Forwarded from Український Харків
Фахівці Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка запрошують усіх шанувальників традиційного бандурного мистецтва до ХДНБ ім. В. Г. Короленка на творчу зустріч із Костем Черемським, дослідником традиційного співоцтва, старосвітським бандуристом, майстром кобзарських інструментів, автором книги «Повернення традиції: сторінки історії кобзарства і бандурництва 1920–1930-х років. Засади сучасного відродження набутку традиційних співців», та Олександром Савчуком, відомим харківським видавцем. Зустріч відбудеться 22 червня о 12.00.
Для участі у заході просимо зареєструватися за посиланням:
https://forms.gle/AKFUrYAatmYkPinW8
Телефон для довідок: +380 096 353 61 17
Олександра Крутас, фахівчиня соціокультурного центру.
ХДНБ ім. В.Г.Короленка
Для участі у заході просимо зареєструватися за посиланням:
https://forms.gle/AKFUrYAatmYkPinW8
Телефон для довідок: +380 096 353 61 17
Олександра Крутас, фахівчиня соціокультурного центру.
ХДНБ ім. В.Г.Короленка
Forwarded from Український Харків
Славетний і елегантний Аркадій Любченко перед Другою Світовою
Світлина з архіву Василя Бартовщука
Світлина з архіву Василя Бартовщука
Forwarded from Український Харків
🇺🇦🇵🇱
Україна - союзник Польщі!
Сьогодні, рівно 105 років тому, розпочалась Варшавська битва, яку також називають «Диво на Віслі».
Варшавська битва тривала до 25 серпня 1920 року, у якій польські війська при підтримці українських загонів здобули перемогу над Червоною армією.
Вона стала вирішальною битвою радянсько-польської війни 1919-1921 років, завдяки якій Польська республіка змогла здобути перемогу над російськими більшовиками та відстояти свою незалежність.
Ключовими союзниками поляків у цій битві виступили військові з’єднання Української Народної Республіки: морська піхота контрадмірал Михайла Білинського і 6-та дивізія генерала Марка Безручка під Замостям, які 12 днів витримували атаки 1-ї кінної армії Семена Будьонного.
Військовий союз Голови Директорії УНР Симона Петлюри й Маршалка Польщі Юзефа Пілсудського був одним із яскравих проявів військового братерства і спільної боротьби за свободу, а українці - рівноправними учасниками одної із визначних битв XX століття.
__
Ukraina – sojusznik Polski!
Dziś, dokładnie 105 lat temu, rozpoczęła się Bitwa Warszawska, nazywana także „Cudem nad Wisłą”.
Bitwa Warszawska trwała do 25 sierpnia 1920 roku, w której wojska polskie przy wsparciu oddziałów ukraińskich odniosły zwycięstwo nad Armią Czerwoną.
Była to decydująca bitwa wojny polsko-radzieckiej z lat 1919–1921, dzięki której Rzeczpospolita Polska zdołała odnieść zwycięstwo nad rosyjskimi bolszewikami i obronić swoją niepodległość.
Kluczowymi sojusznikami Polaków w tej bitwie były oddziały wojskowe Ukraińskiej Republiki Ludowej: piechota morska kontradmirała Mychajła Bilinskiego oraz 6 Dywizja generała Marka Bezruczki pod Zamościem, które przez 12 dni odpierały ataki 1 Armii Konnej Siemiona Budionnego.
Sojusz wojskowy Przewodniczącego Dyrektoriatu URL Symona Petlury i Marszałka Polski Józefa Piłsudskiego był jednym z wyrazistych przykładów braterstwa broni i wspólnej walki o wolność, a Ukraińcy – równoprawnymi uczestnikami jednej z najważniejszych bitew XX wieku.
Фото/zdjęcie: Радіо Свобода; Wikimedia Commons
Karol Nawrocki
Kancelaria Prezydenta RP
Instytut Pamięci Narodowej
Kancelaria Premiera
Ministerstwo Kultury i Dziedzictwa Narodowego
Україна - союзник Польщі!
Сьогодні, рівно 105 років тому, розпочалась Варшавська битва, яку також називають «Диво на Віслі».
