У лютому 2026 року Дональд Трамп доручив оприлюднити документи, пов’язані з НВЯ та НЛО, пояснивши це рішення «величезним громадським інтересом» до теми. 8 травня Міністерство оборони США почало публікувати ці файли на сайті Пентагону. Влада не змогла зробити остаточні висновки щодо явищ і закликала громадськість та експертів до «самостійного аналізу».
Викладено 161–162 файли (близько 120 PDF-документів, 28 відео загальною тривалістю ~35–41 хвилина та 14 зображень). Це лише перша хвиля — далі публікуватимуть нові партії кожні кілька тижнів.
Документи охоплюють понад 400 інцидентів за 80+ років (з 1947 року по 2025–2026 рр.). До них входять:
Матеріали NASA щодо програм «Аполлон»: звіти астронавтів, включаючи спостереження Базза Олдріна (1969) про «великий об’єкт» неподалік від поверхні Місяця, спалах світла на Місяці під час Аполлона-17 та неідентифіковані вогні на фото екіпажу.
Сучасні військові звіти (2022–2025 рр.) з Іраку, Сирії, ОАЕ, Греції, Африки, західних штатів США та Індо-Тихоокеанського регіону.
Головний висновок офіційних джерел:
@paliturka / Підтримати
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🤔17😁4❤2🔥2🗿1
Україна 🇺🇦 розширює співпрацю з американською компанією Palantir Technologies у сфері ШІ та оборонних технологій. За час співпраці партнери вже впровадили інструменти ШІ для аналізу повітряних атак, роботи з розвідданими та планування ударів углиб Росії, повідомив міністр оборони України Михайло Федоров після зустрічі з гендиректором Palantir Алексом Карпом.
Тема ШІ у військових технологіях традиційна для наукової фантастики. Ось що про це відомо.
Paul Scharre — Army of None: Autonomous Weapons and the Future of War (2018) Автор — колишній рейнджер і аналітик Пентагону — детально розбирає перехід від напівавтономних систем до повністю автономної зброї. Ключові ідеї: етичні та юридичні проблеми делегування рішень про життя і смерть машинам, різниця між автоматизацією та справжньою автономією, концепція «центавра»
Paul Scharre — Four Battlegrounds: Power in the Age of Artificial Intelligence (2023) Продовження попередньої роботи. Ключові ідеї: ШІ стає новим джерелом глобальної влади. Автор виділяє чотири ключові «поля бою»: дані, обчислювальна потужність, таланти та інституції. Прогнози: країна, яка переможе в цих чотирьох сферах (особливо в конкуренції США–Китай), домінуватиме у військовій та геополітичній сфері XXI століття. ШІ може змінити не лише характер, а й природу війни — рішення стануть надто швидкими для людського розуміння. Демократії мають активно інвестувати, щоб не поступитися авторитарним режимам.
Amir Husain — The Sentient Machine: The Coming Age of Artificial Intelligence (2018) Оптимістичний погляд від практика (засновника компанії, що працює з військовим ШІ). Ключові ідеї: неминучість інтеграції ШІ в озброєння та концепція «Hyperwar» — війни на машинній швидкості, коли людський цикл «спостереження–орієнтація–рішення–дія» (OODA-loop) стискається або повністю виключається. Прогнози: ШІ зробить зброю швидшою, точнішою та ефективнішою, потенційно рятуючи життя солдатів. У майбутньому людська участь у бойових рішеннях буде мінімальною — перевагу отримають ті, хто активно розвиває та довіряє військовому ШІ.
@paliturka / Підтримати
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍13🔥4❤2😱2
Під час судового засідання у ВАКС з обрання запобіжного заходу колишньому керівнику Офісу президента Андрію Єрмаку 13 травня стало відомо ім’я особи «Вероніка Феншуй Офіс», з якою на той момент очільник ОП, ймовірно, радився щодо призначень на вищі державні посади — серед них, зокрема, заступник керівника Офісу президента Олег Татаров та прем’єр-міністр. За словами прокурорки САП, це — Вероніка Анікієвич. «Схеми» (Радіо Свобода) з’ясували, що це 51-річна мешканка Києва, яка називає себе консультанткою з астрології.
Але невже Єрмак — єдиний сучасний політик, який звертався до астрологів? Виявляється, у нього є компанія:
🇺🇸Рональд Рейган (президент США, 1980-ті) та Ненсі Рейган: Після замаху на Рейгана у 1981 році Ненсі регулярно (по телефону) консультувалася з астрологинею Джоан Куїглі із Сан-Франциско. Та складала розклад президента, поїздок, зустрічей і навіть військових операцій (Гренада, Лівія). Це було одним із найбільш «закритих» секретів Білого дому, доки його не розкрив у мемуарах колишній глава адміністрації Дональд Ріган.
🇫🇷Франсуа Міттеран (президент Франції) та Шарль де Голль: Обидва зверталися до астрологів. Міттеран особливо активно співпрацював з Елізабет Тесьє — вона давала поради щодо дат важливих зустрічей і промов (включаючи події Першої війни в Перській затоці).
