Forwarded from Український Харків
Попри війну, радянська символіка залишається на будівлі харківської міської ради.
Майже десятиріччя дії закону про декомунізацію, майже три роки повномасштабної війни — але радянський герб та інша комуністична символіка залишаються непорушними на будівлі Харківської міської ради в центрі міста. А перед новорічними святами вхід до установи прикрасили білими зірками, схожими на ті, які використовує російська армія. Може кось чекають?
#декомунізація #Харків #ХМР #війна
Майже десятиріччя дії закону про декомунізацію, майже три роки повномасштабної війни — але радянський герб та інша комуністична символіка залишаються непорушними на будівлі Харківської міської ради в центрі міста. А перед новорічними святами вхід до установи прикрасили білими зірками, схожими на ті, які використовує російська армія. Може кось чекають?
#декомунізація #Харків #ХМР #війна
Forwarded from УГКЦ Харків
Каплиця парафії Благовіщення УГКЦ постраждала від ворожого обстрілу рф селища Золочів Харківської області
17 грудня 2024 року ворогом було здійснено масований обстріл селища керованими авіабомбами, шахедами і ракетами. Приблизно о 22.00 ракета влучила в ґрунтове покриття прибудинкової території церкви, в результаті чого утворилася 15-метрова вирва, пошкоджено дах, вибито вікна, двері, прибудинкові будівлі та споруди зазнали великих пошкоджень, повністю пошкоджений газопровід та лінії електропередач.
Молимося за постраждалих від обстрілів, зокрема, за спільноту УГКЦ селища Золочів.
#УГКЦ #Золочів #Харківщина #обстріли #Церква
17 грудня 2024 року ворогом було здійснено масований обстріл селища керованими авіабомбами, шахедами і ракетами. Приблизно о 22.00 ракета влучила в ґрунтове покриття прибудинкової території церкви, в результаті чого утворилася 15-метрова вирва, пошкоджено дах, вибито вікна, двері, прибудинкові будівлі та споруди зазнали великих пошкоджень, повністю пошкоджений газопровід та лінії електропередач.
Молимося за постраждалих від обстрілів, зокрема, за спільноту УГКЦ селища Золочів.
#УГКЦ #Золочів #Харківщина #обстріли #Церква
Forwarded from Український Харків
Світлини Традиційного Вертепного дійства у Свято-Дмитрівському храмі УГКЦ
Forwarded from Український Харків
Традиційний слобідський вертеп
У першу неділю після Різдва Христового в стінах Катедрального собору УГКЦ в Харкові показали традиційний слобідський вертеп, який побутував на цих землях ще від 17-го століття.
#вертеп #Харків #УГКЦ #Різдво #колядування
https://youtu.be/MigMaLkEYIs
У першу неділю після Різдва Христового в стінах Катедрального собору УГКЦ в Харкові показали традиційний слобідський вертеп, який побутував на цих землях ще від 17-го століття.
#вертеп #Харків #УГКЦ #Різдво #колядування
https://youtu.be/MigMaLkEYIs
YouTube
Традиційний слобідський вертеп, Харків
У першу неділю після Різдва Христового в стінах Катедрального собору УГКЦ в Харкові показали традиційний слобідський вертеп, який побутував на цих землях ще від 17-го століття.
#вертеп #Харків #УГКЦ #Різдво #колядування
#вертеп #Харків #УГКЦ #Різдво #колядування
Собача любов
Сьогодні вранці вийшов з храму і зустрів пана Євгена зі своїми собаками. Вівчарка Маня, другий рижий пес незнаної породи, але не менший від Мані, — Зіта і Сірий, який не є його собакою, але завжди приєднується до їхньої компанії, коли вони гуляють по парку. Каже про нього Євген, що він великий щуролов, але погладити себе не дасть.
Маня і Зіта — конкуренти в любові до пана Євгена і через це між ними бувають непорозуміння, які виливаються в собачі бійки.
— О, я радий вас бачити, — говорить до мене Євген. — Що, були у відпустці?
— Та я вже давно в Запоріжжі, — відповідаю. — Просто ми не бачимося, бо не домовляємося про зустріч. Ми випадково зустрілися.