Варшавська битва тривала до 25 серпня 1920 року, у якій польські війська при підтримці українських загонів здобули перемогу над Червоною армією.
Вона стала вирішальною битвою радянсько-польської війни 1919-1921 років, завдяки якій Польська республіка змогла здобути перемогу над російськими більшовиками та відстояти свою незалежність.
Ключовими союзниками поляків у цій битві виступили військові з’єднання Української Народної Республіки: морська піхота контрадмірал Михайла Білинського і 6-та дивізія генерала Марка Безручка під Замостям, які 12 днів витримували атаки 1-ї кінної армії Семена Будьонного.
Військовий союз Голови Директорії УНР Симона Петлюри й Маршалка Польщі Юзефа Пілсудського був одним із яскравих проявів військового братерства і спільної боротьби за свободу, а українці - рівноправними учасниками одної із визначних битв XX століття.
__
Ukraina – sojusznik Polski!
Dziś, dokładnie 105 lat temu, rozpoczęła się Bitwa Warszawska, nazywana także „Cudem nad Wisłą”.
Bitwa Warszawska trwała do 25 sierpnia 1920 roku, w której wojska polskie przy wsparciu oddziałów ukraińskich odniosły zwycięstwo nad Armią Czerwoną.
Była to decydująca bitwa wojny polsko-radzieckiej z lat 1919–1921, dzięki której Rzeczpospolita Polska zdołała odnieść zwycięstwo nad rosyjskimi bolszewikami i obronić swoją niepodległość.
Kluczowymi sojusznikami Polaków w tej bitwie były oddziały wojskowe Ukraińskiej Republiki Ludowej: piechota morska kontradmirała Mychajła Bilinskiego oraz 6 Dywizja generała Marka Bezruczki pod Zamościem, które przez 12 dni odpierały ataki 1 Armii Konnej Siemiona Budionnego.
Sojusz wojskowy Przewodniczącego Dyrektoriatu URL Symona Petlury i Marszałka Polski Józefa Piłsudskiego był jednym z wyrazistych przykładów braterstwa broni i wspólnej walki o wolność, a Ukraińcy – równoprawnymi uczestnikami jednej z najważniejszych bitew XX wieku.
Фото/zdjęcie: Радіо Свобода; Wikimedia Commons
Karol Nawrocki
Kancelaria Prezydenta RP
Instytut Pamięci Narodowej
Kancelaria Premiera
Ministerstwo Kultury i Dziedzictwa Narodowego
Forwarded from ЦАПЛІЄНКО_UKRAINE FIGHTS
За 1010 днів війни росіяни окупували близько 1 відсотка території України, - ресурс DeepState
📝 «Починаючи з 12 листопада 2022 року (окуповано на дату - 108 651 кв км) по сьогодні (114 493 кв км) ворог окупував 5842 кв км української території. Це становить 0.96781% від всієї площі Української держави у міжнародно визнаних кордонах».
📝 «Починаючи з 12 листопада 2022 року (окуповано на дату - 108 651 кв км) по сьогодні (114 493 кв км) ворог окупував 5842 кв км української території. Це становить 0.96781% від всієї площі Української держави у міжнародно визнаних кордонах».
Forwarded from Український Харків
Forwarded from Український Харків
Перший жовто-блакитний прапор у Харкові розгорнув виходець з Краснограду
Лікар та громадський діяч Андрій Черемський першим розгорнув український прапор в Харкові. Він розповів про те, як це відбувалось.
Усе почалося влітку 1989 року, коли кілька молодих людей відродили в Харкові Спілку Української Молоді - громадську організацію, яка існувала на початку XX століття, але у 30-ті роки її було знищено. Очолив організацію Андрій Черемський. Першою справою, за яку взялися СУМівці, було відродження національної символіки. Жовто-блакитний прапор за радянських часів був під забороною, купити його було неможливо, тож вирішили зробити його самостійно.
"Купили в Івано-Франківську жовту єдвабну (різновид шовку - ред.) тканину, а синю тканину купили у Харкові. І моя мама Валентина Черемська пошила два прапори", - згадує Андрій Петрович.