🇮🇳Індira Ганді (прем’єр-міністр Індії): Після точного передбачення смерті сина у 1980 році почала регулярно консультуватися з астрологами. Переносила інавгурацію та подання документів на вибори на «сприятливі» дати за гороскопом.
🇦🇷Ізабель Перон (президент Аргентини, 1970-ті): Призначила своїм міністром і секретарем астролога Хосе Лопеса Регу (його називали «аргентинським Распутіним»). Він приймав ключові рішення на основі астрології.
@paliturka / Підтримати
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
🤡13😱5❤4👍4💔1
Так, ми розуміємо, що деякі книги зі списку ніколи не перекладалися українською мовою. Майже всі ці книги перекладалися або були написані англійською. Однак якщо ми хочемо зрозуміти феномен цієї організації, яка діяла, зокрема, в Україні, то ознайомитися з цими книгами просто необхідно.
На жаль, історія КДБ не завершена. Росією, яка веде жорстоку війну проти України, керують офіцери цієї організації. Тому книги про КДБ, на жаль, мають особливу актуальність.
• Джон Баррон. КГБ сьогодні. Невидимі щупальця
• Джулі Федор. Росія і культ державної безпеки. Традиції чекістів від Леніна до Путіна
• Крістофер Ендрю, Василь Митрохін. Архів Митрохіна: КДБ в Європі та на Заході
• Сергій Костін і Ерік Рейно. Farewell: найвидатніша шпигунська історія XX століття
• Вахтанг Кіпіані (упорядник). Справа Василя Стуса. Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР
• Євген Григ. Так, я там працював: записки офіцера КДБ
• Станіслав Левченко. Проти течії. 10 років у КДБ
• Олег Гордієвський, Крістофер Ендрю. КДБ. Розвідувальні операції від Леніна до Горбачова
• Олег Калугін. Прощавай, Луб'янка!
• Едуард Андрющенко. Архіви КГБ. Невигадані історії
@paliturka / Підтримати
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍23❤2🔥2👏1
⚒️ Проникнення зі зломом. Посібник для початківців | Ендрю Гантер Мюррей
Головний герой — Ел, молодий хлопець, який вирішив боротися з житловою кризою по-своєму. Він — інтрузер (або сквотер-професіонал): проникає в порожні розкішні будинки заможних людей (їхні «другі домівки»), коли власників немає, живе там тимчасово, доглядає за майном і майже нічого не краде.
У нього є чіткі правила, історії пригод і навіть «посібник» для початківців. Але одного дня все йде шкереберть: Ел зі своєю новою командою потрапляє в абсолютно «неправильний» будинок і знаходить там труп.⚰️ Тепер вони — головні підозрювані у вбивстві. Щоб вижити, їм доводиться розплутувати справу, ховаючись від поліції, і стикатися з корумпованими будівельниками, підозрілими копами, шпигунами та іншими небезпечними типами.
Це напружений кримінальний трилер з сильним гумором, британською іронією 🇬🇧, динамічним сюжетом і соціальним підтекстом. Книга одночасно:
✔️ дотепна й легка для читання,
✔️ з елементами детективу та пригод,
✔️ з гострою сатирою на житлову кризу, молодість, безробіття та «дороге» житло, яке стоїть порожнім.
Читачі хвалять її за харизматичних героїв, швидкий темп, чорний гумор і те, що вона одночасно смішна, напружена й актуальна. Багато хто називає її «затишним трилером» або «кримінальним капером» — ідеально для тих, хто любить історії на кшталт «Ocean’s Eleven» зустрічається з реальним світом.
@paliturka / Підтримати
Головний герой — Ел, молодий хлопець, який вирішив боротися з житловою кризою по-своєму. Він — інтрузер (або сквотер-професіонал): проникає в порожні розкішні будинки заможних людей (їхні «другі домівки»), коли власників немає, живе там тимчасово, доглядає за майном і майже нічого не краде.
У нього є чіткі правила, історії пригод і навіть «посібник» для початківців. Але одного дня все йде шкереберть: Ел зі своєю новою командою потрапляє в абсолютно «неправильний» будинок і знаходить там труп.
Це напружений кримінальний трилер з сильним гумором, британською іронією 🇬🇧, динамічним сюжетом і соціальним підтекстом. Книга одночасно:
Читачі хвалять її за харизматичних героїв, швидкий темп, чорний гумор і те, що вона одночасно смішна, напружена й актуальна. Багато хто називає її «затишним трилером» або «кримінальним капером» — ідеально для тих, хто любить історії на кшталт «Ocean’s Eleven» зустрічається з реальним світом.
@paliturka / Підтримати
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍16❤9👌1
Під час державного візиту Дональда Трампа до Пекіна (14–15 травня 2026 року) голова КНР Сі Цзіньпін під час зустрічі з ним прямо послався на «пастку Фукідіда» (Thucydides Trap). У відкритій частині переговорів Сі запитав (через перекладача): «Чи зможуть Китай і США подолати так звану “пастку Фукідіда” і створити нову парадигму відносин між великими державами?»
«Пастка Фукідіда» — це концепція, популярна в сучасній політології (її активно просував гарвардський професор Грем Еллісон). Вона відсилає до давньогрецького історика Фукідіда, який в «Історії Пелопоннеської війни» писав, що зростання могутності Афін і страх Спарти зробили війну «неминучою».
