Разом із керівництвом міста та області, напередодні професійного свята, подякували нашим комунальникам та вручили почесні грамоти й подяки.
Це люди, чию роботу часто не помічають, поки все добре, але саме на них тримається вся Одеса.
Завдяки їхній витримці ми пройшли надважку зиму 2026 року, коли система працювала на межі через морози та атаки. Вони першими прибувають на місця обстрілів: понад 1000 пошкоджених будинків у місті були розчищені або відремонтовані саме їхніми руками. Вони беруть участь у побудові фортифікацій на фронті, допомагаючи захисникам.
Відзначив сьогодні слюсарів, водіїв спецтехніки, електриків та майстрів дільниць. Наше спільне завдання з міською радою - забезпечити їх сучасною технікою та нормальними умовами праці.
Дякую за стійкість! Зі святом!
Це люди, чию роботу часто не помічають, поки все добре, але саме на них тримається вся Одеса.
Завдяки їхній витримці ми пройшли надважку зиму 2026 року, коли система працювала на межі через морози та атаки. Вони першими прибувають на місця обстрілів: понад 1000 пошкоджених будинків у місті були розчищені або відремонтовані саме їхніми руками. Вони беруть участь у побудові фортифікацій на фронті, допомагаючи захисникам.
Відзначив сьогодні слюсарів, водіїв спецтехніки, електриків та майстрів дільниць. Наше спільне завдання з міською радою - забезпечити їх сучасною технікою та нормальними умовами праці.
Дякую за стійкість! Зі святом!
👍23❤13
Ми знаємо, що таке війна з власного досвіду і знаємо, що добровольці - це хребет нашої армії. Це люди, які за покликом серця просто залишили своє мирне життя, роботу й родини, бо не могли інакше.
П’ятий рік великої війни навчив нас багато чому, і сьогодні той перший порив перетворився на професійну, сталеву витривалість. Вчорашні мирні люди ставали кращими штурмовиками та медиками, бо мали найсильнішу зброю - свідомий вибір захищати своє.
Сьогодні ми схиляємо голови перед тими добровольцями, хто навіки залишився в строю, і дякуємо тим, хто продовжує битися за нашу Україну.
Ви - приклад того, що волю неможливо зламати, якщо вона підкріплена справжньою любов’ю до своєї землі.
З вашим днем, добровольці. Дякую за кожен відвойований ранок.
Честь!
П’ятий рік великої війни навчив нас багато чому, і сьогодні той перший порив перетворився на професійну, сталеву витривалість. Вчорашні мирні люди ставали кращими штурмовиками та медиками, бо мали найсильнішу зброю - свідомий вибір захищати своє.
Сьогодні ми схиляємо голови перед тими добровольцями, хто навіки залишився в строю, і дякуємо тим, хто продовжує битися за нашу Україну.
Ви - приклад того, що волю неможливо зламати, якщо вона підкріплена справжньою любов’ю до своєї землі.
З вашим днем, добровольці. Дякую за кожен відвойований ранок.
Честь!
❤25🙏8🕊1
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Його покликання - зцілювати. Лікар у шостому поколінні, він присвятив себе тому, щоб повертати людям радість руху та життя без болю.
Та повномасштабна війна перекреслила всі професійні плани. У перші дні вторгнення, прямо у свій 30-й день народження, він не вагався - взяв військовий квиток і пішов до військкомату. Змінив білий халат на піксель, щоб захистити своє і своїх.
Професійний реабілітолог став до лав мінометної батареї 126-ї окремої бригади ТРО.
Затишні кабінети й мирні прийоми - на паузі. Натомість - ворожі атаки, холодні бліндажі, суворий військовий побут та порятунок побратимів. Але чуйна душа лікаря - назавжди. Навіть в окопах він знаходив сили писати вірші.
Сьогодні його власна лінія фронту - це відновлення ветеранів. Він щодня бачить неймовірну волю до життя тих, хто втратив кінцівки чи зір. І найбільше мріє про те, щоб після перемоги суспільство зустріло цих титанів із безмежною повагою та гідністю, знаючи справжню ціну їхнього подвигу.
Своєю особистою історією перемог і втрат з нами поділився ветеран, лікар фізичної та реабілітаційної медицини центру «Лісова Поляна» - Роман Федько.
«Війна. Моя історія». Історії одеситів, які не дали згаснути світлу.
#моя_історія
Та повномасштабна війна перекреслила всі професійні плани. У перші дні вторгнення, прямо у свій 30-й день народження, він не вагався - взяв військовий квиток і пішов до військкомату. Змінив білий халат на піксель, щоб захистити своє і своїх.
Професійний реабілітолог став до лав мінометної батареї 126-ї окремої бригади ТРО.
Затишні кабінети й мирні прийоми - на паузі. Натомість - ворожі атаки, холодні бліндажі, суворий військовий побут та порятунок побратимів. Але чуйна душа лікаря - назавжди. Навіть в окопах він знаходив сили писати вірші.
Сьогодні його власна лінія фронту - це відновлення ветеранів. Він щодня бачить неймовірну волю до життя тих, хто втратив кінцівки чи зір. І найбільше мріє про те, щоб після перемоги суспільство зустріло цих титанів із безмежною повагою та гідністю, знаючи справжню ціну їхнього подвигу.
Своєю особистою історією перемог і втрат з нами поділився ветеран, лікар фізичної та реабілітаційної медицини центру «Лісова Поляна» - Роман Федько.
«Війна. Моя історія». Історії одеситів, які не дали згаснути світлу.
#моя_історія
❤28🕊1