Молитва на Вервиці відбулася в суботу 11.07.2026 на Центральному майдані м. Берестин (Красноград).

Використовуючи сучасні можливості Інтернету, відеотрансляції наживо, до молитви на Вервиці долучилися охочі, які не змогли бути присутніми на місці молитви фізично.

Молитва на Вервиці відбувається на Центральному майдані м. Берестин (Красноград) щосуботи, початок о 14:00, провадять її вірні Української Греко-Католицької Церкви, парафії Різдва Пресвятої Богородиці.

#Вервиця #Розарій #УГКЦ #Берестин #Красноград

Цвинтар мого дитинства.
Це було дуже романтичне та занедбане місце.
Гуляти там було і страшно, і дуже цікаво одночасно.
Коштовні мармурові хрести та ангели біля чаш, скорботні Діви, склепи - все це нагадувало про зовсім інший світ, який зник назавжди.
На початку 1970-х кладовище перетворили на Молодіжний парк.
Поховання найбільш відомих людей перенесли на інше кладовище. Декілька поховань зберегли. Все інше просто знищили.
Й досі сняться ці розкурочені могили, людські кістки та черепи під ковшами бульдозерів. Цю жахливу картину бачив кожного дня і вже не ходив, як раніше, прямо через кладовище, йшов через «Гігант», щоб вранці потрапити в Універ.

Ігор Соломадін

Ікони України, які стали святинями інших націй
Давність України, її тисячолітня заглибленість в історію підтверджується не лише відповідними археологічними знахідками, не тільки особливостями української мови, не лише величезною глибиною національних вірувань, звичаїв і обрядів українців, але й тим, що сусідні нації взяли за власні релігійні святині українські регалії.
Головною святинею Росії є Володимирська (Вишгородська) ікона Божої Матері. Це головна регалія Російської православної церкви. За переказами вона написана євангелістом Лукою на дошці стола, за яким їв Ісус Христос з Йосипом і Марією. Ця ікона спочатку знаходилася в жіночому монастирі у Вишгороді під Києвом. Московський князь Боголюбський, сплюндрувавши і спаливши Київ ще до Хана Батия вкрав Вишгородську ікону, святиню українців і вивіз її до Володимира. Там вона зберігалася в Успенському соборі.
Точно така ж історія з головною святинею Польщі і поляків Ченстоховською або Белзькою іконою Божою Матері. За переказами, вона теж була написана євангелістом Лукою на кришці стола, за яким їла родина Ісуса Христа. Нині ікона знаходиться в монастирі паулінів Ясна Гора, що розташований у місті Ченстохові (Польща). В минулому ця ікона була святинею українського народу і знаходилася в Белзькому замку у власності пращурів відомого короля Данила Галицького. Після завоювання цієї частини України поляками ікона була вкрадена польським князем Владиславом Опольським і вивезена на Ясну Гору Ченстоховську.
Дійсно, ці дві ікони були вкрадені в української нації, так як ні росіяни, ні поляки таких святинь у себе не мали. Треба називати речі і події своїми іменами. Досить лукавити. Якби я поїхав до Москви чи Варшави і поцупив там ікону, вивіз до Києва і про це стало всім відомо, мене б судили не за те, що я вивіз ікони до Києва, а за те, що я їх украв. При цьому і перша і друга крадіжка відбувалася на фоні вбивства тисяч українців. Не будуть приносити щастя нації її святині, які вкрадені в іншого народу.
В чому тут загадка, запитаєте ви? Загадка криється в тому, що абсолютна маса населення всіх трьох сусідніх народів нічого про ці історії з головними святинями росіян і поляків нічого не відає. Я провів відповідне опитування киян і довідався, що із ста чоловік з вищою освітою, вибраних випадково, про історії з Володимирською Божою Матір'ю і Маткою Боскою Ченстоховською не знає абсолютно нічого жоден. Люди, які не знають власної історії приречені постійно наступати на одні і ті ж граблі. І питання про те, що ми втратимо наступним із власних святинь, це лише питання часу.

Петро Масляк