Стосовно сьогоднішнього дня це попередження про ризик конфлікту між висхідною державою (Китай) 🇨🇳і домінуючою (США) 🇺🇸. Сі використав цю відсилку як дипломатичний сигнал: краще разом уникнути «пастки», ніж повторити історію.
Фукідід не використовував термін «пастка» (це сучасна назва, введена у 2010-х роках), але сформулював ключову думку у своїй єдиній збереженій книзі «Історія Пелопоннеської війни».
Конкретно — Книга I, глава 23, розділ 6 (1.23.6): «Зростання могутності Афін і страх, який це вселило Спарті (Лакедемону), зробили війну неминучою».
Саме цю фразу Грем Еллісон пізніше назвав «пасткою Фукідіда» — структурним ризиком війни, коли висхідна держава загрожує статусу домінуючої.
Чому варто почитати Фукідіда?
Фукідід показує, як війна ламає людей: демократія перетворюється на натовп, лідери — на демагогів, мораль — на розрахунок. Так, текст складний і щільний, але він читається як трилер + політичний трактат + психологічний роман одночасно. Багато хто називає його найвидатнішим прозовим твором античності.
@paliturka / Підтримати
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍39❤5🔥4😱2⚡1
🇯🇵 Якщо зі світу зникнуть коти | Ґенкі Кавамура
Книга не про котів, але й про котів у тому числі.🎈 Книга дуже компактна (близько 150–200 сторінок), читається за один-два вечори.
Головний герой — звичайний молодий листоноша, який живе самотньо зі своїм котом. Раптом йому ставлять страшний діагноз і кажуть, що життя лишилося зовсім небагато. У цей момент з’являється Диявол😈 (у гавайській сорочці, між іншим) і пропонує угоду: за кожен додатковий день життя з світу зникне одна річ назавжди. Герой починає обирати, чим він готовий пожертвувати, і паралельно переосмислює своє життя, стосунки з батьком, спогади про маму, колишню дівчину та, звісно, котів.
Це історія про те, що насправді важливе в житті, про втрати, примирення, пам’ять і щоденні дрібниці, які ми часто не помічаємо, поки їх не заберуть. Багато хто каже, що книга одночасно і смішна, і дуже сльозна.😭
Книга стала бестселером в Японії, перекладена на багато мов і навіть екранізована (є японський фільм). Багато читачів кажуть, що після неї по-іншому починаєш цінувати близьких і звичайні дні.
@paliturka / Підтримати
Книга не про котів, але й про котів у тому числі.
Головний герой — звичайний молодий листоноша, який живе самотньо зі своїм котом. Раптом йому ставлять страшний діагноз і кажуть, що життя лишилося зовсім небагато. У цей момент з’являється Диявол
Це історія про те, що насправді важливе в житті, про втрати, примирення, пам’ять і щоденні дрібниці, які ми часто не помічаємо, поки їх не заберуть. Багато хто каже, що книга одночасно і смішна, і дуже сльозна.
Книга стала бестселером в Японії, перекладена на багато мов і навіть екранізована (є японський фільм). Багато читачів кажуть, що після неї по-іншому починаєш цінувати близьких і звичайні дні.
@paliturka / Підтримати
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤30👍15🤔3
Cozy fantasy (або «затишне фентезі», «лайт-фентезі», «cozy fantasy») — це піджанр фентезі, який у 2023–2026 роках особливо стрімко набрав популярності в Європі завдяки бажанню читачів до «комфортного» читання.
На відміну від епічного фентезі з битвами за світ і драконами 🐲, cozy fantasy — це «казка з чашкою чаю»: низькі ставки, тепла атмосфера, акцент на повсякденному житті, дружбі, знайденій сім’ї та маленьких радощах у магічному світі. Тут немає глобальних воєн і жорстокості — замість цього затишні чайні, пекарні з чарівними булочками, ремонт старого будинку чи відкриття кав’ярні в фентезійному місті.
Українські видавництва зробили акцент саме на класиці жанру. Ось найпопулярніші, з акцентом на ті, що вже вийшли (або скоро вийдуть) українською:
@paliturka / Підтримати
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍26🥰11❤6🔥3😁2😱1
🇹🇼Тайванські нотатки Чідзуко | Ян Шуан-цзи — переможець Букерівської премії 2026
19–20 травня 2026 року в Лондоні (у галереї Tate Modern) оголосили лауреата Міжнародної Букерівської премії. Ним став роман тайванської письменниці Ян Шуан-цзи (Yáng Shuāng-zǐ, також Ян Швандзи) «Taiwan Travelogue»).
Це перша в історії премія для книги, написаної мандаринською китайською мовою. Гонорар у 50 тисяч фунтів стерлінгів розділили порівну між авторкою та перекладачкою.
