192 році хану торків Кунтувдію у володіння київських князів віддали городок Дверена.
Перша літописна згадка
Перша літописна згадка чорних клобуків датується 1146 роком. Тоді помер великий князь київський Всеволод Ольгович, представник чернігівської гілки Рюриковичів. Після його смерті Києвом повинен був керувати його брат Ігор, але кияни його не прийняли. Натомість вони запросили Переяславського князя Ізяслава Мстиславича. Першими, хто перейшов та присягнув на вірність новому князю, стали чорні клобуки.
«И переиде Днѣпръ оу Зараба и тоу прислашасѧ к немоу Чернии Клобоуци и все Поросье. и рекоша емоу: тъı нашь кн҃зь, а Ѡлговичь не хочемъ. а поѣди в борзѣ амъı стобою. и поиде Изѧславъ къ Дерновоумоу, и тоу скоупишасѧ вси Клобоуци и Поршан».
З цього моменту контингент чорних клобуків на Поросі починає різко зростати. Вони починають відігравати важливу роль у захисті південного кордону Русі.
Окрім цього, починає зростати вплив чорних клобуків на Поросся. Так, згадується, що у 1192 році хану торків Кунтувдію у володіння київських князів віддали городок Дверена.
👍3
Роль чорних клобуків у міжусобних війнах на Русі
Міжусобна війна 1146–1154
У ~1146–~1147 роках Ізяслав Давидович напав на землі Новгород-Сіверського князівства та оточив місто Новгород-Сіверський. Його союзником був Мстислав Ізяславич, військо якого значною мірою складалося з берендеїв.
У 1149 році Юрій Долгорукий, скориставшись міжусобною війною на Русі та вирішив втрутитися в конфлікт. Біля Переяслава він розбив сили Ізяслава, після чого вирушив у похід на Київ і став великим князем київським, однак Ізяслав не хотів здаватися. У 1150 році, за підтримки чорних клобуків, він пішов повертати собі Київський престол.
Юрій в свою чергу, вирішив не віддавати Київ і відправив війська назустріч військам Ізяслава. Їхні сили зустрілися на річці Рута (нині Протока). У ході бою чорні клобуки розгромили війська Юрія, і згодом Ізяслав повернув собі Київ.
Ця міжусобна війна завершилася поразкою Києва, який повністю втратив контроль над Волинню. Окремі волості Київського князівства почали створювати власні князівства. Так, у 1155 році на землях Поросся утворилося Торчеське князівство, князем якого став Михайло Юрійович. До 1157 року князівство перебувало у васальній залежності від Києва.
Міжусобна війна 1158–1161
Нова міжусобна війна за Київ розпочалася через втручання Ізяслава Давидовича у боротьбу за владу в Галичі. Це призвело до нового конфлікту, у якому взяла участь Волинське князівство.
Ізяслав Давидович розраховував на підтримку чорних клобуків, але вони його зрадили та перейшли на бік Волині. У грудні 1158 року Київ був захоплений Ізяславом Мстиславовичем, який запросив до міста смоленського князя Ростислава Мстиславовича. У зв’язку з цим до Києва довелося запросити нового константинопольського митрополита, який вирішував подальшу долю Київського князівства.
Тоді було вирішено, що Мстислав Ізяславович отримає під свій контроль землі, де проживали чорні клобуки. Зокрема, Торчеське князівство, Канівську та Трипільську волості, а також раніше захоплений Білгород разом із волостю. На цих територіях була утворена Торчеська волость із центром у місті Торчеськ.
Взимку 1161 року Ізяслав Давидович прийняв невдалу спробу повернути собі Київ. Його військо почало відступати під спільним натиском галицьких, переяславських військ і чорних клобуків. Втекти з земель Київського князівства Ізяславу не вдалося – чорні клобуки догнали його військо та вбили самого Ізяслава Давидовича.
Таким чином, у 1161 році завершилася міжусобна війна 1158–1161 років. Ростислав Мстиславович закріпив свою владу в Києві, після чого вирішив повернути князівству раніше віддані Волині землі. Білгородська волость стала васальним князівством, а Трипільська та Канівська волості повернулися під київський контроль. Торчеське князівство, де проживали чорні клобуки, змогло зберегти незалежність від Києва.