Вперше в новітній історії на вулицях Харкова жовто-блакитний прапор з'явився 1 липня 1989 року - це був один із тих саморобних стягів. Активісти Спілки Української Молоді розгорнули його біля пам'ятника Шевченку, після того, як вшанували пам'ять Кобзаря покладанням квітів.
"Ми простояли усього хвилин 20, а потім зразу прибігли міліціонери, відібрали прапор і повели нас у райвідділ. Не били, правда, там був якийсь суд, нас засудили до арешту за хуліганство", - згадує Черемський.
Міліціонери передали прапор очільнику МВС в Харкові, генералу Олександру Бандурці. Андрій Черемський згадує, що через кілька років, уже за часів незалежної України, генерал повернув стяг членам Спілки, у яких він зараз і зберігається.
Віталій Пономаренко
Лікар та громадський діяч Андрій Черемський першим розгорнув український прапор в Харкові. Він розповів про те, як це відбувалось.
Усе почалося влітку 1989 року, коли кілька молодих людей відродили в Харкові Спілку Української Молоді - громадську організацію, яка існувала на початку XX століття, але у 30-ті роки її було знищено. Очолив організацію Андрій Черемський. Першою справою, за яку взялися СУМівці, було відродження національної символіки. Жовто-блакитний прапор за радянських часів був під забороною, купити його було неможливо, тож вирішили зробити його самостійно.
"Купили в Івано-Франківську жовту єдвабну (різновид шовку - ред.) тканину, а синю тканину купили у Харкові. І моя мама Валентина Черемська пошила два прапори", - згадує Андрій Петрович.
Вперше в новітній історії на вулицях Харкова жовто-блакитний прапор з'явився 1 липня 1989 року - це був один із тих саморобних стягів. Активісти Спілки Української Молоді розгорнули його біля пам'ятника Шевченку, після того, як вшанували пам'ять Кобзаря покладанням квітів.
"Ми простояли усього хвилин 20, а потім зразу прибігли міліціонери, відібрали прапор і повели нас у райвідділ. Не били, правда, там був якийсь суд, нас засудили до арешту за хуліганство", - згадує Черемський.
Міліціонери передали прапор очільнику МВС в Харкові, генералу Олександру Бандурці. Андрій Черемський згадує, що через кілька років, уже за часів незалежної України, генерал повернув стяг членам Спілки, у яких він зараз і зберігається.
Віталій Пономаренко
Forwarded from Український Харків
82 роки тому, вранці 23 серпня 1943 року, командуючий Степовим фронтом тремтів від страху. Вночі по свої дурості він доповів сталіну, що Харків звільнено. А коли почали поступати бойові повідомлення, що вермахт заняв оборону по р. Уди і перейти її не має можливості, звісно запанікував, бо вечором же салют буде у москві... Все що можна було відправити в бій - було відправлено, сам же командуючий, звісно, що не на своїй висоті, скоріш за все почав пиячити.
Харків він не взяв повністю ні 23, ні 24, ні 25... лише 29 серпня 8-а армія вермахту сама відійшла на лінію оборони по р. Мжа. Конєва врятував скоріш за все Жуков, який був під Харковом представником ставки. А скільки ж життів поклав Конєв за 23-28 серпня 1943 року, щоб виконати те, за що він вже відзвітував. В цей день, 23 серпня не може бути ніяких свят, тільки жалоба за загиблими українцями, яких гнав на убой "полководець" чиїм ім'ям до сих пір названо меморіальний комплекс. А на тій висоті, якщо він і бував, ну пару разів на пару хвилин...
Андрій Парамонов
Харків він не взяв повністю ні 23, ні 24, ні 25... лише 29 серпня 8-а армія вермахту сама відійшла на лінію оборони по р. Мжа. Конєва врятував скоріш за все Жуков, який був під Харковом представником ставки. А скільки ж життів поклав Конєв за 23-28 серпня 1943 року, щоб виконати те, за що він вже відзвітував. В цей день, 23 серпня не може бути ніяких свят, тільки жалоба за загиблими українцями, яких гнав на убой "полководець" чиїм ім'ям до сих пір названо меморіальний комплекс. А на тій висоті, якщо він і бував, ну пару разів на пару хвилин...