Роман написаний у формі вигаданого перекладу «віднайдених» японських мемуарів 1938 року. Головна героїня — японська письменниця Аояма Чідзуко, яку відправляють у гастрономічне подорож Тайванем під час японського колоніального правління. Разом із молодою тайванською перекладачкою О Чідзуру вона мандрує островом, смакує місцеву кухню, знайомиться з людьми та культурою. Через кулінарні пригоди, щоденникові записи та взаємодію двох жінок поступово розгортається ніжна, драматична й водночас складна історія кохання.💕
Книга майстерно поєднує елементи романтики, постколоніальної прози, сатири та глибоких роздумів про мову, переклад, владу, ідентичність, клас і колоніалізм. Журі премії назвало твір «хитроумно вишуканим», «захопливим і тонко іронічним», який постійно здивовує читача і грає з темами мови та влади. Критики часто порівнюють його з «любовним листом» до тайванської їжі та культури.
Як нам відомо, роман уже перекладається українською. Видання в Україні 🇺🇦 очікується до кінця літа 2026 року. Не пропустіть!
@paliturka / Підтримати
19–20 травня 2026 року в Лондоні (у галереї Tate Modern) оголосили лауреата Міжнародної Букерівської премії. Ним став роман тайванської письменниці Ян Шуан-цзи (Yáng Shuāng-zǐ, також Ян Швандзи) «Taiwan Travelogue»).
Це перша в історії премія для книги, написаної мандаринською китайською мовою. Гонорар у 50 тисяч фунтів стерлінгів розділили порівну між авторкою та перекладачкою.
Роман написаний у формі вигаданого перекладу «віднайдених» японських мемуарів 1938 року. Головна героїня — японська письменниця Аояма Чідзуко, яку відправляють у гастрономічне подорож Тайванем під час японського колоніального правління. Разом із молодою тайванською перекладачкою О Чідзуру вона мандрує островом, смакує місцеву кухню, знайомиться з людьми та культурою. Через кулінарні пригоди, щоденникові записи та взаємодію двох жінок поступово розгортається ніжна, драматична й водночас складна історія кохання.
Книга майстерно поєднує елементи романтики, постколоніальної прози, сатири та глибоких роздумів про мову, переклад, владу, ідентичність, клас і колоніалізм. Журі премії назвало твір «хитроумно вишуканим», «захопливим і тонко іронічним», який постійно здивовує читача і грає з темами мови та влади. Критики часто порівнюють його з «любовним листом» до тайванської їжі та культури.
Як нам відомо, роман уже перекладається українською. Видання в Україні 🇺🇦 очікується до кінця літа 2026 року. Не пропустіть!
@paliturka / Підтримати
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤14👍7🕊3💔1
🇺🇦 Історія українського орнаменту | Григорій Павлуцький
Григорій Павлуцький. «Історія українського орнаменту» (1927) — це одна з перших фундаментальних наукових праць саме з історії українського орнаменту. Вона вийшла посмертно і вважається класикою українського мистецтвознавства.
Григорій Григорович Павлуцький (19 січня 1861, Київ — 15 березня 1924, Київ) — видатний український історик мистецтва, професор Київського університету св. Володимира, один із засновників київської школи мистецтвознавства. Він першим увів у викладацький курс лекції з історії українського мистецтва та сучасного українського мистецтва.
Павлуцький спеціалізувався на давній українській архітектурі, іконописі та декоративно-прикладному мистецтві. Серед його головних робіт — «Древности Украины» (1905), дослідження храмів Чернігова та Києва, «Деревянное и каменное церковное зодчество Украины» (1912) тощо.
Книгу «Історія українського орнаменту» він писав в останні роки життя в дуже складних умовах (голод, холод, нестабільність 1920-х). Робота залишилася незакінченою. Після смерті автора рукопис знайшов Микола Макаренко (археолог і мистецтвознавець) у друкарні. Частина матеріалів (фотографії, ілюстрації) була пошкоджена чи втрачена.
Книга — це систематичний нарис еволюції українського орнаменту. Павлуцький не просто описує мотиви, а аналізує витоки, шляхи формування та культурний контекст. Структура (за розділами):
Ранній період українського орнаменту
Зооморфний (тваринний) орнамент
Геометричний орнамент
Візантійський орнамент
Ренесансний орнамент
Павлуцький розглядає, як український орнамент вбирав впливи (візантійські, ренесансні), але зберігав національну своєрідність, адаптуючи їх до народних традицій, побуту, архітектури та ужиткового мистецтва.
@paliturka / Підтримати
Григорій Павлуцький. «Історія українського орнаменту» (1927) — це одна з перших фундаментальних наукових праць саме з історії українського орнаменту. Вона вийшла посмертно і вважається класикою українського мистецтвознавства.
Григорій Григорович Павлуцький (19 січня 1861, Київ — 15 березня 1924, Київ) — видатний український історик мистецтва, професор Київського університету св. Володимира, один із засновників київської школи мистецтвознавства. Він першим увів у викладацький курс лекції з історії українського мистецтва та сучасного українського мистецтва.
Павлуцький спеціалізувався на давній українській архітектурі, іконописі та декоративно-прикладному мистецтві. Серед його головних робіт — «Древности Украины» (1905), дослідження храмів Чернігова та Києва, «Деревянное и каменное церковное зодчество Украины» (1912) тощо.