Це лише два приклади участі чорних клобуків у міжусобних війнах на Русі. Однак основними їхніми ворогами були половці.
Стосунки з половцями
Стосунки були досить недоброзичливими, але інколи половці та чорні клобуки могли воювати по одну сторону конфлікту.
Причини конфліктів між
половцями та чорними клобуками
1.Конфлікти між племенами
Як зрозуміло з минулих постів, деякі кочовики, що увійшли до складу чорних клобуків, проживали за межами Київської Русі, на підконтрольних половцям землях. Це періодично призводило до конфліктів за території.
2. Служба у руських князів
Чорні клобуки підкорялися
Києву. Вони як захищали південь Русі від половців, так і нападали на самих половців.
Знищення чорних клобуків
Причиною знищення чорних клобуків стали монголо-татари, які захопили всі території, де проживали клобуки. На думку істориків, перша зустріч чорних клобуків з монголо-татарами могла відбутися в 20-х роках ХІІІ ст., під час битви на річці Калці в 1223 році.
Після цієї битви монголо-татари змогли зайти на землі Правобережжя Дніпра та захопити місто Новгород-Святополчаський. Захопивши це місто, вони обійшли міста на річці Рось і самих чорних клобуків, що там перебували.
Міжусобна війна 1146–1154
У ~1146–~1147 роках Ізяслав Давидович напав на землі Новгород-Сіверського князівства та оточив місто Новгород-Сіверський. Його союзником був Мстислав Ізяславич, військо якого значною мірою складалося з берендеїв.
У 1149 році Юрій Долгорукий, скориставшись міжусобною війною на Русі та вирішив втрутитися в конфлікт. Біля Переяслава він розбив сили Ізяслава, після чого вирушив у похід на Київ і став великим князем київським, однак Ізяслав не хотів здаватися. У 1150 році, за підтримки чорних клобуків, він пішов повертати собі Київський престол.
Юрій в свою чергу, вирішив не віддавати Київ і відправив війська назустріч військам Ізяслава. Їхні сили зустрілися на річці Рута (нині Протока). У ході бою чорні клобуки розгромили війська Юрія, і згодом Ізяслав повернув собі Київ.
Ця міжусобна війна завершилася поразкою Києва, який повністю втратив контроль над Волинню. Окремі волості Київського князівства почали створювати власні князівства. Так, у 1155 році на землях Поросся утворилося Торчеське князівство, князем якого став Михайло Юрійович. До 1157 року князівство перебувало у васальній залежності від Києва.
Міжусобна війна 1158–1161
Нова міжусобна війна за Київ розпочалася через втручання Ізяслава Давидовича у боротьбу за владу в Галичі. Це призвело до нового конфлікту, у якому взяла участь Волинське князівство.
Ізяслав Давидович розраховував на підтримку чорних клобуків, але вони його зрадили та перейшли на бік Волині. У грудні 1158 року Київ був захоплений Ізяславом Мстиславовичем, який запросив до міста смоленського князя Ростислава Мстиславовича. У зв’язку з цим до Києва довелося запросити нового константинопольського митрополита, який вирішував подальшу долю Київського князівства.
Тоді було вирішено, що Мстислав Ізяславович отримає під свій контроль землі, де проживали чорні клобуки. Зокрема, Торчеське князівство, Канівську та Трипільську волості, а також раніше захоплений Білгород разом із волостю. На цих територіях була утворена Торчеська волость із центром у місті Торчеськ.
Взимку 1161 року Ізяслав Давидович прийняв невдалу спробу повернути собі Київ. Його військо почало відступати під спільним натиском галицьких, переяславських військ і чорних клобуків. Втекти з земель Київського князівства Ізяславу не вдалося – чорні клобуки догнали його військо та вбили самого Ізяслава Давидовича.
Таким чином, у 1161 році завершилася міжусобна війна 1158–1161 років. Ростислав Мстиславович закріпив свою владу в Києві, після чого вирішив повернути князівству раніше віддані Волині землі. Білгородська волость стала васальним князівством, а Трипільська та Канівська волості повернулися під київський контроль. Торчеське князівство, де проживали чорні клобуки, змогло зберегти незалежність від Києва.
Це лише два приклади участі чорних клобуків у міжусобних війнах на Русі. Однак основними їхніми ворогами були половці.