Андрій Парамонов
Forwarded from СУМ Харків 🇺🇦
У Києві відбувся Ювілейний Злет СУМ з нагоди 100-річчя створення організації!
До злету долучилися й харківські СУМівці. Програма Злету була насиченою: урочиста збірка, нові знайомства, панельна дискусія, екскурсія, квест, лекції, і ще багато всього!
Вже у переддень Злету сумівці відвідали визначні у місті Києві для СУМу місцями. Друг Святослав Липовецький провів екскурс до зародження Спілки у 1925 році, розповів про репресії, що спіткали її членів, процес СВУ-СУМ, відновлення організацій у діаспорі та пізніше на рідних теренах.
Ювілейний до 100-ліття СУМ Злет розпочався ходою від Михайлівського монастиря до Софії та урочистою збіркою, в якій взяло участь понад 150 сумівців з України, та які приїхали на Злет з-за кордону.
Збірка проведена на символічному для сумівців місці – Софіївській площі, де ще в 1926 році було проведено один з перших публічних проявів діяльності СУМу: поширення листівок з повідомленням про смерть Симона Петлюри.
Вшанували пам’ять сумівців-бійців, які віддали своє життя за Україну та кожного з нас. Юнацтво з усієї України тримало одинадцять портретів бійців та дванадцятий – засновника Миколи Павлушкова. До збірки долучилися й ті СУМівці-Бійці, які зараз захищають нас у складі Сил Оборони України. Кільком із них вручено почесну відзнаку «Хрест СУМівця-Бійця».
На Збірці всі присутні склали Ювілейну присягу сумівця, а отець Петро Жук, Крайовий капелан СУМ в Україні, освятив сумівську ювілейну ікону – Покровителя СУМу та міста Києва святого Архистратига Михаїла, та потім разом з отцем Георгієм Коваленком провели міжконфесійний молебень за Україну, її захисників та сумівців.
На панельній дискусії обговорили історію та ідеологію Спілки, її звʼязок із процесами українського державотворення та боротьбою за нашу державність, а опісля дискусії юнацтво мало квест історичними та історично-сумівськими локаціями Києва.
Відвідали місце перепоховання Тараса Шевченка, де вшанували його пам’ять та відвідали музей поруч, а також зупинилися у Переяславі, де прослухали лекцію про це славне місто та дізналися, як воно пов’язане з видатними українськими діячами.
Завершальною точкою була Літургія в Патріаршому Соборі, яку очолив Блаженніший Святослав. Сумівці отримали благословення від Степана Суса, Генерального капелана Спілки Української Молоді.
Дякуємо за можливість бути на Злеті нашим друзям з СУМ в Україні та воїнам, які бережуть наш спокій!
Ще більше про з’їзд можете прочитати у наших друзів @cym.ua
До злету долучилися й харківські СУМівці. Програма Злету була насиченою: урочиста збірка, нові знайомства, панельна дискусія, екскурсія, квест, лекції, і ще багато всього!
Вже у переддень Злету сумівці відвідали визначні у місті Києві для СУМу місцями. Друг Святослав Липовецький провів екскурс до зародження Спілки у 1925 році, розповів про репресії, що спіткали її членів, процес СВУ-СУМ, відновлення організацій у діаспорі та пізніше на рідних теренах.
Ювілейний до 100-ліття СУМ Злет розпочався ходою від Михайлівського монастиря до Софії та урочистою збіркою, в якій взяло участь понад 150 сумівців з України, та які приїхали на Злет з-за кордону.
Збірка проведена на символічному для сумівців місці – Софіївській площі, де ще в 1926 році було проведено один з перших публічних проявів діяльності СУМу: поширення листівок з повідомленням про смерть Симона Петлюри.
Вшанували пам’ять сумівців-бійців, які віддали своє життя за Україну та кожного з нас. Юнацтво з усієї України тримало одинадцять портретів бійців та дванадцятий – засновника Миколи Павлушкова. До збірки долучилися й ті СУМівці-Бійці, які зараз захищають нас у складі Сил Оборони України. Кільком із них вручено почесну відзнаку «Хрест СУМівця-Бійця».
