27 квітня день пам'яті Євгенії Мірошниченко - уславленої української оперної співачки, педагогині, народної артистки України, Шевченківської лавреатки, Героя України (1931-2009), нашої землячки, харків'янки.
"Виходячи на сцену, я щоразу налаштовувала себе так, ніби це буде мій останній виступ. І я маю співати так, аби глядачі запам’ятали на все життя мій голос.", - говорила Євгенія Мірошниченко.
Вона була окрасою і символом української опери другої половини ХХ ст., з її мистецтвом пов’язана світова слава національної вокальної школи.
Понад сорок років віддала співачка оперній сцені. Її запрошували до Італії і Великого театру, але вона усім відмовляла. Коли відома колега по оперній сцені поїхала до москви, Євгенія Мірошниченко сказала: "Зрадниця". Ті, хто знав співачку, говорили, зщо вона була прямою, називала речі своїми іменами.
Народилася майбутня співачка на Харківщині. Тато загинув у Другій світовій війні. Родині жилося важко, але в тому, що стане співачкою вона знала змалку "Ще тоді, коли приміряла сукні, які мама шила ночами для односельчанок. Я вдягала сукню, яка мені була - до підлоги, ставала перед дзеркалом і співала, уявлячи себе десь на сцені, під рампами. У мене вже тоді була впевненість, що я стану справжньою співачкою".
У 13 років Женя вступила до Харківського ремісничого училища. Працювала і брала участь у художній самодіяльності. Пройшовши через жорсткий відбір, була зарахована до групи талановитих дітей з України, яких направили на огляд художньої самодіяльності до Москви. Там пройшли перші виступи юної Мірошниченко у Великому театрі і кремлі.
Навчалася в Київській консерваторії, стажувалася в Міланському театрі "Ла Скала". Казали, що з таким голосом, як у неї (лірико-колоратурне сопрано) народжуються раз на 100 років.
Євгенія Мірошниченко була ученицею дружини видатного оперного співака Михайла Донця - Марії Донець-Тессейр, оперної співачки і педагога, яка навчалася у Варшаві і Відні, закінчила Міланську консерваторію. Її батько мав французьке походження.
Євгенія Мірошниченко була солісткою Національної опери, примадонною.
Вона багато записувалася на радіо, виходили грамплатівки. Знімалася в музичних фільмах, зокрема, співала у фільмі Сергія Параджанова "Українська рапсодія".
Останні роки свого життя співачка докладала багато зусиль для створення Малої опери на базі Лук'янівського народного будинку (тоді ще Клубу трамвайників) - концертного майданчика, де б могли ставитися рідко виконувані класичні оперні шедеври, здійснюватися експериментальні постановки, розвивати свій талант молоді музиканти. За її ініціативи у 2004 р. було засновано Київську малу оперу. Однак, оперна діва пішла з життя так і не побачивши кінцевої реалізації свого задуму.
У Києві іменем Євгенії Мірошниченко названо вулицю.

"Ой, піду я межи гори" Анатолія Кос-Анатольського у виконанні Євгенії Мірошниченко:
https://www.youtube.com/watch?v=UQ1PZrnrQXM
Модерна Україна

#українці #харківці #постаті #митці #артисти #Мірошниченко

Найгарнішний випадок з історії ВР України.
27 квітня 2010 з бійками, димовими шашками та закиданням спікера Литвина сирими яйцями український парламент ратифікував ,,Харківську угоду" .
21 квітня 2010 року президенти України і Росії Віктор Янукович і Дмитро Медведєв підписали так звані Харківські угоди. Згідно з ними термін перебування Чорноморського флоту РФ у Криму був подовжений до 2042 року. Харківські угоди створили можливості для анексії росіянами Криму, яка сталась через чотири роки.
Від євроатлантичної інтеграції країна стала повертатись до дружби з Росією. Перебування ЧФ в Криму було перепоною на шляху України до НАТО. Подовження цього перебування на 25 років робило цю євроатлантичну задачу нездійсненною мрією.
Вже 23 квітня 2010 року Тернопільська та Львівська обласні ради засудили Харківські угоди. Комітет Верховної Ради у закордонних справах та комітет ВР з питань євроінтеграції рекомендували парламенту не ратифіковувати угоду.
Голосування за ратифікацію було призначене на 27 квітня 2010 року. Янукович та Медведєв домовилися, що угода буде ратифікована одразу після підписання та одночасно в Україні та Росії.
Те, що сталося в Раді в цей день визначило політичний розвиток країни на кілька років вперед.
27 квітня 2010 року нардепи від опозиції спробували зірвати ратифікацію Харківських угод, однак зустрілися з небаченим досі тиском з боку влади.
Вже на початку засідання в залі розпочалася бійка між депутатами. Представники Партії регіонів нападали на опозиціонерів, не гребуючи відкритим насильством. В результаті бійок струс мозку отримав депутат Олесь Доній. Близько 10:20 в залі ВР з'явився дим через димову шашку.