Стосунки з половцями
Стосунки були досить недоброзичливими, але інколи половці та чорні клобуки могли воювати по одну сторону конфлікту.
Причини конфліктів між
половцями та чорними клобуками
1.Конфлікти між племенами
Як зрозуміло з минулих постів, деякі кочовики, що увійшли до складу чорних клобуків, проживали за межами Київської Русі, на підконтрольних половцям землях. Це періодично призводило до конфліктів за території.
2. Служба у руських князів
Чорні клобуки підкорялися
Києву. Вони як захищали південь Русі від половців, так і нападали на самих половців.
Знищення чорних клобуків
Причиною знищення чорних клобуків стали монголо-татари, які захопили всі території, де проживали клобуки. На думку істориків, перша зустріч чорних клобуків з монголо-татарами могла відбутися в 20-х роках ХІІІ ст., під час битви на річці Калці в 1223 році.
Після цієї битви монголо-татари змогли зайти на землі Правобережжя Дніпра та захопити місто Новгород-Святополчаський. Захопивши це місто, вони обійшли міста на річці Рось і самих чорних клобуків, що там перебували.
Словари и энциклопедии на Академике
Междоусобная война на Руси (1158—1161) | это... Что такое Междоусобная война на Руси (1158—1161)?
Дата 1158[1] 6 марта 1161 Место Русь Итог Победа Ростислава Мстиславича, отделение от Киева Турова
👍5❤1❤🔥1
Проте монголо-татари тоді вирішили не йти на Київ, оскільки їхні війська були виснажені, вони відступили на лівий берег.
Однак, у 1239 році монголо-татари прийняли другу спробу захоплення Києва. Вони вирішили атакувати місто-фортецю Пісочне (яке знаходилось неподалік Троєщини), але монгольський хан Менгун відмовився йти на штурм через недостатність сил.
У 1240 році хан Бату зібрав велику кількість військ для захоплення двох важливих міст — Києва та Володимира (на Волині). У другій половині літа та першій половині осені 1240 року монголо-татари розпочали наступ на землі чорних клобуків. Основні бої відбувалися на землях Поросся.
У хроніці «Юань Ші» зазначено, що хан Бату не зміг з першого разу взяти Поросся. Для того, щоб захопити міста та фортеці Поросся, йому на допомогу прийшов хан Субедей. Лише після підкріплення хан Бату зміг взяти Поросся.
Подальша доля чорних клобуків
Частина чорних клобуків потрапила в полон до монголо-татар. Монголи використовували їх для подальшого просування на землях Русі.
Проте це була лише невелика частина. Більшість чорних клобуків була знищена монголо-татарами. Частина, яка змогла пережити монголо-татарську навалу, почала міграцію в Центральну Азію та на Урал. Згодом ці клобуки стали частиною місцевих тюркських народів.
Джерела інформації
Олександр Головко
«ЧОРНІ КЛОБУКИ» НА ПІВДЕННОМУ КОРДОНІ РУСІ
(КІНЕЦЬ ХІ — СЕРЕДИНА ХІІІ СТ.)
О.Б. Головко
Племена торків у політичному розвитку Південно-Східної Європи (Х-ХІ ст.)
Ляскоронский В.Г.
К вопросу о Переяславльски торках. - Спб.: Сенатская тип., 1905 г.
Борисов А.В.
ПЕЧЕНІГИ У ПОРОССІ
(ТЕРИТОРІЯ ТА КІЛЬКІСТЬ НАСЕЛЕННЯ)
ДИСЕРТАЦІЯ
ДАВНЬОРУСЬКЕ ПОРОССЯ. СИСТЕМА ЗАСЕЛЕННЯ
Сайти
Міжособна війна 1158—1161 рр.
https://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/1828519
Міжособна війна 1146—1154 рр.
https://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/1828518
Чернігівські ковуї
https://www.gorod.cn.ua/print/city_636.html
Опис фото
1. Частота згадок різних кочових народів на Поросі
2. Хан чорних клобуків
3. Воїни чорних клобуків
4. Воїни печенігів
5. Територія проживання чорних клобуків
#історія
Однак, у 1239 році монголо-татари прийняли другу спробу захоплення Києва. Вони вирішили атакувати місто-фортецю Пісочне (яке знаходилось неподалік Троєщини), але монгольський хан Менгун відмовився йти на штурм через недостатність сил.