На Збірці всі присутні склали Ювілейну присягу сумівця, а отець Петро Жук, Крайовий капелан СУМ в Україні, освятив сумівську ювілейну ікону – Покровителя СУМу та міста Києва святого Архистратига Михаїла, та потім разом з отцем Георгієм Коваленком провели міжконфесійний молебень за Україну, її захисників та сумівців.
На панельній дискусії обговорили історію та ідеологію Спілки, її звʼязок із процесами українського державотворення та боротьбою за нашу державність, а опісля дискусії юнацтво мало квест історичними та історично-сумівськими локаціями Києва.
Відвідали місце перепоховання Тараса Шевченка, де вшанували його пам’ять та відвідали музей поруч, а також зупинилися у Переяславі, де прослухали лекцію про це славне місто та дізналися, як воно пов’язане з видатними українськими діячами.
Завершальною точкою була Літургія в Патріаршому Соборі, яку очолив Блаженніший Святослав. Сумівці отримали благословення від Степана Суса, Генерального капелана Спілки Української Молоді.
Дякуємо за можливість бути на Злеті нашим друзям з СУМ в Україні та воїнам, які бережуть наш спокій!
Ще більше про з’їзд можете прочитати у наших друзів @cym.ua
Forwarded from Український Харків
"НЕ МОЖНА РОСТИТИ СВОЇХ ДІТЕЙ ВІВЦЯМИ , КОЛИ СУСІДИ РОСТЯТЬ СВОЇХ ВОВКАМИ."
— Дмитро Донцов
29 серпня — день народження головного ідеолога українського націоналізму Дмитра Донцова.
Він з’явився на світ у 1883 році в Мелітополі, у родині з козацьким корінням. Його батько й дід з дитинства виховували хлопця в українському дусі. Сам Донцов згадував: “Українця з мене зробили: Гоголь, Шевченко, Куліш і Стороженко, яких я знаю з того часу, як навчився читати, цебто від 6 років життя (батько мав їх в бібліотеці)”.
Освіту здобував у Мелітопольському реальному училищі, а згодом — на юридичних факультетах Петербурзького, Віденського і Львівського університетів. У 1905 році приєднався до Української соціал-демократичної робітничої партії, розпочавши революційну діяльність проти царського режиму. За свої переконання двічі зазнавав арештів. Згодом він відмовився від марксизму й став одним із найпалкіших прихильників інтегрального націоналізму, поєднуючи ідеї консервативної революції з боротьбою за державність.
У 1912 році він одружився з львів’янкою Марією Бачинською й оселився у Львові. Вже у 1914 році став одним із засновників Союзу Визволення України — організації, що боролася проти російської імперії під час Першої світової війни. Після проголошення Української Держави працював у Києві: очолював Українську телеграфічну агенцію та Пресове бюро УНР у Берні.
У 1922 році, завдяки підтримці Євгена Коновальця, він відновив видання "Літературно-наукового вісника", який став потужним ідеологічним центром українського руху. А вже у 1926 році світ побачив його працю "Націоналізм" — книгу, яка стала підручником для цілого покоління борців за волю України.
Протягом життя Донцов працював і жив у Львові, Бухаресті, Празі, Відні, Берліні, а згодом у США та Канаді. Він ніколи не зупинявся у своїй місії — мобілізувати українців до боротьби за незалежність. Помер 30 березня 1973 року в Канаді. Його тіло спочиває в США, на українському кладовищі у Саут-Баунд-Брук.
Дмитро Донцов залишив величезний спадок як ідеолог, публіцист, мислитель і філософ. Він був доктором права, спеціалістом з інформаційно-психологічних операцій, редактором і видавцем часописів "Заграва", "Літературно-науковий вісник", "Вісник". Саме його слово стало дороговказом для двох поколінь борців за Україну.
Його ключові праці — "Націоналізм", "Де шукати наших традицій?", "Дух нашої давнини", "Туга за героїчним" — формували національну свідомість, надихали та об’єднували українців. Його ідеї вплинули на цілу когорту видатних діячів української культури й боротьби: Євгена Маланюка, Юрія Липу, Олену Телігу та багатьох інших.
