Ситуація на Харківщині від Олега Синєгубова, 28 жовтня, зведення за добу:
протягом минулої доби ворожих ударів зазнали м. Харків і 20 населених пунктів Харківської області.
▪️Внаслідок обстрілів постраждали 14 людей, зокрема дитина.
У м. Харків поранено чоловіків 68 і 66 років, жінок 32 і 65 років, гостру реакцію на стрес отримали 65-річна жінка і 4-річний хлопчик; у м. Дергачі отримали гостру реакцію на стрес 5 людей; у сел. Борова поранено 69-річного чоловіка; у с. Грушівка Кіндрашівської громади зазнали поранень двоє 53-річних жінок.
Ворог активно застосовував по Харківщині різні види озброєння:
▪️1 ракета;
▪️2 РСЗВ;
▪️4 КАБ;
▪️4 БпЛА типу «Молнія»;
▪️8 fpv-дронів;
▪️143 БпЛА (тип встановлюється).
Пошкоджено та зруйновано обʼєкти цивільної інфраструктури:
▪️у м. Харків пошкоджено складське приміщення, 4 автомобілі, вхід до станції метрополітену, адмінбудівлю, цивільне підприємство, 2 багатоквартирні і приватний будинки;
▪️у Богодухівському районі пошкоджено приватний будинок, автомобіль (сел. Золочів), 3 приватні будинки, заклад культури (с. Чорноглазівка);
▪️у Куп’янському районі пошкоджено 3 приватні будинки (с. Мирне, сел. Шевченкове, с. Кравцівка), електромережі (с. Миропілля), багатоквартирний будинок (сел. Великий Бурлук);
▪️в Ізюмському районі пошкоджено 24 приватні будинки, гараж, 12 автомобілів, електромережі (м. Ізюм), навчальний заклад (с. Бугаївка);
▪️у Харківському районі пошкоджено 2 приватні будинки, 2 складські приміщення, АЗС, гараж, 3 автомобілі (м. Дергачі), приватний будинок (с. Черкаська Лозова), складську будівлю (с. Залужне);
▪️у Лозівському районі пошкоджено спортивний заклад (м. Лозова), 2 приватні будинки (сел. Близнюки);
▪️у Чугуївському районі пошкоджено трактор (с. Зарожне).
➡️ Транзитний евакуаційний пункт у Лозовій за добу прийняв 213 людей.
Всього від початку роботи в Пункті зареєстровано 66 694 людини.
🔻 Упродовж минулої доби зафіксовано 191 бойове зіткнення.
▪️ На Південно-Слобожанському напрямку українські підрозділи відбили п’ять атак противника. Загарбники атакували у бік населених пунктів Охрімівка та Мала Вовча.
▪️ На Куп’янському напрямку ворог тричі намагався покращити своє положення, проводячи наступальні дії в бік Радьківки.
На світлинах: м. Харків та м. Дергачі
#Харківщина #війна #ситуація
протягом минулої доби ворожих ударів зазнали м. Харків і 20 населених пунктів Харківської області.
▪️Внаслідок обстрілів постраждали 14 людей, зокрема дитина.
У м. Харків поранено чоловіків 68 і 66 років, жінок 32 і 65 років, гостру реакцію на стрес отримали 65-річна жінка і 4-річний хлопчик; у м. Дергачі отримали гостру реакцію на стрес 5 людей; у сел. Борова поранено 69-річного чоловіка; у с. Грушівка Кіндрашівської громади зазнали поранень двоє 53-річних жінок.
Ворог активно застосовував по Харківщині різні види озброєння:
▪️1 ракета;
▪️2 РСЗВ;
▪️4 КАБ;
▪️4 БпЛА типу «Молнія»;
▪️8 fpv-дронів;
▪️143 БпЛА (тип встановлюється).