Книгу «Історія українського орнаменту» він писав в останні роки життя в дуже складних умовах (голод, холод, нестабільність 1920-х). Робота залишилася незакінченою. Після смерті автора рукопис знайшов Микола Макаренко (археолог і мистецтвознавець) у друкарні. Частина матеріалів (фотографії, ілюстрації) була пошкоджена чи втрачена.
Книга — це систематичний нарис еволюції українського орнаменту. Павлуцький не просто описує мотиви, а аналізує витоки, шляхи формування та культурний контекст. Структура (за розділами):
Ранній період українського орнаменту
Зооморфний (тваринний) орнамент
Геометричний орнамент
Візантійський орнамент
Ренесансний орнамент
Павлуцький розглядає, як український орнамент вбирав впливи (візантійські, ренесансні), але зберігав національну своєрідність, адаптуючи їх до народних традицій, побуту, архітектури та ужиткового мистецтва.
@paliturka / Підтримати
👍26❤6🔥5😱2
🪓 Принесення в жертву
Раніше всі вважали книгу Джорджа Орвелла «1984» пророчою. Однак новини з Бангладеш 🇧🇩змушують говорити про іншу книгу великого британського письменника «Скотний двір» як про пророцтво. Це найвідоміша книга, де тварини на фермі стають героями політичної сатири. Там теж є іменування, лідерство і «жертви» в переносному значенні, але це алегорія на революцію та тоталітаризм, без релігійного свята і реального забою.
🐂 Бика на прізвисько «Дональд Трамп» принесуть у жертву в Бангладеш. Білий буйвол-альбінос прославився в Інтернеті завдяки зовнішній схожості з президентом США.
700-кілограмовий бик живе на фермі поблизу столиці Бангладеш. Уже кілька тижнів люди спеціально приїжджають, щоб подивитися на нього. Буйволи-альбіноси — рідкісне явище, але цей ще й має зачіску, як у чинного глави Білого дому. Власники навіть назвали бика на честь Дональда Трампа, про що розповіли агентству AFP.
А невдовзі в Бангладеш, переважно мусульманській країні, відзначатимуть релігійне свято Курбан-байрам. Планується, що бик «Дональд Трамп» буде забитий під час святкування разом із 12 мільйонами своїх побратимів.
@paliturka / Підтримати
Раніше всі вважали книгу Джорджа Орвелла «1984» пророчою. Однак новини з Бангладеш 🇧🇩змушують говорити про іншу книгу великого британського письменника «Скотний двір» як про пророцтво. Це найвідоміша книга, де тварини на фермі стають героями політичної сатири. Там теж є іменування, лідерство і «жертви» в переносному значенні, але це алегорія на революцію та тоталітаризм, без релігійного свята і реального забою.
🐂 Бика на прізвисько «Дональд Трамп» принесуть у жертву в Бангладеш. Білий буйвол-альбінос прославився в Інтернеті завдяки зовнішній схожості з президентом США.
700-кілограмовий бик живе на фермі поблизу столиці Бангладеш. Уже кілька тижнів люди спеціально приїжджають, щоб подивитися на нього. Буйволи-альбіноси — рідкісне явище, але цей ще й має зачіску, як у чинного глави Білого дому. Власники навіть назвали бика на честь Дональда Трампа, про що розповіли агентству AFP.
А невдовзі в Бангладеш, переважно мусульманській країні, відзначатимуть релігійне свято Курбан-байрам. Планується, що бик «Дональд Трамп» буде забитий під час святкування разом із 12 мільйонами своїх побратимів.
@paliturka / Підтримати
😢24🤔11😱4🔥3❤2🤬2👍1
Віппл провів ексклюзивні інтерв’ю з майже всіма живими на той момент (2020) директорами ЦРУ (близько 14 чоловіків і одна жінка — Джина Гаспел, перша жінка на цій посаді). Книга охоплює сім десятиліть діяльності Центрального розвідувального управління США — від часів Річарда Гелмса (1960-ті) до сучасних директорів, включаючи Джорджа Тенета, Леона Панетту, Джона Бреннана, Девіда Петреуса та інших.
Ось що найчастіше виділяють рецензенти та сам автор як найсвіжіше:
«Найбільше в історії ЦРУ полювання на людину». Це детальна, «багато текстурована» розповідь про операцію з ліквідації лідера «Хезболли» Імада Мугнії у 2008 році в Дамаску. Майже 30-річне полювання, спільна операція ЦРУ та Моссаду з використанням дистанційно керованої вибухівки в автомобілі. Раніше директори ЦРУ майже не говорили про це публічно.
Попередження перед 11 вересня 2001 року. Більш детальні та емоційні свідчення, ніж було раніше. Керівник підрозділу з бен Ладеном Річард Блі та інші розповідають, як у липні 2001-го вони прямо говорили адміністрації Буша: «Атаки будуть видовищними… Вони прийдуть сюди» (у США). 🇺🇸 Кондоліза Райс та інші просто не скликали нараду на найвищому рівні. Ці матеріали вперше з’явилися в документальному фільмі Віпплa 2015 року та Politico, але в книзі вони розширені та доповнені.