В таких умовах треба було припинити засідання та провести переговори між фракціями. Однак голова ВР Володимир Литвин о 10:38 під вигуки опозиції «Ганьба!» та під димовою завісою поставив на голосування питання про ратифікацію угоди.

За проголосувало 236 депутатів. Серед них були 160 депутатів від Партії регіонів, 27 депутатів від Компартії (весь склад фракції); 20 депутатів від блоку Литвина (весь склад); 13 позафракційних; 9 депутатів від блоку Тимошенко та 7 від фракції Ющенка "Наша Україна — Народна самооборона.

©️Ігор Царик

О 4-й ранку 28 квітня 1947 р. оперативною групою військ "Вісла" розпочалось виселення українців з південно-східних регіонів Польщі на західні та північні території, які раніше входили до складу Німеччини.
Цей день став фактичним початком примусового переселення українців, що ввійшов в історію під назвою операція "Вісла" і старт якій наприкінці березня того ж року дала постанова Політбюро цк прп. З рідних місць було виселено близько 150 тисяч українців. Загалом же під час усіх операції з переселення постраждало 700 тисяч українців.
3 серпня 1990 р. Сенат Польщі прийняв резолюцію, що засуджувала операцію "Вісла" як несправедливий крок щодо українців у Польщі.

https://www.jnsm.com.ua/h/0428M/?fbclid=IwAR1Iij6Ab70VR5GFjjZDC8nFafR08E4OFHUX2LdekNQZ-oPkh0uYOxRaY4Q

Модерна Україна

28 квітня - річниця створення української дивізії "Галичина".

Ідея створення такої дивізії виникла після Сталінградської битви 1943р. Усім було відомо, що ця битва поставила крах на перемогу у війні нацистської Німеччини. Тобто для України з їхньої сторони не було жодної загрози. Для українців, які хотіли незалежну Україну, ворог залишався один - совети. А отже і завдання було єдине - захистити українську землю від червоної чуми в будь-який спосіб і байдуже з ким у союзі, хоч з чортом лисим.
Тому після оголошення про набір добровольців 28 квітня 1943 р. за кілька днів лише у Львові зголосилося 82 тис. бажаючих, з яких відібрали тільки 16 тис. Чому ж був такий шалений попит? Галичани не мали просто іншого вибору. Екватор війни перейдено. На терени західної України наближався фронт. Єдиний вихід був - піти у "червону армію", яка була ворожою або піти разом з УПА у ліс. АБО долучитися до німців, тим паче, не було жодних сумнівів, що німецький окупант відійде, а прийдуть "асвабадітєлі", а з ними НКВС, Сибір, тюрми і вбивства, адже усі пам’ятали чим почастували самозвані "брати" українців 1939р. Пам’ятали до щенту забиті в'язниці розстріленими і закатованими українцями. Звісно, що після такого навіть німець здавався другом. А головне - у нього можна було отримати чудовий вишкіл (німецька армія на той час вважалася найсильнішою у світі) і сучасну зброю. На жаль, усього цього не було в УПА.
- Дивізія Галичина була українською у складі німецької армії, а не німецькою складеною з українців.
- Дивізійники присягали на вірність Україні, а не Німеччині. Саме тому після війни на Нюрнберзькому Процесі СС Галичина не була покараною.
- Це була дивізія Ваффен СС, тобто призначалася не для каральних акцій (а такими були усі з понад 40 СС у Вермахті окрім СС Галичини), а лишень для військових боїв.
- Українці ставили вимоги, що будуть воювати лише на східному фронті, обороняючи свою землю. Цим вона відрізнялася від усіх інших СС, в тому числі мос....ських РОА, РОНА чи інших, про яких чомусь шанувальники дЄдивАЄвалІ завжди забувають, адже саме вони і воювали проти власного народу, а не галичани.

В одній тільки РОА Андрія Власова за час її існування налічувалося близько 800 000 чоловік!
В усіх інших (окрім РОА) 500-700 тис. за різними даними! Разом близько 1,5 млн. росіянів воювали на стороні, як московити мелють, фашистів!
Робимо висновки...

Ігор Царик