Пошкоджено та зруйновано обʼєкти цивільної інфраструктури:
▪️у м. Харків пошкоджено складське приміщення, 4 автомобілі, вхід до станції метрополітену, адмінбудівлю, цивільне підприємство, 2 багатоквартирні і приватний будинки;
▪️у Богодухівському районі пошкоджено приватний будинок, автомобіль (сел. Золочів), 3 приватні будинки, заклад культури (с. Чорноглазівка);
▪️у Куп’янському районі пошкоджено 3 приватні будинки (с. Мирне, сел. Шевченкове, с. Кравцівка), електромережі (с. Миропілля), багатоквартирний будинок (сел. Великий Бурлук);
▪️в Ізюмському районі пошкоджено 24 приватні будинки, гараж, 12 автомобілів, електромережі (м. Ізюм), навчальний заклад (с. Бугаївка);
▪️у Харківському районі пошкоджено 2 приватні будинки, 2 складські приміщення, АЗС, гараж, 3 автомобілі (м. Дергачі), приватний будинок (с. Черкаська Лозова), складську будівлю (с. Залужне);
▪️у Лозівському районі пошкоджено спортивний заклад (м. Лозова), 2 приватні будинки (сел. Близнюки);
▪️у Чугуївському районі пошкоджено трактор (с. Зарожне).
➡️ Транзитний евакуаційний пункт у Лозовій за добу прийняв 213 людей.
Всього від початку роботи в Пункті зареєстровано 66 694 людини.
🔻 Упродовж минулої доби зафіксовано 191 бойове зіткнення.
▪️ На Південно-Слобожанському напрямку українські підрозділи відбили п’ять атак противника. Загарбники атакували у бік населених пунктів Охрімівка та Мала Вовча.
▪️ На Куп’янському напрямку ворог тричі намагався покращити своє положення, проводячи наступальні дії в бік Радьківки.
На світлинах: м. Харків та м. Дергачі
#Харківщина #війна #ситуація
📚28 жовтня 1895 року в Харкові народився Майк Йогансен (1895-1937) - визначний український письменник доби «Розстріляного відродження».
✅Його батько походив зі скандинавів, мати — з козацького роду Крамаревських.
✅Почав писати українською з 1918 року.
✅Вільно володів англійською, німецькою, французькою, італійською, іспанською, скандинавськими, майже усіма слов’янськими мовами, знав старогрецьку та латину.
✅У 1925 році вийшов пригодницький роман Майка Йогансена під псевдонімом Віллі Вецеліуса «Пригоди Мак-Лейстона, Гаррі Руперта та інших». Ця книга була дуже популярною. Загальний наклад сягав сто тисяч примірників.
✅У 1937 році НКВСівці заарештували Майка Йогансена за звинуваченням в діяльності антирадянської, націоналістичної організації, яка прагнула шляхом терору й збройного повстання проти радянської влади відірвати Україну від Радянського Союзу. Його розстріляли 27 жовтня 1937-го у Лук’янівській в’язниці Києва.
Оксана Лукащук
#українці #харківці #постаті #митці #письменники #репресовані #Йонансен
✅Його батько походив зі скандинавів, мати — з козацького роду Крамаревських.
✅Почав писати українською з 1918 року.
✅Вільно володів англійською, німецькою, французькою, італійською, іспанською, скандинавськими, майже усіма слов’янськими мовами, знав старогрецьку та латину.
✅У 1925 році вийшов пригодницький роман Майка Йогансена під псевдонімом Віллі Вецеліуса «Пригоди Мак-Лейстона, Гаррі Руперта та інших». Ця книга була дуже популярною. Загальний наклад сягав сто тисяч примірників.
✅У 1937 році НКВСівці заарештували Майка Йогансена за звинуваченням в діяльності антирадянської, націоналістичної організації, яка прагнула шляхом терору й збройного повстання проти радянської влади відірвати Україну від Радянського Союзу. Його розстріляли 27 жовтня 1937-го у Лук’янівській в’язниці Києва.