У 1240 році хан Бату зібрав велику кількість військ для захоплення двох важливих міст — Києва та Володимира (на Волині). У другій половині літа та першій половині осені 1240 року монголо-татари розпочали наступ на землі чорних клобуків. Основні бої відбувалися на землях Поросся.
У хроніці «Юань Ші» зазначено, що хан Бату не зміг з першого разу взяти Поросся. Для того, щоб захопити міста та фортеці Поросся, йому на допомогу прийшов хан Субедей. Лише після підкріплення хан Бату зміг взяти Поросся.
Подальша доля чорних клобуків
Частина чорних клобуків потрапила в полон до монголо-татар. Монголи використовували їх для подальшого просування на землях Русі.
Проте це була лише невелика частина. Більшість чорних клобуків була знищена монголо-татарами. Частина, яка змогла пережити монголо-татарську навалу, почала міграцію в Центральну Азію та на Урал. Згодом ці клобуки стали частиною місцевих тюркських народів.
Джерела інформації
Олександр Головко
«ЧОРНІ КЛОБУКИ» НА ПІВДЕННОМУ КОРДОНІ РУСІ
(КІНЕЦЬ ХІ — СЕРЕДИНА ХІІІ СТ.)
О.Б. Головко
Племена торків у політичному розвитку Південно-Східної Європи (Х-ХІ ст.)
Ляскоронский В.Г.
К вопросу о Переяславльски торках. - Спб.: Сенатская тип., 1905 г.
Борисов А.В.
ПЕЧЕНІГИ У ПОРОССІ
(ТЕРИТОРІЯ ТА КІЛЬКІСТЬ НАСЕЛЕННЯ)
ДИСЕРТАЦІЯ
ДАВНЬОРУСЬКЕ ПОРОССЯ. СИСТЕМА ЗАСЕЛЕННЯ
Сайти
Міжособна війна 1158—1161 рр.
https://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/1828519
Міжособна війна 1146—1154 рр.
https://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/1828518
Чернігівські ковуї
https://www.gorod.cn.ua/print/city_636.html
Опис фото
1. Частота згадок різних кочових народів на Поросі
2. Хан чорних клобуків
3. Воїни чорних клобуків
4. Воїни печенігів
5. Територія проживання чорних клобуків
#історія
Словари и энциклопедии на Академике
Междоусобная война на Руси (1158—1161) | это... Что такое Междоусобная война на Руси (1158—1161)?
Дата 1158[1] 6 марта 1161 Место Русь Итог Победа Ростислава Мстиславича, отделение от Киева Турова
👍3❤🔥1
Біла Церква ретроспективна - це спільнота створена у 2020 р. у Facebook для різноманітного відображення минувшини Білої Церкви. Тут намагаються залучити якомога більше джерел, у тому числі ворожих, щоб показати ексклюзивні та нетипові сторінки історії цього стародавнього міста.
https://t.me/BilaTserkvaRetrospective
https://t.me/BilaTserkvaRetrospective
❤🔥3
Єврейська самооборона міста Тетіїв. Перша частина
Передісторія
У першій чверті XX століття в Тетієві проживало 1400 єврейських сімей. Єврейське населення міста не було таким заможним, як його прийнято представляти. Купців було дуже мало. Більшість єврейського населення Тетієва становили ремісники. Конфліктів із неєврейським населенням майже не було. Таке більш-менш спокійне життя залишалося до кінця 1918 року.
Формування самооборони
Падіння влади гетьмана призвело до поширення антисемітизму серед жителів навколишніх сіл та не єврейського населення Тетієва. Це вивело місто з умовної стабільності, яка тривала протягом багатьох десятиліть. У листопаді 1918 року були скликані загальні збори, на яких євреї вирішили створити Зельбшут (самооборону). 75 чоловік одразу записалися в самооборону. Почався збір коштів і закупівля зброї для функціонування самооборони. Лідером самооборони став Гірш Турій.
Передісторія
У першій чверті XX століття в Тетієві проживало 1400 єврейських сімей. Єврейське населення міста не було таким заможним, як його прийнято представляти. Купців було дуже мало. Більшість єврейського населення Тетієва становили ремісники. Конфліктів із неєврейським населенням майже не було. Таке більш-менш спокійне життя залишалося до кінця 1918 року.