Я люблю собак і собаки мене люблять. А тут Маня, навіть коли я кличу по імені, не хоче у мою сторону дивитися. Правда, прибігла, понюхала руку і так на Євгена дивиться, ніби в ньому бачить якесь небесне сяйво. Така любов і відданість собача, що аж завидки беруть.
— Ну, — кажу до нього, — напевно, вона тобі замінює все і вся, навіть тобі супутниці життя не потрібно.
— Ох, скільки їх було, — відповідає, — але….
І пригадую таке відео, коли солдат повертається з фронту і собака, який не вірить, що це його господар повернувся, підозріло дивиться на нього, а потім впізнає його, з розмаху кидається йому на груди і починає облизувати його. Радість невимовна і шалена, ми так ніколи не зможемо проявити свої почуття, як собаки!
— Це добре, що ти собак так любиш і вони тобі відплачують любов’ю, — кажу до Євгена. — Але суть життя не в собаках. Бог ще більше нас любить.
Щось зачепило його, одразу відійшов, і собаки з ним.
Ціле життя присвячують люди тваринам, бо відчувають самотність і ворожість світу. І так вмирають, не відчувши Божої любові до них.
Може, через те, що ніколи не застановляються над сенсом життя. Думаю, таким людям треба обов’язково допомагати, бо насправді вони добрі.
Вл. Степан Меньок, ЧСВВ
Сьогодні вранці вийшов з храму і зустрів пана Євгена зі своїми собаками. Вівчарка Маня, другий рижий пес незнаної породи, але не менший від Мані, — Зіта і Сірий, який не є його собакою, але завжди приєднується до їхньої компанії, коли вони гуляють по парку. Каже про нього Євген, що він великий щуролов, але погладити себе не дасть.
Маня і Зіта — конкуренти в любові до пана Євгена і через це між ними бувають непорозуміння, які виливаються в собачі бійки.
— О, я радий вас бачити, — говорить до мене Євген. — Що, були у відпустці?
— Та я вже давно в Запоріжжі, — відповідаю. — Просто ми не бачимося, бо не домовляємося про зустріч. Ми випадково зустрілися.
Я люблю собак і собаки мене люблять. А тут Маня, навіть коли я кличу по імені, не хоче у мою сторону дивитися. Правда, прибігла, понюхала руку і так на Євгена дивиться, ніби в ньому бачить якесь небесне сяйво. Така любов і відданість собача, що аж завидки беруть.
— Ну, — кажу до нього, — напевно, вона тобі замінює все і вся, навіть тобі супутниці життя не потрібно.
— Ох, скільки їх було, — відповідає, — але….
І пригадую таке відео, коли солдат повертається з фронту і собака, який не вірить, що це його господар повернувся, підозріло дивиться на нього, а потім впізнає його, з розмаху кидається йому на груди і починає облизувати його. Радість невимовна і шалена, ми так ніколи не зможемо проявити свої почуття, як собаки!
— Це добре, що ти собак так любиш і вони тобі відплачують любов’ю, — кажу до Євгена. — Але суть життя не в собаках. Бог ще більше нас любить.
Щось зачепило його, одразу відійшов, і собаки з ним.
Ціле життя присвячують люди тваринам, бо відчувають самотність і ворожість світу. І так вмирають, не відчувши Божої любові до них.
Може, через те, що ніколи не застановляються над сенсом життя. Думаю, таким людям треба обов’язково допомагати, бо насправді вони добрі.
Вл. Степан Меньок, ЧСВВ
Forwarded from УГКЦ Харків
Катехитична школа Святого Йосифа запрошує на заняття дітей віком від 4 до 16 років.
Щонеділі після Служби Божої у катехитичному класі при нашому храмі:
10:30 — приготування до сповіді;
10:30 — старша група (9—16 років);
14:00 — молодша група (4—8 років).
Катедральний собор УГКЦ, Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 6-А.
#УГКЦ #Харків #катехизація #діти
Щонеділі після Служби Божої у катехитичному класі при нашому храмі:
10:30 — приготування до сповіді;
10:30 — старша група (9—16 років);
14:00 — молодша група (4—8 років).
Катедральний собор УГКЦ, Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 6-А.
#УГКЦ #Харків #катехизація #діти