Оксана Лукащук
#українці #харківці #постаті #митці #письменники #репресовані #Йонансен
Forwarded from Тризуб 🔱
рф масовано б'є по Україні під час кожного повного місяця — показує статистика за останній рік
У ЗМІ припускають, що це може бути пов'язано із шаманськими ритуалами.
Помічали таку закономірність?🌟 🌟
🌟 Тризуб | Підписатись
У ЗМІ припускають, що це може бути пов'язано із шаманськими ритуалами.
Помічали таку закономірність?
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
СВЯТАША ЗАТРИМАЛИ У ШВЕЦІЇ
Проросійський екснардеп Дмитро Святаш приїхав до Стокгольма на концерт Стіві Вандера. Але далі аеропорту не пройшов.
Кордон він перетинав з українським паспортом, попри наявність російського.
Причина затримання - заборона на повторний в’їзд, встановлена Польщею та внесена до Шенгенської інформаційної системи.
В Україні Святаша заочно засудили до 12 років позбавлення волі за виправдовування російської агресії та шахрайство на 2,2 млрд грн. Також йому повідомили про підозру в державній зраді.
Тепер він перебуває під вартою у Швеції. Його адвокат виступає проти видачі в Україну.
Скористався безвізом, З’їздив на концерт. 😏
Костянтин Немічев
Проросійський екснардеп Дмитро Святаш приїхав до Стокгольма на концерт Стіві Вандера. Але далі аеропорту не пройшов.
Кордон він перетинав з українським паспортом, попри наявність російського.
Причина затримання - заборона на повторний в’їзд, встановлена Польщею та внесена до Шенгенської інформаційної системи.
В Україні Святаша заочно засудили до 12 років позбавлення волі за виправдовування російської агресії та шахрайство на 2,2 млрд грн. Також йому повідомили про підозру в державній зраді.
Тепер він перебуває під вартою у Швеції. Його адвокат виступає проти видачі в Україну.
Скористався безвізом, З’їздив на концерт. 😏
Костянтин Немічев
Forwarded from Доброго вечора, ми з Харкова 👋🏻
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
😭Видавництво «КСД» показало наслідки російського удару по складу на Харківщині.
Там зберігалося близько 300 тисяч книжок.
@
Там зберігалося близько 300 тисяч книжок.
@
Ситуація на Харківщині від Олега Синєгубова, 29 жовтня, зведення за добу:
протягом минулої доби ворожих ударів зазнали м. Харків і 19 населених пунктів Харківської області.
▪️Внаслідок обстрілів одна людина загинула; постраждали 8 людей, зокрема дитина.
У м. Харків загинув 38-річний чоловік, зазнали поранень чоловіки 46, 55, 41 років та 48-річна жінка, отримала гостру реакцію на стрес 72-річна жінка; у сел. Мала Данилівка поранено 42-річну жінку і 13-річну дівчинку; у сел. Старий Салтів зазнав поранень 75-річний чоловік.
Ворог активно застосовував по Харківщині різні види озброєння:
▪️4 КАБ;
▪️1 БпЛА типу «Герань-2»;
▪️4 БпЛА типу «Молнія»;
▪️7 fpv-дронів;
▪️19 БпЛА (тип встановлюється).
Пошкоджено та зруйновано обʼєкти цивільної інфраструктури:
▪️у м. Харків пошкоджено навчальний заклад, склади пошти, господарчу споруду, 6 вантажних автомобілів, 2 автобуси, газовоз, напівпричіп;
▪️у Богодухівському районі пошкоджено будівлю пошту, 4 будинки (сел. Золочів);
▪️у Куп’янському районі пошкоджено автомобіль (с. Зелений Гай), будинок, господарчу споруду, автомобіль (с. Великі Хутори);
▪️в Ізюмському районі пошкоджено 7 приватних будинків, господарчу споруду (с. Оскіл), приватний будинок, господарчу споруду (с. Підвисоке);
▪️у Харківському районі пошкоджено будинок (сел. Слатине), 3 приватні будинки, господарчу споруду, автомобіль (сел. Високий), 3 будинки (с. Залужне), 4 автомобілі (с. Лісне), автомобіль, будинок (м. Дергачі), будинок (сел. Мала Данилівка);
▪️у Чугуївському районі пошкоджено будинок, автомобіль (сел. Старий Салтів).