Формування самооборони
Падіння влади гетьмана призвело до поширення антисемітизму серед жителів навколишніх сіл та не єврейського населення Тетієва. Це вивело місто з умовної стабільності, яка тривала протягом багатьох десятиліть. У листопаді 1918 року були скликані загальні збори, на яких євреї вирішили створити Зельбшут (самооборону). 75 чоловік одразу записалися в самооборону. Почався збір коштів і закупівля зброї для функціонування самооборони. Лідером самооборони став Гірш Турій.
👍5❤1👏1
Конфлікти
Бій із групою Шмаркатюка
6 грудня 1918 року на околицях Тетієва з'явилася група селян і бандитів колишнього російського офіцера Шмаркатюка. Його група здебільшого складалася з місцевих селян, і всі були на конях.
7 грудня о 8:00 ранку його авангард чисельністю шість вершників зайшов у місто, але їх швидко схопили. О 15:00 група чисельністю 21 особу знову ввійшла в Тетіїв. Неподалік від церкви між ними та Зельбшутом почався бій, який закінчився тим, що два бандити отримали поранення, від яких невдовзі померли. Євреї змогли взяти шість коней та їхнього командира Шмаркатюка. У самих євреїв теж були втрати: у ході бою був убитий так званий "батько" Хаїм.
Шмаркатюк перебував у єврейському полоні вісім днів, допоки в Тетіїв не прибули військові з Таращі, на чолі яких був Бурцком. Він відпустив Шмаркатюка. Єврейську самооборону офіційно визнали ополченням і надали право офіційно користуватися зброєю. Невдовзі до єврейської самооборони вступило 15 місцевих селян.
Бій із групою Сакара
30 квітня 1919 року до Тетієва прибула підозріла особа. Це був середнього віку селянин. Незабаром почали ширитися чутки, що в центрі міста були помічені групи бандитів. Уже наступного дня, 1 травня, помітили двох підозрілих осіб. Зельбшути швидко їх захопили. Під час допиту вони розповіли, що неподалік від міста, на хуторі, зібралася велика група людей чисельністю 30 осіб, на тлі цього єврейська самооборона відправила до Сквири трьох своїх шпигунів.
Отаманом невідомого євреям угруповання, виявився житель Білої Церкви, так званий Сакар. До Тетієва прибула червона армія чисельністю 40 осіб під командуванням Фішкова. Єврейська самооборона вирішила виступити проти бандитів. Вони оточили місто з усіх боків, на відстані 9 км було відправлено групу розвідників чисельністю шість осіб. За ними йшла група з 15 осіб.
2 травня відбувся перший бій, який тривав до півночі. У результаті було вбито кількох бандитів, але Зельбшути втратили більшу частину своїх боєприпасів. 3 травня після обіду до Тетієва прийшла група бандитів із білим прапором. Вони заявили, що хочуть укласти мир. Єврейська самооборона погодилася на переговори, але на всяк випадок взяла одного з бандитів у полон. На переговори вирушив Гірш Турій у супроводі одного вершника.
На переговорах отаман Сакар вимагав від єврейської самооборони 20 000 рублів, 10 пар чобіт, три пуди хліба або ячменю та одну третину зброї самооборони. Гірш Турій погодився на всі умови, окрім останньої. Це призвело до нового бою. Сили єврейської самооборони під командуванням Авраама Фінкельштейна та Гірша Турія зайняли фланги міста, тоді як більшовики під командуванням Фішкова зайняли центр міста.
У ході бою сили отамана Сакара зайшли до міста через сади, що змусило сили Фішкова й Гірша Турія відступити у бік Сквири. Авраам Фінкельштейн не знав про відступ союзників. Коли йому доповіли про це, було вже пізно: у центр міста зайшло 50 озброєних осіб, а за ними — селяни. Представники Сакара вимагали від Авраама здатися та здати зброю. Не маючи іншого виходу, вони здалися, але перед цим частину зброї зламали, а дещо сховали.