Колоритні та іноді неприємні анекдоти:
Рейганівський директор Білл Кейсі використовував краватку замість серветки.
Директори постійно скаржаться, як важко говорити президентам правду, яку ті не хочуть чути (від Ніксона до Трампа).
Критика Джорджа Тенета («точний кидок» щодо іракської зброї масового ураження), Хелмса (приховував песимізм щодо В’єтнаму) та інших.
Гострі цитати про Помпео («ракета з тепловим наведенням на дупу Трампа» 🍑) та Хаспел (порівняння з «комендантом табору»).
@paliturka / Підтримати
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍11❤3👌2🙈1
🇺🇦Сьогодні 100 років від дня вбивства Симона Васильовича Петлюри — голови Директорії Української Народної Республіки, Головного отамана військ УНР
Він був убитий 25 травня 1926 року в Парижі (на розі бульвару Сен-Мішель та вулиці Расіна) Самуїлом Шварцбардом.
Про Петлюру написано чимало книг, їх без проблем можна придбати або знайти в інтернеті. Однак ми хотіли б звернути увагу на важливе дослідження, яке вийшло 2016 року англійською мовою і, наскільки нам відомо, ще не перекладене українською: Девід Енгель (ред.) — «Вбивство Симона Петлюри та суд над Шоломом Шварцбардом 1926–1927 років: Добірка документів».
Це академічний збірник первинних документів + велике вступне есе (близько 100 сторінок) від автора: аналізує події вбивства, суд над Шварцбардом (жовтень 1927 р.), французький контекст🇫🇷 , позицію Шварцбарда (між лівими і правими), міжнародні наслідки, вплив на українську політику в еміграції, єврейську політику, захист Шварцбарда та підсумки. Энгель детально розбирає, як справа стала символом для українців і євреїв, і як формувалися національні наративи.
🇫🇷Франція 1920-х була ареною гострої політичної боротьби між лівими і правими. Суд над Шварцбардом (жовтень 1927 р.) відбувся в паризькому суді присяжних — символі республіканських цінностей і прав людини. Захист (соціаліст Анрі Торрес) перетворив процес на «суд над погромами 1919 року», а не над убивцею. Це розкололо французьке суспільство: ліві та частина преси бачили в Шварцбарді «месника за жертв», праві — інструмент більшовицького заговору. Енгель детально аналізує «французький контекст» і позицію Шварцбарда «між лівими і правими»: справа стала частиною внутрішньої боротьби Франції, вплинула на громадську думку та навіть на ставлення до іммігрантів. Документи показують, як французька влада намагалася контролювати ситуацію, щоб не розпалювати антисемітизм чи антибільшовицькі настрої.
🇺🇦Для українських емігрантів убивство стало моментом консолідації. Петлюра, який за життя мав багато внутрішніх опонентів (ліві соціалісти, група Шаповала), після смерті перетворився на мученика за незалежність. У Парижі, Празі, Варшаві створювали комітети захисту імені Петлюри, збирали документи, проводили маніфестації. Навіть опоненти визнали його «носієм великої ідеї». Ліві українські групи залишалися критичними, але загалом справа об’єднала еміграцію навколо антибільшовицького наративу.
🇮🇱Для єврейських емігрантських кіл Шварцбард став національним героєм-месником. Єврейська преса по всьому світу святкувала виправдання. Енгель показує, як це розкололо єврейський світ: еліти (Американський єврейський комітет, Comité des Délégations Juives) хотіли тихої дипломатії, але «єврейська вулиця» вимагала публічного суду над «погромщиками». Документи фіксують емоційний підйом і масову мобілізацію.
Енгель підкреслює: міфи не виникли самі — їх активно конструювали через пресу, комітети, літературу. Вони ніколи не могли «гармонійно зійтися». Книга демонструє «хитрість» цього процесу: вибіркові факти, замовчування невигідного, використання жертви для морального капіталу. Це класичний приклад міжвоєнної Європи, де національні меншини (українці та євреї — найбільші бездержавні) боролися за свій наратив у світі, що рухався до радикалізму.
@paliturka / Підтримати
Він був убитий 25 травня 1926 року в Парижі (на розі бульвару Сен-Мішель та вулиці Расіна) Самуїлом Шварцбардом.
Про Петлюру написано чимало книг, їх без проблем можна придбати або знайти в інтернеті. Однак ми хотіли б звернути увагу на важливе дослідження, яке вийшло 2016 року англійською мовою і, наскільки нам відомо, ще не перекладене українською: Девід Енгель (ред.) — «Вбивство Симона Петлюри та суд над Шоломом Шварцбардом 1926–1927 років: Добірка документів».
Це академічний збірник первинних документів + велике вступне есе (близько 100 сторінок) від автора: аналізує події вбивства, суд над Шварцбардом (жовтень 1927 р.), французький контекст🇫🇷 , позицію Шварцбарда (між лівими і правими), міжнародні наслідки, вплив на українську політику в еміграції, єврейську політику, захист Шварцбарда та підсумки. Энгель детально розбирає, як справа стала символом для українців і євреїв, і як формувалися національні наративи.