➡️ Транзитний евакуаційний пункт у Лозовій за добу прийняв 158 людей.
Всього від початку роботи в Пункті зареєстровано 66 852 людини.
🔻 Упродовж минулої доби зафіксовано 189 бойових зіткнень.
▪️ На Південно-Слобожанському напрямку українські підрозділи відбили сім атак противника. Окупанти намагалися просунутися в районах Тернової, Стариці, Озерного та Хрипунів.
▪️ На Куп’янському напрямку ворог один раз атакував у районі Новоосинового.
На світлиеах: м. Харків та сел. Золочів
#Харківщина #війна #ситуація
протягом минулої доби ворожих ударів зазнали м. Харків і 19 населених пунктів Харківської області.
▪️Внаслідок обстрілів одна людина загинула; постраждали 8 людей, зокрема дитина.
У м. Харків загинув 38-річний чоловік, зазнали поранень чоловіки 46, 55, 41 років та 48-річна жінка, отримала гостру реакцію на стрес 72-річна жінка; у сел. Мала Данилівка поранено 42-річну жінку і 13-річну дівчинку; у сел. Старий Салтів зазнав поранень 75-річний чоловік.
Ворог активно застосовував по Харківщині різні види озброєння:
▪️4 КАБ;
▪️1 БпЛА типу «Герань-2»;
▪️4 БпЛА типу «Молнія»;
▪️7 fpv-дронів;
▪️19 БпЛА (тип встановлюється).
Пошкоджено та зруйновано обʼєкти цивільної інфраструктури:
▪️у м. Харків пошкоджено навчальний заклад, склади пошти, господарчу споруду, 6 вантажних автомобілів, 2 автобуси, газовоз, напівпричіп;
▪️у Богодухівському районі пошкоджено будівлю пошту, 4 будинки (сел. Золочів);
▪️у Куп’янському районі пошкоджено автомобіль (с. Зелений Гай), будинок, господарчу споруду, автомобіль (с. Великі Хутори);
▪️в Ізюмському районі пошкоджено 7 приватних будинків, господарчу споруду (с. Оскіл), приватний будинок, господарчу споруду (с. Підвисоке);
▪️у Харківському районі пошкоджено будинок (сел. Слатине), 3 приватні будинки, господарчу споруду, автомобіль (сел. Високий), 3 будинки (с. Залужне), 4 автомобілі (с. Лісне), автомобіль, будинок (м. Дергачі), будинок (сел. Мала Данилівка);
▪️у Чугуївському районі пошкоджено будинок, автомобіль (сел. Старий Салтів).
➡️ Транзитний евакуаційний пункт у Лозовій за добу прийняв 158 людей.
Всього від початку роботи в Пункті зареєстровано 66 852 людини.
🔻 Упродовж минулої доби зафіксовано 189 бойових зіткнень.
▪️ На Південно-Слобожанському напрямку українські підрозділи відбили сім атак противника. Окупанти намагалися просунутися в районах Тернової, Стариці, Озерного та Хрипунів.
▪️ На Куп’янському напрямку ворог один раз атакував у районі Новоосинового.
На світлиеах: м. Харків та сел. Золочів
#Харківщина #війна #ситуація
ІСТОРІЯ ЯКА ДЕКОМУ НЕ ДО ВПОДОБИ...