Донцов створив атмосферу нонконформізму й войовничого ідеалізму, яка згодом стала підґрунтям для виникнення Організації Українських Націоналістів і Української Повстанської Армії. Він закликав до національного відродження, наголошував на цивілізаційній місії України та закладав ідеологічний фундамент нашої державності.
Сьогодні, коли Україна знову веде боротьбу з ворогом, слова Донцова звучать особливо пророчо. Його ідеї залишаються живими й актуальними, бо це — ідеї незламності, сили духу та безкомпромісної любові до Батьківщини.
Ігор Царук
#українці #постаті #націоналізм #Донцов
— Дмитро Донцов
29 серпня — день народження головного ідеолога українського націоналізму Дмитра Донцова.
Він з’явився на світ у 1883 році в Мелітополі, у родині з козацьким корінням. Його батько й дід з дитинства виховували хлопця в українському дусі. Сам Донцов згадував: “Українця з мене зробили: Гоголь, Шевченко, Куліш і Стороженко, яких я знаю з того часу, як навчився читати, цебто від 6 років життя (батько мав їх в бібліотеці)”.
Освіту здобував у Мелітопольському реальному училищі, а згодом — на юридичних факультетах Петербурзького, Віденського і Львівського університетів. У 1905 році приєднався до Української соціал-демократичної робітничої партії, розпочавши революційну діяльність проти царського режиму. За свої переконання двічі зазнавав арештів. Згодом він відмовився від марксизму й став одним із найпалкіших прихильників інтегрального націоналізму, поєднуючи ідеї консервативної революції з боротьбою за державність.
У 1912 році він одружився з львів’янкою Марією Бачинською й оселився у Львові. Вже у 1914 році став одним із засновників Союзу Визволення України — організації, що боролася проти російської імперії під час Першої світової війни. Після проголошення Української Держави працював у Києві: очолював Українську телеграфічну агенцію та Пресове бюро УНР у Берні.
У 1922 році, завдяки підтримці Євгена Коновальця, він відновив видання "Літературно-наукового вісника", який став потужним ідеологічним центром українського руху. А вже у 1926 році світ побачив його працю "Націоналізм" — книгу, яка стала підручником для цілого покоління борців за волю України.
Протягом життя Донцов працював і жив у Львові, Бухаресті, Празі, Відні, Берліні, а згодом у США та Канаді. Він ніколи не зупинявся у своїй місії — мобілізувати українців до боротьби за незалежність. Помер 30 березня 1973 року в Канаді. Його тіло спочиває в США, на українському кладовищі у Саут-Баунд-Брук.
Дмитро Донцов залишив величезний спадок як ідеолог, публіцист, мислитель і філософ. Він був доктором права, спеціалістом з інформаційно-психологічних операцій, редактором і видавцем часописів "Заграва", "Літературно-науковий вісник", "Вісник". Саме його слово стало дороговказом для двох поколінь борців за Україну.
Його ключові праці — "Націоналізм", "Де шукати наших традицій?", "Дух нашої давнини", "Туга за героїчним" — формували національну свідомість, надихали та об’єднували українців. Його ідеї вплинули на цілу когорту видатних діячів української культури й боротьби: Євгена Маланюка, Юрія Липу, Олену Телігу та багатьох інших.
Донцов створив атмосферу нонконформізму й войовничого ідеалізму, яка згодом стала підґрунтям для виникнення Організації Українських Націоналістів і Української Повстанської Армії. Він закликав до національного відродження, наголошував на цивілізаційній місії України та закладав ідеологічний фундамент нашої державності.
Сьогодні, коли Україна знову веде боротьбу з ворогом, слова Донцова звучать особливо пророчо. Його ідеї залишаються живими й актуальними, бо це — ідеї незламності, сили духу та безкомпромісної любові до Батьківщини.
Ігор Царук
#українці #постаті #націоналізм #Донцов
Forwarded from Детектор медіа
🕯️ У віці 90 років помер український художник-постановник анімації, художник-карикатурист бурятського походження Радна Сахалтуєв.
Про це на своїй сторінці у фейсбуці повідомив кінокритик і кінознавець Сергій Тримбач.