Перемовини
Після поразки в одній із синагог міста відбулися збори євреїв, на які прибув Сакар зі своєю свитою, прибувши туди він піднявся на трибуну і почав говорити
«Ви, жиди, повинні знати, що ви тут чужі, а все ж хочете над нами панувати! Ні, ми ніколи цього не допустимо. Ви всі заслуговуєте на смерть, але я буду великодушним і дозволю вам жити, якщо ви підкоряєтеся цим вимогам
1) Ви видаєте нам чотирьох людей із Зельбшутів, щоб ми могли помститися за чотирьох чоловіків, чию кров ви пролили;
2) Ви здаєте нам всю свою зброю;
3) Крім того, ви видаєте партизанам одяг, білизну, чоботи і тютюн.»
У цей час євреї були сильно налякані. Всю зброю вони вже здали, а кількість єврейських жертв перевищувала кількість убитих та поранених членів групи Сакара. Євреї вирішили зібрати 20 000 рублів, які віддали отаману Сакару. Після цього він зі своєю свитою залишив місто, але залишив декількох членів своєї групи для "охорони" синагоги, де перебували євреї.
Бій із групою Шмаркатюка
6 грудня 1918 року на околицях Тетієва з'явилася група селян і бандитів колишнього російського офіцера Шмаркатюка. Його група здебільшого складалася з місцевих селян, і всі були на конях.
7 грудня о 8:00 ранку його авангард чисельністю шість вершників зайшов у місто, але їх швидко схопили. О 15:00 група чисельністю 21 особу знову ввійшла в Тетіїв. Неподалік від церкви між ними та Зельбшутом почався бій, який закінчився тим, що два бандити отримали поранення, від яких невдовзі померли. Євреї змогли взяти шість коней та їхнього командира Шмаркатюка. У самих євреїв теж були втрати: у ході бою був убитий так званий "батько" Хаїм.
Шмаркатюк перебував у єврейському полоні вісім днів, допоки в Тетіїв не прибули військові з Таращі, на чолі яких був Бурцком. Він відпустив Шмаркатюка. Єврейську самооборону офіційно визнали ополченням і надали право офіційно користуватися зброєю. Невдовзі до єврейської самооборони вступило 15 місцевих селян.
Бій із групою Сакара
30 квітня 1919 року до Тетієва прибула підозріла особа. Це був середнього віку селянин. Незабаром почали ширитися чутки, що в центрі міста були помічені групи бандитів. Уже наступного дня, 1 травня, помітили двох підозрілих осіб. Зельбшути швидко їх захопили. Під час допиту вони розповіли, що неподалік від міста, на хуторі, зібралася велика група людей чисельністю 30 осіб, на тлі цього єврейська самооборона відправила до Сквири трьох своїх шпигунів.
Отаманом невідомого євреям угруповання, виявився житель Білої Церкви, так званий Сакар. До Тетієва прибула червона армія чисельністю 40 осіб під командуванням Фішкова. Єврейська самооборона вирішила виступити проти бандитів. Вони оточили місто з усіх боків, на відстані 9 км було відправлено групу розвідників чисельністю шість осіб. За ними йшла група з 15 осіб.
2 травня відбувся перший бій, який тривав до півночі. У результаті було вбито кількох бандитів, але Зельбшути втратили більшу частину своїх боєприпасів. 3 травня після обіду до Тетієва прийшла група бандитів із білим прапором. Вони заявили, що хочуть укласти мир. Єврейська самооборона погодилася на переговори, але на всяк випадок взяла одного з бандитів у полон. На переговори вирушив Гірш Турій у супроводі одного вершника.
На переговорах отаман Сакар вимагав від єврейської самооборони 20 000 рублів, 10 пар чобіт, три пуди хліба або ячменю та одну третину зброї самооборони. Гірш Турій погодився на всі умови, окрім останньої. Це призвело до нового бою. Сили єврейської самооборони під командуванням Авраама Фінкельштейна та Гірша Турія зайняли фланги міста, тоді як більшовики під командуванням Фішкова зайняли центр міста.
У ході бою сили отамана Сакара зайшли до міста через сади, що змусило сили Фішкова й Гірша Турія відступити у бік Сквири. Авраам Фінкельштейн не знав про відступ союзників. Коли йому доповіли про це, було вже пізно: у центр міста зайшло 50 озброєних осіб, а за ними — селяни. Представники Сакара вимагали від Авраама здатися та здати зброю. Не маючи іншого виходу, вони здалися, але перед цим частину зброї зламали, а дещо сховали.