415 років тому:
29.10.1611 – московський цар Василь ІV Шуйський з братами та митрополитом Філаретом, взяті в полон 1610 під час московсько-польської війни, перед Варшавським сеймом визнали себе переможеними та принесли присягу вірності польському королю Сигізмугду ІІІ Вазі і його синові Володиславу (проголошений новим царем московським). До ніг короля кинули трофейні московські знамена і особисту хоругву Шуйського, а сам цар з непокритою головою у знак вірності віддав доземний поклін, цілував королівську руку і стоячи на колінах склав присягу. За ним цю процедуру повторили також колишній командувач московськими військами князь Дмитрій та решту полонених московських достойників. За рік В. Шуйський за загадкових обставин помер у Гостинінському замку у Мазовії, невдовзі померли його брат Дмитрій з дружиною, брат Іван повернувся з полону тільки 1620, митрополита Філарета звільнили 1619. Смерть Василя ІV окремі польські публіцисти приписують московській агентурі, що виконувала завдання Михайла І Романова – буцім допоки був живим попередній цар московити не могли обрати нового царя. Хоча такий розвиток подій мало ймовірний. В подальші роки і століття, включно до наших часів московські володарі всіляко намагались затерти в історії та мистецтві згадки про цю ганьбу і чимало таки вдалось. Проте намагання переписати чи забути історію аж ніяк не гарантує, що вона не зможе повторитись в майбутньому в інших обставинах та з іншими діючими особами.
Zenon Borovets
415 років тому:
29.10.1611 – московський цар Василь ІV Шуйський з братами та митрополитом Філаретом, взяті в полон 1610 під час московсько-польської війни, перед Варшавським сеймом визнали себе переможеними та принесли присягу вірності польському королю Сигізмугду ІІІ Вазі і його синові Володиславу (проголошений новим царем московським). До ніг короля кинули трофейні московські знамена і особисту хоругву Шуйського, а сам цар з непокритою головою у знак вірності віддав доземний поклін, цілував королівську руку і стоячи на колінах склав присягу. За ним цю процедуру повторили також колишній командувач московськими військами князь Дмитрій та решту полонених московських достойників. За рік В. Шуйський за загадкових обставин помер у Гостинінському замку у Мазовії, невдовзі померли його брат Дмитрій з дружиною, брат Іван повернувся з полону тільки 1620, митрополита Філарета звільнили 1619. Смерть Василя ІV окремі польські публіцисти приписують московській агентурі, що виконувала завдання Михайла І Романова – буцім допоки був живим попередній цар московити не могли обрати нового царя. Хоча такий розвиток подій мало ймовірний. В подальші роки і століття, включно до наших часів московські володарі всіляко намагались затерти в історії та мистецтві згадки про цю ганьбу і чимало таки вдалось. Проте намагання переписати чи забути історію аж ніяк не гарантує, що вона не зможе повторитись в майбутньому в інших обставинах та з іншими діючими особами.
Zenon Borovets
30.10.2026 о 8:00 в каплиці Свято-Дмитрівського храму УГКЦ в Харкові (Полтавський шлях, 44) буде служитися Свята Літургія за спомин душі знакового харківського митця, художника Валєра Бондаря (01.01.1956 — 30.10.2012).
TRIBUTE to VALER BONDAR | ПАМ’ЯТИ ВАЛЄРА БОНДАРЯ
До річниці відходу у вічність Валерія Бондаря 30.10.2012
I’m just a soul, whose intentions are good,
Oh Lord, please don’t let me be misunderstood
Joe Cocker
Деякі люди стають леґендами ще за життя. Як самотні острівці твердого ґрунту серед безмежного болота нашої сумної реальності, вони призначені для порятунку інших. Саме до таких людей належав мій добрий друг Валєр Бондар.