🇫🇷Франція 1920-х була ареною гострої політичної боротьби між лівими і правими. Суд над Шварцбардом (жовтень 1927 р.) відбувся в паризькому суді присяжних — символі республіканських цінностей і прав людини. Захист (соціаліст Анрі Торрес) перетворив процес на «суд над погромами 1919 року», а не над убивцею. Це розкололо французьке суспільство: ліві та частина преси бачили в Шварцбарді «месника за жертв», праві — інструмент більшовицького заговору. Енгель детально аналізує «французький контекст» і позицію Шварцбарда «між лівими і правими»: справа стала частиною внутрішньої боротьби Франції, вплинула на громадську думку та навіть на ставлення до іммігрантів. Документи показують, як французька влада намагалася контролювати ситуацію, щоб не розпалювати антисемітизм чи антибільшовицькі настрої.
🇺🇦Для українських емігрантів убивство стало моментом консолідації. Петлюра, який за життя мав багато внутрішніх опонентів (ліві соціалісти, група Шаповала), після смерті перетворився на мученика за незалежність. У Парижі, Празі, Варшаві створювали комітети захисту імені Петлюри, збирали документи, проводили маніфестації. Навіть опоненти визнали його «носієм великої ідеї». Ліві українські групи залишалися критичними, але загалом справа об’єднала еміграцію навколо антибільшовицького наративу.
🇮🇱Для єврейських емігрантських кіл Шварцбард став національним героєм-месником. Єврейська преса по всьому світу святкувала виправдання. Енгель показує, як це розкололо єврейський світ: еліти (Американський єврейський комітет, Comité des Délégations Juives) хотіли тихої дипломатії, але «єврейська вулиця» вимагала публічного суду над «погромщиками». Документи фіксують емоційний підйом і масову мобілізацію.
Енгель підкреслює: міфи не виникли самі — їх активно конструювали через пресу, комітети, літературу. Вони ніколи не могли «гармонійно зійтися». Книга демонструє «хитрість» цього процесу: вибіркові факти, замовчування невигідного, використання жертви для морального капіталу. Це класичний приклад міжвоєнної Європи, де національні меншини (українці та євреї — найбільші бездержавні) боролися за свій наратив у світі, що рухався до радикалізму.
@paliturka / Підтримати
👍26💔9❤4🔥3😱2
На тлі тридцяти років афганської 🇦🇫 історії — від радянського вторгнення, через громадянську війну до жахіть талібського режиму — розгортається історія двох жінок, чиї долі несподівано переплітаються.
Маріам — незаконнонароджена дівчина з Герата, яку в 15 років видають заміж за набагато старшого й жорстокого чоловіка в Кабул. Лейла — молода дівчина з відносно благополучної родини, чиє життя руйнує війна.
Їх об’єднує один чоловік і спільне горе. Спочатку — суперниці. Потім — майже мати й дочка. Їхня дружба стає тим самим «тисячею осяйних сонць», які світять навіть у найтемніші часи.
Хоссейні показує, як політика ламає долі звичайних людей, особливо жінок. Як у світі, де жінка не має права голосу, вона все одно знаходить у собі силу любити, захищати й жертвувати. Це роман про материнство, про те, що таке справжня родина, і про те, як навіть у пеклі можна зберегти людяність.
Назва походить із вірша перського поета Саїба Табрізі XVII століття про Кабул:
«…і тисяча осяйних сонць, що ховаються за її стінами».
Хоссейні знайшов цей рядок, коли шукав поезію про Кабул. Ідеально влучно — бо книга саме про приховану красу й світло, які живуть у душах людей навіть тоді, коли навколо все палає.
Якщо ви шукаєте книгу, яка і розіб’є серце, і наповнить його світлом, — «Тисяча осяйних сонць» саме те, що потрібно. Це одна з тих історій, після яких хочеться обійняти близьких і сказати «дякую, що ви є».
@paliturka / Підтримати
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
❤37👍10💔3👏2
23 травня 2026 року у впливовому медичному журналі The Lancet вийшла стаття про зростання психічних захворювань у світі. Стаття стала справжньою сенсацією та культурним феноменом — її процитували всі провідні ЗМІ.
Це масштабне глобальне дослідження, виконане в межах проєкту Global Burden of Disease (GBD) 2023. Вчені проаналізували, як змінювалася поширеність і тягар 12 психічних розладів у світі за 33 роки (з 1990 по 2023 рік). Дослідження охоплює 204 країни та території, а дані розбиті за статтю, віком, регіонами та рівнем соціально-демографічного розвитку (SDI).
Стаття показує, що за останні 33 роки психічні розлади стали однією з найшвидше зростаючих і найважчих проблем глобальної охорони здоров’я. Майже 1,2 мільярда людей живуть з ними, і вони вже випередили багато «класичних» хвороб за внеском в інвалідність. Особливо тривожним сигналом є зростання серед підлітків і жінок, а також помітне збільшення депресії та тривожних розладів.
Окремо проаналізовано вплив пандемії COVID-19 на поширення психічних розладів. Вчені з’ясували, що недавнє зростання значною мірою зумовлене тривожними розладами та депресією, і ці підйоми збігаються з періодом пандемії та постпандемійним часом.