«Таємниці чорного короля» (1963),
«Містерія-Буф» (1969), «Короткі історії» (1970), «Навколо світу мимоволі»(1972), «Пригоди капітана Врунгеля» (1976–1979), «Лікар Айболить» (1979) та «Чарівник Ох» (1971).
Паралельно з роботою на студії Сахалтуєв співпрацював із сатирично-гумористичним журналом «Перець».
У доробку художника також є кілька ігрових проєктів, один з яких анімаційний повнометражний фільм «Острів скарбів».
Сахалтуєв проілюстрував десятки книжок для дитячої та дорослої аудиторії для видавництв «Веселка», «Молодь» і «Ранок».
ДМ | ДМ WhatsApp | ДМ Viber
Про це на своїй сторінці у фейсбуці повідомив кінокритик і кінознавець Сергій Тримбач.
«Таємниці чорного короля» (1963),
«Містерія-Буф» (1969), «Короткі історії» (1970), «Навколо світу мимоволі»(1972), «Пригоди капітана Врунгеля» (1976–1979), «Лікар Айболить» (1979) та «Чарівник Ох» (1971).
Паралельно з роботою на студії Сахалтуєв співпрацював із сатирично-гумористичним журналом «Перець».
У доробку художника також є кілька ігрових проєктів, один з яких анімаційний повнометражний фільм «Острів скарбів».
Сахалтуєв проілюстрував десятки книжок для дитячої та дорослої аудиторії для видавництв «Веселка», «Молодь» і «Ранок».
ДМ | ДМ WhatsApp | ДМ Viber
Forwarded from Український Харків
Перше вересня в харківській підземній школі в метро. Перед дверима школи.
#День_знань #метрошкола #Харків
#День_знань #метрошкола #Харків
Forwarded from Детектор медіа
🇷🇺 У Росії з 1 вересня 2025 діє заборона на VPN для доступу до “екстремістських” матеріалів
📜Нові закони РФ:
🔺Заборона на передачу SIM-карт за гроші: штрафи до $8750 або 3 роки в’язниці.
🔺Доступ до забороненого контенту через VPN: штрафи $40–65 для громадян, до $6250 для організацій.
🔺“Іноземним агентам” заборонено освітню діяльність, штраф $6250.
🔺Іноземці в Москві реєструються через app “Аміна” з геолокацією.
💬 Обов’язковий месенджер Max
З 1 вересня Max (від VK, без end-to-end шифрування) та RuStore (для Apple) преінсталюються на нові пристрої. Кремль контролює комунікацію та держпослуги.
🛡️ Контекст цензури
Закон від липня 2025 карає за пошук “екстремістських” матеріалів через VPN. Роскомнадзор блокує ~200 VPN, рекламу, інформацію про обхід. Мета — посилити контроль, як у Китаї.
ДМ | ДМ WhatsApp | ДМ Viber
📜Нові закони РФ:
🔺Заборона на передачу SIM-карт за гроші: штрафи до $8750 або 3 роки в’язниці.
🔺Доступ до забороненого контенту через VPN: штрафи $40–65 для громадян, до $6250 для організацій.
🔺“Іноземним агентам” заборонено освітню діяльність, штраф $6250.
🔺Іноземці в Москві реєструються через app “Аміна” з геолокацією.
💬 Обов’язковий месенджер Max
З 1 вересня Max (від VK, без end-to-end шифрування) та RuStore (для Apple) преінсталюються на нові пристрої. Кремль контролює комунікацію та держпослуги.
🛡️ Контекст цензури
Закон від липня 2025 карає за пошук “екстремістських” матеріалів через VPN. Роскомнадзор блокує ~200 VPN, рекламу, інформацію про обхід. Мета — посилити контроль, як у Китаї.
ДМ | ДМ WhatsApp | ДМ Viber
Forwarded from Український Харків
8 вересня християни святкують Різдво Пресвятої Богородиці або Другу Пречисту.
Свято належить до 12 найбільших церковних свят, яке відзначають з VІ століття.