Ми познайомилися в далекому 1989 році на установчих зборах Харківської філії Української Гельсинської Спілки, єдиної на той час серйозної орґанізації, яка намагалася системно протистояти совєтському режимові і до якої входили всі відомі українські дисиденти. До Харкова тоді приїхало серйозне представництво УГС у складі Михайла Гориня та Івана Кандиби. Збори проходили напівлеґально в хаті відомого поета Степана Сапеляка. Тоді Валерію було доручено займатися виданням Інформаційного Бюлетня, а ми з друзями по Спілці Української Молоди охоче взялися йому допомагати.
На той час самвидавський друк був справою технічно складною: адже не було ані комп’ютера, ані принтера, ані ксерокса. Усе треба було робити вручну, а це займало досить багато часу й сил. Заголовок Бюлетня різьбився на лінолеумі (техніка лінориту), потім на нього наносилася фарба, а зверху накладався аркуш паперу, по якому проходили валком і отримували відбиток. Далі чотири аркуші паперу, перекладені копірками, закладали до друкарської машинки і друкували текст. Друкню треба було ховати і в жодному разі не використовувати для цивільних потреб, щоби не “спалитися”. Зараз увесь цей процес виглядає трохи смішно, але чверть століття тому це була дуже серйозна і кропітка справа. Практично так само робився весь самвидав у радянські часи.
Працюючи разом над випуском Бюлетня, ми здружилися. Валерій був “ходячою енциклопедією”, до того ж веселою. Тому спілкуватися з ним було надзвичайно цікаво і легко. Завдяки цьому спілкуванню я потрапив у потаємний світ, де буяло повнокровне українське життя, про яке я перед тим тільки чув хіба що з передач Радіо “Свобода”. В цьому світі Україна була незалежною, а люди могли вільно говорити рідною мовою і молитися у своїй Церкві (на той час підпільній). Це був незабутній час мого навчання в “університеті Бондаря”: читання “самвидаву” і книжок з діяспори, безкінечні розмови про Україну, про мистецтво і літературу, про реліґію, Церкву і націоналізм. Валерій щедро ділився своїми безмежними знаннями, терпляче пояснюючи мені заплутані сторінки нашої історії та культури. Особливе місце в наших діалогах займала українська ідея, як квінтесенція національного духу. Я відкрив для себе імена М. Міхновського, Д. Донцова, С. Бандери і Я. Стецька. Я “запоєм” читав їхні твори, які Валерій позичав у свого стрийка Ігоря – “старого” націоналіста з Києва.
На хвилі тодішніх подій (перезаховання в Києві В. Стуса, Ю. Литвина та О. Тихого, на якому ми вперше відкрито підняли червоно-чорний прапор) виникла ідеологічна дискусія між дисидентами і “старими” націоналістами. Валерій безмежно поважав дисидентів за громадянську позицію і мужність, але із сумною посмішкою говорив про штучність та еклектизм їхніх поглядів, а також про безсилість і безперспективність їхнього руху за нових умов. Натомість вічним ідеалом для нього були “старі” націоналісти, які через десятки років поневірянь у тюрмах і таборах змогли в чистоті пронести вірність українській ідеї. Про це дуже гарно написав Зеновій Красівський у Післямові до збірки своїх поезій “Невольницькі плачі”: “До сьогодні трудно збагнути, як ми вистояли. І ті, що життя віддали в безнадійній ситуації, і ті, що пішли на довгу і повільну смерть по таборах. Але це правда. Ми вистояли … через великі муки, через багато смертей, дистрофію і всю тодішню безвихідь – ми вистояли … у своєму патріотизмі, у своєму праведному націоналізмі...
https://www.facebook.com/share/p/1RDdZxK7RA/
TRIBUTE to VALER BONDAR | ПАМ’ЯТИ ВАЛЄРА БОНДАРЯ
До річниці відходу у вічність Валерія Бондаря 30.10.2012
I’m just a soul, whose intentions are good,
Oh Lord, please don’t let me be misunderstood
Joe Cocker
Деякі люди стають леґендами ще за життя. Як самотні острівці твердого ґрунту серед безмежного болота нашої сумної реальності, вони призначені для порятунку інших. Саме до таких людей належав мій добрий друг Валєр Бондар.