З 2019 по 2023 рік віково-стандартизована поширеність:
великого депресивного розладу зросла приблизно на 24%,
тривожних розладів — більш ніж на 47%.
🔺Обидва показники досягли піку саме в роки після пандемії.
Головні цифри
🔺У 2023 році у світі налічувалося 1,17 млрд людей з психічними розладами.
🔺Це на 95,5% більше, ніж у 1990 році.
🔺Віково-стандартизована поширеність зросла на 24,2% (тобто зростання пояснюється не лише збільшенням і старінням населення).
🔺Психічні розлади стали провідною причиною років життя з інвалідністю (YLDs) у світі — вони пояснюють 17,3% усіх YLDs глобально (у 1990-му було 2-ге місце).
🔺За загальним показником DALYs (роки життя, втрачені через хворобу або інвалідність) вони піднялися на 5-те місце серед усіх причин хвороб (було 12-те у 1990-му) і становлять 6,1% усіх DALYs.
@paliturka / Підтримати
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
😱16🤔6👍2❤1🕊1
«Місто в Колодязі» Льова Яна — це український переклад китайського 🇨🇳 науково-фантастичного роману, який у 2024 році отримав престижну премію Xingyun Award (китайський аналог Nebula Award) за найкращий роман.
На дні гігантського колодязя існує місто, повністю відрізане від зовнішнього світу. Небо — це лише далекий отвір угорі, а сонячне світло — відбиття на стінах. Місто розділене вертикальними «річками» на чотири райони.
Головний герой — звичайний кур’єр Джан Лян. Він живе рутинним життям: розносить посилки, милується вечірніми вогнями міста, мріє про спокій. Одного дня за зачиненими дверима він чує приглушений стогін і вирішує втрутитися.
Звичайна доставка запускає ланцюг подій: 📦 порожні коробки, дивні листи, загадкові організації, порушення простору й часу. Джан Лян дедалі глибше занурюється в змову, яка приховує правду не лише про Місто в колодязі, а й про світ за його межами.
Світ побудований дуже детально й атмосферно: вертикальні річки, відображення світла, архітектура, що підкреслює ізоляцію. Стиль поєднує жорстку наукову фантастику з психологічною напругою (порівнюють з Кафкою) та парадоксальністю (Філіп К. Дік). Багато хто відзначає філософську глибину та алегоричність — місто в колодязі як метафора сучасної цивілізації, замкненої у власних межах, страхах і ілюзіях.
@paliturka / Підтримати
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍21❤6👏1😱1
Більшість людей хочуть бути щасливими, але це непросто. Психолог і автор книги «Гіпотеза щастя» Джонатан Гайдт рекомендує п’ять книг — від давньої мудрості до сучасних досліджень, — які допомагають краще зрозуміти природу щастя.
1. Дхаммапада (Вислови Будди)
Одна з найкращих психологічних праць в історії. Вона чудово описує, як людська свідомість постійно прагне чогось і ніколи не задовольняється. У часи труднощів книга допомагає відійти від себе, зрозуміти, що твої проблеми — це вічна частина людської природи, і дає просту пораду: відпустити, прийняти і працювати над собою.
2. Амбіції. Гілберт Брім
Книга про те, як люди керують своїми амбіціями, успіхами та невдачами протягом життя. Брім показує: коли ми досягаємо мети, радість триває недовго — ми швидко підвищуємо планку і починаємо прагнути наступного. Він радить жити на рівні «ледве керованої складності» — приблизно на 85 % від своїх можливостей. Тоді ти не нудьгуєш і не вигораєш. Це західний варіант буддійської мудрості: не відмовляйся від боротьби, але грай у цю гру розумно.
3. Спотикаючись об щастя. Деніел Гілберт
Дуже весела і дотепна книга. Гілберт доводить, що ми дуже погано передбачаємо, що саме зробить нас щасливими, і через це часто робимо неправильний вибір у роботі, стосунках і покупках.
Наприклад, можливість повернути товар назад насправді зменшує задоволення від покупки — ми менше «прив’язуємося» до речі. Гайдт зазначає, що занадто великий вибір часто шкодить щастю.
4. Психологія щастя. Новий підхід. Соня Любомирська
Найкраща науково обґрунтована книга про те, як реально підвищити рівень щастя. Любомирська наводить прості, перевірені дослідженнями практики. Одна з цікавих знахідок: робити добрі справи для інших справді підвищує щастя, але не щодня. Якщо робити це щодня — швидко набридає і навіть викликає роздратування. Краще — 1–2 рази на тиждень.
5. Танцюючи на вулицях. Барбара Еренрайх
Оригінальна книга про те, чому людям потрібне колективне радість і екстаз. Авторка показує, що майже в усіх традиційних суспільствах були ритуали танцю, музики та руху навколо вогню, які об’єднували людей і давали відчуття «ми — одне ціле». Європейці (і особливо християнство) з часом придушили ці практики, і в нас залишився страх перед втратою контролю та екстазом. Гайдт вважає цю книгу дуже важливою для розуміння, чому нам так не вистачає спільних переживань радості.
@paliturka / Підтримати
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
👍22❤8🕊1