Перемовини
Після поразки в одній із синагог міста відбулися збори євреїв, на які прибув Сакар зі своєю свитою, прибувши туди він піднявся на трибуну і почав говорити
«Ви, жиди, повинні знати, що ви тут чужі, а все ж хочете над нами панувати! Ні, ми ніколи цього не допустимо. Ви всі заслуговуєте на смерть, але я буду великодушним і дозволю вам жити, якщо ви підкоряєтеся цим вимогам
1) Ви видаєте нам чотирьох людей із Зельбшутів, щоб ми могли помститися за чотирьох чоловіків, чию кров ви пролили;
2) Ви здаєте нам всю свою зброю;
3) Крім того, ви видаєте партизанам одяг, білизну, чоботи і тютюн.»
У цей час євреї були сильно налякані. Всю зброю вони вже здали, а кількість єврейських жертв перевищувала кількість убитих та поранених членів групи Сакара. Євреї вирішили зібрати 20 000 рублів, які віддали отаману Сакару. Після цього він зі своєю свитою залишив місто, але залишив декількох членів своєї групи для "охорони" синагоги, де перебували євреї.
👍3❤1👏1🤪1
Проте ці "охоронці" пограбували всіх євреїв, які знаходилися в синагозі.
Тим часом неєврейське населення міста разом із бандитами почало грабувати єврейські крамниці та будинки. Увечері 3 травня 1919 року один із євреїв зміг вибратися із синагоги та побачив, що відбувається в місті. Він повернувся до синагоги й розповів, що відбувається зовні.
Коли євреї змогли вийти наступного дня, вони поховали всіх загиблих членів самооборони. Проте незабаром сили Сакара повернулися. Євреям довелося відкупитися знову, цього разу зібравши 60 000 рублів, які вони передали отаману.
Повернення груп Фішкова та Гірша Турія
14 травня 1919 року до міста повернулися групи Фішкова та Гірша Турія. На той момент влада в місті фактично була відсутня. Бандити вільно пересувалися містом і грабували будинки. Групи Фішкова та Гірша Турія встановили контроль над містом, разом із ними діяв Сквирський гарнізон.
Невдовзі зі своїх укриттів вийшли члени "Комбеду" (комітету бідноти), які надали списки селян та бандитів, що грабували місто. Незабаром самого Фішкова звинуватили в державній зраді, оскільки він виявився кумом Шмаркатюка. Однак Фішкова виправдали.
Пізніше Сквирський гарнізон заарештував декількох підозрюваних у пограбуваннях міста. Винних було розстріляно, а контроль над містом було остаточно відновлено.
Зображення
1. Гірш Турій прижиттєве фото
2. Бій з групою Шмаркатюка
3. Бій з бандою Сакара
#історія #Тетіїв
Тим часом неєврейське населення міста разом із бандитами почало грабувати єврейські крамниці та будинки. Увечері 3 травня 1919 року один із євреїв зміг вибратися із синагоги та побачив, що відбувається в місті. Він повернувся до синагоги й розповів, що відбувається зовні.
Коли євреї змогли вийти наступного дня, вони поховали всіх загиблих членів самооборони. Проте незабаром сили Сакара повернулися. Євреям довелося відкупитися знову, цього разу зібравши 60 000 рублів, які вони передали отаману.
Повернення груп Фішкова та Гірша Турія
14 травня 1919 року до міста повернулися групи Фішкова та Гірша Турія. На той момент влада в місті фактично була відсутня. Бандити вільно пересувалися містом і грабували будинки. Групи Фішкова та Гірша Турія встановили контроль над містом, разом із ними діяв Сквирський гарнізон.
Невдовзі зі своїх укриттів вийшли члени "Комбеду" (комітету бідноти), які надали списки селян та бандитів, що грабували місто. Незабаром самого Фішкова звинуватили в державній зраді, оскільки він виявився кумом Шмаркатюка. Однак Фішкова виправдали.
Пізніше Сквирський гарнізон заарештував декількох підозрюваних у пограбуваннях міста. Винних було розстріляно, а контроль над містом було остаточно відновлено.
Зображення
1. Гірш Турій прижиттєве фото
2. Бій з групою Шмаркатюка
3. Бій з бандою Сакара
#історія #Тетіїв
👍3❤2👏2🥱1