"Новий Завіт повідомляє дуже мало про земне життя Діви Марії. Церковні перекази повідомляють, що батьками Марії були праведні Іоаким та Анна. У них довгий час не було дітей і подружжя усе життя палко молилося і просило Бога подарувати їм дитину. Іоаким та Анна дали обітницю: якщо у них народиться син чи донька, то його чи її життя буде присвячене Богу. Нарешті, після п’ятдесяти років подружнього життя, молитва праведників була почута. Про майбутнє народження Матері Спасителя світу Іоакиму та Анні сповістив ангел Господній. Анна народила доньку, яку назвали Марія.
Богородицю здавна вшановували на Русі: князь Володимир будує на її честь перший храм державного значення – Десятинну церкву. У Софійському собору, збудованому за часів Ярослава Мудрого, праведним Іоакиму та Анні було присвячено один з вівтарів. На його стінах і сьогодні з ХІ ст. збереглися фрескові композиції, що розповідають про народження Богоматері та її подальше життя. Також в іконостасі Софії Київської знаходиться ікона ХVІІІ ст., котра розповідає про важливу для християн подію – Різдво Пресвятої Богородиці.", - @Софійський музей (https://www.facebook.com/stsophiaofkiev).
У народі Різдво Пресвятої Богородиці називають Другою Пречистою. Перша Пречиста - Успіння Пресвятої Богородиці. Третя Пречиста - Введення в храм Пресвятої Діви Марії.
В Україні на честь свята Різдва Пресвятої Богородиці зведено багато храмів.
Модерна Україна
#українці #свята
#Різдво_Пресвятої_Богородиці
Свято належить до 12 найбільших церковних свят, яке відзначають з VІ століття.
"Новий Завіт повідомляє дуже мало про земне життя Діви Марії. Церковні перекази повідомляють, що батьками Марії були праведні Іоаким та Анна. У них довгий час не було дітей і подружжя усе життя палко молилося і просило Бога подарувати їм дитину. Іоаким та Анна дали обітницю: якщо у них народиться син чи донька, то його чи її життя буде присвячене Богу. Нарешті, після п’ятдесяти років подружнього життя, молитва праведників була почута. Про майбутнє народження Матері Спасителя світу Іоакиму та Анні сповістив ангел Господній. Анна народила доньку, яку назвали Марія.
Богородицю здавна вшановували на Русі: князь Володимир будує на її честь перший храм державного значення – Десятинну церкву. У Софійському собору, збудованому за часів Ярослава Мудрого, праведним Іоакиму та Анні було присвячено один з вівтарів. На його стінах і сьогодні з ХІ ст. збереглися фрескові композиції, що розповідають про народження Богоматері та її подальше життя. Також в іконостасі Софії Київської знаходиться ікона ХVІІІ ст., котра розповідає про важливу для християн подію – Різдво Пресвятої Богородиці.", - @Софійський музей (https://www.facebook.com/stsophiaofkiev).
У народі Різдво Пресвятої Богородиці називають Другою Пречистою. Перша Пречиста - Успіння Пресвятої Богородиці. Третя Пречиста - Введення в храм Пресвятої Діви Марії.
В Україні на честь свята Різдва Пресвятої Богородиці зведено багато храмів.
Модерна Україна
#українці #свята
#Різдво_Пресвятої_Богородиці
Forwarded from ЦАПЛІЄНКО_UKRAINE FIGHTS
🤷НАТО мало значно гірший показник успішності в збитті російських безпілотників, ніж Україна, — ВВС
У той час як Україна сьогодні збила 93% з 415 дронів і регулярно досягає такої ж кількості, поляки за допомоги союзників з інших країн знищили лише чотири з 19 російських безпілотників.
Це навряд чи вражаючий результат для Польщі, особливо враховуючи, наскільки більше обладнання вона мала в своєму розпорядженні, ніж Україна, підсумовує ВВС.
У той час як Україна сьогодні збила 93% з 415 дронів і регулярно досягає такої ж кількості, поляки за допомоги союзників з інших країн знищили лише чотири з 19 російських безпілотників.
Це навряд чи вражаючий результат для Польщі, особливо враховуючи, наскільки більше обладнання вона мала в своєму розпорядженні, ніж Україна, підсумовує ВВС.
Forwarded from Український Харків
4 жовтня, с. Костянтинівка, Харківщина, 14.00 захід пам'яти кобзаря Івана Кучугури-Кучеренка