Ми познайомилися в далекому 1989 році на установчих зборах Харківської філії Української Гельсинської Спілки, єдиної на той час серйозної орґанізації, яка намагалася системно протистояти совєтському режимові і до якої входили всі відомі українські дисиденти. До Харкова тоді приїхало серйозне представництво УГС у складі Михайла Гориня та Івана Кандиби. Збори проходили напівлеґально в хаті відомого поета Степана Сапеляка. Тоді Валерію було доручено займатися виданням Інформаційного Бюлетня, а ми з друзями по Спілці Української Молоди охоче взялися йому допомагати.
На той час самвидавський друк був справою технічно складною: адже не було ані комп’ютера, ані принтера, ані ксерокса. Усе треба було робити вручну, а це займало досить багато часу й сил. Заголовок Бюлетня різьбився на лінолеумі (техніка лінориту), потім на нього наносилася фарба, а зверху накладався аркуш паперу, по якому проходили валком і отримували відбиток. Далі чотири аркуші паперу, перекладені копірками, закладали до друкарської машинки і друкували текст. Друкню треба було ховати і в жодному разі не використовувати для цивільних потреб, щоби не “спалитися”. Зараз увесь цей процес виглядає трохи смішно, але чверть століття тому це була дуже серйозна і кропітка справа. Практично так само робився весь самвидав у радянські часи.
Працюючи разом над випуском Бюлетня, ми здружилися. Валерій був “ходячою енциклопедією”, до того ж веселою. Тому спілкуватися з ним було надзвичайно цікаво і легко. Завдяки цьому спілкуванню я потрапив у потаємний світ, де буяло повнокровне українське життя, про яке я перед тим тільки чув хіба що з передач Радіо “Свобода”. В цьому світі Україна була незалежною, а люди могли вільно говорити рідною мовою і молитися у своїй Церкві (на той час підпільній). Це був незабутній час мого навчання в “університеті Бондаря”: читання “самвидаву” і книжок з діяспори, безкінечні розмови про Україну, про мистецтво і літературу, про реліґію, Церкву і націоналізм. Валерій щедро ділився своїми безмежними знаннями, терпляче пояснюючи мені заплутані сторінки нашої історії та культури. Особливе місце в наших діалогах займала українська ідея, як квінтесенція національного духу. Я відкрив для себе імена М. Міхновського, Д. Донцова, С. Бандери і Я. Стецька. Я “запоєм” читав їхні твори, які Валерій позичав у свого стрийка Ігоря – “старого” націоналіста з Києва.
На хвилі тодішніх подій (перезаховання в Києві В. Стуса, Ю. Литвина та О. Тихого, на якому ми вперше відкрито підняли червоно-чорний прапор) виникла ідеологічна дискусія між дисидентами і “старими” націоналістами. Валерій безмежно поважав дисидентів за громадянську позицію і мужність, але із сумною посмішкою говорив про штучність та еклектизм їхніх поглядів, а також про безсилість і безперспективність їхнього руху за нових умов. Натомість вічним ідеалом для нього були “старі” націоналісти, які через десятки років поневірянь у тюрмах і таборах змогли в чистоті пронести вірність українській ідеї. Про це дуже гарно написав Зеновій Красівський у Післямові до збірки своїх поезій “Невольницькі плачі”: “До сьогодні трудно збагнути, як ми вистояли. І ті, що життя віддали в безнадійній ситуації, і ті, що пішли на довгу і повільну смерть по таборах. Але це правда. Ми вистояли … через великі муки, через багато смертей, дистрофію і всю тодішню безвихідь – ми вистояли … у своєму патріотизмі, у своєму праведному націоналізмі...
https://www.facebook.com/share/p/1RDdZxK7RA/